Рішення

від 13.01.2020 по справі 913/610/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

13 січня 2020 року Справа № 913/610/19

Провадження №1/913/610/19

За позовом заступника керівника Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних відносинах

Рубіжанської міської ради Луганської області, м. Рубіжне Луганської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лисичанська інженерно-будівельна компанія", м. Лисичанськ Луганської області

про стягнення 30759 грн. 39 коп.

Суддя Зюбанова Н.М.

Без виклику та повідомлення сторін

Суть спору: про стягнення 30759 грн. 39 коп . безпідставно збережених коштів у вигляді несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою, розташованої за адресою: м. Рубіжне Луганської області, вул. Набережна, 172.

Дослідивши матеріали справи, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, суд встановив, що спір між сторонами виник з наступних причин.

Так, у цій справі має місце звернення до суду Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області у відповідності до ст. 53 ГПК України, згідно з якою прокурор для представництва інтересів держави в господарському суді повинен обґрунтувати, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначити орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Прокурор зазначив, що Рубіжанська міська рада, як уповноважений суб`єкт владних повноважень, усвідомлюючи порушення інтересів держави, маючи відповідні повноваження для їх захисту, не вживала належних заходів по стягненню заборгованості з орендної плати та у листі від 16.10.2019 № 013-010/3894 повідомляється, що відповідний позов не подавався.

13.11.2019 суд у своїй ухвалі підтвердив підстави представництва заступником керівника Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області інтересів держави в особі Рубіжанської міської ради, яка набула статусу позивача.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що рішенням господарського суду Луганської області від 22.10.2018, залишеним без змін судом апеляційної інстанції, визнаний незаконним пункт 1 рішення Рубіжанської міської ради від 08.06.2018 № 53/4 "Про встановлення земельного сервітуту та укладання договору про встановлення особистого строкового сервітуту з Товариством з обмеженою відповідальністю "Лисичанська інженерно-будівельна компанія". Як наслідок, суд визнав недійсним договір особистого строкового сервітуту, укладений 11.06.2018 між Рубіжанською міською радою і ТОВ "Лисичанська інженерно-будівельна компанія", та зобов`язав відповідача повернути Рубіжанській міській раді земельну ділянку загальною площею 1,4171 га, вартістю 1489015,42 грн., розташовану у м. Рубіжне, вул. Набережна, 172.

Повернення спірної землі відбулось 08.04.2019, про що свідчить підписаний сторонами акт, який доданий до позову, а остання плата за користування земельною ділянкою відбулась за період червень-липень 2018 року.

Таким чином, прокурор зазначає, що ТОВ "Лисичанська інженерно-будівельна компанія" в період з 01.08.2018 по 08.04.2019 здійснювала використання земельної ділянки, яка розташована на території Рубіжанської міської ради Луганської області, без оформлення належним чином права користування та його державної реєстрації, не сплачуючи орендну плату, у зв`язку з чим, на підставі ст. 1212 ЦК України встановлено підстави для звернення до суду з позовною заявою про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою (кадастровий номер 4412500000:15:002:0022) із земель комунальної власності площею 1,4171 га.

В обґрунтування позовних вимог, окрім вище викладеного, прокурор також посилається на правову позицію Верховного Суду України за постановою від 20.12.2018 по справі № 920/169/18, в якій, зокрема, зазначено - зобов`язання з повернення безпідставно набутого майна виникає відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України за умови набуття або збереження особою майна за рахунок іншої особи, а також відсутності достатньої правової підстави для такого набуття (збереження), зокрема у разі, коли відповідні підстави згодом відпали. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Наявність певної правової підстави для набуття особою майна виключає застосування до неї положень ст. 1212 Цивільного кодексу України, якщо згадана підстава продовжує існувати.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 29.11.2019 № 29/11-1 проти позову заперечує з посиланням на відсутність підстав для представництва інтересів позивача прокуратурою, а також те, що за своєю правовою природою сервітутне користування відрізняється від користування на правах оренди, а тому право оренди і право сервітуту не можна ототожнювати. Згідно з правовою позицією відповідача під час дії договору на встановлення особистого строкового сервітуту від 11.06.2018 земельна ділянка площею 1,4171 га (кадастровий номер 4412500000:15:002:0022) не вибула із володіння позивача та не позбавляла останнього права володіння, користування та розпорядження нею. Відповідач наголошує, що заявлені позовні вимоги у справі не відповідають правовій суті сервітутного користування земельною ділянкою.

