Рішення

від 11.01.2020 по справі 495/2183/16-ц

БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 495/2183/16-ц

рішення

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

26 грудня 2019 року м. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

у складі головуючого судді: Шевчук Ю. В.,

при секретарі судового засідання Завацькій І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Білгород-Дністровському цивільну справу за уточненим позовом Публічного акціонерного товариства Шахта Надія до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи - Первинна профспілкова організація Публічного акціонерного товариства Шахта Надія , Міністерство енергетики та вугільної промисловості, Затоківська селищна рада Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, Білгород-Дністровська місцева прокуратура, Червоноградська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС України у Львівській області про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, витребування майна з чужого незаконного володіння, зобов`язання не чинити перешкоди в частині передачі нерухомого майна на відповідальне зберігання третій особі, -

В С Т А Н О В И В :

До Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області звернулось Публічне акціонерне товариство Шахта Надія із уточненою позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 треті особи - Первинна профспілкова організація Публічного акціонерного товариства Шахта Надія , Міністерство енергетики та вугільної промисловості, Затоківська селищна рада Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, Білгород-Дністровська місцева прокуратура, Червоноградська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС України у Львівській області про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, витребування майна з чужого незаконного володіння, зобов`язання не чинити перешкоди в частині передачі нерухомого майна на відповідальне зберігання третій особі.

З урахуванням змінених та уточнених позовних вимог позивач ПАТ Шахта Надія просить суд:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , серія та номер: 417, посвідчений 11.03.2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ганчук Юлією Ярославівною та скасувати його державну реєстрацію;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , серія та номер: 416, посвідчений 11.03.2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ганчук Юлією Ярославівною та скасувати його державну реєстрацію;

- витребувати об`єкти нерухомого майна, комплексу будівель та споруд, об`єкти житлової нерухомості, згідно переліку, в складі: адміністративний корпус (літера А) площею 186,0 кв.м.; їдальня (літера Л ) площею 281,6 кв.м.; туалети-душові (літера Б ) площею 21,3 кв.м.; побутова будівля (літера В ) площею 30,4 кв.м.; будівля дозвіля (літера О ) площею 41,8 кв.м.; господарсько-побутова будівля (літера И ) площею 45,6 кв.м.; будинок відпочинку (літера Г ) площею 25,8 кв.м.; будинок відпочинку (літера Д ) площею 30,0 кв.м.; будинок відпочинку (літера Є ) площею 34,0 кв.м.; будинок відпочинку (літера Ж ) площею 25,9 кв.м.; будинок відпочинку (літера З ) площею 49,7 кв.м.; будинок відпочинку (літера І ) площею 50,1 кв.м.; будинок відпочинку (літера Ї ) площею 25,3 кв.м.; будинок відпочинку (літера Й ) площею 32,9 кв.м.; будинок відпочинку (літера К ) площею 87,8 кв.м.; будинок відпочинку (літера Х ) загальною площею 78,7 кв.м., житлова площа 67,4 кв.м., з балконом літ. х та літ х1 , що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 з користування та володіння в останнього набувача;

- відновити порушене право Публічного акціонерного товариства Шахта Надія в користуванні земельною ділянкою на правах оренди, пощею 0,3228 га, для експлуатації та обслуговування бази відпочинку Шахтар відокремленого підрозділу ПАТ Шахта Надія відповідно до умов Договору від 29.03.2002 року, дію якого на підставі рішення Затоківської селищної ради № 522 від 30 вересня 2011 року продовжено на 15 років, тобто до 2028 року, про що між сторонами укладено відповідний Договір про зміни до основного договору оренди земельної ділянки від 14.03.2013 року;

- витребувати із чужого незаконного володіння в останнього набувача - товарно-матеріальні цінності згідно переліку, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 і які числяться на балансі Пубілчного акціонерного товариства Шахта Надія , згідно опису (том 7 а.с. 78-81);

- зобов`язати ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 та ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , не чинити Публічному акціонерному товариству Шахта Надія перешкоди в користуванні та розпорядженні рухомим та нерухомим майном, що розташоване за адресою АДРЕСА_1 , шляхом допустити працівників позивача до роботи на базі відпочинку Шахтар .

