Рішення

від 03.01.2020 по справі 824/647/19-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 січня 2020 р. м. Чернівці справа № 824/647/19-а

Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Левицький В.К., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Доброцем" до Головного управління ДПС України в Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Доброцем" (далі - позивач, ТОВ "Доброцем") звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС України в Чернівецькій області (далі - відповідач), в якому, з урахування заяви про збільшення розміру позовних вимог, просить визнати протиправними та скасувати:

- податкове повідомлення-рішення від 17.05.2019 р. № 0003031401, яким Головне управління ДФС України в Чернівецькій області визначило товариству з обмеженою відповідальністю "Доброцем" грошові зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 235447,50 грн, в чому числі 188358,00 грн за податковим зобов`язанням та 47089,50 грн штрафних (фінансових) санкцій;

- податкове повідомлення-рішення від 17.05.2019 р. № 0003041401, яким Головне управління ДФС України в Чернівецькій області визначило товариству з обмеженою відповідальністю "Доброцем" грошові зобов`язання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 261607,50 грн, у тому числі 209286,00 грн за податковими зобов`язаннями та 52321,50 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;

- податкову вимогу Головного управління ДФС України в Чернівецькій області від 30.05.2019 р. № 53708-56 про сплату товариством з обмеженою відповідальністю "Доброцем" податкового боргу у загальній сумі 571132,85 грн.

В обґрунтування позовних вимог, з урахуванням відповіді на відзив та письмових пояснень, позивач вказував, що за результатами документальної перевірки відповідачем винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення та податкова вимога, у зв`язку з реалізацією цементу різних марок (навал) покупцям-фізичним особам без висування вимоги щодо компенсації вартості транспортних послуг з доставки вантажів придбаних у ТОВ "ТД Боянівка".

Позивач вважає вказані рішення протиправними, оскільки висновки, які лягли в їх основу, не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать існуючому у позивача порядку ціноутворення та обліку. Зокрема, позивач вказував, що він не здійснює діяльність у сфері транспорту та не надає транспортних послуг, а тільки є офіційним дилером виробника цементу, який пропонує для продажу. У зв`язку з цим, він не складає податкових накладних на транспортні послуги.

На думку позивача, законодавство не передбачає виділення в первинних документах чи в податкових документах окремим рядком будь-які витрати продавця, які складають собівартість проданого товару, тому транспортні витрати в таких документах ним не виділялися.

Враховуючи наведене, позивач просив позов задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 12.06.2019 р. відкрито провадження у адміністративній справі та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Головне управління ДФС у Чернівецькій області (далі - відповідач) не погоджуючись із позовними вимогами позивача, у відзиві на позовну заяву вказало на безпідставність позовних вимог позивача.

Відповідач зазначав, що ним проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за результатами якої складено акт № 1863/24-13-14-01/39314414 від 25.04.2019 р. В ході перевірки встановлено, що позивач реалізовував цемент різних марок (навал) покупцям-фізичним особам без висування вимоги щодо компенсації вартості транспортних послуг з доставки вантажів придбаних у ТОВ "ТД Боянівка", а доставку товару покупцям здійснював безкоштовно. З огляду на наведене, відповідач вважає, що оскаржувані рішення ґрунтуються на вірно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовано норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

З матеріалів справи видно, що разом із позовом позивач подав до суду висновок судового експерта Перепелюк С.М. № 29 від 31.05.2019 р., складений на замовлення ТОВ "Доброцем" (Т. 1 а.с. 170 - 184).

З висновку судово - економічної експертизи видно, що на вирішення перед експертом позивачем поставлено наступні питання: чи підтверджується документально та нормативно зазначене в акті від 25.04.2019 р. № 1863/24-13-14-01/39314414 заниження ТОВ "Доброцем" податку на прибуток в сумі 188358,00 грн, у тому числі за 2017 р. в сумі 104370,00 грн, за ІІ квартал 2018 р. в сумі 33392,00 грн, за ІІІ квартал 2018 р. в сумі 33568,00 грн та за IV квартал 2018 р. в сумі 17028,00 грн, та заниження податку на додану вартість всього в сумі 209286,00 грн, в тому числі за червень 2017 р. в сумі 17 850,00 грн, за липень 2017 р. в сумі 13461,00 грн, за серпень 2017 р. в сумі 24206,00 грн, за вересень 2017 р. в сумі 20169,00 грн, за жовтень 2017 р. в сумі 18 800,00 грн, за листопад 2017 р. в сумі 16590,00 грн, за грудень 2017 р. в сумі 4890,00 грн, за липень 2018 р. в сумі 49090,00 грн, за жовтень 2018 р. в сумі 28886,00 грн, за листопад 2018 р. в сумі 14364,00 грн, за грудень 2018 р. в сумі 980,00 грн?

У висновку № 29 від 31.05.2019 р. судово-економічної експертизи експертом зроблено наступні висновки: дослідженням наданих документів, судовим експертом, зазначене в акті від 25.04.2019 р. № 1863/24-13-14-01/39314414 заниження ТОВ "Доброцем" податку на прибуток в сумі 188358,00 грн, у тому числі за 2017 р. в сумі 104370,00 грн, за ІІ квартал 2018 р. в сумі 33392,00 грн, за ІІІ квартал 2018 р. в сумі 33568,00 грн та за IV квартал 2018 р. в сумі 17028,00 грн, та заниження податку на додану вартість всього в сумі 209286,00 грн, в тому числі за червень 2017 р. в сумі 17 850,00 грн, за липень 2017 р. в сумі 13 461,00 грн, за серпень 2017 р. в сумі 24206,00 грн, за вересень 2017 р. в сумі 20169,00 грн, за жовтень 2017 р. в сумі 18 800,00 грн, за листопад 2017 р. в сумі 16590,00 грн, за грудень 2017 р. в сумі 4890,00 грн, за липень 2018 р. в сумі 49090,00 грн, за жовтень 2018 р. в сумі 28886,00 грн, за листопад 2018 р. в сумі 14364,00 грн, за грудень 2018 р. в сумі 980,00 грн, документально та нормативно не підтверджується.

Не погоджуючись з висновками судово-економічної експертизи, відповідач подав до суду письмові заперечення щодо висновку експерта.

Позивач скористався правом, передбаченим ст. 163 КАС України, та подав до суду письмові заперечення.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 24.07.2019 р. позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

У зв`язку із усуненням недоліків позовної заяви, ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 05.08.2019 р. продовжено розгляд справи та призначено справу до розгляду у підготовчому засіданні.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 25.09.2019 р. клопотання відповідача про заміну сторони задоволено. Замінено відповідача по справі Головне управління ДФС у Чернівецькій області (вулиця Героїв Майдану, 200-А, місто Чернівці, код ЄДРПОУ 30392513) на його правонаступника - Головне управління ДПС у Чернівецькій області (вулиця Героїв Майдану, 200-А, місто Чернівці, код ЄДРПОУ 43143196).

