Постанова

від 19.01.2021 по справі 320/7033/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/7033/18 Суддя (судді) першої інстанції: Леонтович А.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Аліменка В.О.,

Безименної Н.В.

розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Міністерства інфраструктури України на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 20 липня 2020 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства ВІАЛАНД до Міністерства інфраструктури України про зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2020 року відповідач, Міністерство інфраструктури України, звернулось до суду першої інстанції з заявою про поворот виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2019 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2019 року шляхом:

- зобов`язання Мінінфраструктури надіслати до Головного сервісного центру МВС лист про відкликання повідомлення та копій документів ДП Віаланд як суб`єкта проведення обов`язкового технічного контролю транспортних засобів, раніше надісланих до Головного сервісного центру МВС.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20 липня 2020 року у задоволенні заяви представника Міністерства інфраструктури України про поворот виконання рішення суду відмовлено.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду, відповідачем подано апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою заяву про поворот виконання судового рішення задовольнити повністю. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання по суті, неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, не доведено обставини, які суд першої інстанції вважав встановленими.

Зокрема, апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що відмовляючи у задоволенні заяви про поворот виконання судового рішення, суд першої інстанції фактично надав можливість ДП ВІАЛАНД як суб`єкту проведення обов`язкового технічного контролю транспортних засобів, продовжувати проведення відповідної діяльності, тобто суд фактично погодився із збереженням стану триваючого порушення.

Також, апелянт вказує, що ухвала, яка оскаржується, залишила без виконання рішення Верховного Суду.

У прохальній частині апеляційного скарги відповідач просить здійснювати розгляд справи за участі його представника.

Щодо заявленого відповідачем клопотання колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною другою статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для проведення розгляду апеляційної скарги за участю сторін у відкритому судовому засіданні.

11 січня 2021 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив Дочірнього підприємства ВІАЛАНД , в якому позивач повністю підтримує позицію суду першої інстанції.

Позивач зазначає, що поворот виконання рішення є гарантією захисту саме майнових прав особи, в той же час, предметом розгляду даної справи було порушення немайнового права позивача, що з аналізу норм Кодексу адміністративного судочинства України унеможливлює застосування відповідної процедури.

Відповідно до статті 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, До Київського окружного адміністративного суду звернулось Дочірнє підприємство Віаланд з позовом до Міністерства інфраструктури України, в якому просить суд:

- визнати протиправним повідомлення Міністерства інфраструктури України №14787/39/10-18 від 22.12.2018 про невідповідність матеріально-технічної бази та персоналу Дочірнього підприємства Віаланд як суб`єкта проведення обов`язкового технічного контролю транспортного засобу вимогам щодо проведення обов`язкового технічного контролю транспортних засобів;

- зобов`язати Міністерство інфраструктури України надіслати повідомлення та копії документів Дочірнього підприємства Віаланд як суб`єкта проведення обов`язкового технічного контролю транспортних засобів до Головного сервісного центру МВС у відповідності до п.6 Порядку проведення обов`язкового технічного контролю та обсягів перевірки технічного стану транспортних засобів , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 2012 року №137 Про затвердження Порядку проведення обов`язкового технічного контролю та обсягів перевірки технічного стану транспортних засобів, технічного опису та зразка протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу .

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2019 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним повідомлення Міністерства інфраструктури України від 22 грудня 2018 року за №14787/39/10-18 про невідповідність матеріально-технічної бази та персоналу Дочірнього підприємства Віаланд як суб`єкта проведення обов`язкового технічного контролю транспортного засобу вимогам щодо проведення обов`язкового технічного контролю транспортних засобів.

Зобов`язано Міністерство інфраструктури України надіслати повідомлення та копії документів Дочірнього підприємства Віаланд як суб`єкта проведення обов`язкового технічного контролю транспортних засобів до Головного сервісного центру МВС у відповідності до пункту 6 Порядку проведення обов`язкового технічного контролю та обсягів перевірки технічного стану транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.2012 № 137.

Стягнуто на користь Дочірнього підприємства Віаланд за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства інфраструктури України судові витрати у розмірі 5000,00 грн. (п`ять тисяч гривень).

03 квітня 2019 року відповідачем подано апеляційну скаргу на рішення Київського адміністративного суду від 26 лютого 2019 року.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2019 року рішення Київського адміністративного суду від 26 лютого 2019 року залишено без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

На виконання рішень судів першої та апеляційної інстанції, листом Міністерства інфраструктури України №8178/25/10-19 від 15 липня 2019 року надіслано до Головного сервісного центру МВС повідомлення матеріально-технічної бази та персоналу Дочірнього підприємства Віаланд як суб`єкта проведення обов`язкового технічного контролю транспортного засобу вимогам щодо проведення обов`язкового технічного контролю транспортних засобів та копії відповідних документів (т.3 а.с.46-86).

22 липня 2019 року відповідачем подано касаційну скаргу на рішення Київського адміністративного суду від 26 лютого 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2019 року до Касаційного адміністративного суду в складі Верхового суду.

Постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 січня 2020 року касаційні скарги задоволено, Рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2019 року - скасовано, ухвалено нову постанову, якою позов Дочірнього підприємства ВІАЛАНД до Міністерства інфраструктури України про зобов`язання вчинити певні дії залишено без задоволено, додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2019 року по справі №320/7033/18 - скасовано, ухвалено нову постанову, якою заяву ДП Віаланд про ухвалення додаткової постанови щодо стягнення судових витрат залишити без задоволення.

