Постанова

від 10.01.2020 по справі 320/7033/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 січня 2020 року

Київ

справа №320/7033/18

адміністративне провадження №К/9901/20674/19, К/9901/23374/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Калашнікової О.В.,

суддів: Білак М.В., Єресько Л.О.,

розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу №320/7033/18

за позовом Дочірнього підприємства ВІАЛАНД до Міністерства інфраструктури України про зобов`язання вчинити певні дії,

за касаційними скаргами Міністерства інфраструктури України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2019 року (суд у складі головуючого судді Леонтовича А.М.), постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2019 року (колегія суддів у складі головуючого судді - Ганечко О.М., суддів: Парінова А.Б.,Ключковича В.Ю.) та на додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2019 року (колегія суддів у складі головуючого судді - Ганечко О.М., суддів: Парінова А.Б.,Ключковича В.Ю.)

І РУХ СПРАВИ

1. У січні 2019 року Дочірнє підприємство Віаланд звернулося в суд з позовом до Міністерства інфраструктури України, у якому просило:

- визнати протиправним повідомлення Міністерства інфраструктури України від 22.12.2018 за №14787/39/10-18 про невідповідність матеріально-технічної бази та персоналу Дочірнього підприємства Віаланд як суб`єкта проведення обов`язкового технічного контролю транспортного засобу вимогам щодо проведення обов`язкового технічного контролю транспортних засобів;

- зобов`язати Міністерство інфраструктури України надіслати повідомлення та копії документів Дочірнього підприємства Віаланд як суб`єкта проведення обов`язкового технічного контролю транспортних засобів до Головного сервісного центру МВС у відповідності до пункту 6 Порядку проведення обов`язкового технічного контролю та обсягів перевірки технічного стану транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.2012 № 137.

2. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2019 року, адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним повідомлення Міністерства інфраструктури України від 22.12.2018 за № 14787/39/10-18 про невідповідність матеріально-технічної бази та персоналу Дочірнього підприємства Віаланд , як суб`єкта проведення обов`язкового технічного контролю транспортного засобу вимогам щодо проведення обов`язкового технічного контролю транспортних засобів.

Зобов`язано Міністерство інфраструктури України надіслати повідомлення та копії документів Дочірнього підприємства Віаланд , як суб`єкта проведення обов`язкового технічного контролю транспортних засобів, до Головного сервісного центру МВС, у відповідності до пункту 6 Порядку проведення обов`язкового технічного контролю та обсягів перевірки технічного стану транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.2012 № 137.

3. Додатковою постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2019 року суд вирішив стягнути на користь Дочірнього підприємства Віаланд за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства інфраструктури України 5000,00 грн. (п`ять тисяч гривень) судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції.

4. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Міністерства інфраструктури України звернулося із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просило їх скасувати та ухвалити нове рішення - про відмову у задоволенні позову та стягненні судових витрат на користь позивача.

5. Верховний Суд ухвалами від 30 липня 2019 року та 20 серпня 2019 року відкрив касаційні провадження за касаційними скаргами Міністерства інфраструктури України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2019 року, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2019 року та на додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2019 року.

6. Позивач подав заперечення на касаційні скарги, в яких просив залишити їх без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

II ОБСТАВИНИ СПРАВИ

7. 18.11.2018 Національне агентство з акредитації України акредитувало випробувальну лабораторію Дочірнього підприємства Віаланд , відповідно до вимог ДСТУ ISO/IEC 17025:2006 (ISO/IEC 17025:2005) в сфері випробувань колісних транспортних засобів категорій M, N, O, такі, що були у користуванні, що підтверджується атестатом про акредитацію від 18.11.2018 № 2Т986. (а. с. 25-29)

8. Відповідно до сфери акредитації, що є додатком до атестата про акредитацію від 18.11.2018 № 2Т986, випробувальна лабораторія ДП Віаланд є компетентним органом у сфері перевірки технічного стану колісних транспортних засобів, що були у користуванні, за вимогами безпеки та екології та придатності до експлуатації (проведення обов`язкового технічного контролю), згідно ДСТУ3649:2010 (крім п.6.4.8.1, 6.8.9, п. 7.4.2.2, 7.4.3.2, 7.4.4.1, 7.8.5) постанови Кабінету Міністрів України від 30.01.2012 № 137, наказу Міністерства інфраструктури України від 26.11.2012 №710. (а. с. 26-29)

