Рішення

від 23.10.2019 по справі 910/11182/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.10.2019Справа № 910/11182/19

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді ДЖАРТИ В. В. , за участі секретаря судового засідання Рєпкіної Ю. Є., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва"

до Організації ветеранів Святошинського району м. Києва

про виселення з нежитлового приміщення,

Представники учасників процесу згідно протоколу від 23.10.2019,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У серпні 2019 року Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва" (далі - позивач, Компанія) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Організації ветеранів Святошинського району м. Києва (далі - відповідач, Організація) про виселення з нежитлового приміщення.

Обґрунтовуючи позовну заяву, Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва" зазначає, що відповідач ухиляється від обов`язку звільнення займаного приміщення у зв`язку із припиненням дії договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 555 від 10.05.2016.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 21.08.2019 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження в справі № 910/11182/19, постановив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 12.09.2019 та встановив строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень на відповідь на відзив та інших доказів.

12.09.2019 до відділу автоматизованого документообігу, моніторингу виконання документів (канцелярію) суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву та клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.

Ухвалою від 12.09.2019 суд відклав підготовче засідання у справі на 02.10.2019 та запропонував сторонам надати додаткові докази та письмові пояснення.

25.09.2019 до канцелярії суду надійшла відповідь позивача на відзив.

У підготовче засідання 02.10.2019 прибули представники сторін та надали пояснення щодо обставин справи.

За наслідками судового засідання 02.10.2019 судом була постановлена ухвала про закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті в судовому засіданні 23.10.2019.

У призначеному судовому засіданні представник позивача просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач у судове засіданні 23.10.2019 не направив своїх представників, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Відповідно статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.05.2016 між Святошинською районною в місті Києві державною адміністрацією (орендодавець), Організацією ветеранів Святошинського району (орендар) та Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району" (балансоутримувач) був укладений договір № 555 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (далі - договір), за умовами пункту 1.1. якого орендодавець на підставі протоколу засідання постійної комісії Київської місьткої ради з питань власності від 13.10.2015 № 47, передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлове приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке знаходиться за адресою вулиця Ірпінська, 71 для розміщення: громадської організації ветеранів.

Зазначений договір діє з 31.03.2015 року до 29.03.2018 року ( пункт 9.1 договору).

Факт передачі орендодавцем та балансоутримувачем відповідачу об`єкт оренди підтверджується трьохстороннім Актом прийому-передачі.

Відповідно умовам пункту 3.1 договору орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 №415/1280 і становить без ПДВ - 1 грн. на рік.

Згідно пункту 9.7 спірного договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Звертаючись із даним позовом до суду, Компанія зазначила, що повідомила відповідача листом від 09.01.2018 № 34 про те, що дія договору продовжуватись не буде, одночасно просила звільнити приміщення після закінчення терміну дії договору й передати приміщення за актом.

Оскільки термін дії договору скінчився 29.03.2018, а приміщення не було повернуто за актом, Компанія звернулась із даним позовом про виселення Організації із займаного приміщення.

Відповідач у своєму відзиві заперечував проти задоволення позову, посилаючись на той факт, що протягом місяця після закінчення строку дії договору позивачем не було скеровано повідомлення про припинення договору оренди, як то передбачено умовами пункту 9.7 договору та статтею 17 Закону України Про оренду комунального та державного майна , а за таких обставин договір є продовженим.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Норми вказаної статті кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Судом встановлено, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди (найму).

Відповідно до ст. 2, 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" правовою підставою зайняття комунального майна є договір оренди.

Статтею 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно вимог ст. 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Відповідно до ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України, строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно до ч. 2, 3 ст.17 Закону України Про оренду державного та комунального майна , у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов`язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.

Правовий аналіз вказаних норм матеріального права, свідчить про те, що після закінчення строку дії договору оренди, він може бути продовжений на такий саме строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. Відтак, якщо протягом місяця після закінчення строку договору оренди щодо поновлення договору мало місце заперечення, то такий договір припиняється. Крім того, орендодавець не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору повинен повідомити про намір використовувати зазначене майно для власних потреб.

Суд звертає увагу, що Позивачем, та третьою особою Святошинською РДА в місті Києві не надано доказів того, що після закінчення строку договору оренди Орендодавець протягом одного місяця заперечив проти використання Відповідачем орендованим майном.

Оскільки, строк дії договору закінчується 29.03.2018, тому місячний строк, визначений на подання заперечень від орендодавця починається з 30.03.2018 та закінчується 30.04.2018.

У матеріалах справи відсутні докази направлення орендарю від орендодавця заяви про припинення договору оренди в період з 30.03.2018 року по 30.04.2018 року.

Крім того, позивач (балансоутримувач) листом № 34 від 09.01.2018 повідомив Відповідача, що дія Договору продовжуватися не буде, одночасно просив звільнити приміщення після закінчення терміну дії Договору й передати приміщення по акту. Також у листі №30/575 від 24.01.2018 року Святошинська районна в місті Києві державна адміністрація (орендодавець/третя особа) повідомила Відповідача про те, що дію Договору не буде продовжено на новий строк.

Згідно п. 1 ст. 777 Цивільного кодексу України, наймач, який належно виконує свої обов`язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк.

Враховуючи той факт, що позивач повідомив Відповідача про небажання продовжувати оспорюваний Договір оренди 09.01.2018 року, а строк дії договору закінчується 29.03.2018 року, суд дійшов висновку, що позивачем недотриманий строк попередження орендаря про намір використовувати майно для власних потреб.

Крім того, саме балансоутримувач, а не орендодавець повідомив відповідача про необхідність звільнити орендоване приміщення та передати його по акту прийому-передачі представникам балансоутримувача.

Чинне законодавство не надає право балансоутримувачу виступати орендодавцем щодо орендованого нерухомого майна та мати права орендодавця, то відповідно балансоутримувач не вправі заявляти вимогу про зобов`язання орендаря повернути орендоване майно та повідомляти відповідача про відсутність наміру продовжити договір.

Таким чином у балансоутримувача відсутні повноваження щодо здійснення повідомлення відповідача про відсутність наміру продовжити договір. Балансоутримувач не має право замість власника (орендодавця) вимагати виселення орендаря. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 910/15387/17 та постанові Об`єднаної Палати Верховного Суду від 06.09.2019 у справі № 910/7364/18.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищезазначене суд дійшов висновку, що позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 1 921 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись статтями 73-74, 76-80, 86, 129, 232-233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва" до Організації ветеранів Святошинського району м. Києва про виселення з нежитлового приміщення - відмовити повністю.

2. Судові витрати, пов`язані з розглядом позову, покладаються на Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва".

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 05.12.2019.

СУДДЯ В. В. ДЖАРТИ