Рішення

від 24.12.2019 по справі 910/9817/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.12.2019Справа № 910/9817/19

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Амадеус Ко" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Дека НК" провизнання договору недійсним Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін:

від позивача:Островська Ю.В. від відповідача:Ландишева С.М., Сторожук В.А., Титикало Р.С.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Амадеус Ко" (надалі - "ТОВ "Амадеус Ко") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дека НК" (надалі - "ТОВ "Дека НК") про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна №26/08/2016-2 від 26.08.2016.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що укладений між сторонами договір не відповідає приписам законодавства України, оскільки визначений ним об`єкт оренди не є нерухомістю, адже його не було введено в експлуатацію, і тому він не може бути предметом правовідносин оренди.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.08.2019 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/9817/19, вирішено здійснювати її розгляд в порядку загального позовного провадження, призначено проведення підготовчого засідання на 17.09.2019.

04.09.2019 через відділ діловодства суду представником відповідача було подано відзив на позовну заяву, у відповідності до якого проти позову заперечував, вказував на те, що: позивач вводить в оману суд, зазначаючи у позові про те, що у діючого директора Магдич О.В. наразі викликала сумніви конструкція, використана у договорі №26/08/2016-2 від 26.08.2016, оскільки Магдич О.В. є директором з 13.11.2018 та їй достеменно відомо, що весь цей час тераса перебувала в оренді відповідача на підставі договору оренди нерухомого майна №26/08 від 26.08.2016, що за своєю правовою конструкцією аналогічний до спірного договору; тераса, яка є предметом спірного договору входить до складу введеної в експлуатацію та зареєстрованої в Державному реєстрі речових прав будівлі №1 "А", м. Київ, Паркова дорога, 16-А, є майном та може бути об`єктом оренди.

17.09.2019 через відділ діловодства суду представником позивача було подано відповідь на відзив, згідно якого вказував на те, що приміщення тераси двома договорами оренди (26/08 від 26.08.2016 та №26/08/2016-2 від 26.08.2016) фактично було передано в безперервне користування відповідачу з 26.08.2016 по 27.06.2022 на строк 70 місяців (майже шість років, що здійснено для обходу законодавчо встановленої вимоги нотаріального посвідчення та державної реєстрації права користування об`єктом оренди за оспорюваним договором, що на його думку було здійснено в силу відмови нотаріуса від посвідчення одного договору, який би передбачав користування об`єктом оренди протягом всього періоду, в силу відсутності його реєстрації в державному реєстрі.

В судовому засіданні 17.09.2019 судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 10.10.2019.

02.10.2019 через відділ діловодства суду представником відповідача подано заперечення, у відповідності до якого вказував на те, що: доводи позивача відносно обставин укладення в один день двох договорів оренди щодо одного об`єкта на загальний строк 70 місяців ґрунтуються виключно на його припущеннях, а чинне законодавство не встановлює заборони на укладення договорів оренди строком менше 3 років в простій письмовій формі; позивачем в поданому позові не наведено обґрунтувань в чому саме полягає порушення з боку відповідача його прав.

В судовому засіданні 10.10.2019 судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвали про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та оголошення перерви в підготовчому засіданні до 05.11.2019, в якому судом без виходу до нарадчої кімнати було постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 03.12.2019.

В подальшому, в судових засіданнях 03.12.2019 та 19.12.2019 оголошувалися перерви до 19.12.2019 та 24.12.2019, відповідно.

В судове засідання 24.12.2019 з`явилися представники сторін, надали пояснення по суті спору, за змістом яких вбачається, що позивач позовні вимоги підтримує, вказує на те, що переданий за оскаржуваним договором об`єкт оренди не було введено в експлуатацію та щодо нього не було здійснено державної реєстрації прав і тому він не може вважатися об`єктом нерухомого майна, у зв`язку з чим просив задовольнити позов повністю, а відповідач проти позовних вимог заперечує, вказує на те, що оскаржуваний договір відповідає вимогам закону, а позивачем не доведено наявності його порушених прав, що підлягають захисту обраним способом, у зв`язку з чим просив відмовити у задоволенні позову.