9. 06.12.2018 ДП Віаланд направило Міністерству інфраструктури України повідомлення № 6/12 про відповідність матеріально-технічної бази та персоналу вимогам щодо проведення обов`язкового технічного контролю транспортних засобів, до якого додано: засвідчену своїм підписом, скріпленим печаткою, копію атестату про акредитацію разом з паспортом, що містить інформацію про устаткування ДП Віаланд ; копії правовстановлюючих документів на право володіння (користування) земельною ділянкою та виробничими будівлями; завірені фотографії загального вигляду території з виробничим приміщенням, робочих місць з установленим обладнанням та видом обладнаного місця прийому громадян. (а. с. 24)

10. З паспорту випробувальної лабораторії ДП Віаланд вбачається, що лабораторія оснащення випробувальним устаткуванням: оглядовою канавою; лінією контролю ходової частини автомобілів BSA 510/540, з індикатором спрацювання гальм, здатною до вимірювання приводного зусилля на органі керування гальм, гальмівної сили на кожному з коліс, тривалості спрацювання гальмівної системи на стенді, темпу приведення педалі в дію, навантаження на осі КТЗ, тиску у виконавчих органах КТЗ з пневмоприводом; стендом для контрою та регулювання світла фар Efle 61 Bosh та люксметром-яскравоміром ТКА-ПКМ, здатними до вимірювання кутів нахилу променів, світлорозподілу, сили світла фар; блоком газоаналізу BEA 050 Bosh з перетворювачем тахометричним, що вимірює об`ємну частку СО, СО2, СН, О2, NO у газах, що відпрацювали; коефіцієнт надлишку повітря; температуру оливи та частоту обертання колінчастого вала двигуна; блоком вимірювання димності відпрацьованих газів (димоміром) RTM-430; пристроями для вимірювання та регулюванням тиску повітря в пневматичних гальмових системах та пневматичних шинах (манометрами 1DFR та МТП-1); пристроєм для вимірювання висоти рисунка протектора шин (штангель-циркуль з глибиноміром ШЦ-1 ГОСТ 166:2009; приладом для визначення світло пропускання скла Люкс ИС2; електронним детектором для перевірки наявності витоку газу із системи газобалонного обладнання Smart Sensor AR8800A+ ; засобами вимірювальної техніки для контролю за лінійними розмірами.

11. Судами попередніх інстанцій також встановлено, що відповідно до форми 7 Стан виробничих приміщень Паспорту випробувальної лабораторії ДП Віаланд , випробувальна лабораторія складається з організаційного підрозділу площею 23,7 кв.м та дільниці випробувань та діагностування КТЗ площею 359 кв.м., в якому серед іншого здійснюється перевірка установки на КТЗ аварійного зовнішнього шуму.

12. Загальна площа дільниці для випробувань та діагностування КТЗ складається з Майданчика № 1 для приймання зразків КТЗ та повернення їх замовнику після випробувань та інших перевірок площею 288,0 кв.м, яку позивач орендує згідно договору оренди земельної ділянки № 1-864 від 15.04.2005, та приміщення 1 та приміщення 2, загальною площею 94,7 кв.м, які позивач орендує на підставі договору оренди приміщення для випробувальної лабораторії від 02.01.2018 № 46-2018, про що зазначено у Формі 3 Розділу 5 Споруди випробувальні Паспорту випробувальної лабораторії ДП Віаланд .

13. До суду позивачем надавався договір оренди земельної ділянки із цільовим призначенням розміщення площадки для відстою вантажних автомобілів .

14. Перевіривши зазначену у повідомленні ДП Віаланд інформацію, Міністерство інфраструктури України дійшло висновку про невідповідність поданих документів вимогам щодо перевірки конструкції та технічного стану колісного транспортного засобу, його складників, що затверджені наказом Міністерства інфраструктури України від 26.11.2012 № 710, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.12.2012 за № 2169/22481. Крім того, відповідач зазначив про недостовірність інформації про загальну площу приміщень, що зазначена у формі 7 Паспорту випробувальної лабораторії до договору оренди приміщення для випробувальної лабораторії від 02.01.2018 № 46-2018. (а. с. 68-70)

15. Не погоджуючись з висновком Міністерства інфраструктури України, вважаючи його необґрунтованим, ДП Віаланд звернулось до суду за захистом своїх прав.

ІIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

16. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, розглядаючи справу по суті, прийшов до висновку, що повідомлення про невідповідність поданих позивачем документів вимогам Порядку проведення обов`язкового технічного контролю та обсягам перевірки технічного стану транспортних засобів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.2012 № 137, та/або Вимогам до перевірки конструкції та технічного стану колісного транспортного засобу, методів такої перевірки, затвердженим наказом Мінінфраструктури від 26.11.2012 № 710, є необґрунтованим, прийнятим без наявних на те підстав та без належного підтвердження вимогам законодавства, викладених у ньому висновків.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

17. У касаційних скаргах касатор зазначив що , висновки судів попередніх інстанцій не відповідають вимогам закону, оскільки не враховують обов`язку позивача під час здійснення обов`язкового технічного контролю транспортних засобів проводити перевірку конструкції та технічного стану колісного транспортного засобу, його складників відповідно до Додатків 1,2,3 Вимог № 170 та вважає, що ДП Віаланд не є акредитованим органом у сфері випробувань, здійснення яких є необхідним для виконання обов`язкового технічного контролю транспортних засобів відповідно до Порядку № 137 та Вимог до перевірки конструкції та технічного стану колісного транспортного засобу, методів такої перевірки, затверджених наказом Мініфраструктури від 26.11.2012 № 710, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.12.2012 за № 2169/2248.

18. Касатор посилається на те, що з аналізу сфери акредитації випробувальної лабораторії ДП Віаланд , наданої позивачем, не визначено можливості і компетенції позивача щодо ідентифікації транспортних засобів, як це визначено пунктом 12 Порядку № 137. Крім того, у сфері акредитації відсутні такі нормативно-технічні документи: ДСТУ 3525-97 "Засоби транспортні дорожні. Маркування"; ДСТУ 7013:2009 "Автобуси спеціалізовані для перевезення школярів. Технічні вимоги"; ДСТУ ГОСТ ИСО 4100:2005 "Дорожній транспорт. Міжнародний ідентифікаційний код виробника деталей (ІУРМІ-код) (ГОСТ ИСО 4100-2005, ПУГ)"; ДСТУ ГОСТ 30478:2006 "Автобуси для перевезення інвалідів. Загальні технічні вимоги (ГОСТ 30478-96, ШТ)". Таким чином, на думку касатора, компетенцію позивача щодо проведення ідентифікації, як це визначено пункту 12 Порядку № 137 та пункту 1.3.1 Вимогами № 710, НААУ не засвідчувала.

19. Також зазначає, що відповідач діяв правомірно, з урахуванням наданих йому законом повноважень.

20. Стосовно винесення судом апеляційної інстанції додаткової постанови по справі касатор зазначив, що позивачем не доведено понесені витрати на правничу допомогу та їх розмір на підставі належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів, що виключає можливість стягнення таких витрат з держави в особі Мінінфраструктури.

21. Зокрема, як вказує відповідач, Рада адвокатів України листом повідомила, що станом на 14.03.2019 відомості стосовно ОСОБА_1 як адвоката в Єдиному реєстрі адвокатів України відсутні (копія листа міститься в матеріалах справи). Листом від 28.02.2019 № 119 Рада адвокатів міста Києва повідомила, що свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 6055 від 08.02.2018 на ім`я ОСОБА_1 не видавала. Будь-яких рішень щодо видачі їй відповідного свідоцтва не приймала (копія листа міститься в матеріалах справи).

22. Таким чином, касатор вважає, що фізична особа ОСОБА_1 не є адвокатом, що виключає можливість представництво нею інтересів позивача, як адвокат, а тому підстави для стягнення судових витрат на правничу допомогу із відповідача - відсутні.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

23. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

24. Аналізуючи доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для її задоволення з огляду на наступне.

25. Статтею 3 Конституції України встановлюється, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

26. Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

27. Пунктами 1, 2 Положення про Міністерство інфраструктури України, затвердженого постановою Кабінету МіністрівУкраїни від 30 червня 2015 р. № 460 Міністерство інфраструктури України (Мінінфраструктури) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

28. Мінінфраструктури є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах автомобільного, залізничного, морського та річкового транспорту, надання послуг поштового зв`язку, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері авіаційного транспорту та використання повітряного простору України, розвитку, будівництва, реконструкції та модернізації інфраструктури авіаційного, морського та річкового транспорту, дорожнього господарства, навігаційно-гідрографічного забезпечення судноплавства, торговельного мореплавства, з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті, а також державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибної промисловості).