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 25.09.2019 р., занесеною про протоколу судового засідання, продовжено на 30 днів підготовче провадження.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 03.10.2019 р. закрито підготовче провадження у справі та призначено до судового розгляду по суті.

У вступному слові представник позивача позов підтримав повністю, посилаючись на обставини, викладені в поданих до суду заявах по суті. Просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у вступному слові проти позовних вимог заперечував, наполягав на відсутності підстав для задоволення позову.

Після з`ясування обставин справи, сторонами подано до суду заяви про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи приписи ст. 194 КАС України, суд вважає за можливе здійснювати розгляд і вирішення справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Заслухавши вступне слово учасників справи, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Доброцем" (вулиця Миколаївська, будинок 36-Н, місто Чернівці, Чернівецька область, код ЄДРПОУ 39314414) зареєстроване як юридична особа 22.07.2014 р. та взяте на податковий облік 23.07.2014 р. (Т. 1 а.с. 14 - 18).

Згідно відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основними видами діяльності позивача є: оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (основний); оптова торгівля хімічними продуктами; неспеціалізована оптова торгівля; роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах; надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; надання в оренду вантажних автомобілів.

З матеріалів справи видно, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2018 р., а також єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2018 р., за результатами якої складено акт № 1863/24-13-14-01/39314414 від 25.04.2019 р. (Т. 1 а.с. 19 - 80).

В акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем, в т.ч.:

- п.п. 14.1.203 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України та п. 5, п. 8, п. 13 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 р. № 290, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 188358,00 грн, у тому числі за 2017 р. в сумі 104370,00 грн, за ІІ квартал 2018 р. в сумі 33392,00 грн, за ІІІ квартал 2018 р. в сумі 33568,00 грн та за IV квартал 2018 р. в сумі 17028,00 грн;

- п.п. 14.1.185, п.п. 14.1.203 п. 14.1 ст. 14, п.п. "а" і "б" п. 185.1 ст. 185, ст. 186, п. 188.1 ст. 188, п. 189.1 ст. 189, п. 198.5 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 209286,00 грн, в тому числі за червень 2017 р. в сумі 17850,00 грн, липень 2017 р. в сумі 13461,00 грн, серпень 2017 р. в сумі 24206,00 грн, вересень 2017 р. в сумі 20169,00 грн, жовтень 2017 р. в сумі 18800,00 грн, листопад 2017 р. в сумі 16590,00 грн, грудень 2017 р. в сумі 4890,00 грн, липень 2018 р. в сумі 49090,00 грн, жовтень 2018 р. в сумі 28886,00 грн, листопад 2018 р. в сумі 14364,00 грн, грудень 2018 р. в сумі 980,00 грн.

На підставі висновків викладених в акті перевірки, 17.05.2019 р. відповідачем прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0003031401, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 235447,50 грн, з яких 188358,00 грн за податковим зобов`язанням та 47089,50 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (Т. 1 а.с. 204);

- № 0003041401, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 261607,50 грн, з яких 209286,00 грн за податковим зобов`язанням та 52321,50 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (Т. 1 а.с. 205).

Згадані вище податкові повідомлення-рішення отримано 17.05.2019 р. головним бухгалтером ТОВ "Доброцем" Меленко І.Г., що підтверджується її підписом в других примірниках рішень (Т. 1 а.с. 204, 205).

Судом також встановлено, що 30.05.2019 р. відповідачем сформовано податкову вимогу форми "Ю" № 53708-56, яку отримано позивачем 02.07.2019 р., що підтверджується матеріалами справи (Т. 2 а.с. 73, 74, 75, 76).

Вважаючи податкові повідомлення - рішення та податкову вимогу протиправними, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши вступне слово учасників справи, повно та всебічно з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши письмові докази по справі, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Стосовно висновку контролюючого органу про заниження позивачем податку на прибуток в період, що перевірявся, суд зазначає наступне.

Зазначене порушення, на думку відповідача, виникло внаслідок того, що у господарських операціях з придбання і подальшого продажу будівельних матеріалів, позивач реалізовував цемент різних марок (навалом) покупцям - фізичним особам без висування вимоги щодо компенсації вартості транспортних послуг з доставки вантажів у ТОВ "ТД "Боянівка", а доставку товару покупцям здійснював безоплатно.

Так, у п.п. 1 розділу 3.1.1.1 акту документальної планової виїзної перевірки №1863/24-13-14-01/39314414 від 25.04.2019 р. відображено, що за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2018 р. позивачем задекларовано в рядку 01 декларацій "Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих методів), визначений за правилами бухгалтерського обліку" у сумі 151872441,00 грн.

Перевіркою відображених у рядку 01 декларацій "Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих методів), визначений за правилами бухгалтерського обліку" показників за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2018 р. встановлено, що на формування цих показників мало вплив здійснення операцій з реалізації товарів, а саме цемент різних марок, гравію керамзітового, арматури, пінопласту, надання послуг розвантаження та оренди транспортних засобів.

Проведеною перевіркою відображеного показника за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2018 р. у сумі 151872441,00 грн встановлено заниження задекларованих показників у рядку 01 декларацій "Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих методів), визначений за правилами бухгалтерського обліку" податкових декларацій на загальну суму 1046430,00 грн, в т.ч. за 2017 р. - в сумі 579832,00 грн та за 2018 р. в сумі 466598,00 грн, в т.ч. за ІІ квартал в сумі 174398,00 грн, за ІІІ квартал в сумі 197600,00 грн та ІV квартал в сумі 94600,00 грн

У п.п. 2 розділу 3.1.1.1 акту документальної планової виїзної перевірки №1863/24-13-14-01/39314414 від 25.04.2019 р. зазначено, що у періоді, який перевірявся, позивач здійснював реалізацію цементу марки СКН ПЦ-П/А-Ш-500 та СКН ПЦ-П/А-Ш-400 навалом та фасований пакетами по 25 кг та 50 кг як юридичним так і фізичним особам, який придбавався в тому числі і у ПАТ "Подільський цемент", Україна, с. Гуменці, Каменець-Подільський район, Хмельницьке шосе, 1-А.

Крім того, перевіркою встановлено, що протягом перевіряємого періоду ТОВ Доброцем придбавало транспортні послуги з перевезення вантажів відповідно до укладеного договору про перевезення вантажу автомобільним вантажним транспортом № ТДБ 038770 від 26.04.2017 р., укладеного з ТОВ "Торговий дім "Боянівка" (код ЄДРПОУ 38646791). Надання послуг за цими договорами підтверджується актами надання послуг, які складаються у двох примірниках (п. 3.2 Договору), які разом з оригіналами перевізних документів (ТТН) не пізніше ніж через 10 днів з моменту надання послуг з перевезення вантажів передаються замовнику (Вантажовідправнику).