Позовні вимоги мотивовані тим, що ПАТ Шахта Надія на підставі договору оренди земельної ділянки та договорів про зміни до договору оренди земельної ділянки строком до 14.03.2028 року, укладених із Затоківською селищною радою, на праві користування належать земельні ділянки загальною площею 0,3528 га, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , кадастрові номери: 5110300000:02:019:0128 , 5110300000:01:019:0129 (том 1 а.с. 65-68).

Також Позивач, як на підставу задоволення позовних вимоги посилається на те, шо ПАТ Шахта Надія в 1971 році було збудовано базу відпочинку оздоровчого типу Шахтар . Вказана база відпочинку Шахтар складається із щитових будинків, які знаходяться на балансі ПАТ Шахта Надія .

Позивач зазначає, що через неправомірні дії відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , ПАТ Шахта Надія було позбавлено права користування та володіння спірним майном.

Відповідно до викладених в позовній заяві та заявах про уточнення та зміну позовних вимог, позивач вказує на наступні обставини та відповідні їм правовідносини, як на підстави для задоволення позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_2 перебуваючи у трудових відносинах із ПАТ Шахта Надія виконував обов`язки керівника відокремленого підрозділу бази відпочинку Шахтар з 10 грудня 2000 року. Наказам по шахті №96 від 22.02.2016 року був відстронений від виконання обов`язків директора бази відпочинку Шахтар (Том 1, а.с.- 87).

Позивач зазначає, що діючи, як директор бази відпочинку Шахтар відповідач ОСОБА_2 незаконним шляхом заволодів майном позивача та вчиняє перешкоди останньому в користуванні цим майном.

Зловживаючи своїм службовим становищем ОСОБА_2 на підставі заочного рішення суду по справі №495/7232/14-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зобов`язання не чинити перешкоди, неправомірно привласним собі спірне нерухоме майно, належне ПАТ Шахта Надія .

На підставі зареєстрованого права власності на нерухоме майно відповідачем ОСОБА_2 було отримано у власність спірну земельну ділянку, площею 0,3228 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач у справі вказує, що з метою уникнення відповідальності відповідач ОСОБА_2 будучи у змові зі своєю донькою - відповідачем ОСОБА_1 , відчужив останній спірні об`єкти нерухомого майна бази відпочинку Шахтар та спірну земельну ділянку відповідно до оскаржуваних у цій справі договорів купівлі-продажу.

Вважаючи такі дії відповідачів протиправними та стверджуючи про порушення права на вільне користування та розпорядження власним майном ПАТ Шахта Надія просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином. До суду надійшла заява від представника позивача про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

Відповідачі по справі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в судове засідання не зявились, адвокат Стрєзєв А.І., який діє в інтересах відповідачів, просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Керівник Білгород-Дністровської міської прокуратури надав до суду заяву, про розгляд справи без участі місцевої прокуратури, оскільки підстав для представництва інтересів держави в суді з матеріалів даної справи не вбачається.

Представник третьої особи - Затоківської селищної ради в судове засідання не зявився, проте надав до суду відзив, відповідно до якого просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Представник третьої особи Первинної профспілкової організації Публічного акціонерного товариства Шахта Надія в судове засідання не зявився, однак надав заяву, відповідно до якої просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Будь-яких інших клопотань від третьої особи не надходило.

Представники третіх осіб Міністерство енергетики та вугільної промисловості, Червоноградської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС України у Львівській області у судове засідання не з`явились, про дату та час судового засідання повідомлялись належним чином, причини неявки суду не відомі.

Згідно із ч.3 ст.131 Цивільного процесуального кодексу, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України, учасники справи зобов`язані:

1) виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу;

2) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи.

Відповідно до ч. 4,5 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Частиною 1 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки (п.п.1-2 ч.3 ст.223 ЦПК України).

Виходячи з наведеного, суд вважає, що всі учасники справи були належним чином повідомлені та мали достатній час для ознайомлення із матеріалами справи та надання своїх пояснень, доказів.

Враховуючи необхідність дотримання процесуальних строків розгляду справ, суд вислухавши думку сторін про можливість розгляду позову по суті та дослідження наявних в матеріалах справи доказів, вважає за необхідне розглянути справу.