29. Мінінфраструктури у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

30. Згідно підпунктів 41, 45 пункту 4 Положення № 460 Мінінфраструктури відповідно до покладених на нього завдань затверджує вимоги, у тому числі, технологічні до засобів перевірки технічного стану, обслуговування і ремонту колісного транспортного засобу та визначає технічні служби, які виконують випробовування та/або інспектування продукції та/або проводять перевірки відповідності виробництва відповідно до Угоди про прийняття єдиних технічних приписів для колісних транспортних засобів, предметів обладнання та частин, які можуть бути встановлені та/або використані на колісних транспортних засобах, і про умови взаємного визнання офіційних затверджень, які видаються на основі цих приписів, від 1958 року з поправками 1995 року.

31. Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2001 р. N 143 Про порядок визначення переліку єдиних технічних приписів для колісних транспортних засобів, предметів обладнання та частин, які можуть бути встановлені та/або використані на колісних транспортних засобах на Мінінфраструктури покладено функції компетентного органу щодо забезпечення виконання Угоди про прийняття єдиних технічних приписів для колісних транспортних засобів, предметів обладнання та частин, які можуть бути встановлені та/або використані на колісних транспортних засобах, і про умови взаємного визнання офіційних затверджень, виданих на основі цих приписів ( 995_343 ), 1958 року з поправками 1995 року, а також здійснення контролю за технічним регулюванням у сфері допуску до експлуатації, використання та ввезення колісних транспортних засобів.

32. Статтею 35 Закон України Про дорожній рух Транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі та зареєстровані територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, підлягають обов`язковому технічному контролю відповідно до цієї статті.

33. Обов`язковий технічний контроль транспортного засобу передбачає перевірку технічного стану транспортного засобу, а саме: системи гальмового і рульового керування, зовнішніх світлових приладів, пневматичних шин та коліс, світлопропускання скла, газобалонного обладнання (за наявності), інших елементів у частині, що безпосередньо стосується безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього природного середовища.

34. Порядок проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів визначає Кабінет Міністрів України.

35. Обов`язковий технічний контроль транспортних засобів, призначених для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування та зареєстрованих територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, здійснюють суб`єкти проведення обов`язкового технічного контролю, які мають на правах власності або користування обладнання, що дає змогу перевіряти технічний стан транспортних засобів на відповідність вимогам безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища.

36. Перелік обладнання, необхідного для одержання права на здійснення обов`язкового технічного контролю транспортних засобів, а також документів, що подаються суб`єктами проведення обов`язкового технічного контролю для одержання такого права, визначаються Кабінетом Міністрів України.

37. Постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.2012 № 137, затверджений Порядок проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів. (надалі по тексту - Порядок № 137)

37.1 Згідно з п. 1 Порядку № 137, цей порядок визначає процедуру проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, зареєстрованих уповноваженими органами МВС (далі - транспортні засоби), за результатами якої встановлюється їх придатність до експлуатації або неможливість експлуатації, крім таких транспортних засобів: 1) легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби - незалежно від строку експлуатації; 2) легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепи до них - із строком експлуатації до двох років.

37.2 Відповідно до п. 2 Порядку № 137, виконавцем обов`язкового технічного контролю технічного стану транспортного засобу є юридична особа або фізична особа-підприємець, визначена, як суб`єкт проведення обов`язкового технічного контролю транспортного засобу.

37.3 Так, згідно з п. 5 Порядку № 137, юридична особа або фізична особа-підприємець надсилає Мінінфраструктури повідомлення про відповідність матеріально-технічної бази та персоналу вимогам щодо проведення обов`язкового технічного контролю транспортних засобів згідно з додатком 1, у разі, коли вона має: устаткування згідно з переліком обладнання, необхідного для проведення обов`язкового технічного контролю транспортних засобів, згідно з додатком 2; - атестат про акредитацію органу з оцінки відповідності згідно із Законом України Про акредитацію органів з оцінки відповідності

37.4 Згідно з положеннями п. 6 Порядку № 137, Мінінфраструктури протягом 10 днів з дня надходження повідомлення перевіряє зазначену в ньому інформацію про відповідність матеріально-технічної бази та персоналу вимогам щодо проведення обов`язкового технічного контролю транспортних засобів шляхом аналізу поданих разом з повідомленням документів та в разі підтвердження такої інформації надсилає повідомлення та копії документів до Головного сервісного центру МВС.

38. У разі виявлення недостовірної інформації, зазначеної в повідомленні, Мінінфраструктури письмово повідомляє юридичній особі або фізичній особі-підприємцю про невідповідність поданих документів вимогам цього Порядку або Вимогам до перевірки конструкції та технічного стану колісного транспортного засобу, методів такої перевірки, затвердженим наказом Мінінфраструктури від 26 листопада 2012 р. № 710, з обов`язковим зазначенням виявлених недоліків.

