Рішення

від 08.01.2020 по справі 910/15293/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.01.2020Справа № 910/15293/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства Міжнародний Інвестиційний Банк

до Фізичної особи-підприємця Кондрук Олени Олександрівни

третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю Благомед плюс

про стягнення 60000 грн

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2019 року Акціонерне товариство Міжнародний Інвестиційний Банк звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Кондрук Олени Олександрівни, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю Благомед плюс про стягнення 60000 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наявність правових підстав для стягнення з відповідача безпідставно отриманого доходу в розмірі 60000 грн. з огляду на те, що за твердженнями позивача, спірні грошові кошти є сумою орендної плати, яка була отримана відповідачем за користування третьою особою нежитловим приміщенням, що належать позивачу на праві власності.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2019 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, визначено відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 15.11.2019, для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 25.11.2019 та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, але не пізніше 05.12.2019. Позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання, але не пізніше 29.11.2019.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 05.11.2019 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03164, м . Київ, вул. Генерала Наумова, буд . 33, кв. 50.

Однак, станом на дату розгляду справи на адресу Господарського суду міста Києва повернувся поштовий конверт №0103052533469 із відміткою про повернення у зв`язку із неможливістю вручення поштового відправлення.

В силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Разом з тим, 26.12.2019 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшло клопотання від 24.12.2019 про продовження строку на подання відзиву у якому останній зазначив, що лише 20.12.2019 відповідачу стало відомо про розгляд даної справи судом, оскільки станом на момент подання зазначеного клопотання відповідачу не надходило копії позовної заяви, що унеможливило відповідача подати у встановлений судом строк відзив на позов. Також у поданому до суду клопотанні представник відповідача зазначив, що з метою підготування відзиву на позов, останній має намір звернутись до суду із клопотанням про ознайомлення з матеріалами справи.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Відповідно до ст.248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч.1 ст.252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно з ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч.8 ст.165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Частиною 2 ст.119 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Так, суд зазначає, що подана представником заява про продовження строку для подання відзиву була направлена на адресу суду 24.12.2019, тобто із пропуском строку для подання відзиву, а відтак з огляду на приписи ч.2 ст.119 ГПК України у суду відсутні підстави для продовження відповідачу строку для подання відзиву.

Разом з тим, згідно з ч.1 ст.119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Частиною 4 статті 119 Господарського процесуального кодексу України визначено, що одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Відповідно до ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як зазначалось судом вище, в обґрунтування причин пропуску строку на подання відзиву представник відповідача вказує на те, що про розгляд даної справи судом відповідачу стало відомо 20.12.2019 з офіційного Інтернет-порталу Судова влада та Єдиного державного реєстру судових рішень, жодних процесуальних документів по справі та позовної заяви відповідачем отримано не було.

Разом з тим, у поданому до суду клопотанні представник відповідача висловився про намір ознайомитись із матеріалами справи для підготування відзиву на позов.

Утім суд зазначає, що в силу приписів ч.4 ст.119 ГПК України, відповідач одночасно із поданням до суду зазначеного клопотання повинен був вчинити відповідну процесуальну дію, тобто подати до суду відзив на позов, проте представником відповідача не було вчинено такої процесуальної дії.

Також суд зазначає, що в силу положень ч.1 ст.251 ГПК України відповідач мав подати відзив на позов у строк протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження. Таким чином, враховуючи твердження представника відповідача, що відповідач дізнався про розгляд судом даної справи лише 20.12.2019, саме із цієї дати слід обраховувати строк для подання відзиву на позов, останнім днем якого є 08.01.2020. Утім суд зазначає, що станом на вказану дату від відповідача також не надійшло відзиву на позов.

Відповідно до ч.1 ст.118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Частиною 2 статті 118 Господарського процесуального кодексу України визначено, що заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

З огляду на викладене клопотання представника відповідача - Фізичної особи-підприємця Кондрук Олени Олександрівни про продовження строку на подання відзиву залишається судом без розгляду.

Крім того, суд вважає за необхідне зауважити, що враховуючи твердження представника відповідача про неотримання від позивача копії позовної заяви та намір ознайомитись із матеріалами справи, останнім не було вчинено жодних дій для ознайомлення із матеріалами розглядуваної судової справи, зокрема до суду не надходило відповідного клопотання відповідача.