У відповідях на відзив прокурор та позивач доводи відповідача відхиляють та посилаються на те, що між сторонами визнаного судом недійсним договору особистого строкового сервітуту склалися правовідносини щодо платного володіння та користування землею для ведення підприємницької діяльності, що відповідає визначенню оренди землі. Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, яка на дату укладання договору становила 1489015,42 грн, що підтверджено доданим до справи витягом з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

За листом від 19.12.2019 № 1912-3 ТОВ "Лисичанська інженерно-будівельна компанія" повідомила суд про проведення перевірки товариства Головним управлінням Держгеокадастру у Луганській області щодо дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки кадастровий номер 4412500000:15:002:0022. За результатами цієї перевірки встановлено факт знаходження на вказаній земельній ділянці тимчасових споруд відповідача на площі 0,0159 га, про що складений акт від 29.11.2019, та обчислений розмір шкоди, завданої внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки у сумі 2284,32 грн..

Прокурор у додаткових поясненнях наполягає на задоволенні позову та зазначає, що результати проведеної Головним управлінням Держгеокадастру у Луганській області перевірки ТОВ "Лисичанська інженерно-будівельна компанія" не спростовують факту користування відповідачем спірною земельною ділянкою у період з 11.06.2018 по 08.04.2019.

Оцінивши обставини справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими не повністю, а позов таким, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Так, відповідно до ст. 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цих Законів, а також договором оренди землі.

Частиною 1 ст. 206 ЗК України передбачено, що використання землі в Україні є платним.

Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Податковим кодексом України, зокрема, встановлено, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (п. п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14), а орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п. п. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14).

Відповідно до абз.1 п. 288.1 ст. 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

22.10.2018 господарський суд Луганської області прийняв рішення у справі № 913/368/18 за позовом заступника керівника Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області до відповідачів: Рубіжанської міської ради Луганської області та ТОВ "Лисичанська інженерно-будівельна компанія" про визнання незаконним рішення Рубіжанської міської ради, визнання недійсним договору на встановлення особистого строкового сервітуту та повернення земельної ділянки.

Позов у цій справі суд задовольнив повністю та визнав незаконним пункт 1 рішення Рубіжанської міської ради від 08.06.2018 № 53/4 "Про встановлення земельного сервітуту та укладання договору про встановлення особистого строкового сервітуту з Товариством з обмеженою відповідальністю "Лисичанська інженерно-будівельна компанія". Також визнаний недійсним договір особистого строкового сервітуту, укладений 11.06.2018 між Рубіжанською міською радою і вказаним товариством, зобов`язав останнє повернути Рубіжанській міській раді земельну ділянку загальною площею 1,4171 га, вартістю 1489015,42 грн., розташовану у м. Рубіжне, вул. Набережна, 172.

27.02.2019 Східний апеляційний господарський суд залишив рішення у справі № 913/368/18 без змін.

Як свідчать матеріали справи, на виконання цього рішення 08.04.2019 відповідач повернув, а позивач прийняв земельну ділянку площею 1,4171 га, про що складено акт (арк. справи 48), підписаний сторонами.

Оскільки звітом про рух коштів на рахунках, наданим органом казначейства у м. Рубіжному (арк. справи 35), підтверджується справляння відповідачем плати за встановлення земельного сервітуту за червень-липень 2019 року, прокурор та позивач вважають, що ТОВ "Лисичанська інженерно-будівельна компанія" в період з 01.08.2018 по 08.04.2019 здійснювало використання земельної ділянки без оформлення належним чином права користування та його державної реєстрації, не сплачуючи орендну плату.