39. Після усунення недоліків, що стали причиною неможливості надіслання повідомлення та копій документів до Головного сервісного центру МВС, юридична особа або фізична особа-підприємець має право подати нове повідомлення відповідно до пункту 5 цього Порядку.

40. Мінінфраструктури приймає рішення про відкликання повідомлення виконавця на підставі: інформації про скасування або тимчасове зупинення дії Національним органом з акредитації атестата про акредитацію виконавця; повідомлення виконавця про припинення своєї діяльності; рішення суду про припинення підприємницької діяльності виконавця; інформації про відсутність матеріально-технічної бази чи закінчення строку дії атестата акредитації і не поновлення його протягом шести місяців; інформації від Головного сервісного центру МВС про видачу 10 і більше протоколів, складених з порушенням цього Порядку або Вимог до перевірки.

41. Приписами п. 7 Порядку № 137, передбачено, що Головний сервісний центр МВС протягом трьох робочих днів вносить дані про пункт технічного контролю із зазначенням категорії і призначення транспортних засобів до реєстру суб`єктів проведення обов`язкового технічного контролю транспортних засобів та інформує виконавця.

42. Додаток 2 до Порядку № 137 передбачає перелік обладнання, необхідного для проведення обов`язкового технічного контролю транспортних засобів, який включає: підйомні пристрої транспортного засобу, його складових частин та (або) оглядова канава; - стенд для контролю характеристик гальмових систем, а у разі, коли неможливо застосувати метод стендових випробувань через особливості конструкції транспортного засобу, - атестована ділянка дороги для дорожніх випробувань гальмових систем; - пристрій для визначення вагового навантаження на вісь, якщо він не є складовою стенда для контролю характеристик гальмових систем; - вимірювач частоти обертання колінчастого вала двигуна; - пристрій для вимірювання та регулювання тиску повітря в пневматичних гальмових системах та пневматичних шинах; пристрої для вимірювання висоти рисунка протектора шин; - прилад для вимірювання кутів нахилу променів, світлорозподілу, сили світла фар; пристрій для регульованого натиску на механізм управління інерційною гальмовою системою причепа; - багатоканальний газоаналізатор або газоаналізатори нормованих викидів у спалинах двигунів з іскровим запалюванням;- димомір; - прилад для вимірювання коефіцієнта світлопропускання стекол; - електронний детектор для перевірки наявності витоку газу із системи газобалонного обладнання;- засоби вимірювальної техніки для контролю за лінійними розмірами відповідно до застосовуваних методів контролю.

43. Вимоги до перевірки конструкції та технічного стану колісного транспортного засобу, методики такої перевірки, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України 26.11.2012 року № 710 ( Вимоги № 710) розроблено відповідно до міжнародних договорів України, Закону України "Про автомобільний транспорт", постанов Кабінету Міністрів України від 22 грудня 2010 року № 1166 "Про єдині вимоги до конструкції та технічного стану колісних транспортних засобів, що експлуатуються", від 30 січня 2012 року № 137 "Про затвердження Порядку проведення обов`язкового технічного контролю та обсягів перевірки технічного стану транспортних засобів, технічного опису та зразка протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу".

44. Ці Вимоги застосовуються під час перевірки технічного стану колісних транспортних засобів (далі - ТЗ) суб`єктами проведення обов`язкового технічного контролю, а також автомобільними перевізниками, суб`єктами господарювання, які надають послуги з технічного обслуговування, ремонту ТЗ (далі - виконавці).

45. Пунктом 1.3 Вимог № 170 передбачається, що для ідентифікації ТЗ, визначення вимог і методів для його перевірки застосовують такі нормативно-технічні документи: 1.3.1. Національні стандарти: ДСТУ 3525-97 "Засоби транспортні дорожні. Маркування"; ДСТУ 3649:2010 "Колісні транспортні засоби. Вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання"; ДСТУ 4276:2004 "Система стандартів у галузі охорони навколишнього природного середовища та раціонального використання ресурсів. Атмосфера. Норми і методи вимірювання димності відпрацьованих газів автомобілів з дизелями або газодизелями"; ДСТУ 4277:2004 "Система стандартів у галузі охорони навколишнього природного середовища та раціонального використання ресурсів. Атмосфера. Норми і методи вимірювання вмісту оксиду вуглецю та вуглеводнів у відпрацьованих газах автомобілів з двигунами, що працюють на бензині або газовому паливі"; ДСТУ 7013:2009 "Автобуси спеціалізовані для перевезення школярів. Технічні вимоги"; ДСТУ 7032:2009 "Колісні транспортні засоби. Автомобілі швидкої медичної допомоги та їхнє устаткування. Технічні вимоги та методи випробування (EN 1789:2007, MOD)"; ДСТУ ГОСТ ИСО 4100:2005 "Дорожній транспорт. Міжнародний ідентифікаційний код виробника деталей (WPMI-код) (ГОСТ ИСО 4100-2005, IDT)"; ДСТУ ГОСТ 30478:2006 "Автобуси для перевезення інвалідів. Загальні технічні вимоги (ГОСТ 30478-96, IDT)".

