Рішення

від 16.12.2019 по справі 233/3686/19

КОСТЯНТИНІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

233 № 233/3686/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2019 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Мартиненко В. С.,

за участі секретаря судового засідання Ліман С.М.,

представника позивача ОСОБА_1 Є.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Костянтинівка цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства АПК-Інвест до ОСОБА_2 , Фермерського господарства Веліс , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: Костянтинівська районна державна адміністрація Донецької області, ОСОБА_3 , про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки,-

В С Т А Н О В И В:

До Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області з вказаним позовом звернулось ПрАТ АПК-Інвест , в якому просило визнати недійсним договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1422481500:35:000:0125 площею 4,1361 га, укладений між ОСОБА_2 та Фермерським господарством Веліс , право оренди за яким зареєстровано 13.08.2018 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Костянтинівською районною державною адміністрацією Донецької області, скасувати запис № 27491295 про державну реєстрацію права оренди, яке виникло на підставі договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_2 та ФГ Веліс , стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 20 лютого 2014 року між ПрАТ АПК-Інвест та ОСОБА_2 було укладено договір оренди землі, який було зареєстровано у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Білокузьминівської сільської ради за № 28, відповідно до умов якого ОСОБА_2 передала в оренду позивачу земельну частку (пай) (рілля) розміром 4,65 умовних кадастрових гектарів, належну їй на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ДН № НОМЕР_1 , виданого 10 січня 1997 року Костянтинівською районною державною адміністрацією. Позивач виконує свої зобов`язання за договором оренди, сплачуючи на користь відповідача орендну плату.

Проте позивачу стало відомо про те, що ОСОБА_2 в порушення умов договору оренди уклала з ФГ Веліс договір оренди земельної ділянки, право оренди за яким було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 13.08.2018 року за № 27491295. Об`єктом вказаного договору є земельна ділянка, яка не вибувала з 20 лютого 2014 року з користування позивача та в теперішній час обробляється ним.

Крім того, за даними Державного земельного кадастру, позивач дізнався, що власником земельної ділянки, кадастровий № 1422481500:35:000:0125 з 28.12.2018 р. є ОСОБА_3 , яка одночасно набула права орендодавця за договором про оренду земельної частки (паю), укладеним між ОСОБА_2 та ПрАТ АПК-Інвест .

Відповідачі, в інтересах яких діяла ОСОБА_4 надали відзив на позов, в якому позовні вимоги не визнали, посилаючись на те, що після виділення земельної ділянки ОСОБА_2 в натурі та реєстрації права власності на земельну ділянку правовстановлючий документ - сертифікат на право на земельну частку (пай) є недійсним, а такі істотні умови договору як предмет оренди та статус орендодавця змінилися, в зв`язку з чим припиняється і договір оренди вказаної земельної частки (паю). При чому вимога законодавства про те, що такий договір підлягає переукладенню не свідчить про обов`язок сторін його укладати. ОСОБА_2 після реєстрації свого права власності на земельну ділянку не мала волевиявлення на укладення договору оренди земельної ділянки з ПрАТ АПК-Інвест , а отже її дії щодо укладання договору оренди з іншою особою є правомірними. Крім того, під час реєстрації права оренди ФГ Веліс у відповідному державному реєстрі були відсутні будь-які посилання на інші договори.

Позивач надав відповідь на відзив, а відповідачі - заперечення на відповідь, в яких посилалися на необґрунтованість доводів один одного.

Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 16 грудня 2019 року залишено без розгляду зустрічний позов ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства АПК-Інвест про розірвання договору оренди земельної частки (паю).

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені в заявах по суті справи.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце його проведення повідомлялися належним чином, причини неявки не повідомили, клопотання про розгляд справи за їх відсутності не надали.

Треті особи в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неявки не повідомили. Костянтинівська районна державна адміністрація Донецької області надала клопотання про розгляд справи за відсутності її представника.

З`ясувавши обставини справи, дослідивши докази, подані на їх підтвердження, суд дійшов висновку про можливість задоволення позовних вимог з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 на підставі сертифіката НОМЕР_2 , виданого 16.01.1997 р. Костянтинівською районною державною адміністрацією, мала право на земельну частку (пай) з земель КСП Червона Зірка , розташовану на території Білокузьминівської сільської ради Костянтинівського району Донецької області, що підтверджується технічною документацією із землеустрою, копія якої надана Міськрайонним управлінням у Костянтинівському районі та м. Торецьку.