Так суд зазначає, що згідно приписів ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Таким чином, суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив на позов, відтак, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору та з метою недопущення затягування судового розгляду даної справи, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч.9 ст.165, ч.2 ст.178, ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 22.06.2018 між Акціонерним товариством Міжнародний Інвестиційний Банк (позивач, іпотекодержатель) та Фізичною особою-підприємцем Кондрук Оленою Олександрівною (відповідач, іпотекодавець) було укладено Іпотечний договір, предметом якого є передача іпотекодавцем іпотекодержателю в іпотеку нерухомого майна, зазначеного в п.1.3 цього договору, для забезпечення виконання зобов`язань Товариства з обмеженою відповідальністю Фармпланета (позичальник), в повному обсязі щодо повернення кредиту, сплати процентів, комісій, неустойки та інших платежів (основне зобов`язання), розмір, термін та умови повернення та сплати яких встановлюються Кредитним договором №31.18-CBD від 22.06.2018, що укладений іпотекодержателем і позичальником, та будь-якими додатковими договорами до нього (п.1.1 Іпотечного договору).

Відповідно до п.1.2 Іпотечного договору, згідно з кредитним договором іпотекодержатель надав позичальнику кредит у сумі 10000000 грн зі строком повернення до 28.09.2018 (включно) та зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 22 (двадцять два) проценти річних. Сплата іпотекодержателю процентів за користування кредитом та погашення кредиту здійснюється щомісячно в порядку встановленому кредитним договором.

Згідно з п.1.3 Іпотечного договору, іпотекодавець передає іпотекодержателю в іпотеку наступне нерухоме майно: нежиле приміщення №107 - перукарня, загальною площею 200,30 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Анни Ахматової, 46 і належить іпотекодавцю на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серія САЕ №584981, виданого Головним управлінням житлового забезпечення виконавчим органом Київської міської ради (КМДА) 03.04.2012 на підставі наказу від 22.03.2012 №435-С/НП (предмет іпотеки), державна реєстрація права власності проведена 26.04.2018 приватним нотаріусом КМНО Зубковою О.Л., номер запису про право власності 25942014, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1542221980000. Іпотека розповсюджується на всі невіддільні від предмета іпотеки поліпшення, складові частини, а також приналежності, як ті, що існують на момент укладення цього договору так і ті, що виникнуть в майбутньому.

За умовами п.1.4 Іпотечного договору, предмет іпотеки сторони оцінили в 5473800 грн. Ця сума є заставною вартістю предмету іпотеки.

Відповідно до п.4.1 Іпотечного договору, у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань за кредитним договором та/або цим договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання незалежно від встановленого строку його виконання та задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватися на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або шляхом позасудового врегулювання (шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання або шляхом продажу предмету іпотеки іпотекодержателем від свого імені). Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється способом за вибором іпотекодержателя (п.5.1 Іпотечного договору).

Пунктом 6.1 Іпотечного договору сторони погодили, що звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватись шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки. При реалізації даного способу задоволення вимог іпотекодержателя, цей договір є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки.

Договором про внесення змін №1 від 11.09.2018 сторони погодили викласти п.1.2 Іпотечного договору в новій редакції та визначили, що згідно з кредитним договором іпотекодержатель надав позичальнику кредит у сумі 10000000 грн зі строком повернення до 24.12.2018 (включно) та зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 22 (двадцять два) проценти річних. Сплата іпотекодержателю процентів за користування кредитом та погашення кредиту здійснюється щомісячно в порядку встановленому кредитним договором.

Договором про внесення змін №2 від 27.12.2018 сторони погодили викласти п.1.2 Іпотечного договору в новій редакції та визначили, що згідно з кредитним договором іпотекодержатель надав позичальнику кредит у сумі 10000000 грн зі строком повернення до 24.12.2019 (включно) та зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 22 (двадцять два) проценти річних. Сплата іпотекодержателю процентів за користування кредитом та погашення кредиту здійснюється щомісячно в порядку встановленому кредитним договором.