Відповідно до п. 4.3 Договору відповідальність Перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення. Відповідальність перевізника за збереження вантажу припиняється з моменту його видачі Вантажоодержувачу в пункті призначення.

ТОВ "Доброцем" за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2018 р. отримані транспортні послуги від ТОВ ТД "Боянівка", які по податковому та бухгалтерському обліку, було віднесено в повному обсязі (без врахування сум ПДВ) до складу собівартості реалізованих товарів в якості транспортно-заготівельних витрат відповідно до актів надання послуг.

Таким чином, ТОВ "Доброцем" віднесено до збільшення собівартості товарів витрати на їх транспортування від продавця до пункту призначення (м. Чернівці, вул. Миколаївська, 36-Н, та м. Тернопіль, вул. Микулинецька, 46).

На кожну партію товару складався перевізний документ (ТТН), відповідно до якого: вантажовідправник - ПАТ "Подільський цемент", Україна, с. Гуменці, Каменець-Подільський район, Хмельницьке шосе, 1-А; вантажоодержувач - ТОВ "Доброцем", Україна, м. Чернівці, вул. Миколаївська, 36-Н, 58009; перевізник - ТОВ ТД Боянівка ; пункт навантаження - с. Гуменці, Хмельницьке шосе, 1- А; пункт розвантаження - м. Чернівці, вул. Миколаївська, 36-Н / м. Тернопіль, вул. Микулинецька, 46.

В ході проведення перевірки ТОВ "Доброцем" було надано товарно-транспортну документацію, в якій задокументовано перевезення вантажу автомобільним транспортом ТОВ "ТД "Боянівка" від заводу - виробника до місць складування товару, а саме: м. Чернівці, вул. Миколаївська, 36-Н / м. Тернопіль, вул. Микулинецька, 46, які підлягають включенню до складу собівартості ТМЦ та відображені наступними бухгалтерськими проводками:

Дт 902 "Собіварттість реалізованих товарів" та Кт 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" - віднесено до витрат суму транспортно-заготівельні витрати;

Дт 644 "Податковий кредит з ПДВ" та Кт 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" віднесено до податкового кредиту суму ПДВ транспортно-заготівельних витрат.

У періоді, що перевірявся ТОВ "Доброцем" здійснювало реалізацію цементу марки СКН ПЦ-П/А-Ш-500 та СКН ПЦ-П/А-Ш-400 навалом та фасований пакетами по 25 кг та 50 кг як юридичним так і фізичним особам.

У акті документальної перевірки відповідач виходив з того, що для транспортування та зберігання цементу навалом необхідними є виконання наступних умов: цемент навалом зберігається в бункерних та силосних складах окремо за видами, марками та партіями; при транспортуванні автоцементовозами, його завантажують через герметично закритий люк, а вивантажують за допомогою стисненого повітря, що надходить від компресора, встановленого на цементовозі.

Згідно умов договору поставки цементу від 02.03.2015 р. №ПОД_КС_2015_197 укладеного ТОВ "Доброцем" з ПАТ "Подільський цемент" встановлені наступні правила техніки безпеки, а саме:

Покупець та його представники при перебуванні на території Продавця для отримання Товару, а також при поставці Товару транспортом Продавця, зобов`язуються дотримуватись правил техніки безпеки та охорони праці, що діють на території Продавця та викладені у Додатку № 1, що становить невід`ємну частину даного Договору).

На вимогу Продавця представники Покупця зобов`язані пройти вступний інструктаж з техніки безпеки, організований Продавцем.

Порушення Правил техніки безпеки на території Продавця фіксуються фахівцями Продавця та оформляються актом встановленого зразка (затвердженого Продавцем).

Сторони домовились, що в ході виконання цього договору фахівці Продавця мають право:

- перевіряти чи водії вантажівок дотримуються обмеження швидкості, перебуваючи на території Продавця;

- чи вантажівки не перевантажені, використовуючи автомобільні ваги Продавця та технічно справні (гальма, робота світлових приладів, стан протектора коліс, ін.);

- чи водії використовують всі необхідні засоби індивідуального захисту та дотримуються правил виконання робіт на висоті, перебуваючи на території Продавця.

За порушення Правил техніки безпеки, Продавець має право не допускати в майбутньому водія, котрий допустив порушення та автотранспорт, який не відповідає вимогам, передбачених Додатком 1.

За систематичне порушення вимог Правил техніки безпеки Покупцем, Продавець має право розірвати даний Договір та вимагати відшкодування збитків.

Для розміщення матеріальних цінностей ТОВ "Доброцем" орендує складські приміщення у ТОВ "ТД "Боянівка" за адресою: м. Чернівці, вул. Миколаївська, 36-Н загальною площею 500 кв.м. та за адресою: м. Тернопіль, вул. Микулинецька, 46 загальною площею 500,0 кв.м.

Цільове призначення приміщень, що орендуються: використання в господарській діяльності, а саме: розміщення та зберігання товарно-матеріальних цінностей, торгівля будівельними матеріалами та іншими товарами.

Технічні характеристики вказаних складських приміщень не передбачають вигрузку та зберігання цементу навалом. Також відсутні вимоги до правил техніки безпеки на відміну від умов договору поставки цементу від 02.03.2015 року №ПОД_КС_2015_197 укладеного ТОВ "Доброцем" з ПАТ "Подільський цемент".

Враховуючи наведене, відповідач зробив висновок, що транспортування цементу навалом здійснювалося безпосередньо від заводу-виробника до покупця.

В акті документальної перевірки також зафіксовано, що в ході проведення планової перевірки ТОВ "Доброцем" були представлені договора на поставку товарів, укладені з юридичними особами, та не представлені договори, укладені з покупцями фізичними особами, які б передбачали способи доставки товарів (цемент навалом) та умови оплати наданих послуг транспортування.

Відповідно до виписаних видаткових та податкових накладних щодо реалізації цементу різних марок (навал) фізичним особам транспортно-заготівельні витрати відсутні в зазначених первинних документах.

Згідно усних пояснень, наданих директором та головним бухгалтером ТОВ "Доброцем" витрати по доставці товарів до покупців (фізичних осіб), а саме: цементу марки СКН ПЦ-ІІ/А-Ш-500 та СКН ПЦ-И/А-Ш-400 навалом включалися товариством до складу ціни товару, та не передбачало складування даного цементу на орендованих складах.

В ході проведення аналізу цін було встановлено, що при реалізації цементу навалом ціни при реалізації покупцям з доставкою були однаковими, як при реалізації покупцям з доставкою так і без доставки.