20 лютого 2014 року між ПрАТ АКП-Інвест та ОСОБА_2 укладено договір оренди земельної частки (паю), відповідно до умов якого орендодавець передала орендарю у володіння та користування для ведення товарного сільскогосподарського виробництва земельну частку (пай) (рілля) розміром 4,65 умовних кадастрових гектарів строком на 20 років зі сплатою орендної плати. Вказаний договір було зареєстровано 20 лютого 2014 року у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Білокузьминівської селищної ради за № 28.

Відповідно до п.2.3 договору у разі виділення земельної ділянки на основі земельної частки (паю) в натурі (на місцевості), договір оренди землі переукладається відповідно до державного акту про право власності на земельну ділянку на тих самих умовах, що і раніше укладений, і може бути змінений лише за згодою сторін. Договір оренди землі переукладається сторонами за цим договором не пізніше ніж в строк до двох місяців з дати виділення земельної ділянки на основі земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) та отримання державного акту на право власності на земельну ділянку. Припинення дії договору оренди допускається у випадках, визначених цим договором та чинним законодавством України. В разі переходу права власності до інших осіб, цей Договір оренди зберігає чинність для нового власника на тих же умовах.

20 лютого 2014 року сторони склали акт приймання-передачі земельної частки (паю) до договору оренди від 20 лютого 2014 року.

Протягом 2014-2019 років ПрАТ АПК-Інвест сплачувало на користь ОСОБА_2 орендну плату, на підтвердження чого надані відповідні платіжні доручення.

Позивач ПрАТ АПК- Інвест надав власні довідки № 690 від 04 червня 2019 року та бухгалтерську довідку про стан обробки земельного паю № 691 від 04 червня 2019 року з розшифровкою витрат про те, що земельна ділянка, яка є предметом договору оренди, укладеного між ПрАТ АПК- Інвест та ОСОБА_2 використовується ним для вирощування зернових культур у складі поля № 169, а саме: станом на 04.06.2019 р. на даній земельній ділянці засіяний озима пшениця, витрати на виробництво зернових культур у 2019 році по полю № 169 склали 354206,01 грн.

На підставі розпорядження голови Костянтинівської районної державної адміністрації від 16 березня 2018 року за № 124 ОСОБА_2 , яка виявила бажання вийти з членів КСП Червона Зірка Білокузьминівської сільської ради, було надано у власність та виділено в натурі на місцевості земельну ділянку, що розташована на території Білокузьминівської сільської ради Костянтинівського району Донецької області, кадастровий номер 1422481500:35:000:0125 загальною площею - 4,1361 га (рілля) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується технічною документацією із землеустрою, копія якої надана Міськрайонним управлінням у Костянтинівському районі та м. Торецьку.

Після реєстрації права власності на спірну земельну ділянку 24 липня 2018 року ОСОБА_2 та ФГ Веліс уклали договір оренди землі, предметом якого є земельна ділянка кадастровий номер 1422481500:35:000:0125 площею 4,1361 га (рілля), право оренди було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером запису 27491295 державним реєстратором Костянтинівської районної державної адміністрації 13.08.2018 року, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 10.05.2019 р.

Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 177691203 від 15 серпня 2019 року 28 грудня 2018 року право власності на спірну земельну ділянку сільськогосподарського призначення на підставі договору міни від 28.12.2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Дружківського міського нотаріального округу Миросєді В.М., було зареєстроване за ОСОБА_3 .

Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЗУ Про оренду землі орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Указом Президента України Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки від 03.12.1999 року № 1529/99 постановлено, що у ході реалізації положень цього Указу, інших актів Президента України щодо реформування колективних сільськогосподарських підприємств та створення приватних (приватно-орендних) сільськогосподарських підприємств, селянських (фермерських) господарств, господарських товариств, сільськогосподарських кооперативів, інших суб`єктів господарювання, які засновуються на приватній власності, а також під час укладення договорів оренди земельних часток (паїв) слід виходити з того, що сертифікат на право на земельну частку (пай) є правовстановлюючим документом, що засвідчує право володіти, користуватися та розпоряджатися зазначеною часткою.

Відповідно до п.17 Розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Згідно з розділом ІХ Перехідних положень ЗУ Про оренду землі громадяни - власники сертифікатів на право на земельну частку (пай) до виділення їм у натурі (на місцевості) земельних ділянок мають право укладати договори оренди земель сільськогосподарського призначення, місце розташування яких визначається з урахуванням вимог раціональної організації території і компактності землекористування, відповідно до цих сертифікатів з дотриманням вимог цього Закону. Після виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) договір оренди землі переукладається відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку на тих самих умовах, що і раніше укладений, і може бути змінений лише за згодою сторін. Припинення дії договору оренди допускається лише у випадках, визначених цим Законом.