В судовому засіданні 24.12.2019 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях здійснювалася фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

26.08.2016 між ТОВ "Амадеус Ко" (орендодавець) та ТОВ "Дека НК" (орендар) було укладено договір оренди №26/08 нерухомого майна (надалі - "Договір №26/08"), відповідно до п.п. 1.1, 1.2 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування об`єкт оренди: частину тераси загальною площею 349 кв.м. на третьому поверсі будівлі №1 (літера "А"), яка розташована за адресою: м. Київ, Паркова дорога, 16-А (комплекс).

Згідно із п.п. 2.1, 2.3 Договору №26/08 цільове використання об`єкта оренди - розміщення закладу ресторанного господарства. Строк оренди становить 35 місяців. Перебіг строку оренди починається з дати передачі об`єкту оренди по акту приймання-передачі.

Положеннями п. 3.1 Договору №26/08 визначено, що передача об`єкту оренди в користування орендарю здійснюється 26.08.2016 з одночасним підписанням уповноваженими представниками сторін відповідного акту приймання-передачі, який підтверджує факт передачі об`єкта оренди.

Відповідно до п. 12.1 Договору №26/08 договір набирає сили з дати його підписання уповноваженими представниками обох сторін та скріплення печатками обох сторін і припиняється по закінченні строку оренди, а стосовно обов`язків, пов`язаних з розрахунками та передачею об`єкту оренди - після повного виконання.

На виконання умов Договору №26/08 ТОВ "Амадеус Ко" передало, а ТОВ "Дека НК" прийняло об`єкт оренди, про що між сторонами було складено та підписано акт прийому-передачі об`єкту оренди від 26.08.2016.

Також, 26.08.2016 між ТОВ "Амадеус Ко" (орендодавець) та ТОВ "Дека НК" (орендар) було укладено договір оренди №26/08/2016-2 нерухомого майна (надалі - "Договір №26/08/2016-2"), відповідно до п.п. 1.1, 1.2 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування об`єкт оренди: частину тераси загальною площею 349 кв.м. на третьому поверсі будівлі №1 (літера "А"), яка розташована за адресою: м. Київ, Паркова дорога, 16-А (комплекс).

Згідно із п.п. 2.1, 2.3 Договору №26/08/2016-2 цільове використання об`єкта оренди - розміщення закладу ресторанного господарства. Строк оренди становить 35 місяців. Перебіг строку оренди починається з дати передачі об`єкту оренди по акту приймання-передачі.

Положеннями п. 3.1 Договору №26/08/2016-2 визначено, що передача об`єкту оренди в користування орендарю здійснюється 27.07.2019 з одночасним підписанням уповноваженими представниками сторін відповідного акту приймання-передачі, який підтверджує факт передачі об`єкта оренди. Під час передачі об`єкта оренди орендарю акт приймання-передачі готує орендодавець та передає на підписання орендарю. Якщо орендодавець не надасть орендарю акт приймання-передачі 27.07.2019, а орендар фактично буде користуватися об`єктом оренди, то об`єкт оренди буде вважатися переданим у користування орендодавцем орендарю у відповідності до умов договору, а орендодавець зобвоязуєтсья виплатити орендарю не пізніше 01.08.2019 штраф у розмірі орендної плати за останній місяць оренди (з урахуванням індексації), нарахованої у відповідності до умов договору оренди нерухомого майна, укладеного між орендодавцем та орендарем 26.08.2016.

Відповідно до п. 12.1 Договору №26/08/2016-2 договір набирає сили з дати його підписання уповноваженими представниками обох сторін та скріплення печатками обох сторін і припиняється по закінченні строку оренди, а стосовно обов`язків, пов`язаних з розрахунками та передачею об`єкту оренди - після повного виконання.

