Рішення

від 22.12.2019 по справі 910/13288/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.12.2019Справа № 910/13288/19

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Діфенс»доМіністерства оборони Українипростягнення 1861200,00 грнСуддя Смирнова Ю.М.

Секретар судового засідання Багнюк І.І.

Представники учасників справи:

від позивачаФрідман О.О.від відповідачаГлазунов М.Ю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Смарт Діфенс» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Міністерства оборони України 1861200,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання умов договору про закупівлю за державні кошти №342/2/17/54-Д від 22.12.2017 позивачем (як постачальником) забезпечено виконання своїх договірних зобов`язань шляхом перерахування на рахунок відповідача (як замовника) грошових коштів в розмірі 1861200,00 грн. Як вказує позивач, у відповідності до п.11.3 вказаного договору забезпечення виконання договору про закупівлю підлягає поверненню замовником після виконання постачальником всіх умов договору, однак, за результатами виконання позивачем всіх договірних зобов`язань постачальника продукції, відповідачем відмовлено позивачу у поверненні суми забезпечення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2019 відкрито провадження у справі №910/13288/19, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 23.10.2019.

18.10.2019 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач проти задоволення позову заперечує, вказуючи на те, що у зв`язку з порушенням постачальником строку постачання продукції, в силу п. 11.4 договору, підстави для повернення позивачу грошових коштів у розмірі 1861200,00 грн відсутні.

У підготовчому засіданні 23.10.2019 оголошувалась перерва до 21.11.2019, про що постановлено відповідну ухвалу.

07.11.2019 від позивача надійшла відповідь на відзив.

У підготовчому засіданні 21.11.2019 було оголошено перерву до 28.11.2019.

26.11.2019 від позивача надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи. Вказане клопотання судом задоволено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.12.2019.

У судовому засіданні 18.12.2019 оголошувалась перерва до 23.12.2019.

Представник позивача у судове засідання з`явився, позов підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання з`явився, проти задоволення позову заперечував.

У судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

23.11.2017 Міністерством оборони України через авторизований електронний майданчик на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівель (https://prozorro.gov.ua) було оприлюднено оголошення про проведення процедури закупівлі щодо предмета закупівлі: Портативні детектори вибухових речовин спеціального призначення» (ідентифікатор UA-2017-11-23-003436-a).

22.12.2017 за результатами проведення зазначеної закупівлі між Міністерством оборони України (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Смарт Діфенс» (постачальник) укладено Договір про закупівлю за державні кошти №342/2/17/54-Д (надалі Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов`язується у 2017 році поставити замовникові випробувальні та вимірювальні пристрої і апарати (38540000-2) (портативні детектори вибухових речовин спеціального призначення), а саме портативні детектори вибухових речовин Flir FIDO X3, в комплекті (далі - продукція) за номенклатурою, у кількості, в терміни та за цінами, які зазначені у специфікації, що є невід`ємною частиною цього договору (додаток № 1 до договору) (далі - Специфікація), а замовник - прийняти та оплатити таку продукцію.

Згідно з п. 3.1 Договору ціна договору становить 37223280,00 грн, у тому числі податок на додану вартість (ПДВ) 6203880,00 грн за КПКВ 2101710 (резервний фонд), КЕКВ 2260, код видатків 2260.060. Ціна за одиницю продукції - відповідно до Специфікації.

У Специфікації продукції (додаток №1 до Договору в редакції додаткової угоди №1 від 22.12.2017) сторони погодили найменування, кількість, ціну продукції, комплект постачання та технічні вимоги до продукції.

Так, згідно зі Специфікацією (в редакції додаткової угоди №1 від 22.12.2017) позивач зобов`язався поставити таку продукцію: портативний детектор вибухових речовин Flir, в комплекті, у кількості 38 комплектів, ціна за одиницю продукції без ПДВ: 816300,00 грн, ціна за одиницю продукції з ПДВ: 979560,00 грн, загальна вартість продукції з ПДВ: 37223280,00 грн.