Аналізуючи всі представлені документи та враховуючи вищевикладене відповідачем під час документальної перевірки встановлено, що ТОВ Доброцем транспортні послуги пов`язані з доставкою товару покупцям - фізичним особам, отримані від ТОВ ТД Боянівка , відобразило по податковому та бухгалтерському обліку в повному обсязі (на суму 1046430,0 грн) у складі витрат, проте не відобразило доходи, отримані у вигляді компенсації вартості транспортних послуг, здійснених для доставки реалізованого товару. Таким чином господарські операції з доставки товару покупцям здійснювалися безоплатно.

Детальний аналіз сум реалізації цементу марки СКН ПЦ-П/А-Ш-400 навал та СКН ПЦ-ІІ/А-Ш-500 навал покупцям - фізичним особам та придбаних послуг перевезення вказаних ТМЦ за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2018 р. наведено в додатку №12 до акту.

Оскільки під продажем результатів робіт (послуг) вважаються також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг), в акті перевірки відповідачем зазначено, що товариство повинно було відобразити безоплатно надані транспортні послуги (пов`язані з доставкою товару покупцям) у складі інших доходів товариства на загальну суму 1046430,0 грн, в тому числі за 2017 р. - в сумі 579832,00 грн та за 2018 р. в сумі 466598,0 грн, в тому числі за II квартал в сумі 174398,00 грн, за III квартал в сумі 197600,00 грн та IV квартал в сумі 94600,00 грн.

Беручи до уваги наведене, відповідач прийшов до висновку, що на порушення вимог п.п. 14.1.203 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України та п. 5, п. 8, п. 13 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 р. № 290, позивачем занижено дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) на загальну суму 1046430,00 грн, в тому числі за 2017 р. в сумі 579832,00 грн та за 2018 р. в сумі 466598,00 грн, в тому числі за II квартал в сумі 174398,0 грн, за III квартал в сумі 197600,00 грн та IV квартал в сумі 94600,00 грн.

З огляду на виявлені порушення, які відображені в п.п. 2 розділу 3.1.1.1 акту перевірки №1863/24-13-14-01/39314414 від 25.04.2019 р. відповідачем зазначено, що перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2018 р. встановлено його заниження всього у сумі 188358,00 грн, у тому числі за 2017 р. в сумі 104340,00 грн, за ІІ квартал 2018 р. в сумі 33392,00 грн, за ІІІ квартал 2018 р. в сумі 33568,00 грн та за IV квартал 2018 р. в сумі 17028,00 грн.

Надаючи правову оцінку наведеним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтями 67 та 68 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, неухильно додержуватися Конституції України та законів України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України від 02.12.2010 р. № 2755- IV (далі - ПК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п.135.1 ст. 135 ПК України Кодексу базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Підпунктом 134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Згідно визначення наведеного в п.п. 14.1.36. п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.п. 14.1.13 п. 14.1 ст. 14 ПК України безоплатно надані товари, роботи, послуги:

а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів;

б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості;

в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

Згідно п.п 14.1.202 п. 14.1 ст. 14 ПК України продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Підпунктом 14.1.203. п. 14.1. ст. 14 ПК України визначено, що продаж результатів робіт (послуг) - будь-які операції господарського, цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими об`єктами власності, що не є товарами, за умови компенсації їх вартості, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг). Продаж результатів робіт (послуг) включає, зокрема, надання права на користування товарами за договорами оперативного лізингу (оренди), продажу, передачі права відповідно до авторських або ліцензійних договорів, а також інші способи передачі об`єктів авторського права, патентів, знаків для товарів і послуг, інших об`єктів права інтелектуальної, у тому числі промислової власності.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Пунктом 44.2 ст. 44 ПК України передбачено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-ХІV від 16.07.1999 р. (далі - Закон № 996-ХІV, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Одним із принципів, на яких ґрунтується бухгалтерський облік, визначених ст. 4 Закону № 996-ХІV є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Згідно з п. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 1 Закону № 996-ХІV визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до абз. 2 п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704 (далі - Положення №88, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

За приписами п. 2.2. Положення № 88 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи.

Згідно із абз.1 п. 2.1 Положення № 88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід" , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 р. № 290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 р. за № 860/4153 (далі - П(С)БО № 15 "Дохід", в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Пунктом 7 П(С)БО № 15 "Дохід" визначено, що визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо).

Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг наданих знижок, вартості повернутих раніше проданих товарів, доходів, що за договорами належать комітентам (принципалам тощо), та податків і зборів.

До складу інших операційних доходів включаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема: дохід від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від роялті, відсотків, отриманих на залишки коштів на поточних рахунках в банках, дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуття тощо.

За приписами п. 8 П(С)БО № 15 "Дохід" дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнається в разі наявності всіх наведених нижче умов: покупцеві передані ризики й вигоди, пов`язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив); підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами); сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена; є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов`язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.

Отже, при невиконанні хоча б однієї з наведених вимог, дохід у бухгалтерському обліку не визначається.

Відповідно до п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси" , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 р. № 246, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 р. за 751/4044 (далі - П(С)БО № 9 "Запаси", в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) запаси - активи, які: утримуються для подальшого продажу (розподілу, передачі) за умов звичайної господарської діяльності; перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

Згідно п. 9 П(С)БО № 9 "Запаси" первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат:

- суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю), за вирахуванням непрямих податків;

- суми ввізного мита;

- суми непрямих податків у зв`язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству;

- транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів). Сума транспортно-заготівельних витрат, що узагальнюється на окремому субрахунку рахунків обліку запасів, щомісячно розподіляється між сумою залишку запасів на кінець звітного місяця і сумою запасів, що вибули (використані, реалізовані, безоплатно передані тощо) за звітний місяць;

- інші витрати, які безпосередньо пов`язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях. До таких витрат, зокрема, належать прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати підприємства на доопрацювання і підвищення якісно технічних характеристик запасів.

У разі, якщо на момент оприбуткування запасів неможливо достовірно визначити їх первісну вартість, такі запаси можуть оцінюватися та відображатися за справедливою вартістю з наступним коригуванням до первісної вартості.

Судом встановлено, що 02.03.2015 р. між ПАТ "Подільський цемент" (продавець) та позивачем (покупець) укладено договір поставки цементу № ПОД_КС_2015_197, на умовах якого продавець зобов`язувався поставити, а покупець прийняти та оплатити цемент та послуги у кількості, асортименті, терміни і за ціною відповідно до умов даного договору, а також специфікацій та додатків, додаткових угод, які є невід`ємною частиною цього договору (Т.1 а.с. 84-89).

26.04.2017 р. між ТОВ "Торговий дім Боянівка" (перевізник) та позивачем (замовник) укладено договір № ТДБ 038770 перевезення вантажу автомобільним вантажним транспортом, на умовах якого перевізник зобов`язувався доставити ввірений йому замовником (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а замовник (вантажовідправник) зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (Т. 1 а.с. 90-92).