Спір у справі виник у зв`язку із оспорювання позивачем дійсності Договору №26/08/2016-2.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Підставою для недійсності Договору №26/08/2016-2 позивачем визначається невідповідність його положенням чинного законодавства України у зв`язку із тим, що переданий за ним об`єкт оренди (частина тераси загальною площею 349 кв.м. на третьому поверсі будівлі №1 (літера "А"), яка розташована за адресою: м. Київ, Паркова дорога, 16-А) не було введено в експлуатацію, щодо нього не було здійснено державної реєстрації і тому не набуло статусу нерухомого майна, а відтак, є неможливим передача його в оренду за договором оренди нерухомого майна.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.

В першу чергу суд відзначає, що правочином є правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія суб`єкта цивільних правовідносин, що спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків. Правомірність є конститутивною ознакою правочину як юридичного факту.

В даному випадку, оскаржуваний Договір №26/08/2016-2 за своєю правовою природою є договором оренди нерухомого майна, тобто між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання в т.ч. Глави 58 Цивільного кодексу України.

Так, у відповідності до ст. 793 Цивільного кодексу України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Положеннями ст. 794 Цивільного кодексу України право користування нерухомим майном, яке виникає на підставі договору найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки, підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Тобто, укладення договору оренди нерухомого майна на строк більше трьох років обумовлено в першу чергу його обов`язковим нотаріальним посвідченням.

Згідно із ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором. Якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк. Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк. Законом можуть бути встановлені максимальні (граничні) строки договору найму окремих видів майна. Якщо до спливу встановленого законом максимального строку найму жодна із сторін не відмовилася від договору, укладеного на невизначений строк, він припиняється зі спливом максимального строку договору. Договір найму, строк якого перевищує встановлений законом максимальний строк, вважається укладеним на строк, що відповідає максимальному строку.

Відповідно до змісту оскаржуваного Договору №26/08/2016-2 вбачається, що укладаючи його 26.08.2016 сторони передбачили відтермінування безпосередньої передачі об`єкту оренди в користування відповідачу до 27.07.2019, з чим і пов`язали початок відліку строку оренди, який було встановлено на 35 місяців, таким чином визначивши, що право оренди за таким правочином встановлено лише строком на 2 роки та 11 місяців.

В той же час, в матеріалах справи наявна також копія Договору №26/08, предмет та умови якого є ідентичними Договору №26/08/2016-2, окрім дати передачі в оренду об`єкту оренди (встановлено таку передачу з 26.08.2016).

Тобто, має місце одночасного існування укладених між сторонами в один день двох ідентичних правочинів оренди одного і того ж майна, єдиною відмінністю яких є визначений строк початку оренди за ними (за Договором №26/08 з 26.08.2016 на 35 місяців, тобто, до 26.07.2016; за Договором №26/08/2016-2 з 27.07.2016 на 35 місяців), що не заперечувалося представниками сторін.

При цьому, в умовах п. 3.1 Договору №26/08/2016-2 сторонами було погоджено, що якщо орендодавець не надасть орендарю акт приймання-передачі 27.07.2019, а орендар фактично буде користуватися об`єктом оренди, то об`єкт оренди буде вважатися переданим у користування орендодавцем орендарю у відповідності до умов договору, а орендодавець зобов`язується виплатити орендарю не пізніше 01.08.2019 штраф у розмірі орендної плати за останній місяць оренди (з урахуванням індексації), нарахованої у відповідності до умов договору оренди нерухомого майна, укладеного між орендодавцем та орендарем 26.08.2016.

Тобто, з огляду на існування Договору №26/08 та передачі за ним в користування відповідачу ще 26.08.2016 спірного об`єкту оренди фактична необхідність волі орендодавця на початок строку оренди за Договором №26/08/2016-2 шляхом оформлення відповідного акту приймання-передачі об`єкту оренди в користування за таким договором відсутня, адже такі обставини в силу п. 3.1 Договору №26/08/2016-2 настають автоматично з закінчення обумовленого Договором №28/06 строку оренди.