Згідно розрахунку ціни позову заявлені до стягнення 30759 грн 39 коп. складаються з 29780,31 + 979,08, де 29780,31 - орендна плата за 8 місяців спірного періоду (з серпня 2018 року по березень 2019 року), розрахована як 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 4412500000:15:002:0022 у сумі 1489015,42 грн, підтвердженої Витягами Держгеокадастру № 655/0/195-18 від 14.06.2018 та № 995/0/195-19 (44670,46 : 12 х 8 = 29780,31) та 979,08 грн - орендна плата за 8 днів квітня 2019 року, розрахована як 44670,46 : 365 х 8.

Нормативно-правовою підставою позову прокурор зазначив ст. 1212 ЦК України, яка регулює зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.

При цьому судом перевірено, що на спірні правовідносини не розповсюджується дія ст. 6 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" № 1669-VII від 02.09.2014, якою передбачено звільнення суб`єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності під час проведення антитерористичної операції. У Переліках населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення (у редакції розпорядження КМ України від 07.02.2018 № 79-р) місто Рубіжне Луганської області не значиться.

Суд частково не погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві, та виходить з наступного.

Так, у відповідності до ст. 75 ГПК України, яка визначає підстави звільнення від доказування, обставини, встановлені рішенням суду в господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи, або особа, стосовно якої встановлено ці обставини.

Зокрема, в рішенні у справі № 913/368/18 від 22.10.2018 суд зазначив, що між сторонами склалися правовідносини щодо платного володіння та користування земельною ділянкою для ведення другим відповідачем підприємницької діяльності, що відповідає визначенню оренди землі, наведеному у статті 1 Закону України "Про оренду землі".

Східний апеляційний господарський суд, переглядаючи справу, дійшов подібного висновку, вказавши у своїй постанові від 27.02.2019, що Рубіжанська міська рада та ТОВ "Лисичанська інженерно-будівельна компанія" встановили довгострокові правовідносини, які за своєю суттю є орендними.

У відповідності до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Як відомо, при застосуванні кондикції як способу захисту порушених прав мають враховуватись наступні умови:

- наявність між сторонами спору договірних зобов`язань унеможливлює застосування судом положень гл. 83 ЦК України;

- обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке він безпідставно набув (зберіг), або вартість цього майна.

Відповідно до ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у постанові від 04.12.2018, якою справу № 910/19775/17 Верховний Суд передав на новий розгляд, зазначено, що суди попередніх інстанцій не визначили момент припинення зобов`язань за нікчемним правочином, у зв`язку з чим, судами не надавалась оцінка обґрунтованості заявлених позовних вимог, зокрема, періоду користування майном без достатньої правової підстави та розрахунку суми заявленої позивачем до стягнення.А у постанові Верховного Суду України від 02.10.2013 № 6-88цс13 викладено правову позицію, згідно з якою у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Як свідчать обставини спору, рішення у справі № 913/368/18 від 22.10.2018 Східний апеляційний господарський суд залишив без змін 27.02.2019, а прокурор заявив до стягнення 30759 грн. 39 коп. безпідставно збережених коштів за період з 01.08.2018 по 08.04.2019.

З огляду на викладене, суд вважає, що безпідставне користування земельною ділянкою № 4412500000:15:002:0022 відповідачем почалося з дня, наступного за днем набрання рішенням законної сили, коли він дізнався (міг дізнатися) про недійсність договору особистого строкового сервітуту, який був оспорюваним правочином. Безпідставне користування призвело до безпідставного збереження ТОВ "Лисичанська інженерно-будівельна компанія" коштів через несплату орендної плати за період з 28.02.2019 по 07.04.2019.

До цього висновку суд дійшов у т.ч. з огляду на зміст ст. 1214 ЦК України, згідно з якою особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.

Крім цього, суд враховує особливості наслідків недійсності правочину, за яким права та обов`язки передбачались на майбутнє, які у майбутньому припиняються, що передбачено ст. 236 ЦК України.