Згідно з п. 1.4. договору № ТДБ 038770 даний договір укладений з метою систематичних перевезень впродовж строку його дії і обумовлює обов`язок перевізника приймати, а замовника подавати до перевезення вантажі. Досягнення згоди по всіх істотних умовах кожного конкретного перевезення, в силу пунктів 1.2 та 1.5 договору № ТДБ 038770 підтверджуються заявкою на перевезення, в якій узгоджуються дані ватажу, вантажовідправника і вантажоодержувача та ціну фрахту і терміни її оплати, а також складенням під час перевезення перевізного документа (транспортної чи ватажної накладної).

У позові позивач зазначав, що на виконання умов договору № ТДБ 038770 при кожному перевезені цементу зі складу ПАТ "Подільський цемент" до пункту призначення по адресі кінцевого покупця цементу між позивачем та ТОВ "Торговий дім "Боянівка" складалися заявки на перевезення та товарно-транспортні накладні. Обсяг і загальна вартість фактично наданих транспортних послуг фіксувався в підписаних сторонами актах надання послуг. Під час передачі вантажу фізичній особі кінцевому покупцю, який був вантажоодержувачем, останній підписував завчасно підготовлену позивачем і надану перевізнику накладну на отримання товару.

Позивачем додано документи у складі копій заявки позивача на ПАТ "Подільський цемент" на відвантаження товару, видаткової накладної та товарно-транспортної накладної і накладної-пропуску, які оформлялися ПАТ "Подільський цемент" під час передачі товару у власність позивача, товарно-транспортної накладної та акта надання послуг, якими документувався процес перевезення вантажу транспортом ТОВ "Торговий дім "Боянівка" на замовлення позивача, а також накладної на передачу товару покупцю фізичній особі.

Всього за період 2017 р., як стверджував позивач, він придбав у ПАТ "Подільський цемент" цементу для його подальшого продажу кінцевим споживачам фізичним особам на суму 5997603,35 грн, у тому числі 4998002,80 грн без ПДВ та 999600,55 грн ПДВ, а за період 2018 р. на суму 3260209,03 грн, в тому числі 2716840,86 грн без ПДВ та 543368,17 грн ПДВ. Всього за період 2017 - 2018 р.р. для подальшої реалізації кінцевим споживача фізичним особам позивачем закуплено цементу на суму 9257812,38 грн, у тому числі 7714843,66 грн без ПДВ та 1542968,72 грн ПДВ.

На підтвердження наведених обставин позивач надав до суду відомостями про закупку цементу за 2017 р. та 2018 р. (Т. 1 а.с. 113 - 116, 117 - 119).

У позові позивач також зазначав, що витрати на доставку вище вказаного цементу фізичним особам покупцям, які складаються з ціни транспортних послуг, що надані позивачу зі сторони ТОВ "Торговий дім "Боянівка" за період 2017 - 2018 р. р. фактично становлять 934307,50 грн без урахування ПДВ.

На підтвердження наведених обставин позивач надав до суду картки рахунку 631 за 2017 р. та 2018 р., згідно яких витрати на доставку цементу фізичним особам покупцям, які складаються з ціни транспортних послуг, що надані позивачу зі сторони ТОВ "Торговий дім "Боянівка" в 2017 р. склали 516982,50 грн, а за 2018 р. - 417325,00 грн (Т. 1 а.с. 120 - 133, 134 - 141).

Наведені вище обставини підтверджуються також змістом висновку № 29 судово-економічної експертизи від 31.05.2019 р., яка проведена судовим експертом Перепелюк С.М .

Так, у висновку № 29 судово-економічної експертизи від 31.05.2019 р. зазначено, що дослідженням наданих документів - видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, накладні, судовим експертом встановлено, що ТОВ "Доброцем", за період 2016 - 2018 р.р., здійснювало придбання та реалізацію цементу (фасованого та насипного), як юридичним так і фізичним особам.

Придбаний у ПАТ "Подільський цемент" цемент насипний (навал) доставлявся фізичним особам-покупцям транспортом ТОВ "ТД Боянівка", що підтверджується наданими на дослідження товарно-транспортними накладними.

Відповідно до даних Додатку № 12 до акту перевірки ТОВ "Доброцем" № 1863/24-13-14-01/39314414 від 25.04.2019 р. загальна сума витрат на транспортування, за період червень - грудень 2017 р., квітень - грудень 2018 р., становить 1046430,00 грн.

Співставляючи дані вищевказаного Додатку № 12 до акту перевірки з даними бухгалтерського обліку ТОВ "Доброцем", судовим експертом встановлено, що відповідно до наданих на дослідження актів надання послуг, ТОВ "Доброцем" було отримано від ТОВ "ТД Боянівка" транспортні послуги за перевезень цементу (навал), за період червень-грудень 2017 р., квітень - грудень 2018 р., на загальну суму 1121169,00 грн з ПДВ, в т.ч. ПДВ 186861,50 грн, сума без ПДВ - 934307,50 грн.

В бухгалтерському обліку ТОВ "Доброцем" придбаний у ПАТ "Подільський цемент" цемент насипний (навал) та отримані від ТОВ "ТД Боянівка" транспортні послуги було відображено наступними бухгалтерськими проводками: Дебет рахунку 281 "Товари", Кредит рахунку 631 "Розрахунки з постачальниками та підрядчиками".

Тобто, в бухгалтерському обліку ТОВ "Доброцем", на рахунку 281, формувалась первісна вартість запасів - собівартість запасів, як це передбачено п.9 П(С)БО №9 "Запаси".

В процесі реалізації придбаного цементу (навал) фізичним особам до вартості реалізованих товарів ТОВ "Доброцем" включалась собівартість придбаних товарів, яка складається з суми, що сплачувалась згідно з договором постачальнику ПАТ "Подільський цемент" та транспортних витрат ТОВ "ТД Боянівка", а також націнки ТОВ "Доброцем", в результаті чого, ціна реалізації була вищою за ціну придбання.

Детальна інформація, щодо придбання та реалізації фізичним особам цементу (навал) наведена в Додатку 1 до Висновку, який складений з врахуванням Додатку № 12 до акту перевірки ТОВ "Доброцем" № 1863/24-13-14-01/39314414 від 25.04.2019 р.

Згідно Додатку 1 до Висновку експерта № 29 від 31.05.2019 р. "Детальна інформація щодо придбання та реалізації фізичним особам цементу (навалом)" сума реалізації без ПДВ склала 9134972,16 грн, собівартість товару без ПДВ - 8649151,16 грн, валовий дохід - 485821,00 грн (а.с. 177 - 184).