Статтями 31 та 32 вказаного Закону передбачені підстави припинення договору оренди землі, в тому числі, шляхом його розірвання, а саме: договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи-орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства). Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом. Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором. На вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України. У разі розірвання договору оренди землі з ініціативи орендаря орендодавець має право на отримання орендної плати на землях сільськогосподарського призначення за шість місяців, а на землях несільськогосподарського призначення - за рік, якщо протягом зазначеного періоду не надійшло пропозицій від інших осіб на укладення договору оренди цієї ж земельної ділянки на тих самих умовах, за винятком випадків, коли розірвання договору було обумовлено невиконанням або неналежним виконанням орендодавцем договірних зобов`язань. У разі розірвання договору оренди землі за погодженням сторін кожна сторона має право вимагати в іншої сторони відшкодування понесених збитків відповідно до закону.

Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Судом не встановлено наявність підстав, передбачених статтями 31, 32 ЗУ Про оренду землі для припинення договору оренди земельної частки (паю) від 20.02.2014 року, укладеного між ПрАТ АПК-Інвест та ОСОБА_2 . Разом з тим, чинним законодавством передбачено, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається. Зміна статусу предмета оренди та орендодавця, недійсність сертифіката на право на земельну частку (пай) після виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю не передбачені ЗУ Про оренду землі як самостійні підстави для припинення договору оренди, а є підставою для його переукладання на тих самих умовах, що і раніше укладений, і може бути змінений лише за згодою сторін, що передбачено розділом ІХ Перехідних положень ЗУ Про оренду землі .

З наведених норм права вбачається, що земельним законодавством, зважаючи на тривалість процесу реформування аграрного сектора економіки, закладено принцип сталого землекористування, який, в тому числі, полягає у рівному захисті прав орендаря та орендодавця земельних часток (паїв), а в подальшому, земельних ділянок, виділених в натурі та переданих у власність, що обумовлено специфікою використання об`єкту договору оренди - земельної ділянки сільськогосподарського призначення, зокрема, великими витратами для здійснення сільськогосподарського виробництва, його ризиковістю, тривалими строками отримання прибутку, великою значимістю для держави аграрного виробництва.

Слід також зазначити, що норма права, викладена в п. 2.3 Типового договору оренди земельної частки (паю), форма якого затверджена Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах №5 від 17 січня 2000 року, відповідно до якої у разі виділення земельної ділянки на основі земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) зобов`язання сторін припиняються відповідно до чинного законодавства, є відсильною, але, як зазначалось раніше, чинним законодавством не передбачена як самостійна підстава для припинення договору оренди зміна статусу предмета оренди та сторін та / або недійсність сертифіката на право на земельну частку (пай) після виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Судом не застосований правовий висновок Пленуму Верховного Суду України, викладений в абз. 5 п. 8 постанови №7 від 16.04.2004 року Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ , а також висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 30 жовтня 2019 року у справі 233/4198/18, оскільки судом, вирішуючи вказаний спір, застосовано норму права, якою передбачено, що припинення дії договору оренди допускається лише у випадках, визначених цим Законом (розділ ІХ Перехідних положень ЗУ Про оренду землі ). Проте щодо вказаної норми права Пленум Верховного Суду України та Верховний Суд у вказаних постановах не висловлювався.

Відповідно до ч. 12 ст. 33 ЗУ Про оренду землі у разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди.

Проте у спірних правовідносинах зміна меж земельної ділянки в розумінні ч. 12 ст. 33 ЗУ Про оренду землі не відбулась, разом з тим, відбулась трансформація права на земельну частку (пай) власника сертифіката на право власності на земельну ділянку, виділену в натурі, а розмір земельної частки (паю) було визначено в умовних кадастрових гектарах без визначення земельної ділянки в натурі.

