Рішення

від 08.01.2020 по справі 910/14368/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.01.2020Справа № 910/14368/19 Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін господарську справу

За позовом Фермерського господарства "Агросвіт" (09800, Київська область, Тетіївський район, м.Тетіїв, вул.Цвіткова, буд. 46, код ЄДРПОУ 32573126)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хіп Центр" (04050, м.Київ, вул.Артема, буд.76, оф.8, 25011, м.Кропивницький, вул.Генерала Рожимцева, 102, код ЄДРПОУ 39903068)

про стягнення 484 015,82 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фермерське господарство Агросвіт (надалі також - позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Хіп Центр" (надалі також - відповідач) суми коштів в розмірі 484 015,82 грн.спллачених в якості попередньої оплати.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідачем не виконано поставку товару, оплаченого позивачем, на вимогу попередню оплату повернено частково.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 18.10.2019 року позовну заяву Фермерського господарства Агросвіт залишив без руху та надав позивачу для усунення недоліків позовної заяви.

31.10.2019 року позивачем було усунуто недоліки позовної заяви шляхом подачі до суду відповідної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно положень ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення, позивач отримав ухвалу суду від 05.11.2019 - 12.11.2019.

Відповідач письмового відзиву на позов не надав, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0103051232546, ухвала суду від 05.11.2019 була надіслана відповідачу на адресу згідно відомостей з ЄДР та повернена до суду із зазначенням причини повернення за закінченням встановленого строку зберігання . Також ухвала суду від 05.11.2019 була надіслана відповідачу на адресу, зазначену у позовній заяві, як поштову адресу: 25011, м.Кропивницький, вул.Генерала Рожимцева, 102 та отримана - 12.11.2019.

22.11.2019 відповідачем подано до суду заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та перехід до загального позовного провадження у зв`язку із тим, що для вирішення спору по суті необхідно вивчити велику кількість документів, отримати цілий ряд доказів, які в матеріалах справи відсутні, а також можливо допитати свідків. Відповідач є суб`єктом малого підприємництва і спір на суму 484 015,82 грн значно перевищує розмір 100 мінімальних прожиткових мінімумів та наближається до верхної межі для розгляду справ в порядку спрощеного позовного провадження, а також є для відповідача значною сумою та може спричини негативні наслідки для подальшого функціонування підприємництва та виконання зобов`язань щодо сплати податків та перед контрагентами. Також просив направляти йому кореспонденцію за адресою м. Кропивницький, вул. Генерала Родимцева, 102.

Ухвалою від 04.12.2019 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Хіп Центр було залишено без задоволення. Вказану ухвалу направлено на адресу, зазначену відповідачем, про що в справі міститься зворотне повідомлення про вручення №0103052384404 з відміткою про вручення ухвали суду відповідачу 18.12.2019 року.

Відповідач правом на подачу до суду відзиву не скористався.

20.12.2019 року від позивача до суду надійшло повідомлення про те, що оскільки відповідачем не подано до суду відзиву, то позивач позбавлений процесуального права подати відповідь на відзив.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином, суд, враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи, визначений процесуальний строк для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, вбачає за можливе здійснити розгляд справи за наявними матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.01.2019 року між відповідачем, як постачальником, та позивачем, як покупцем, було укладено Договір поставки №ЦО-2/19-Д (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого цей договір розроблено у відповідності до чинного законодавства України, за цим Договором в терміни, визначені Договором, постачальник зобов`язується передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (товар), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити його на умовах Договору.

Найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки покупцю та базис поставки, загальна вартість товару, термін та умови оплати, а також інші умови будуть визначені в специфікаціях - додатках до Договору, які є невід`ємними частинами Договору. (п. 1.2. Договору).

Ціна Договору є звичайною ціною та становить вартість (ціну) товару, а ціна товару визначається як договірна. Оплата товару здійснюється на умовах 100% попередньої оплати у національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, якщо інші умови не визначені в специфікації(ях) інших додаткових угодах до даного Договору. Також оплата може здійснюватися шляхом передачі постачальнику простих векселів, з урахуванням умов зазначених в пункті 3.5. даного Договору. (п.п. 3.1., 3.2. Договору)

У відповідності до п. 4.1. Договору товар поставляється окремими партіями на підставі погоджених сторонами специфікацій. Специфікація вважається погодженою сторонами з моменту направлення постачальником покупцеві рахунку на оплату товару. У випадку, якщо документально визначити узгодження сторонами неможливо, або важко, це може підтверджуватися діями сторін, такими є відвантаження, приймання або оплата товару.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2019 року, але продовжує залишатись чинним до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за даним Договором (п. 10.1. Договору).