46. Згідно п.2.5 Технологічних вимог до засобів перевірки технічного стану, обслуговування і ремонту колісного транспортного засобу, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України 15.02.2012 року № 106 ( далі - Технологічні вимоги № 106), ЗВТ ( засіб вимірювальної техніки) та ЗТОІР (засіб перевірки технічного стану, технічного обслуговування і ремонту КТЗ ( колісного транспортного засобу) з ЗВТ у своєму складі є об`єктами державного метрологічного контролю та нагляду відповідно до Закону України Про метрологію та метрологічну діяльність , а також інших нормативно-правових актів, нормативних документів з питань метрології.

47. Пунктом 1.1 Технологічних вимог № 106 передбачається, що вони поширюються на суб`єктів господарювання , які проводять обов`язковий технічний контроль відповідно до законодавства, перевіряють технічний стан колісних транспортних засобів, здійснюють їх технічне обслуговування та ремонт.

48. Відповідно до Положення про Національне агентство з акредитації ( далі НААУ), затверджено7го наказом Мінекономрозвитку від 08.02.2017 року № 161 основними функціями НААУ є акредитація органів з оцінки відповідності , у тому числі прийняття рішень про акредитацію, відмову в акредитації, розширення та обмеження сфери акредитації, тимчасове зупинення і поновлення дії та скасування атестата про акредитацію.

49. Акредитація органів з оцінки відповідності - це засвідчення національним органом України з акредитації того, що орган з оцінки відповідності відповідає вимогам національних стандартів, гармонізованих з відповідними міжнародними та європейськими стандартами, та у разі необхідності будь-яким додатковим вимогам щодо акредитації у відповідних сферах для провадження визначеної діяльності з оцінки відповідності. (ст. 1 Закону України Про акредитацію органів з оцінки відповідності )

50. Відповідно до норм ч. 3 ст. 11 Закону України Про акредитацію органів з оцінки відповідності , Національний орган України з акредитації на підставі заявки органу з оцінки відповідності оцінює компетентність цього органу для провадження визначеної в заявці діяльності з оцінки відповідності.

51. Згідно з положеннями ч. 4 ст. 11 Закону України Про акредитацію органів з оцінки відповідності , якщо національний орган України з акредитації встановлює, що відповідний орган з оцінки відповідності є компетентним для провадження визначеної в заявці діяльності з оцінки відповідності, національний орган України з акредитації приймає рішення про його акредитацію чи розширення сфери його акредитації. У разі прийняття рішення про акредитацію органу з оцінки відповідності йому видається атестат про акредитацію та надається право використовувати національний знак акредитації. Строк дії атестата про акредитацію становить п`ять років. Опис та правила застосування національного знака акредитації встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку.

52. Колегією суддів встановлено, що у межах спірних правовідносин судом перевіряється правомірність відмови Міністерства інфраструктури України у надсиланні повідомлення та копій документів ДП Віаланд до Головного сервісного центру МВС для внесення даних про пункт технічного контролю до реєстру суб`єктів проведення обов`язкового технічного контролю транспортних засобів, яка викладена в повідомленні № 14787/39/10-18 від 22.12.2018 року.

53. Суди дійшли висновку, що за наслідком отримання повідомлення про відповідність матеріально-технічної бази та персоналу вимогам щодо проведення обов`язкового технічного контролю транспортних засобів, Міністерство інфраструктури України зобов`язано направити повідомлення та копії документів відповідного суб`єкта господарювання до Головного сервісного центру МВС для внесення відомостей про нього до реєстру суб`єктів проведення обов`язкового технічного контролю транспортних засобів, або письмово повідомити останнього про невідповідність поданих документів встановленим вимогам, з обов`язковим зазначенням виявлених недоліків.