З огляду на наведене, судовим експертом зроблено висновок, що документально та нормативно не підтверджуються висновки, зазначені в акті від 25.04.2019 р. № 1863/24-13-14-01/39314414 щодо заниження ТОВ "Доброцем" податку на прибуток в сумі 188358,00 грн, у тому числі за 2017 р. в сумі 104370,00 грн, за ІІ квартал 2018 р. в сумі 33392,00 грн, за ІІІ квартал 2018 р. в сумі 33568,00 грн та за IV квартал 2018 р. в сумі 17028,00 грн, та заниження податку на додану вартість всього в сумі 209286,00 грн, в тому числі за червень 2017 р. в сумі 17 850,00 грн, за липень 2017 р. в сумі 13 461,00 грн, за серпень 2017 р. в сумі 24206,00 грн, за вересень 2017 р. в сумі 20169,00 грн, за жовтень 2017 р. в сумі 18 800,00 грн, за листопад 2017 р. в сумі 16590,00 грн, за грудень 2017 р. в сумі 4890,00 грн, за липень 2018 р. в сумі 49090,00 грн, за жовтень 2018 р. в сумі 28886,00 грн, за листопад 2018 р. в сумі 14364,00 грн, за грудень 2018 р. в сумі 980,00 грн.

Дослідженням висновку судово - економічної експертизи № 29 від 31.05.2019 р. встановлено, що вказана експертиза проведена судовим експертом Перепелюк С.М. , яка внесена до реєстру атестованих судових експертів та попереджена про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, у відповідності до ст. 384 КК України (Т. 1 а.с. 170, Т. 2 а.с. 66-67).

Беручи до уваги вищенаведене, суд приходить до переконання, що висновок відповідача про реалізацію позивачем цементу різних марок (навалом) покупцям - фізичним особам без висування вимоги щодо компенсації вартості транспортних послуг з доставки вантажів придбаних у нього, та здійснення доставки товару покупцям безкоштовно, спростовується матеріалами справи та зроблений без урахування усіх обставин справи.

Статтею 108 КАС України встановлено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивованим у судовому рішенні.

Враховуючи наведене, суд погоджуються з висновками експерта в цій частині.

Суд звертає увагу, що заперечуючи проти висновку експерта в цій частині, посилаючись на сумніви щодо її правильності та повноти, відповідач не скористався правом, передбаченим ст. 111 КАС України, щодо заявлення клопотань про призначення додаткової або повторної експертизи.

Доводи відповідача щодо отримання товару позивачем здійснювалося не самовивозом, а поставлявся виробником цементу, суд відхиляє, оскільки відповідачем не надано докази на підтвердження наведеної обставини. Крім того, відповідач не надав жодного доказу на підтвердження того, що цемент спочатку доставлявся на склад позивача, а вже потім навантажувався і відвозився покупцям.

Суд звертає увагу, що вартість транспортних послуг по доставці товару включалась в його собівартість і компенсувалась кінцевими споживачами в ціні товару, що підтверджується висновком судово-економічної експертизи.

Таким чином, твердження відповідача про поставку позивачем транспортних послуг без висування вимоги компенсації їх вартості є безпідставним.

Стосовно висновку контролюючого органу про заниження позивачем податку на додану вартість в період, що перевірявся, суд зазначає наступне.

У п.п. 2 розділу 3.1.1.1 акту перевірки №1863/24-13-14-01/39314414 від 25.04.2019 р. зафіксовано, що зазначені вище порушення мають вплив на податкові зобов`язання з податку на додану вартість та відображені у п.п. 3.1.2.1 розділу 3.1.2 акту перевірки.

Зокрема, з огляду на виявлені порушення, які відображені в п.п. 2 розділу 3.1.1.1 акту перевірки №1863/24-13-14-01/39314414 від 25.04.2019 р. відповідачем зазначено, що перевіркою повноти визначення податкових зобов`язань за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2018 р. встановлено їх заниження на загальну суму 209286,00 грн, в т.ч за червень 2017 р. в сумі 17850,00 грн, липень 2017 р. в сумі 13461,00 грн, серпень 2017 р. в сумі 24206,00 грн, вересень 2017 р. в сумі 20169,00 грн, жовтень 2017 р. в сумі 18800,00 грн, листопад 2017 р. в сумі 16590,00 грн, грудень 2017 р. в сумі 4890,00 грн, липень 2018 р. в сумі 49090,00 грн, жовтень 2018 р. в сумі 28886,00 грн, листопад 2018 р. в сумі 14364,00 грн, грудень 2018 р. в сумі 980,00 грн.

У п.п. 3.1.2.1 акту перевірки №1863/24-13-14-01/39314414 від 25.04.2019 р. зазначено, що ТОВ "Доброцем" за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2018 р. отримані транспортні послуги від ТОВ "ТД Боянівка", по податковому та бухгалтерському обліку було віднесено в повному обсязі (без врахування сум ПДВ) до складу витрат на суму 1046430,00 грн та до складу податкового кредиту на суму 209286,00 грн, відповідно до актів надання послуг. Загальна сума витрат на транспортування склала 1255716,00 грн.

Враховуючи висновок щодо реалізації позивачем цементу різних марок (навалом) покупцям - фізичним особам без висування вимоги щодо компенсації вартості транспортних послуг з доставки вантажів придбаних у нього, та здійснення доставки товару покупцям безкоштовно, відповідачем констатовано факт порушення позивачем п.п. 14.1.185, п.п. 14.1.203 п. 14.1 ст. 14, п.п. "а" і "б" п. 185.1 ст.185, ст. 186, п. 188.1 ст. 188, п. 189.1 ст. 189, п. 198.5 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 209286,00 грн, в тому числі за червень 2017 р. в сумі 17850,00 грн, липень 2017 р. в сумі 13461,00 грн, серпень 2017 р. в сумі 24206,00 грн, вересень 2017 р. в сумі 20169,00 грн, жовтень 2017 р. в сумі 18800,00 грн, листопад 2017 р. в сумі 16590,00 грн, грудень 2017 р. в сумі 4890,00 грн, липень 2018 р. в сумі 49090,00 грн, жовтень 2018 р. в сумі 28886,00 грн, листопад 2018 р. в сумі 14364,00 грн, грудень 2018 р. в сумі 980,00 грн.

Стосовно порушення позивачем п.п. 14.1.185, п.п. 14.1.203 п. 14.1 ст. 14, п.п. "а" і "б" п. 185.1 ст.185, ст. 186, п. 188.1 ст. 188, п. 189.1 ст. 189, п. 198.5 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 261607,50 грн, з яких 209286,00 грн за податковим зобов`язанням та 52321,50 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), суд зазначає, що вказані донарахування є протиправними, оскільки здійснені відповідачем на підставі висновку про реалізацію позивачем цементу різних марок (навалом) покупцям - фізичним особам без висування вимоги щодо компенсації вартості транспортних послуг з доставки вантажів придбаних у нього, та здійснення доставки товару покупцям безкоштовно, помилковість яких судом визнано вище.