Частиною 1 ст.575 Цивільного кодексу України встановлено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Статтею 589 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст.590 Цивільного кодексу України визначено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов`язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 33 Закону України Про іпотеку передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до положень ст.20 Закону України Про заставу , заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Відповідно до ст.572 Цивільного кодексу України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ч.1 ст.590 Цивільного кодексу України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається із наявної в матеріалах справи інформаційної довідки №172140502 від 01.07.2019 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна 14.05.2019 приватним нотаріусом Багдасаровою О.М. внесено запис про перехід права власності на об`єкт нерухомого майна - нежиле приміщення №107 - перукарня, загальною площею 200,30 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Анни Ахматової, 46, від Фізичної особи-підприємця Кондрук Олени Олександрівни до Акціонерного товариства Міжнародний Інвестиційний Банк (номер запису про право власності: 31563285.

Разом з тим, судом встановлено, що 01.04.2015 між Фізичною особою-підприємцем Кондрук Оленою Олександрівною (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Благомед плюс (орендар) було укладено Договір оренди нежитлового приміщення, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове платне володіння та користування належне орендодавцю на праві приватної власності нежитлове приміщення, яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Анни Ахматової, 46, площею 200 кв. м (п.1.1 Договору).

Згідно з п.2.2 Договору строк оренди складає 35 (тридцять п`ять) місяців з дня приймання-передачі орендованого приміщення за актом.

Пунктом 3.2 Договору сторонами було погоджено, що в період з 01.04.2015 по 30.04.2015 орендна плата становить 20000 грн. В подальшому, орендна плата за місяць користування орендованим приміщенням складає 25000 грн (п.3.3 Договору).

Відповідно до п.3.7 Договору, договір діє до 01.03.2018.

З матеріалів справи вбачається, що протягом строку дії Договору оренди між сторонами укладались додаткові угоди, зокрема Додатковою угодою №3 від 30.05.2016 сторони погодили збільшити розмір орендної плати за місяць до 30000 грн, також Додатковою угодою від 02.03.2018 сторони погодили продовжити строк дії договору до 31.01.2021 включно.

Так, в обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Фізична особа-підприємець Кондрук Олена Олександрівна не будучи власником нежитлового приміщення №107 - перукарня, загальною площею 200,30 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ , вул. Анни Ахматової, 46 , у травні та червні 2019 року безпідставно отримувала орендні платежі за Договором оренди нежитлового приміщення від 01.04.2015.

Як стверджує позивач, зазначені обставини, є підставою для стягнення з відповідача грошових коштів в розмірі 60000 грн, які відповідач отримав без достатньої правової підстави у травні та червні 2019 року як орендні платежі.

Відповідно до ч.4 ст.13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з частиною 1 статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина 1 статті 317 Цивільного кодексу України).

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватись моральних засад суспільства (частина 2 статті 319 Цивільного кодексу України).

Частиною третьою статті 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають із моменту такої реєстрації.

Відповідно до частини дванадцятої статті 15 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень датою і часом державної реєстрації прав та їх обтяжень вважається дата і час реєстрації відповідної заяви.

Як встановлено судом, 14.05.2019 до Реєстру прав власності на нерухоме майно було внесено запис про право власності Акціонерного товариства Міжнародний Інвестиційний Банк на об`єкт нерухомого майна - нежиле приміщення №107 - перукарня, загальною площею 200,30 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Анни Ахматової, 46. Зазначені відомості підтверджуються Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 01.07.2019 №172140502.

Разом з тим, судом встановлено, що що 01.04.2015 між Фізичною особою-підприємцем Кондрук Оленою Олександрівною (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Благомед плюс (орендар) було укладено Договір оренди нежитлового приміщення, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове платне володіння та користування належне орендодавцю на праві приватної власності нежитлове приміщення, яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Анни Ахматової, 46, площею 200 кв. м.

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Нормою ч.1 ст.763 ЦК України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до абз.1 ч.1, ч.5 ст.762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму, при цьому плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю Благомед плюс у травні та червні 2019 року на виконання умов договору оренди, на підставі платіжних доручень №376 від 24.05.2019 та №440 від 14.06.2019, було перераховано на користь Фізичної особи-підприємця Кондрук Олени Олександрівни 60000 грн з призначенням платежу: оплата згідно договору оренди за травень та червень 2019, б/н від 01.04.2015. Зазначене підтверджується наявними в матеріалах справи копіями зазначених платіжних доручень.

Разом з тим, 14.05.2019 до Державного Реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис № 31563285 про перехід права власності на об`єкт нерухомого майна - нежиле приміщення №107 - перукарня, загальною площею 200,30 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Анни Ахматової, 46, до Акціонерного товариства Міжнародний Інвестиційний Банк .