Пунктом 5.1 Договору визначено, що строк поставки продукції, передбаченого Специфікацією, що є невід`ємною частиною цього договору (Додаток №1), не пізніше 22.12.2017 включно. Місце поставки (передачі) є військова частина НОМЕР_1 (вул. Лісова Алея, 37, смт. Городок, Житомирська область, Україна, 12265); далі вантажоодержувач.

Додатковою угодою №1 від 22.12.2017 до п.5.1 Договору внесено зміни та визначено, що строк поставки продукції становить не пізніше 26.12.2017.

Відповідно до п. 5.9 Договору датою виконання зобов`язання по постачанню продукції є дата підписання вантажоодержувачем Акту(ів) приймання (форма № 4) (додаток №3).

Підпунктом 6.3.1 Договору встановлено, що постачальник зобов`язаний забезпечити поставку продукції в строки, встановлені цим договором.

Відповідно до п. 7.2 Договору за порушення строків постачання продукції сплачується пеня у розмірі 0,1 відсотка від вартості непоставленої продукції (з ПДВ) за кожний день прострочення поза встановлені договором строки, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної ціни.

Як вказано в п. 11.1 Договору, постачальник забезпечив виконання своїх зобов`язань за договором у розмірі 5 % від суми договору платіжним дорученням від 19.12.2017 №1421 на суму 1861200,00 грн.

Належним чином засвідчену копію вказаного платіжного доручення додано позивачем до позовної заяви.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Смарт Діфенс» забезпечено виконання своїх зобов`язань за Договором у розмірі 5 % від суми договору та в якості забезпечення виконання договору перераховано відповідачу суму коштів у розмірі 1861200,00 грн згідно платіжного доручення №1421 від 19.12.2017.

Пунктом 11.3 Договору передбачено, що забезпечення виконання договору про закупівлю повертається після виконання постачальником всіх умов договору у повному обсязі стосовно якості продукції, кількості та строків і виключно за вартістю продукції за одиницю виміру згідно договору, а також у разі визначення судом результатів процедури закупівлі або Договору не дійсними, у випадках, передбачених статтею 37 Закону України «Про публічні закупівлі», а також з умовами, зазначеними у договорі, але не пізніше ніж протягом п`яти банківських днів з дня настання зазначених обставин.

Відповідно до п. 11.4 Договору забезпечення виконання договору про закупівлю не повертається у разі, якщо постачальник не виконав умов договору стосовно якості продукції, кількості або строків згідно договору.

Згідно з п. 11.5 Договору кошти, що надійшли як забезпечення виконання договору (у разі, якщо вони не повертаються) підлягають перерахуванню до відповідного бюджету.

Листом від 30.12.2017 №342/2/11717 відповідач з посиланням на п. 11.4 Договору повідомив позивача, що забезпечення виконання Договору у розмірі 5% від суми Договору на суму 1861200,00 грн не буде повернуте в зв`язку з порушенням постачальником строку постачання продукції.

В подальшому, позивач звернувся до відповідача із вимогою про повернення забезпечення виконання договору у розмірі 1861200,00 грн, вказуючи на виконання ним усіх умов Договору.

Проте, як свідчать обставини справи, у поверненні позивачу забезпечення виконання договору Міністерством оборони України було відмовлено.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що посилання відповідача на прострочення позивачем строку поставки товарів за Договором на 1 день як на підставу для утримання сплаченого позивачем забезпечення протирічить нормам матеріального права і не ґрунтується на умовах Договору, а тому позивач вказує на наявність підстав для стягнення внесеної ним суми забезпечення виконання договору з відповідача в судовому порядку.

За правовою природою Договір про закупівлю за державні кошти №342/2/17/54-Д від 22.12.2017 є договором поставки.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Як встановлено судом, поставка обумовленої Договором продукції була здійснена позивачем в повному обсязі, однак, з простроченням встановленого Договором строку поставки на 1 день, що підтверджується видатковою накладною №32 від 27.12.2017, товаро-транспортною накладною №Р33 від 27.12.2017, повідомленням-підтвердженням отримання та оприбуткування за бухгалтерським обліком матеріальних цінностей, закуплених Міністерством оборони України в централізованому порядку від 27.12.2017, актом №2 від 10.01.2018 взаєморозрахунків (поставки продукції) за Договором №342/2/17/54-Д від 22.12.2017.