Крім того, суд звертає увагу, що під час розгляду справи по суті позивач стверджував, що сума постачання цементу покупцям фізичним особам, яка включає в себе також й транспорті витрати позивача, включена до операційних доходів позивача звітів про фінансові результати (звітів про сукупний дохід) та податкових декларацій з податку на прибуток позивача за 2017 - 2018 рр., а також включена до бази оподаткування ПДВ. На підтвердження даної обставини позивач подав до суду копії звітів про фінансові результати (звітів про сукупний дохід) та податкових декларацій з податку на прибуток за 2017-2018 рр. (Т. 1 а.с. 158 - 169).

В порушення вимог ст. ст. 73 - 77 КАС України відповідач не надав належні, допустимі, достовірні та достатні докази на спростування доводів позивача щодо включення суми постачання цементу покупцям фізичним особам, яка включає в себе також й транспорті витрати позивача, до операційних доходів позивача, податкових декларацій з податку на прибуток, а також до бази оподаткування ПДВ.

Підпунктом 54.3.2. п. 54.3. ст. 54. ПК України встановлено, що контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Дослідженням розрахунку податкових зобов`язань та штрафних санкцій по податку на прибуток до акту документальної перевірки № 1863/24-13-14-01/39314414 від 25.04.2019 р. до позивача за порушення:

- п.п. 14.1.203 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України та п. 5, п. 8, п. 13 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 р. № 290, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 188358,00 грн, у тому числі за 2017 р. в сумі 104370,00 грн, за ІІ квартал 2018 р. в сумі 33392,00 грн, за ІІІ квартал 2018 р. в сумі 33568,00 грн та за IV квартал 2018 р. в сумі 17028,00 грн, збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 235447,50 грн, з яких 188358,00 грн за податковим зобов`язанням та 47089,50 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- п.п. 14.1.185, п.п. 14.1.203 п. 14.1 ст. 14, п.п. "а" і "б" п. 185.1 ст. 185, ст. 186, п. 188.1 ст. 188, п. 189.1 ст. 189, п. 198.5 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 209286,00 грн, в тому числі за червень 2017 р. в сумі 17850,00 грн, липень 2017 р. в сумі 13461,00 грн, серпень 2017 р. в сумі 24206,00 грн, вересень 2017 р. в сумі 20169,00 грн, жовтень 2017 р. в сумі 18800,00 грн, листопад 2017 р. в сумі 16590,00 грн, грудень 2017 р. в сумі 4890,00 грн, липень 2018 р. в сумі 49090,00 грн, жовтень 2018 р. в сумі 28886,00 грн, листопад 2018 р. в сумі 14364,00 грн, грудень 2018 р. в сумі 980,00 грн, збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 261607,50 грн, з яких 209286,00 грн за податковим зобов`язанням та 52321,50 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

З огляду на встановлені по справі обставини та наведені норми матеріального права, суд вважає, що відповідач в цій частині спірних правовідносин протиправно збільшив оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями позивачу податкове зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 235447,50 грн та з податку на додану вартість в сумі 261607,50 грн, оскільки прийняв необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В ході розгляду справи по суті, судом встановлено порушення відповідачем вищезазначених критеріїв під час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а тому позов в цій частині підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ст. 74 та ст. 75 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Як зазначено ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи докази, які є в справі, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень, не довів належними засобами доказування правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень № 0003031401 від 17.05.2019 р. та № 0003041401 від 17.05.2019 р.

Доводи відповідача в цій частині щодо правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень суд відхиляє, оскільки вони спростовується матеріалами справи.

Стосовно позовної вимоги позивача про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 30.05.2019 р. № 53708-56 про сплату податкового боргу, суд зазначає наступне.

30.05.2019 р. відповідачем сформовано податкову вимогу форми "Ю" № 53708-56, яку отримано позивачем 02.07.2019 р., що підтверджується матеріалами справи (Т. 2 а.с. 73, 74, 75, 76).

Вказаною податковою вимогою відповідач повідомив позивача про наявність станом на 29.05.2019 р. суми податкового боргу у розмірі 574132,85 грн, у т.ч. з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 271158,53 грн та податку на додану вартість у сумі 302974,32 грн.

Із змісту вимоги видно, що сума податкового боргу з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 271158,53 грн складається з основного платежу у сумі 188358,00 грн, 47089,50 грн - штрафні (фінансові) санкції (штрафи) та 35712,03 грн - пеня, а сума податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 302974,32 грн складається з основного платежу у сумі 209285,60 грн, 52321,50 грн - штрафні (фінансові) санкції (штрафи) та 41367,22 грн - пеня.

Дослідженням вимоги встановлено, що керуючись ст. ст. 59, 60 Податкового кодексу України відповідач попередив позивача, що починаючи з 28.05.2019 р. на будь-яке майно, яке перебуває в його власності, розповсюджується право податкової застави, а на суму податкового боргу буде нараховуватися пеня та застосовуватися штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

Крім того, у вимозі відповідач вимагав терміново сплатити суму боргу та застерігав, що в разі несплати суми податкового боргу до платника податків будуть застосовані передбачені Податковим кодексом України заходи стягнення податкового боргу (Т. 2 а.с. 73).

Під час розгляду справи по суті відповідач не надав до суду докази опису майна позивача у податкову заставу або вжиття заходів стягнення податкового боргу.

Надаючи правову оцінку наведеним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Пунктами 14.1.153., 14.1.175. п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу; податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно п. 59.1. ст. 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

У відповідності до п. 59.3. ст. 59 ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов`язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Пунтом 60.1 ст. 60 ПК України встановлено, що податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо:

60.1.1. сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення;

60.1.2. контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов`язання або податкову вимогу;

60.1.3. контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов`язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі;

60.1.4. рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі;

60.1.5. рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов`язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.

У випадках, визначених підпунктом 60.1.1 пункту 60.1 цієї статті, податкова вимога вважається відкликаною у день, протягом якого відбулося погашення суми податкового боргу в повному обсязі (п. 60.2. ст. 60 ПК України).

У випадках, визначених підпунктом 60.1.2 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування такого податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги (п. 60.3. ст. 60 ПК України).

У випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов`язання або податкового боргу (п. 60.4. ст. 60 ПК України).

У випадках, визначених підпунктом 60.1.4 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними у день набрання законної сили відповідним рішенням суду (п. 60.5. ст. 60 ПК України).

Наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 р. № 422, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.05.2016 р. за № 751/28881, затверджено Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Порядок № 422).

Згідно п. 2 розділу І Порядку №422 інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами.