Частиною першою статті 770 ЦК України визначено, що у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов`язки наймодавця.

Таким чином, позивач є власником майна, переданого відповідачем в оренду третій особі, а отже виходячи з приписів ст.317 Цивільного кодексу України, саме власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, в тому числі шляхом передання його в оренду іншим особам.

При цьому, позивач спірне майно в оренду не передавав та нікого, в тому числі і відповідача, не уповноважував на передачу цього майна в оренду.

Відтак, наведене дає підстави для висновку про те, що майно, передане відповідачем в оренду третій особі, було набуте та збережене (та передане в оренду) відповідачем безпідставно, що свідчить про наявність у позивача як законного власника майна підстав вимагати у відповідача відшкодування доходів, що були фактично отримані чи могли бути отримані з цього майна за заявлений позивачем період.

Частиною першою статті 1212 і пунктом 1 частини першої статті 1214 ЦК України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. Із цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Виходячи зі змісту зазначеної норми можна виокремити особливості змісту та елементів кондикційного зобов`язання.

Характерною особливістю кондикційних зобов`язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов`язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов`язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов`язанні не має правового значення чи вибуло майно, з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.

Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред`явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, у тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

З огляду на викладене, можна дійти висновку, що кондикція - це позадоговірний зобов`язальний спосіб захисту права власності або іншого речового права, який може бути застосований самостійно. Кондикція також застосовується субсидіарно до реституції та віндикації як спосіб захисту порушеного права у тому випадку, коли певна вимога власника (титульного володільця) майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб`єктним складом підпадає під визначення зобов`язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.

Відтак, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 ЦК України, у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна.

Таким чином, оскільки позивач з 14.05.2019 є власником майна, переданого відповідачем в оренду третій особі, то відповідно - майно (грошові кошти зі сплати орендних платежів), було набуте та збережене відповідачем безпідставно. Відтак, позивач має право вимагати у відповідача відшкодування доходів від орендної плати за травень та червень 2019 року, які отримані відповідачем без достатньої правової підстави.

Розраховуючи суму позову, позивач виходив з розміру сплачених Товариством з обмеженою відповідальністю Благомед плюс орендних платежів за договором оренди, укладеними між ним та відповідачем.

З поданих позивачем документів вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю Благомед плюс за період з травня по червень 2019 року на виконання умов договору оренди, було перераховано на користь Фізичної особи-підприємця Кондрук Олени Олександрівни 60000 грн. Зазначене підтверджується копіями платіжних доручень, які наявні в матеріалах справи.

З огляду на вищенаведене, суд вважає доведеними обставини щодо отриманого відповідачем доходу за передання нежитлового приміщення №107 - перукарня, загальною площею 200,30 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Анни Ахматової, 46, у розмірі 60000 грн.

Суд зазначає, що приписи ст.1214 Цивільного кодексу України встановлюють правило, за якого дохід, отриманий від майна, що набуте або збережене особою без достатньої правової підстави, підлягає відшкодуванню цією особою з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави, оскільки був стороною у вказаній справі.

При цьому, аналізуючи наявні у матеріалах справи докази, зокрема копію позову ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, подану до Дарницького районного суду, до якої позивачем було додано інформаційну довідку №167311621 від 21.05.2019 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, суд доходить висновку, що відповідач був обізнаний про володіння нежитловим приміщенням №107 - перукарня, загальною площею 200,30 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Анни Ахматової, 46, без достатньої правової підстави.

Наведені обставини дають підстави вважати, що відповідач міг знати про те, що у спірний період він зберігав майно, передане в оренду, без достатньої правової підстави, відтак, з огляду на встановлені судом обставини щодо отриманого відповідачем доходу за передання в оренду майна у розмірі 60000 грн, розмір такого доходу в силу ст.1214 Цивільного кодексу України повинен бути відшкодований позивачу.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем не надано суду жодних доказів на спростування викладених у позові обставин.

Разом з тим, з урахуванням положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати на сплату судового збору за подання позову покладаються на відповідача в повному обсязі.

Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Кондрук Олена Олександрівна ( АДРЕСА_6 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Міжнародний Інвестиційний Банк" (01015, м. Київ, вул. Лаврська, буд. 16; ідентифікаційний код 35810511) грошові кошти в розмірі 60000 (шістдесят тисяч) грн, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 08.01.2020.

Суддя Я.В. Маринченко