Суд відхиляє посилання відповідачів про порушення права власника на майно у випадку відсутності волевиявлення на переукладання договору оренди земельної частки (паю), оскільки у спірних правовідносинах окрім вищенаведеної норми права також підлягає застосуванню норма права, передбачена ч. 1 ст. 27 ЗУ Про оренду землі , відповідно до якої орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Пунктом 2.3 договору оренди земельної частки (паю), укладеного 20 лютого 2014 року між ПрАТ АПК-Інвест та ОСОБА_2 передбачено, що у разі виділення земельної ділянки на основі земельної частки (паю) в натурі (на місцевості), договір оренди землі переукладається відповідно до державного акту про право власності на земельну ділянку на тих самих умовах, що і раніше укладений, і може бути змінений лише за згодою сторін, що узгоджується з Перехідними положеннями Закону України Про оренду землі , правовою позицією, висловленою в п.20 постанови Верховного Суду від 19 березня 2018 року у справі № 924/468/14, згідно з якою системний аналіз зазначених норм чинного законодавства свідчить, що після виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок в натурі та отримання ними державних актів на право власності на землю відповідні сертифікати на земельну частку (пай) є недійсними. У той же час факт оформлення державного акта на право власності на землю дію раніше укладених їх власниками договорів оренди земельних паїв автоматично не припиняє, а такі договори підлягають переукладенню. Отже, припинення дії договорів оренди земельних паїв має місце тільки після їх переукладення відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку або з підстав, передбачених статтею 31 Закону України "Про оренду землі".

На підставі наведеного суд дійшов висновку про те, що договір оренди земельної частки (паю), укладений 20 лютого 2014 року між ПрАТ АКП-Інвест та ОСОБА_2 , не було припинено.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про те, що право оренди земельної частки (паю) ПрАТ АПК-Інвест без достатньої правової підстави було порушено її власником ОСОБА_2 та ФГ Веліс , які уклали договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1422481500:35:000:0125 площею 4,1361 га (рілля), на підставі якого було зареєстроване право оренди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером запису 27491295.

Статтею 16 ЦК України гарантується право кожної особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним (п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до частини 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Оскільки судом встановлено, що договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1422481500:35:000:0125 площею 4,1361 га, укладений між ОСОБА_2 та фермерським господарством Веліс , суперечить вимогам вищенаведених актів цивільного законодавства, вказаний правочин має бути визнаний недійсним. А отже, суд дійшов висновку про необхідність задовольнити позовні вимоги в цій частині та визнати недійсним договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1422481500:35:000:0125 площею 4,1361 га, укладений між ОСОБА_2 та фермерським господарством Веліс , право оренди за яким зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером запису 27491295.

Частиною 2 статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про необхідність окрім визнання договору недійсним також скасувати запис про проведену державну реєстрацію прав оренди, а саме: скасувати запис № 27491295 про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1422481500:35:000:0125 площею 4,1361 га, яке виникло на підставі договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_2 та фермерським господарством Веліс . А отже, позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Згідно із ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. А отже, з ОСОБА_2 , ФГ Веліс на користь приватного акціонерного товариства АПК-Інвест необхідно стягнути судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в розмірі 1921 гривні 00 копійок з кожного.

Керуючись ст. ст. 141, 259, 264-265, 268, 273, 354, п.п.15.5 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позов Приватного акціонерного товариства АПК-Інвест до ОСОБА_2 , Фермерського господарства Веліс , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: Костянтинівська районна державна адміністрація Донецької області, ОСОБА_3 , про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки - задовольнити.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1422481500:35:000:0125 площею 4,1361 га, укладений 24 липня 2018 року між ОСОБА_2 та Фермерським господарством Веліс , право оренди за яким зареєстровано державним реєстратором Костянтинівської районної державної адміністрації Донецької області в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 13.08.2018 року за номером запису 27491295.

Скасувати запис № 27491295 від 13.08.2018 року про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1422481500:35:000:0125 площею 4,1361 га, яке виникло на підставі договору оренди землі, укладеного 24 липня 2018 року між ОСОБА_2 та Фермерським господарством Веліс , здійснений державним реєстратором Костянтинівської районної державної адміністрації Донецької області.

Стягнути з ОСОБА_2 , фермерського господарства Веліс на користь Приватного акціонерного товариства АПК-Інвест судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в розмірі в розмірі 1921 (однієї тисячі дев`ятисот двадцяти однієї) гривні 00 копійок з кожного.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Донецького апеляційного суду через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Дата складання повного рішення суду - 26 грудня 2019 року.

Позивач: Приватне акціонерне товариство АПК-Інвест , місцезнаходження: Донецька область, Покровський район, с. Рівне, вул. Шопена, 1-а, ЄДРПОУ 34626750. Відповідачі: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , Фермерське господарство Веліс , місцезнаходження: Донецька область, м. Дружківка, вул. Героїв Малоземельців, буд. 9, ЄДРПОУ 39749140. Треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Костянтинівська районна державна адміністрація Донецької області, місцезнаходження: 85143, Донецька область, Костянтинівський район, с. Іллінівка, вул. Адміністративна, буд. 42/3, ЄДРПОУ 05420103; ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Суддя