Рішення

від 09.12.2019 по справі 658/977/19

КАХОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 658/977/19

(провадження № 2/658/663/19)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2019 року м. Каховка Херсонської області

Каховський міськрайонний суд Херсонської області

в складі головуючого судді Марків Т.А.,

за участю секретаря судового засідання Ганжевої В.Г.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника третьої особи Солоненко Н.І.,

у відкритому судовому засіданні розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа: виконавчий комітет Любимівської селищної ради Каховського району Херсонської області, як орган опіки та піклування, - про позбавлення права користування житловим приміщенням шляхом виселення,

встановив:

Позивач звернулася до відповідачів з позовом про позбавлення права користування житловим приміщенням шляхом виселення.

В позовній заяві (а.с. 2 - 4), поясненнях, наданих позивачем та її представником в судовому засіданні, викладено наступну позицію.

Позивач, на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, є власником житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

За вказаної адресою, з дозволу та згоди попереднього власника - спадкодавця ОСОБА_7 , проживають та перебувають на реєстраційному обліку відповідачі. ОСОБА_3 раніше проживала однією сім`єю разом із сином позивача, який помер близько 8 років тому, ОСОБА_5 є їх спільною дочкою, інші відповідачі - діти ОСОБА_3 .

Відповідачі не є членами сім`ї ОСОБА_1 , згоди на їх проживання в належному їй будинку позивач не надавала, добровільно звільнити житло відмовляються.

За вказаних обставин, ОСОБА_1 вважала, що відповідачі обмежують її право власності та чинять перешкоди у користуванні належним їй майном, у зв`язку із чим просила їх виселити.

В судове засідання відповідачі не з`явилися, про дату, час і місце судового розгляду повідомлені належним чином у встановленому порядку. Відзивів, будь-яких заяв або клопотань від них не надходило.

Представник третьої особи в судовому засіданні проти задоволення позову в частині вимог про виселення малолітнього ОСОБА_4 заперечувала, повідомивши, що дитина іншого житла не має.

Судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом (а.с. 6 - 7), ОСОБА_1 з 07 червня 2017 року є власником житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Попереднім власником указаного майна була мати позивача - ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно з довідкою (а.с. 8), ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та її діти: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , перебувають на реєстраційного обліку місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до рішення від 20 червня 2918 року № 95 (а.с. 9), виконавчим комітетом Любимівської селищної ради Каховського району за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 встановлено, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . В даному будинку зареєстровані та проживають її колишня невістка ОСОБА_3 з родиною, до складу якої входить малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . З письмового пояснення слідує, що ОСОБА_1 бажає продати будинок та звернулася до ОСОБА_3 з вимогою про звільнення помешкання й зняття з реєстрації, в чому її було відмовлено. ОСОБА_3 в письмовому поясненні вказала, що в неї не має власного житла, коштів щоб його придбати, а ОСОБА_1 на контакт щодо продажу будинку не йде. ОСОБА_3 з родиною в будинку колишньої свекрухи прожила близько 20 років.

Позивач ОСОБА_1 , допитана в якості свідка, в судовому засіданні надала покази, відповідно до яких ОСОБА_3 разом із сином позивача - ОСОБА_8 та своєю дитиною у 1994 - 1995 роках вселилася до будинку з дозволу матері позивача - ОСОБА_9 . Потім ОСОБА_3 народила ОСОБА_5 , батьком якої є син позивача.

Позивач згоди на проживання відповідачів в успадкованому будинку нею будинку не надавала, неодноразово зверталася до ОСОБА_3 з вимогами про звільнення приміщення. Проте, відповідачі продовжують користуватися вказаним житлом.

Як показала в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 , ОСОБА_3 є колишньою невісткою позивача, на даний час проживає в будинку батьків ОСОБА_1 . Відповідачі вселилися до будинку з дозволу матері позивача. Однією сім`єю разом із ОСОБА_1 відповідачі не проживали. Позивач не дозволяла відповідачам проживати в указаному будинку та неодноразово зверталася до ОСОБА_3 з вимогами звільнити житло. Між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 існують неприязні відносини.