54. Міністерство інфраструктури України, відмовляючи у надсиланні повідомлення та копії документів Дочірнього підприємства Віаланд як суб`єкта проведення обов`язкового технічного контролю транспортних засобів до Головного сервісного центру МВС, зазначило про те, що шляхом аналізу інформації встановлено, що у поданих разом з повідомленням документах не підтверджено інформацію та зазначено інформацію в 38 пунктах.

55. З цього приводу суди встановили, що до Міністерства надсилався атестат про акредитацію № 2Т986 від 18.11.2018, виданий Національним агентством з акредитації України, відповідно до вимог Закону України Про акредитацію органів з оцінки відповідності , яким підтверджується компетенція випробувальної лабораторії ДП Віланд у сфері перевірки технічного стану колісних транспортних засобів, що були у користуванні, за вимогами безпеки та екології та придатності до експлуатації (проведення обов`язкового технічного контролю), згідно ДСТУ3649:2010 (крім п.6.4.8.1, 6.8.9, п. 7.4.2.2, 7.4.3.2, 7.4.4.1, 7.8.5) постанови Кабінету Міністрів України від 30.01.2012 № 137, наказу Міністерства інфраструктури України від 26.11.2012 №710.

56. Аналізуючи встановлені вище обставини, суди дійшли висновку, що наявне у позивача обладнання відповідає Переліку обладнання, необхідного для проведення обов`язкового технічного контролю транспортних засобів, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.2012 № 137 Про затвердження Порядку проведення обов`язкового технічного контролю та обсягів перевірки технічного стану транспортних засобів, технічного опису та зразка протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу .

57. Суди також вказали, що обладнання позивача пройшло акредитацію, тобто НААУ вже встановило відповідність обладнання Вимогам до перевірки конструкції та технічного стану колісного транспортного засобу, методів такої перевірки, затверджених наказом Мінінфраструктури від 26.11.2012 № 710. У доданій до атестату сфері акредитації вказані всі нормативні документи, стандарти, відповідно до яких позивач має право проводити інспектування. Відповідно до чинного законодавства України не передбачено повноважень відповідача або інших державних органів щодо повторного інспектування після отримання атестату про акредитацію. Мінінфраструктури не наділене також повноваженнями перевіряти компетентність в сфері інспектування: обов`язкового технічного контролю колісних транспортних засобів, оскільки така компетенція позивача підтверджується виключно атестатом про акредитацію, виданим НААУ.

58. Колегія суддів не погоджується з такими висновками судів та вважає, що вони ґрунтуються на неправильному застосуванню норм матеріального права.

59. Аналіз обсягу компетенції відповідача під час подання суб`єктом господарювання повідомлення про відповідність матеріально-технічної бази та персоналу вимогам щодо проведення обов`язкового технічного контролю транспортних засобів дає підстави вважати, що на відповідача покладено обов`язок по проведенню перевірки протягом 10 днів з дня надходження повідомлення зазначеної в ньому інформації про відповідність матеріально-технічної бази та персоналу вимогам щодо проведення обов`язкового технічного контролю транспортних засобів шляхом аналізу поданих разом з повідомленням документів та лише в разі підтвердження такої інформації надіслання повідомлення та копії документів до Головного сервісного центру МВС.

60. По справі встановлено, що 6 грудня 2018 року ДП Віаланд направило Міністерству інфраструктури України повідомлення за № 6/12 про відповідність матеріально-технічної бази та персоналу вимогам щодо проведення обов`язкового технічного контролю транспортних засобів (а.с. 24), до якого позивач додав:- засвідчену своїм підписом, скріпленим печаткою, копію атестату про акредитацію разом з паспортом, що містить інформацію про устаткування ДП Віаланд ;- копії правовстановлюючих документів на право володіння (користування) земельною ділянкою та виробничими будівлями;- завірені фотографії загального вигляду території з виробничим приміщенням, робочих місць з установленим обладнанням та видом обладнаного місця прийому громадян.

61. Під час виконання покладеного на відповідача обов`язку по перевірці наявності необхідного устаткування та достовірності наданої інформації позивача, на підставі проведеного аналізу відповідач дійшов висновку про невідповідність поданих документів Вимогам щодо перевірки конструкції та технічного стану колісного транспортного засобу, його складників, що затверджені наказом Міністерства інфраструктури України від 26.11.2012 № 710, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.12.2012 за № 2169/22481. Крім того, відповідач зазначив про недостовірність інформації про загальну площу приміщень, що зазначена у формі 7 Паспорту випробувальної лабораторії до договору оренди приміщення для випробувальної лабораторії від 02.01.2018 №46-2018.