За таких обставин, суд виходить з того, що у періоді з 28.02.2019 по 07.04.2019 відбулось безпідставне збереження відповідачем коштів на суму 4773,00 грн (44670,46 : 365 х 39) у вигляді несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою, розташованою за адресою: м. Рубіжне Луганської області, вул. Набережна, 172, яка має кадастровий № 4412500000:15:002:0022, тобто є сформованою, про що свідчать Витяг з Держземкадастру від 03.04.2018 № НВ-4402366912018 та Витяги Держгеокадастру із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 655/0/195-18 від 14.06.2018 та № 995/0/195-19, відомості з яких є обов`язковими при визначенні орендної плати.

У задоволенні решти позову слід відмовити за необґрунтованістю, у т.ч. щодо стягнення коштів за 08.04.2019 у сумі 122,38 грн (44670,46 : 365 х 1), оскільки 08.04.2019 земельну ділянку вже було повернуто власнику.

Згідно ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, суд частково відхиляє доводи відповідача про існування у спірний період лише правовідносин особистого строкового сервітуту, та вважає, що вони припинились в день набрання рішенням суду у справі № 913/368/18 законної сили.

Щодо доводів про відсутність у прокурора підстав для представництва інтересів держави у цій справі, то суд з цим не погоджується, у т.ч. керується правовою позицією Великої Палати Верховного Суду у справі № 903/129/18, який у постанові від 15.10.2019 зазначив, що сам факт не звернення до суду сільської ради з позовом свідчить про те, що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження щодо повернення земельної ділянки, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади с. Городище та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

В частині наданих відповідачем доказів, які стосуються перевірки товариства Головним управлінням Держгеокадастру у Луганській області у листопаді 2019 року щодо дотримання вимог земельного законодавства, суд їх оцінює як такі, що не впливають на правову кваліфікацію спірних правовідносин, які у справі оцінювались станом до повернення земельної ділянки власнику.

За таких обставин, позов задовольняється частково на суму 4773 грн 00 коп. безпідставно збережених відповідачем коштів за користування земельною ділянкою кадастровий № 4412500000:15:002:0022, розташованою за адресою: м. Рубіжне Луганської області, вул. Набережна, 172, з віднесенням судових витрат на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України пропорційно розміру задоволених вимог.

У задоволенні решти позову слід відмовити з підстав, вказаних вище, витрати по судовому збору з цієї частини покладаються на прокурора.

Керуючись ст. ст. 75, 129, ч. 9 ст. 165, ч. 178, 232-233, 236-241, 247, 252 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов заступника керівника Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних відносинах Рубіжанської міської ради Луганської області, м. Рубіжне Луганської області до ТОВ "Лисичанська інженерно-будівельна компанія", м. Лисичанськ Луганської області про стягнення 30759 грн. 39 коп. задовольнити частково.

2 . Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лисичанська інженерно-будівельна компанія", м. Попасна Луганської області, вул. Первомайська, буд. 104А, ідент. код 37800423 на користь Рубіжанської міської ради Луганської області, м. Рубіжне Луганської області, площа Володимирська, б. 2, ідент. код 26023286 (УК у м. Рубіжному Луганської області /М.РУБІЖНЕ/21081700, код ЄДРПОУ 37904431, Казначейство України (ЕАП) UA828999980000031419702012071, код платежу 21081700) - 4773 грн. 00 коп. безпідставно збережених коштів за користування землею, видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3 .Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лисичанська інженерно-будівельна компанія", м. Попасна Луганської області, вул. Первомайська, буд. 104А, ідент. код 37800423 на користь прокуратури Луганської області, м. Сєвєродонецьк Луганської області, вул. Б.Ліщини, буд. 27, ідент. код 02909921 - 298 грн. 08 коп. судового збору, видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. У задоволенні решти позову відмовити.

У відповідності до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно зі ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення виготовлене 13.01.2020.

Суддя Н.М.Зюбанова