Дані обставини оформлених правовідносин оренди між сторонами в повній мірі дають правові підстави для висновку, що укладаючи 26.08.2016 одночасно два правочини оренди одного і того ж майна з розбивкою безпосереднього строку оренди за ними по 2 роки та 11 місяців на кожний в дійсності сторони мали наміру на виникнення з 26.08.2016 правовідносин оренди нерухомого майна між ними тривалістю не менше 70 місяців (5 років та 10 місяців).

В підтвердження викладеного суд також враховує, що з тим же цільовим призначенням (розміщення закладу ресторанного господарства) між сторонами 26.08.2016 також було оформлено правовідносини оренди нежитлових приміщень загальною площею 825,1 кв.м., розташовані на третьому поверсі будівлі №1 (літера "А") за адресою: м. Київ, Паркова дорога, 16-А, про що між ними було укладено договір оренди нерухомого майна зі строком оренди за ним - 113 місяців, що починається з 26.08.2016, і такий договір було посвідчено 26.08.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Горняк Х.В. за реєстровим №598.

Відтак, безумовним є факт, що отримання відповідачем в користування згідно Договору №28/06 та Договору №28/06/2016-2 відповідного об`єкту оренди було зумовлено бажанням здійснювати діяльність в сфері ресторанного господарства, основною будівлею чого виступали нежитлові приміщення загальною площею 825,1 кв.м., отримані в оренду строком на 113 місяців за нотаріально посвідченим договором.

За наведених обставин безумовним є факт, що укладення одночасно Договору №26/08 та Договору №26/08/2016-2 мало на меті виключно обхід встановленого законодавством обов`язку здійснення нотаріального посвідчення правочину оренди нерухомості, укладеного строком більше трьох років, тобто, відбулося фактичне дроблення строку оренди майна за ними, що в силу приписів ст.ст. 12, 13 Цивільного кодексу України свідчить про недобросовісність сторін.

В той же час, вчинення такого дроблення за наведених обставин не нівелює обов`язку нотаріального посвідчення Договору №26/08 та Договору №26/08/2016-2, адже їх укладенням сформовано єдині правовідносин оренди нерухомості строк на 70 місяців (тобто, більше трьох років), а тому згідно приписів ст. 793 Цивільного кодексу України вони підлягали обов`язковому нотаріальному посвідченню.

Більш того, системний аналіз положень ст.ст. 793-795 Цивільного кодексу України вказує на те, що законодавцем не ототожнюється строк договору оренди, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки обмовлені відповідним договором, зі строком оренди, який і виникає за наслідками здійснення сторонами своїх прав і обов`язків в межах строку дії відповідного договору.

Так, за загальним правилом, встановленим ст. 795 Цивільного кодексу України, (яке також знайшло своє відображення на практиці в одночасності укладення договору оренди та передачі визначеного ним об`єкту оренди в користування орендарю) з моменту передання орендарю в користування об`єкту оренди і починається обчислення строку договору оренди, однак, виключно у випадку якщо інше не встановлено договором.

Тобто, законодавцем була передбачена можливість встановлення учасниками орендних правовідносин на власний розсуд початку обчислення строків дії договору оренди який не співпадає з початком строку оренди об`єкту оренди за ним, однак, в будь-якому випадку такі дії мають відповідати загальним положенням законодавства, що регулюють відповідні правовідносини.

Із змісту п. 12.1 Договору №26/08/2016-2 вбачається, що сторонами було погоджено такий правочин набирає сили з дати його підписання уповноваженими представниками обох сторін та скріплення печатками обох сторін і припиняється по закінченні строку оренди.

Тобто, з укладенням Договору №26/08/2016-2 сторони вирішили відступити від загального правила початку обчислення строку договору оренди та визначили, що такий строк починається не з фактичної передачі об`єкту оренди в оренду, а з моменту його підписання сторонами, що в даному випадку мало місце 26.08.2016.

