Ухвала

від 10.11.2020 по справі 910/13288/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

10 листопада 2020 року

м. Київ

Справа № 910/13288/19

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду:

Волковицької Н. О.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Міністерства оборони України

на рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2020 у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Діфенс"

до Міністерства оборони України

про стягнення 1 861 200,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

22.10.2020 до Касаційного господарського суду надійшла касаційна скарга Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2020 (повний текст складено 15.09.2020) у справі № 910/13288/19, подана через відповідний апеляційний суд 28.09.2020. У поданій скарзі викладено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та зупинення виконання оскаржуваних судових рішень.

22.10.2020 до Касаційного господарського суду надійшло заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Діфенс" проти відкриття касаційного провадження за поданою касаційною скаргою Міністерства оборони України у справі № 910/13288/19 у зв`язку з відсутністю обґрунтування необхідності відступлення від висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, на що посилається скаржник як на підставу касаційного оскарження.

Подана касаційна скарга Міністерства оборони України не відповідає вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2020 у справі № 910/13288/19 Міністерство оборони України посилається на пункт 2 частини другої статті 287 ГПК України та зазначає про необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 910/3777/18, від 20.06.2019 у справі № 910/6433/18 та від 07.11.2018 у справі № 910/3630/18, застосованого апеляційним судом у оскаржуваному рішенні.

Проте подана касаційна скарга хоч і містить посилання на неправильне застосування судами статті 526 Цивільного кодексу України та дату прийняття судових рішень Верховного Суду та номери справ, однак оформлена з порушенням вимог статті 290 ГПК України, оскільки не містить обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (абзац 3 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу).

Так, скаржник повинен чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.

Скаржник повинен розуміти, що призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, формування обґрунтованої правової позиції стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз`яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав`язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи.

Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу "правової визначеності", що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права в Україні (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини") умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).

Зважаючи на наведене скаржник повинен усвідомлювати, що зазначення будь-яких із визначених пунктами 1-4 частини другої статті 287 ГПК України випадків потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, так як в іншому разі буде порушено принцип "правової визначеності".

Оскільки у касаційній скарзі скаржником не обґрунтовано необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, відповідно до частини другої статті 292 ГПК України її слід залишити без руху як таку, що не відповідає вимогам пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу.

За змістом частини другої статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на викладене, касаційна скарга Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2020 у справі № 910/13288/19 підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України, із наданням скаржникові строку для усунення зазначених недоліків, шляхом надання відповідної заяви з зазначенням вмотивованого обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, що є підставою подання вказаної касаційної скарги, передбаченою пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України.

Частиною третьою статті 169 ГПК України встановлено, що заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

Оскільки порядок подання заяви про усунення недоліків касаційної скарги, саме у вигляді незазначення передбачених ГПК України підстав оскарження судових рішень чинним ГПК не встановлений, Суд визначає, що скаржнику необхідно направити заяву про усунення недоліків іншим учасникам справи та надати Суду докази такого направлення.

Керуючись статтями 174, 163, 169, 234, 287, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2020 у справі № 910/13288/19 залишити без руху та надати скаржнику строк для усунення її недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення даної ухвали скаржникові.

2. Роз`яснити Міністерству оборони України, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто.

3. Копію цієї ухвали надіслати скаржникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н. О. Волковицька