Заслухавши сторін, ретельно дослідивши матеріали справи, проаналізувавши всі представлені докази та обставини справи, суд дійшов висновку, що уточнена позовна заява Публічного акціонерного товариства Шахта Надія до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи - Первинна профспілкова організація Публічного акціонерного товариства Шахта Надія , Міністерство енергетики та вугільної промисловості, Затоківська селищна рада Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, Білгород-Дністровська місцева прокуратура, Червоноградська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС України у Львівській області про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, витребування майна з чужого незаконного володіння, зобов`язання не чинити перешкоди в частині передачі нерухомого майна на відповідальне зберігання третій особі не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, та матеріалами справи підтверджується, що на підставі рішення Затоківської селищної ради 34-ї сесії XXIII скликання від 31 січня 2002 року за № 1041 Про надання в оренду земельних ділянок ДВАТ Шахта Надія для експлуатації та обслуговування бази відпочинку Шахтар між Затоківською селищною радою та ДВАТ Шахта Надія 29.03.2002 року буо укладено договір оренди земельної ділянки. Зазначений договір оренди посвідчений приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Старченко В. Ф., договір зареєстровано в реєстрі за № 942.

Відповідно до вказаного договору оренди від 29.03.2002 року Затоківська селищна рада передала в строкове платне користування ДВАТ Шахта Надія строком на 10 років земельні ділянки площею 0,353 га забудованих земель, розташовані у Сонячному курортному районі смт. Затока.

На підставі рішення Затоківської селищної ради № 522 XV-а сесія VI скликання від 30.09.2011 року Про продовження на 15 років терміну дії договору оренди земельної ділянки з ДВАТ Шахта Надія , укладено договір від 14.03.2013 року про зміни по договору оренди земельної ділянки, укладений між Затоківською селищною радою та ДВАТ Шахта Надія , яким внесено зміни до Договору оренди земельної ділянки від 29.03.2002 року, шляхом визначення нового строку користування земельними ділянками. Новий термін оренди земельними ділянками становить 15 років з моменту державної реєстрації додаткової угоди.

Відповідно до договору від 10.09.2013 року про зміни по договору оренди земельної ділянки, укладеного між Затоківською селищною радою та ДВАТ Шахта Надія внесено зміни до Договору оренди земельної ділянки від 29.03.2002 року, шляхом визначення нового розміру нормативно грошової оцінки орендованих земельних ділянок.

Рішенням № 2671 Затоківської селищної ради LVII-а сесія VI скликання від 03 грудня 2014 року Про припинення договору оренди земельної ділянки площею 0,3228 га (кадастровий номер 5110300000:02:019:0129) для обслуговування та експлуатації бази відпочинку Шахтар за адресою: АДРЕСА_1 укладеного між Затоківською селищною радою та ПАТ Шахта Надія , припинено дію договору оренди земельної ділянки площею 0,3228 (кадастровий номер 5110300000:02:019:0129) для обслуговування та експлуатації бази відпочинку Шахтар за адресою: АДРЕСА_1 укладеного між Затоківською селищною радою та ПАТ Шахта Надія посвідчений приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Старченко В. Ф., договір зареєстровано в реєстрі за № 942.

Вказаним рішенням № 2671 Затоківської селищної ради VII-ої сесії VI скликання від 03 грудня 2014 року припинено дію договору укладеного від 14.03.2013 року про зміни по договору оренди земельної ділянки, укладений між Затоківською селищною радою та ДВАТ Шахта Надія , посвідчений приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Чухрай Т. Ю., зареєстрованого в реєстрі № 423.

Вказаним рішенням № 2671 Затоківської селищної ради VII-ої сесії VI скликання від 03 грудня 2014 року припинено дію договору укладеного від 10.09.2013 року про зміни по договору оренди земельної ділянки, укладений між Затоківською селищною радою та ДВАТ Шахта Надія , посвідчений приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Чухрай Т. Ю., зареєстрованого в реєстрі № 2162.

Частиною 1 ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що місцева рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Згідно ч. 1 ст. 73 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Таким чином прийнявши рішення про припинення договору оренди земельної ділянки площею 0,3228 га (кадастровий номер 5110300000:02:019:0129) для обслуговування та експлуатації бази відпочинку Шахтар за адресою: АДРЕСА_1 укладеного між Затоківською селищною радою та ДВАТ Шахта Надія (правонаступником, якого є позивач), Затоківська селищна рада припинила право ПАТ Шахта Надія на платне, строкове користування спірною земельною ділянкою.