62. Так, шляхом аналізу наданої інформації відповідач посилався на встановлення непідтвердження поданими документами інформації, зокрема, в частині перевірки розміщення, стану конструкцій та закріплення сидінь, вимоги щодо яких передбачені Вимогами № 170 площі приміщень та ще 36 пунктів для отримання додаткової інформації та запропонував після усунення зазначених недоліків , що стали причиною неможливості надіслання повідомлення до компетентного органу, подати нове повідомлення.

63. Висновок щодо неправомірності вимоги відповідача суди попередніх інстанцій обґрунтовували даними паспорту випробувальної лабораторії ДП Віаланд щодо оснащення лабораторії випробувальним устаткуванням, які містяться у Додатку до атестата про акредитацію від 18.11.2018 № 2Т986 випробувальної лабораторії ДП Віаланд та дійшли висновку, що наявне у позивача обладнання відповідає Переліку обладнання, необхідного для проведення обов`язкового технічного контролю транспортних засобів, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.2012 № 137 Про затвердження Порядку проведення обов`язкового технічного контролю та обсягів перевірки технічного стану транспортних засобів, технічного опису та зразка протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу .

64. Між тим, такі висновки зроблено без урахування правового статусу відповідача у спірних правовідносинах.

65. Колегія суддів вважає, що компетенція позивача щодо проведення обов`язкового технічного контролю транспортних засобів, що проводиться з урахуванням вищезазначених стандартів та з додержанням вищенаведених вимог, кореспондує з компетенцію відповідача по покладеному на нього обов`язку щодо перевірки наявності необхідного устаткування та достовірності наданої інформації позивачем у законодавчо врегульованій сфері.

66. Аналіз викладеного правового регулювання спірних правовідносин за встановленими по справі обставинами дозволяє дійти висновку про те, що НААУ, діючи в межах наданих повноважень, підтверджує компетентність органу з оцінки відповідності в обсягах зазначених у заявці самого органу і не приймає рішення в частині обсягу компетенції необхідного для здійснення обов`язкового технічного контролю колісних транспортних засобів, що не виключає обов`язок відповідача дотримуватися законодавчих вимог в системі відповідності транспортних засобів.

67. Перевіривши за встановленими судами попередніх інстнацій зазначену інформацію в повідомлені позивача про відповідність матеріально-технічної бази та персоналу вимогам щодо проведення обов`язкового технічного контролю транспортних засобів шляхом аналізу поданих разом з повідомленнях документів відповідно до Порядку № 137 та Вимог № 710 та встановивши факти невідповідності , колегія суддів вважає, що відповідач діяв у межах правових підстави для не направлення пакету документів позивача до ГСЦ МВС України.

68. Під час розгляду повідомлення відповідач діяв у межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений законом.

69. Зважаючи на викладене, колегія суддів не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову та вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

70. Стосовно розподілу судових витрат, визначених у додатковій постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2019 року, колегія суддів зазначає таке.

71. Відповідно до положень ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

72. Згідно з нормами ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

73. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

74. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

75. Згідно з ч. 3 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

76. Положеннями ст. 59 Конституції України, передбачено, що кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.

77. У касаційній скарзі заявник зазначає про відсутність підстав на стягнення витрат на правничу допомогу адвоката, оскільки ОСОБА_1 не є адвокатом.

78. Під час вирішення касаційної скарги колегія суддів виходить з наступного.

79. Враховуючи, що судами попередніх інстанцій питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу вирішувалося з урахуванням основного судового рішення про задоволення позову позивача, який не є суб`єктом владних повноважень, яке скасовано постановою суду касаційної інстанції по цій справі з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову, колегія суддів вважає, що оскаржувана додаткова постанова підлягає скасуванню, а заява про стягнення судових витрат залишенню без задоволення.

80. Стаття 351 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

81. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

82. Пунктом третім частини першої ст. 349 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

83. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

84. Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 351, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду,-

п о с т а н о в и в :

1. Касаційні скарги Міністерства інфраструктури України - задовольнити.

2. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2019 року - скасувати, ухвалити нову постанову, якою позов Дочірнього підприємства ВІАЛАНД до Міністерства інфраструктури України про зобов`язання вчинити певні дії залишити без задоволення.

3. Додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2019 року по справі №320/7033/18 - скасувати, ухвалити нову постанову, якою заяву ДП Віалант про ухвалення додаткової постанови щодо стягнення судових витрат залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

О.В. Калашнікова

М.В. Білак

Л.О. Єресько ,

Судді Верховного Суду