В специфікації №1 до Договору сторонами погоджено: асортимент продукції - карбамід укр, кількість - 44800 кг, строк поставки - 15.02.2019 року, загальну вартість товару - 534 015,82 грн.

На виконання умов договору відповідачем було виставлено позивачу рахунок-фактуру №22 від 25.01.2019 року для оплати вартості товару на суму в розмірі 534 015,82 грн.

Позивачем було здійснено оплату вказаного у рахунку товару на суму в розмірі 534 015,82 грн, на підставі платіжного доручення №28 від 28.01.2019 року.

Однак, як зазначає позивач, обов`язок щодо поставки товару відповідачем виконано не було та здійснено часткове повернення коштів в розмірі 50 000,00 грн (платіжне доручення №994 від 10.04.2019 року).

З метою досудового врегулювання, позивач звертався до відповідача з претензією №395/1 від 17.04.2019 року, якою вимагав повернути кошти.

Зазначена вимога була залишена відповідачем без відповіді, товар поставлено не було, грошові кошти позивачу не повернуті, внаслідок чого останній звернувся із даним позовом до суду та просить суд стягнути з відповідача кошти в зазначеному розмірі.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як встановлено вище, відповідач виставив позивачу для оплати рахунок-фактуру №22 від 25.01.2019 року на загальну суму в розмірі 534 015,82 грн (з урахуванням ПДВ).

Позивачем було здійснено оплату рахунку-фактури на вказану суму на підставі платіжного доручення №28 від 28.01.2019 року.

Проте, товар, відповідачем поставлено так і не було, строк поставки якого 15.02.2019 визначені у Специфікації.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем здійснено часткове повернення коштів позивачу в розмірі 50 000,00 грн, що підтверджується наявною в справі копією платіжного доручення №994 від 10.04.2019 року.

У відповідності до ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Згідно із статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як зазначалось вище, сторонами в Договорі передбачено обов`язок позивача з оплати товару шляхом попередньої оплати.

Сторонами в специфікації також встановлено, що поставка товару має відбутись у строк до 15.02.2019 року, проте здійснена відповідачем так і не була.

Частинами першою, другою статті 693 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю, а у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

У зв`язку з невиконанням відповідачем свого обов`язку з поставки товару позивач звернувся до відповідача з претензією №395/1 від 17.04.2019 року, якою вимагав повернути кошти. Вказана вимога направлена на адресу відповідача, проте відповідно до відомостей поштового відправлення не вручена під час доставки.

В той же час, відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 №270, у випадку правильного зазначення адреси одержувача поштового відправлення, останній має відповідально ставитись до обов`язку з отримання таких відправлень за місцем реєстрації у поштовому відділенні чи в своїй поштовій скринці.

Частина 1 статті 662 ЦК України встановлює, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За приписами ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Позивач вимагав відповідача здійснити повернення коштів, і строк виконання обов`язку з повернення коштів є таким, що настав.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи те, що товар позивачем отриманий не був, кошти відповідачем в повному обсязі повернуті позивачу не були, враховуючи встановлені вище судом обставини, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача до відповідача та про стягнення вказаної суми 484 015,82 грн основного боргу.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Всупереч вказаним вимогам відповідач жодних доказів на підтвердження обставин чи відсутності підстав для повернення спірної суми коштів не надав, стверджувань позивача не спростував.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.

Згідно з положеннями п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. 86, 129, 233, 236-240, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хіп Центр" (04050, м.Київ, вул.Артема, буд.76, оф.8, 25011, м.Кропивницький, вул.Генерала Рожимцева, 102, код ЄДРПОУ 39903068) на користь Фермерського господарства "Агросвіт" (09800, Київська область, Тетіївський район, м.Тетіїв, вул.Цвіткова, буд. 46, код ЄДРПОУ 32573126) 484 015 (чотириста вісімдесят чотири тисячі п`ятнадцять) грн. 82 коп боргу та суму судового збору у розмірі 7 260 (сім тисяч двісті шістдесят) грн. 24 коп.

3 . Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Суддя О.М.Ярмак