Згідно з показами, наданими в судовому засіданні свідком ОСОБА_11 , ОСОБА_3 проживає в будинку позивача приблизно з моменту народження ОСОБА_5 . На даний час позивач та ОСОБА_3 не підтримують родинні відносини.

Відповідно до статті 156 ЖК України, члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

За згодою власника будинку (квартири) член його сім`ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім`ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно.

Згідно з ч. 2 ст. 64 ЖК України, до членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Якщо вказані особи, перестали бути членами сім`ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як наймач та члени його сім`ї (ч. 3 ст. 64 ЖК України).

Як встановлено ст. 47 Конституції України, ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно з ч. 1 ст. 109 ЖК України, виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. Допускається виселення в адміністративному порядку з санкції прокурора лише осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення або проживають у будинках, що загрожують обвалом.

Як встановлено ст. 116 ЖК України, якщо наймач, члени його сім`ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення. Осіб, які підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення за неможливістю спільного проживання, може бути зобов`язано судом замість виселення провести обмін займаного приміщення на інше жиле приміщення, вказане заінтересованою в обміні стороною.

Осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.

Згідно зі ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі Кривіцька і Кривіцький проти України ( Kryvitska and Kryvitskyy v. Ukraine , заява № 30856/03) поняття житло не обмежується приміщенням, в якому особа проживає на законних підставах або яке було у законному порядку встановлено, а залежить від фактичних обставин, а саме існування достатніх і тривалих зв`язків з конкретним місцем. Втрата житла будь-якою особою є крайньою формою втручання у право на житло.

Виселення особи з житла без надання іншого житлового приміщення можливе за умов, що таке втручання у право особи на повагу до житла передбачене законом, переслідує легітимну мету, визначену у п. 2 ст. 8 Конвенції, та є необхідним у демократичному суспільстві. Відповідність останньому критерію визначається з урахуванням того, чи існує нагальна суспільна необхідність для застосування такого обмеження права на повагу до житла та чи буде втручання у це право пропорційним переслідуваній легітимній меті.

Врахування пропорційності, яке є принципом цивільного судочинства (п. 6 ч. 3 ст. 2, ст. 11 ЦПК України), забезпечує розумний баланс між інтересами позивача і відповідачів.

Суд вважає, що відповідач ОСОБА_3 разом із членами в своєї сім`ї вселилися в житловий будинок та проживали в ньому з дозволу попереднього власника житла - ОСОБА_7 та разом із останньою.

Даних про те, що за життя ОСОБА_7 ставила питання про виселення відповідачів (зокрема після смерті свого онука та сина позивача - ОСОБА_8 ), суду не надано.

За вказаних обставин суд визнає, що відповідачі користуються житлом на законних підставах.

При позбавленні відповідачів житла, виселенні їх із спірного будинку, не буде дотриманий розумний баланс між інтересами позивача (яка не довела необхідність виселення відповідачів) та відповідачів, які протягом тривалого часу проживають в указаному житлі, законно в нього вселилися.

Керуючись ст.ст. 3 - 13, 18, 76 - 82, 263 - 265, 268 ЦПК України,

ухвалив:

В позові ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до ОСОБА_3 (адреса реєстраційного обліку місця проживання: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_4 (адреса реєстраційного обліку місця проживання: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_5 (адреса реєстраційного обліку місця проживання: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_6 (адреса реєстраційного обліку місця проживання: АДРЕСА_1 ), третя особа: виконавчий комітет Любимівської селищної ради Каховського району Херсонської області, як орган опіки та піклування (адреса місцезнаходження: смт. Любимівка Каховського району Херсонської області, вул. Центральна, 38, код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 42235377) - про позбавлення права користування житловим приміщенням шляхом виселення, відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Херсонського апеляційного суду через Каховський міськрайонний суд Херсонської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.А. Марків