08 квітня 2020 року Міністерство інфраструктури України звернулось до суду першої інстанції з заявою про поворот виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2019 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2019 року шляхом зобов`язання Мінінфраструктури надіслати до Головного сервісного центру МВС лист про відкликання повідомлення та копій документів ДП Віаланд як суб`єкта проведення обов`язкового технічного контролю транспортних засобів, раніше надісланих до Головного сервісного центру МВС.

Відмовляючи у задоволенні заяви про поворот виконання рішення, суд першої інстанції зазначив, що, беручи до увагу позицію Великої Палати Верховного Суду та Конституційного Суду України, поворот виконання рішення суду направлений на відновлення первинного стану сторін саме у спорах майнового характеру, однак в даному випадку будь-яких стягнень чи іншого переходу майна на підставі наведених рішень не здійснювалось

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Правові питання застосування повороту виконання судових рішень врегульовано положеннями статті 380 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Положеннями частин першої-п`ятої статті 380 КАС України передбачено, що суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

Якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо при новому розгляді справи він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

Суд вирішує питання про поворот виконання, якщо за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

Питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони.

До заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням , списано установою банку або майно вилучено державним виконавцем.

Колегія суддів зазначає, що поворот виконання судового рішення є інститутом адміністративного судочинства, що спрямований на повернення стягнутих грошових сум на підставі рішення суду, що було скасоване.

Як зазначив в своєму рішенні Конституційний Суд України від 2 листопада 2011 року № 13-рп/2011, поворот виконання рішення - це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала.

З наведених правових норм слідує, що за допомогою інституту повороту, виконання судового рішення, яке було скасоване або змінене, зокрема, у такий спосіб, що стягувач повинен повернути боржнику те, що він отримав за таким судовим рішенням. А отже, поворот виконання рішення спрямований на забезпечення інтересів добросовісного боржника, який виконав судове рішення, яке згодом скасоване як помилкове.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 вересеня 2019 року у справі №569/15646/16-ц також вказала, що поворот виконання рішення - це процесуальна гарантія захисту майнових прав учасників справи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням.

Тому суди на забезпечення такої гарантії відновлення прав учасників процесу, як поворот виконання рішення мають задовольняти відповідні заяви та повертати відповідачеві стягнуті кошти за скасованим судовим рішенням, у разі відсутності обмежень, установлених законом .

Таким чином, з системного аналізу положень КАС України та висновків Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що поворот виконання судового рішення застосовується саме у спорах майнового характеру для повернення стягнутих коштів.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем на виконання рішень судів першої та апеляційної інстанції листом № 8178/25/10-19 від 15 липня 2019 року було надіслано до Головного сервісного центру МВС повідомлення матеріально-технічної бази та персоналу Дочірнього підприємства ВІАЛАНД як суб`єкта проведення обов`язкового технічного контролю транспортного засобу вимогам щодо проведення обов`язкового технічного контролю транспортних засобів та копії відповідних документів (т.3 а.с.46-86).

Надіслання Мінінфраструктури вищевказаного повідомлення, в свою чергу, стало підставою для внесення Головним сервісним центром МВС України відомостей про Підприємство до реєстру суб`єктів проведення обов`язкового технічного контролю.

Звертаючись до суду першої інстанції із заявою про поворот виконання судового рішення з огляду на скасування Верховним Судом рішень судів першої та апеляційної інстанції, відповідач просить зобов`язати Мінінфраструктури надіслати до Головного сервісного центру МВС лист про відкликання повідомлення та копій документів ДП ВІАЛАНД як суб`єкта проведення обов`язкового технічного контролю транспортних засобів, раніше надісланих до Головного сервісного центру МВС.

Відповідач вважає, що лише таким чином можливе повернення сторін справи в попередній стан, а за відсутності судової ухвали про поворот виконання судових рішень Мінінфраструктури позбавлено правових підстав для самостійного вчинення відповідних дій, тому рішення Верховного Суду може залишитись без виконання.

В той же час, як було вірно зазначено судом першої інстанції, відповідно до статті 15 Закону України Про виконавче провадження стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ; боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Однак, в даному випадку, згідно з поданою заявою про поворот судового рішення, боржником та стягувачем є одна особа - Мінінфраструктури, що є додатковою обставиною, що унеможливлює здійснення повороту виконання судового рішення у даній справі.

Окрім того, колегія суддів погоджується з доводами позивача щодо стосовно того, що надісланий до Головного сервісного центру МВС лист № 8178/25/10-19 від 15 липня 2019 року з повідомленням про відповідність матеріально-технічної бази та персоналу вимогам щодо проведення обов`язкового технічного контролю транспортних засобів та копії відповідних документів, вже був реалізований та вичерпав свою дію.

При цьому, за наявних фактичних обставин та відповідного правового регулювання, Міністерство інфраструктури України не позбавлено права самостійно звернутись до Головного сервісного центру МВС, долучивши постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 січня 2020 року у даній справі в якості правової підстави для здійсненням Головним сервісним центром МВС належного реагування.

Доказів звернення Мінінфраструктури до Головного сервісного центру МВС після прийняття рішення Верховним Судом у даній справі не надано, що спростовує доводи апелянта неможливість виконання відповідачем постанови Верховного Суду від 10 січня 2020 року.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а відтак не є підставою для скасування ухвали Київського окружного адміністративного суду від 20 липня 2020 року.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення заяви Міністерства інфраструктури України про поворот виконання рішення суду.

Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до вимог статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно.

Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

П О С Т АН О В И В:

Апеляційну скаргу Міністерства інфраструктури України на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 20 липня 2020 року - залишити без задоволення.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 20 липня 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 19 січня 2021 року.

Головуючий суддя Л.В. Бєлова

Судді В.О. Аліменко,

Н.В. Безименна