Рішення

від 13.12.2010 по справі 2-540/2010

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА

Справа № 2-540/2010

Провадження № 2-540/2010 р.

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.12.2010 року м.Миколаїв

Корабельний районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючої по справі судді - Циганок В.Г.,

при секретарі судового засідання - Варакута Є.Ю.,

за участю представника позивача - ОСОБА_1 ,

відповідача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_7 до ОСОБА_2 про повернення грошових коштів, набутих без належної правової підстави та відсотків за користування чужими коштами,

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2009 року ОСОБА_7 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів, набутих без належної правової підстави та відсотків за користування чужими коштами.

Позивач зазначав, що після смерті матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за досягнутою домовленістю між ним та іншими спадкоємцями: братом ОСОБА_2 та сестрою ОСОБА_4 (дівоче прізвище ОСОБА_4), він сплатив їм вартість 2/3 частки спадщини у вигляді жилого будинку АДРЕСА_1 по 2900 доларів США, що еквівалентної 1338,72 грн. кожному, із розрахунку діючих на той час цін на нерухомість, тому ОСОБА_2 та ОСОБА_4 відмовилися від своєї частини спадщини, а він отримав право власності на цілий жилий будинок АДРЕСА_1 . Однак після різкого підвищення цін на нерухомість у 2006 році, вони стали вимагати від нього виплатити додаткові кошти за спадщину, яку він отримав після смерті матері, а коли він відмовився, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 звернулися в суд до нього з позовом про визнання недійсним відмови від спадщини, про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та про визнання за ними права власності на частку жилого будинку в порядку спадкування за законом.

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 21.02.2007 року свідоцтво про право на спадщину за законом визнано недійсним і за ОСОБА_2 та ОСОБА_4 визнано право власності на 1\4 частину жилого будинку АДРЕСА_1 за законом кожному.

Після рішення суду сестра ОСОБА_4 повернула йому кошти, а брат ОСОБА_2 відмовився повертати 2900 доларів США, що еквівалентно 11338, 72 грн. набутих їм, на його думку, без належної правової підстави.

Також він стверджував, що відповідач користувався його коштами і на його думку, повинен сплатити йому ще 3% річних від суми боргу, що складає за три роки 1020 грн. та судові витрати у розмірі 337 грн., а всього стягнути 12695 грн.

Посилаючись на наведене, просив позов задовольнити.

Позивач у судове засідання не з`явився , однак звернуся до суду з заявою про слухання справи у його відсутності, позов, який був уточнений, підтримує.

У судовому засіданні представник позивача уточнила позовні вимоги і остаточно просила на підставі норм ст. 261, ст.536, ст. 1212, ч.2 ст.1214 ЦК України позов задовольнити та стягнути з ОСОБА_2 на його користь грошові кошти у сумі 11338 грн., набуті відповідачем без правової підстави, 3% річних від цієї суми за три роки у розмірі 1020 грн., судові витрати 337 грн., а разом 12358 грн.. У відношенні ОСОБА_4 від позовних вимог позивач відмовився і ухвалою суду від 05.03.2010р. відмова позивача прийнята судом та провадження в цій частині справи закрито.

Відповідач та його представник проти задоволення позову заперечували та стверджували, що відповідно до норм ч.І ст.1212 ЦК України підлягають поверненню кошти тільки за умови, які набуті безпідставно або набуті на підставах, які з часом відпали. При обставинах викладених позивачем у позові, вищевказані умови відсутні. ОСОБА_2 передав йому кошти, як спадкоємцю першої черги після смерті батька, а не як він стверджує після смерті матері, що прямо передбачено ст. 1261 ЦК України, тобто за належну йому частку у праві власності на жилий будинок. Позивач передав кошти за його відмову від спадщини, як спадкоємця першої черги, що передбачено ст. 1273 ЦК України. Ці дії позивач скоїв добровільно, за власним бажанням та на підставі за досягнутою домовленістю, що також передбачено нормами ч.І і п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України. Після смерті матері між ними ніякої домовленості по спадщині не було. Зазначали, що у позивача нема підстав витребувати у нього, передані їм грошові кошти, коли за рішенням суду свідоцтво про право на спадщину після смерті матері визнано частково недійсним на підставі ст. 22 ЦК України (в ред. 1961 р.) тобто також на законних підставах. Тому ніяких законних підстав для повернення коштів нема.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши представлені сторонами докази, суд встановив такі обставини та відповідні ним правовідносини. Згідно ухвали суду від 13.12.2010 р. суд закрив провадження в частині справи у відношенні ОСОБА_4 у зв`язку з відмовою позивача від позову і ця відмова прийнята судом.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме рішення судової палати у цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області від 21 лютого 2007 р., яке набрало законної сили, рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 01.12.2006 р. в частині відмови у визнанні частково недійсним свідоцтва про право на спадщину, виданого 03.09.2004 р. скасовано і в цій частині постановлено нове рішення, згідно якого визнано недійсним в частині 1\2 частки свідоцтво про право на спадщину за законом, посвідченого державним нотаріусом П`ятої Миколаївської державної нотаріальної контори 03.09.2004 р., зареєстрованого в реєстрі №1-1012 (спадкова справа №364/1999 р.), виданого на ім`я ОСОБА_7 . ( а. с. 9-10).