Матеріалами справи підтверджується та Міністерством оборони України не заперечується, що відповідач отримав продукцію без будь-яких зауважень.

Як зазначалось вище, у п. 7.2 Договору сторони погодили відповідальність постачальника за порушення строків постачання продукції. Так, у позивача виникає обов`язок сплатити замовнику пеню у розмірі 0,1 % від вартості непоставленої продукції (з ПДВ) за кожний день прострочення поза встановлені договором строки, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної ціни.

Іншої відповідальності за порушення постачальником строків поставки продукції сторони не передбачили.

Листом від 30.12.2017 №342/2/11714 відповідач звернувся до позивача з претензією, в якій вимагав перерахувати пеню у розмірі 37223,28 грн за порушення терміну виконання зобов`язання з поставки продукції.

З наявного у справі платіжного доручення №3 від 05.01.2018 вбачається, що на виконання вимог претензії позивачем було сплачено суму пені у розмірі 27223,28 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання. Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Таким чином, чинне цивільне законодавство розрізняє поняття «невиконання зобов`язання» та «неналежне виконання зобов`язання».

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про публічні закупівлі» замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю після виконання учасником-переможцем договору, а також у разі визнання судом результатів процедури закупівлі або договору про закупівлю недійсними та у випадках, передбачених статтею 37 цього Закону, а також згідно з умовами, зазначеними в договорі, але не пізніше ніж протягом п`яти банківських днів з дня настання зазначених обставин.

Господарський суд звертає увагу учасників справи, що до найбільш важливих загальних принципів права віднесено принцип справедливості, добросовісності і розумності, який згідно зі статтею 3 Цивільного кодексу України визнається загальною засадою цивільного законодавства.

У рішенні Конституційного суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_1 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» визначено, що зобов`язання повинні ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з`ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об`єктивну істину. Загалом зміст цього принципу (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону (постанова Верховного Суду від 02.05.2018 у справі №49/38-09).

Суд вважає, що утримання відповідачем спірної суми забезпечення виконання Договору не може розцінюватись як справедливе, добросовісне та розумне.

З встановлених судом фактичних обставин справи вбачається, що позивачем було виконано усі умови Договору, зокрема поставлено 100% обумовленої договором продукції та сплачено пеню у розмірі 37223,28 грн. за просторочення поставки на 1 день.

Враховуючи наведене, з огляду на те, що за умовами Договору грошове забезпечення не повертається саме у випадку невиконання (а не неналежного виконання) умов Договору, доводи відповідача про відсутність підстав для повернення спірної суми є необґрунтованими та судом не приймаються.

При цьому суд врахував, що іншої відповідальності за порушення постачальником умов Договору щодо поставки продукції неналежної якості або порушення строків поставки продукції, ніж визначена у п.7.2, вказаним Договором та додатками до нього сторони не передбачили.

Згідно з ч. 3 ст. 26 Закону України «Про публічні закупівлі» кошти, що надійшли як забезпечення виконання договору (у разі якщо вони не повертаються), підлягають перерахуванню до відповідного бюджету, а у разі здійснення закупівлі юридичними особами (їхніми об`єднаннями) не за бюджетні кошти - перераховуються на рахунок таких юридичних осіб (їхніх об`єднань).

Оскільки матеріали справи не містять документів, з яких би вбачалось, що спірну суму було перераховано до відповідного бюджету, грошові кошти в сумі 1861200,00 грн підлягають стягненню на користь позивача з Міністерства оборони України.

Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

У відповідності до вимог ст. 129 Господарського кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

У позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн. Однак, в ході розгляду справи представник позивача дану заяву не підтримав, у зв`язку з чим такі витрати судом не розподіляються.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 238-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Міністерства оборони України (03168, м.Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 6) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Діфенс» (01042, м.Київ, Новопечерський провулок, будинок 3, корпус 2, офіс 9) 1861200 (однин мільйон вісімсот шістдесят одну тисячу двісті) грн 00 коп. забезпечення виконання договору та 27918 (двадцять сім тисяч дев`ятсот вісімнадцять) грн 00 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. При цьому, згідно з п.п.17.5 п. 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено: 10.01.2020

Суддя Ю.М. Смирнова