Отже, враховуючи наведене, встановлений в п. 2.3 Договору №26/08/2016-2 строк оренди, із закінченням якого в положеннях було визначено припинення строку дії такого договору, вбачається, що Договір №26/08/2016-2 було укладено строком на 5 років та 10 місяців (2 роки 11 місяців з 26.08.2016 по 26.07.2019 + 2 роки 11 місяців з 27.07.2019 по 26.07.2022).

Наведене в тому числі і підтверджує дійсні наміри сторін при породженні спірних правовідносин сторін.

В той же час, із матеріалів справи вбачається та не заперечується представниками сторін, що нотаріальне посвідчення Договору №26/08/2016-2, як і Договору №26/08 не проводилося.

При цьому, суд також вважає за необхідне звернути увагу на те, що існування в об`єкта оренди статусу нерухомості, зокрема, в розумінні положень ст.ст. 179, 181 Цивільного кодексу України, не обумовлюється його введенням в експлуатацію та державною реєстрацією у відповідності до вимог чинного законодавства України, адже такі обставини жодними чином не впливають на такі відмінності нерухомості від рухомих речей як неможливість їх переміщення без знецінення та зміни їх призначення.

В даному випадку, об`єктом оренди за оскаржуваним Договором №26/08/2016-2 виступає частина тераси загальною площею 349 кв.м. на третьому поверсі будівлі, а тому правові підстави для висновку про можливість її переміщення без знецінення відсутні, оскільки якщо і припустити такі обставини, то в будь-якому випадку таке переміщення полягатиме в розібранні відповідної тераси на конструктивні елементи, що вже зумовить втрату нею ознаки нерухомості, тобто, адже такий об`єкт буде знищено, і сумнівно вважати, що не матиме фактору знецінення навіть після відновлення в тому ж вигляді в іншому місці.

Відтак, посилання позивача в поданому позові на те, що спірний об`єкт оренди (частина тераси загальною площею 349 кв.м. на третьому поверсі будівлі №1 (літера "А"), яка розташована за адресою: м. Київ, Паркова дорога, 16-А) не є нерухомістю, оскільки його не було введено в експлуатацію і щодо нього не було здійснено державної реєстрації, є безпідставним, адже відсутність таких дії може бути підставою для висновку виключно про неналежність реалізації орендодавцем своїх прав щодо відповідного майна, однак, в будь-якому випадку не свідчити про відсутність нерухомості.

За змістом ст. 209 Цивільного кодексу України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Відповідно до ст. 220 Цивільного кодексу України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Отже, з огляду на відсутність нотаріального посвідчення Договору №26/08 та Договору №26/08/2016-2, а також судових рішень про визнання їх дійсними, такі правочини є нікчемними в силу закону - приписів ч. 1 ст. 220 Цивільного кодексу України.

В той же час, якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання недійсним такого правочину судом не вимагається; визнання недійсним нікчемного правочину законом не передбачається, оскільки нікчемним правочин є в силу закону.

Отже, такий спосіб захисту, як визнання недійсним нікчемного правочину, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

Аналогічні висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/3156/17 та постановах Верховного Суду від 03.10.2018 у справі № 369/2770/16-ц, від 07.11.2018 у справі № 357/3394/16-ц.

Відтак, враховуючи, що судом встановлено нікчемність Договору №26/08/2016-2 в силу Закону, то правові підстави для визнання його недійсним відсутні.

За таких обставин, в задоволенні позовних вимог ТОВ "Амадеус Ко" необхідно відмовити.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача повністю.

На підставі викладеного та керуючись статтями 13, 74, 76-79, 129, 232, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Амадеус Ко" (04070, м. Київ, Паркова дорога, буд. 16-А; ідентифікаційний код 37270900) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дека НК" (01021, м. Київ, Паркова дорога, буд. 16-А; ідентифікаційний код 40168752) про визнання договору недійсним відмовити повністю.

2. Судові витрати, пов`язані із розглядом справи, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Амадеус Ко".

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.17.5 ч.1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду або через Господарський суд міста Києва.

Повний текст рішення складено 08.01.2020.

Суддя Т.М. Ващенко