У відповідності з рішенням того ж суду від 11.08.2008 р., яке набрало законної сили, рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 27.03.2008 р. змінено та визнано за ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на 1\4 частину будинку АДРЕСА_1 за кожним. ( а. с. 11- 12 ).

Згідно до ч.З ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративні справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно цих судових рішень встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько ОСОБА_6 . Після його смерті відкрилася спадщина у вигляді житлового будинку АДРЕСА_1 , яким він володів на підставі свідоцтва про право приватної власності від 01.10.1963 р. Діти: ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та дружина ОСОБА_5 є спадкоємцями першої черги.

15.11.1999 р. всі спадкоємці відмовилися від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 , який отримав свідоцтво про право на спадщину за законом. Свідоцтво про право на спадщину він отримав 03.09.2004 р. на весь будинок.

Той факт, що ОСОБА_5 при відмові від спадщини чоловіка не претендувала на видачу свідоцтва про право власності на 1\2 частину спірного житлового будинку, не може свідчити, про те, що остання одночасно відмовилася від своєї частки спільного майна на користь ОСОБА_7 , т.я. спадщина на іншу половину будинку відкрилася лише після смерті самої ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . В матеріалах справи немає даних про те, що спадкоємці відмовилися від цієї частини спадщини.

Встановлене свідчить, що видачею свідоцтва про право на спадщину від 05.09.2004р. на цілий житловий будинок були порушені права спадкоємців на спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_5 . Таким чином, в порядку спадкування за законом після смерті батьків ОСОБА_7 одержав 1\2 частину жилого будинку АДРЕСА_1 , а ОСОБА_2 та ОСОБА_4 по частині спірного будинку.

Згідно копії розписки ( а.с.15), яку написала ОСОБА_4 вона підтвердила, що одержала від брата ОСОБА_2 гроші у розмірі 2900 доларів США у жовтні 2005 року за 1\3частину батьківського будинку і підтвердила це у судовому засіданні.

Розписка про одержання від позивача відповідачем таких грошових коштів у справі відсутня.

У відповідності до вимог ст. 1212 ЦК України особа, яка набула або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. За змістом даної статті можна зробити висновок, що крім ознак набуття та зберігання майна без достатньої правової підстави за рахунок іншої особи, обов`язковою ознакою має бути відсутність правової підстави для набуття чи збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави такого набуття, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків у розумінні ст.11 ЦК України.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що відсутні правові підстави вважати, що ОСОБА_2 набув від позивача грошові кошти без достатньої правової підстави і такі кошти підлягають поверненню Крім того не доведені позивачем і посилання на те, що позивач передавав відповідачу грошові кошти у розмірі 2900 доларів США, що еквівалентні 11338 грн. Також відсутні дані, що позивач звертався до правоохоронних органів за захистом своїх порушених прав.

За таких обставин суд вважає, що у задоволенні позовних вимог позивачу слід відмовити за їх безпідставністю у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214-215, 217, 218 ЦПК України СУД,

ВИРІШИВ :

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_7 до ОСОБА_2 про повернення грошових коштів, набутих без належної правової підстави та відсотків за користування чужими коштами - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Миколаївської області через Корабельний районний суд м. Миколаєва протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя: В.Г.Циганок