Ухвала

від 09.01.2020 по справі 504/1269/19

КОМІНТЕРНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 504/1269/19

1-кс/504/82/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.01.2020смт.Доброслав

Комінтернівський районний суд Одеської області у складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

секретаря ОСОБА_2 ,

за участі прокурора ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 1, смт. Доброслав, клопотання слідчого СВ Лиманського ВП ГУ НП в Одеській області ОСОБА_4 , про накладення арешту на майно в межах кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018160330001695 від 08.11.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

05 грудня 2019 року слідчий СВ Лиманського ВП ГУ НП в Одеській області ОСОБА_4 подала до Комінтернівського районного суду Одеської області погоджене із прокурором Комінтернівської місцевої прокуратури Одеської області ОСОБА_3 клопотання про накладення арешту на майно в межах кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018160330001695 від 08.11.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України.

На обґрунтування свого клопотання слідчий послався на наступні фактичні обставини:

07.11.2018 року до Лиманського ВП ГУ НП в Одеській області надійшла заява від ОСОБА_5 , про те, що службові особи Миколаївського району Одеської області без відповідних документів та дозволів здійснюють незаконне видобування піску з кар`єрів, чим завдали тяжкі наслідки державним інтересам.

04.12.2019до черговоїчастини МиколаївськогоВП ЛиманськогоВП ГУНПв Одеськійобласті надійшлотелефонне повідомленнявід невідомоїособи проте,що 04.12.2019 на території Левадівської сільської ради Одеської області, в кар`єрі в с.Каховка Миколаївського району Одеської області, трактор незаконно видобуває пісок.

04.12.2019 року слідчим СВ Миколаївського ВП Лиманського ВП ГУНП в Одеській області здійснено огляд місця події а саме, ділянки місцевості, котра розташована за адресою: Одеська область, Миколаївський район, с.Левадівка. При проведені огляду місця події виявлено вантажний автомобіль марки «МАN», державний знак кабіни автомобіля НОМЕР_1 , білого кольору, державний знак кузова автомобіля НОМЕР_2 ; вантажний автомобіль марки «МАN», державний знак кабіни автомобіля НОМЕР_3 синього кольору, державний знак кузова автомобіля НОМЕР_4 та екскаватор марки JСВ, державний знак відсутній, жовтого кольору котрі вилучені до Миколаївського ВП Лиманського ВП ГУНП в Одеській області.

Кримінальне правопорушення кваліфіковано органом досудового розслідування за статтею 364 частина 2 КК України.

Слідчий вважає що з метою дієвості кримінального провадження та тимчасового позбавлення можливості відчужувати вказане майно, існує достатньо правових підстав для накладення арешту на вказаний вище транспорний засіб, який за обставинами кримінального провадження визнаний речовим доказом.

Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання та просив його задовольнити в повному обсязі.

Вислухавши думки прокурора, дослідивши надані до клопотання матеріали, слідчий суддя дійшов до наступного висновку.

Відповідно до положеньст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Згідно з ч.1ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Частиною другоюстатті 170 КПК Українивстановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Частиною другою ст.173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:

1) правову підставу для арешту майна;

2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3,4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);

4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

5)розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно з нормами Глави10та Глави17 КПК України, правові підстави, з яких слідчим вноситься клопотання про накладення арешту та, відповідно, накладається арешт слідчим суддею, мають співвідноситися з обставинами кримінального провадження.

У відповідностідо ч.2 ст.171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено:1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна;2) перелік видів майна, що належить арештувати;3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном;4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.

До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

В порушення вимог ч.2ст.171 КПК України, у клопотанні слідчого про арешт майна не надано документів, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати.

Частиною 1 ст.98 КПК України передбачено, що речовими доказамиєматеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

У клопотанні слідчого не розкрито, яке відношення зазначене у клопотанні слідчого майно має саме до цього кримінального провадження, у зв`язку з чим процесуальний статус зазначеного у клопотанні майна як речових доказів не є визначеним відповідно до вимогст.98 КПК України, оскільки належних та переконливих обставин, які свідчили би про те, що майно, про арешт якого порушується питання у клопотанні, здобуто злочинним шляхом, клопотання та долучені до нього матеріали не містять.

Крім того прокурором не надано взагалі постанови про визнання майна речовим доказом.

З огляну на викладене не є зрозумілим в чому саме полягають ризики, передбачені ч.1 ст.170 КПК України та в чому полягає необхідність арешту вказаного майна.

При цьому клопотання не містить переконливих доводів, що це майно може бути певним чином приховане, знищено або ж воно зникне, що воно може бути зіпсовано, передано, перетворено чи відчужено, що зашкодить кримінальному провадженню.

Згідно ч.ч.1, 3 ст.173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, слідчий суддя дійшов до висновку про необґрунтованість клопотання, тому в його задоволенні слід відмовити.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.98, 131, 132, 167, 168, 170-173, 309, 369, 372 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання слідчого СВ Лиманського ВП ГУ НП в Одеській області ОСОБА_4 , про накладення арешту на майно вантажний автомобіль марки «МАN», державний знак кабіни автомобіля НОМЕР_3 синього кольору, державний знак кузова автомобіля НОМЕР_4 , вилученого Миколаївського ВП Лиманського ВП ГУНП в Одеській області, в межах кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018160330001695 від 08.11.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 364 КК України відмовити.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1