Ухвала

від 13.01.2020 по справі 304/1596/18

ПЕРЕЧИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 304/1596/18 Провадження № 2/304/12/2020

У Х В А Л А

13 січня 2020 рокум. Перечин

Перечинський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого - судді - Чепурнова В. О.,

з участю секретаря судового засідання - Гавій Л.В.,

розглянув заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за її позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмет спору на стороні відповідача - Тур`я-Пасіцька сільська рада Перечинського району Закарпатської області, про демонтування огорожі, -

В С Т А Н О В И В:

позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить прийняти рішення, яким зобов`язати відповідача демонтувати огорожу, що є на земельній ділянці позиції АДРЕСА_1 в АДРЕСА_2 , згідно з висновком судового експерта Павлича О.В. Свої позовні вимоги мотивує тим, що на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом є власником будинку АДРЕСА_2 , а також прилеглої до нього земельної ділянки. Рішенням виконкому Перечинської районної ради № 228 від 25 серпня 1966 року було затверджено проект по впорядкуванню присадибних та суспільних земель села Т.Пасіка, в якому на картографічному матеріалі визначено земельні ділянки, їх площі та конфігурація. Після цього згідно рішення 18 сесії 3 скликання від 24 листопада 2001 року Т.Пасіцької сільської ради їй передано у власність 0,21 га. В той же час, станом на 1966 рік за ОСОБА_3 біля будинку АДРЕСА_3 .Пасіка рахувалося 0,136 га, після чого згаданим рішенням від 24 листопада 2001 року йому передано у приватну власність не 0,136 га, а 0,14 га, тобто і частину її землі. На даний час відповідач ОСОБА_2 на підставі ст. 120 ЗК України автоматично не став власником землі, яка була у користуванні його батька та діда, однак частково захопив її землю. Він розібрав її огорожу, що була зведена з відступом на 2,5 м позаду літньої кухні, встановивши свою огорожу впритул до літньої кухні та захопивши 0,004 га її землі. Те, що відповідач захопив частину її землі у розмірі 0,0042 га, вбачається також з висновку експерта Павлича О.В. №0004/2018 від 04 жовтня 2018 року. Тому вона вирішила звернутися з даним позовом до суду, щоб відповідач демонтував огорожу, яку самовільно встановив на її городі (ячейки №175), а відтак просить позов задовольнити.

В якості забезпечення вказаного позову просить накласти арешт на земельну ділянку, орієнтовною площею 0,14 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 та заборонити вчинення будь-яких дій, спрямованих на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж вказаної земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) для передачі у власність ОСОБА_2 . Мотивує заяву тим, що рішенням Т.Пасіцької сільської ради Перечинського району № 369 Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) для передачі у власність ОСОБА_2 відповідачу надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою на спірну земельну ділянку, що розміщена за адресою: АДРЕСА_3 . Оскільки у випадку задоволення її позовних вимог у даній справі виникне загроза неможливості виконання такого, так як предметом розгляду справи є саме вказана земельна ділянка, тому просить задовольнити заяву про забезпечення позову.

Розглянувши вказану заяву та оцінивши додані до неї матеріали в їх сукупності, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до частин 1, 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Перелік видів забезпечення позову визначено в ст. 150 ЦПК України, серед яких процесуальний закон передбачає накладення арешту на майно та заборону вчиняти певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права, про захист якого просить заявник, та наслідками, що настануть при реалізації, у кінцевому рахунку, відповідачем свого права власності на земельну ділянку, де знаходиться огорожа, що є предметом даного позову.

Судом встановлено, що з метою надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд для її передачі у власність, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , відповідач ОСОБА_2 звернувся до Т.Пасіцької сільської ради Перечинського району, однак 16 грудня 2019 року на 38 сесії 7 скликання вказане рішення прийнято не було.

В той же час встановлено, що на даний час між сторонами виник спір з приводу, зведеної відповідачем на земельній ділянці позиції АДРЕСА_1 в АДРЕСА_2 , огорожі.

Також суд враховує, що відповідно до роз`яснень, які містяться у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову від 22 грудня 2006 року розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, для того, щоб втручання у право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі Агосі проти Сполученого Королівства від 24 жовтня 1988 року Agosi v. UK ). Іншими слова¬ми, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

Згідно з усталеною практикою Суду стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (рішення у справах Іммобіліаре Саффі проти Італії (Immobiliare Saffi v. Italy), заява № 22774/93, п.44, ECHR 1999-V, та Вістіньш і Препьолкінс проти Латвії , заява № 71243/01, п. 93, від 25 жовтня 2012 року).

Європейський Суд з прав людини також наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (рішення у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі Антріш проти Франції , від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та Кушоглу проти Болгарії (Kushoglu v. Bulgaria), заява №48191/99, пп. 49-62, від 10 травня 2007 року).

Європейський Суд з прав людини також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі Спорронг та Льонрот проти Швеції (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), пп. 69 і 73, Series A № 52).

Отже суд вважає, що на даний час реалізація відповідачем свого права власності на земельну ділянку, де знаходиться огорожа, що є предметом даного позову може утруднити або зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду, то звернувшись до суду із заявою про вжиття заходів до забезпечення позову, заявником належним чином обґрунтовано та доведено необхідність застосування такого заходу як накладення арешту на майно із забороною вчинення будь-яких дій щодо такого з урахуванням наявних у матеріалах справи доказів.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 149-153, 258-260 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_4 ) про забезпечення позову у цивільній справі за її позовом до ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_3 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмет спору на стороні відповідача - Тур`я-Пасіцька сільська рада Перечинського району Закарпатської області (ЄДРПОУ 04351593; місцезнаходження: 89223 Закарпатська область Перечинський район с. Т.Пасіка, вул. Турянська, № 33), про демонтування огорожі - задовольнити повністю.

Накласти арешт земельну ділянку, орієнтовною площею 0,14 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

Заборонити вчинення будь-яких дій, спрямованих на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки, орієнтовною площею 0,14 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) для передачі у власність ОСОБА_2 .

Копію ухвали суду для негайного виконання надіслати до Великоберезнянського міжрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, а також ОСОБА_2 та Тур`я-Пасіцькій сільській раді Перечинського району Закарпатської області.

Ухвала суду підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Строк пред`явлення ухвали до виконання - правила ч. 1 ст. 12 Закону України Про виконавче провадження .

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Закарпатського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в п`ятнадцятиденний строк з дня проголошення ухвали. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: Чепурнов В. О.