Підпунктом 1 п. 1 розділу ІІ Порядку №422 встановлено, що з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.

ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.

Дослідженням службової записки № 410/вн/24-13-56-05 від 02.09.2019 р. виданої відділом по роботі з боргом ГУ ДФС у Чернівецькій області встановлено, що станом на 30.08.2019 р. відповідно до ІС "Податковий блок" за позивачем податковий борг відсутній. Податкова вимога форми "Ю" № 53708-56 від 30.05.2019 р.. яка була сформована по ТОВ "Доброцем", відкликана 02.08.2019 р. в автоматичному режимі після погашення всієї суми заборгованості (Т. 4 а.с. 27).

Дослідженням довідки б/н від 24.09.2019 р. виданої відповідачем встановлено, що станом на 09.09.2019 р. відповідно до ІС "Податковий блок" за позивачем податковий борг відсутній. 27.05.2019 р. по ТОВ "Доброцем" виникла заборгованість в сумі 571132,85 при несплаті донарахованих сум контролюючим органом. На дану суму податкового боргу 30.05.2019 р. сформовано податкову вимогу форми "Ю" № 53708-56 від 30.05.2019 р. В результаті оскарження позивачем нарахованих сум в судовому порядку донарахована сума була вилучена податковим органом з особової картки платника податків. Несплаченою залишилася пеня по податку на додану вартість в сумі 71,67 грн. Після погашення безпосередньо підприємством цієї суми пені відповідно до платіжного доручення № 398 від 01.08.2019 р. податкова вимога № 53708-56 від 30.05.2019 р. відкликана в автоматичному режимі 02.08.2019 р. (Т. 4 а.с. 35).

Дослідженням ІКП з податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств за 2019 р. встановлено, що станом на 31.08.2019 р. за позивачем податковий борг відсутній (Т. 4 а.с. 24, 25-26).

В ІКП з податку на прибуток приватних підприємств міститься інформація про те, що 24.07.2019 р. сума податкового боргу з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 271158,53 грн, в тому числі основний платіж у сумі 188358,00 грн, 47089,50 грн - штрафна (фінансова) санкція (штрафи) та 35712,03 грн - пеня виключені з обліку у зв`язку з надходженням ухвали суду по справі № 824/647/19-а від 12.06.2019 р. та на вказану суму зменшено податковий борг.

В ІКП з податку на додану вартість міститься інформація про те, що 24.07.2019 р. сума податкового боргу з податку на додану вартість на загальну суму 302974,32 грн, в тому числі основний платіж у сумі 209286,00 грн, 52321,50 грн - штрафна (фінансова) санкція (штрафи) та 41367,22 грн - пеня виключені з обліку у зв`язку з надходженням ухвали суду по справі № 824/647/19-а від 12.06.2019 р. та на вказану суму зменшено податковий борг.

Враховуючи наведені вище обставини, суд приходить до переконання, що оскаржувана вимога вважається відкликаною.

Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 4 КАС України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Стаття 5 КАС України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Отже, право на захист можна визначити як надану правомочній особі можливість застосування заходів правоохоронного характеру для відновлення її порушених прав чи таких, що оспорюються.

Право на захист є самостійним суб`єктивним правом, яке з`являється у власника прав лише в момент їх порушення або оспорювання і реалізується в межах охоронюваних правовідносин, які виникли при цьому.

Відтак, захист порушених прав, свобод та інтересів особи є похідним, тобто передбачає наявність встановленого факту їх порушень.

Крім того, здійснюючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Вирішуючи спір, суд зобов`язаний надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Системний аналіз наведених норм КАС України свідчить, що судовий захист прав, свобод або інтересів шляхом повного чи часткового задоволення адміністративного позову, можливий виключно щодо інтересу, порушеного протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень за наявності між ними та порушенням причинно-наслідкового зв`язку умови порушення її прав.

Отже, задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

В розумінні КАС України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Таким чином, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.

Отже, позивач, звертаючись з адміністративним позовом, на власний розсуд, тобто суб`єктивно, визначає, що його права порушені рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, проте такі рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин.

Суд вважає за необхідне зазначити, що право на звернення до адміністративного суду з позовом не завжди співпадає з правом на судовий захист, яке закріплено у ст. 5 КАС України. Саме по собі звернення до адміністративного суду за захистом, ще не означає, що суд зобов`язаний надати такий захист, адже для того, щоб було надано судовий захист суд повинен встановити, що особа дійсно має право, свободу та інтерес, про захист яких вона просить і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем у публічно-правових відносинах.

Таким чином, до адміністративних судів можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин, вчинені ними при здійсненні владних управлінських функцій, цими рішеннями, діями чи бездіяльністю порушені або порушуються права чи свободи позивача.

Водночас, податкова вимога, яка відкликана контролюючим органом не породжує обов`язкових юридичних наслідків для суб`єктів правовідносин.

Судом встановлено, що позивач оскаржує податкову вимогу від 30.05.2019 р. № 53708-56, яка відкликана контролюючим органом.

Оскільки оскаржувана податкова вимога є відкликаною в силу вимог ст. 60 ПК України, суд вважає, що відсутні підстави для її скасування в судовому порядку. Відтак, суд відмовляє в цій частині позовних вимог.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (ч. 3 ст. 139 КАС України).

З матеріалів справи видно, що за подання вказаного позову позивачем понесено судові витрати (судовий збір) у розмірі 16067,81 грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 31.05.2019 р. № 240, від 23.07.2019 р. № 363, від 31.07.2019 р. № 390 (Т.1 а.с. 4, Т. 2 а.с. 72, 89).

Враховуючи рішення суду про часткове задоволення позовних вимог, а також те, що у справі міститься документальне підтвердження сплати позивачем судового збору у розмірі 16067,81 грн, суд вважає за необхідне розподілити судові витрати позивача, який не є суб`єктом владних повноважень, пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

Відтак, стягненню на користь позивача підлягають судові витрати (судовий збір) у розмірі 7455,83 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. 9, 14, 72 - 77, 90, 241, 246 та 250 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Чернівецькій області від 17.05.2019 р. № 0003031401.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Чернівецькій області від 17.05.2019 р. № 0003041401.

4. Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Доброцем" судові витрати (судовий збір) в сумі 7455,83 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернівецькій області.

5. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Згідно ст. 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до ст. ст. 293, 295 КАС України рішення суду першої інстанції може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його складання.

Повне найменування учасників справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Доброцем" (вулиця Миколаївська, будинок 36-Н, місто Чернівці, Чернівецька область, код ЄДРПОУ 39314414);

відповідач - Головне управління ДПС у Чернівецькій області (вулиця Героїв Майдану, 200-А, місто Чернівці, код ЄДРПОУ 43143196).

Суддя В.К. Левицький