Вказане рішення № 2671 Затоківської селищної ради LVII-а сесія VI скликання від 03 грудня 2014 року на момент звернення Позивача до суду так і на момент ухвалення рішення суду по дійсній справі скасовано не було.

З огляду на вказане, юридичні наслідки зазначеного рішення Затоківської селищної ради від 03 грудня 2014 року в розумінні ч. 1 ст. 73 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні є обов`язковим для виконання.

Відповідно до рішення № 3636 Затоківської селищної ради ХVI-ої сесії VI скликання від 29 вересня 2015 року, між Затоківською селищною радою та ОСОБА_2 16 жовтня 2015 року укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки. Предметом дійсного договору є земельна ділянка загальною площею 0,3228 га, в межах згідно з планом, в тому числі з них по угіддям: під багаторічними насадженнями - 0,0208 га, під пісками - 0,0628 га, під капітальною одноповерховою забудовою - 0,0490 га, під зеленими насадженнями - 0,0554 га, цільове призначення якої: для будівлі відпочинку та споруд, кадастровий номер земельної ділянки 5110300000:02:019:0129, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказаний договір купівлі-продажу посвідчений приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Одеської області, зареєстрований в реєстрі за № 1105.

На підставі заочного рішеня Білгород-Дністровського міськрайонного суду від 17 жовтня 2014 року по справі № 495/7232/14-ц, ухвали Білгород-Дністровського міськрайонного суду від 27 жовтня 2014 року по справі № 495/7232/14-ц та ухвали Білгород-Дністровського міськрайонного суду від 19 січня 2014 року по справі № 495/7232/14-ц за відповідачем ОСОБА_2 визнано право власності на будівлі та споруди, загальною лощею 570,40 кв.м., що в цілому складаються з : адміністративний корпус літ. А , площею 188,8 кв.м.; туалети-душові літ. Б , площею 21,3 кв.м.; їдальні літ. Л , площею 281,6 кв.м.; будинок відпочинку літ. Х , площею 78,7 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду від 14 квітня 2016 року по справі № 495/1724/14-ц заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду від 17 жовтня 2014 року по справі № 495/7232/14-ц було скасоване.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду від 06 вересня 2016 року по справі № 495/7232/14ц позов залишено без розгляду.

На підставі оскаржуваного договору купівлі-продажу від 11.03.2016 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , остання набула у власність земельну ділянку загальною площею 0,3228 га, кадастровий номер земельної ділянки 5110300000:02:019:0129, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ганчук Ю. Я., зареєстрований в реєстрі за № 417.

На підставі оскаржуваного договору купівлі-продажу від 11.03.2016 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , остання набула у власність будівлі та споруди, загальною лощею 570,40 кв.м., що в цілому складаються з : адміністративний корпус літ. А , площею 188,8 кв.м.; туалети-душові літ. Б , площею 21,3 кв.м.; їдальні літ. Л , площею 281,6 кв.м.; будинок відпочинку літ. Х , площею 78,7 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ганчук Ю. Я., зареєстрований в реєстрі за № 416.

Суд критично відноситься до доводів позивача, оскільки позивачами суду не надано до суду належних та допустимих доказів права власності на нерухоме майно, а саме на будівлі бази відпочинку Шахтар . Аудиторський звіт за результами державного фінансового аудиту діяльності державного підприємства ПАТ Шахта Надія №05-21/01 від 07.03.2019 року за період з 01.01.2016 по 31.10.2018 року не є доказом права власності на об`єкти нерухомого майна згідно чинного законодавства, а є висновком щодо понесення витрат підприємства та не прийняття відповідальними посадовими особами ПАТ Шахта Надія своєчасних управлінських рішень.

Суд приймає до уваги та погоджується з твердженнями відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , які зазначають, що позивачем ПАТ Шахта Надія не доведено належними та допустимими доказами наявності зреєстрованого за позивачем права власності (іншого речового права) на спірні об`єкти нерухомого майна - будівлі і споруди, що розташовані за адресою АДРЕСА_1 , які належать на праві власності відповідачу ОСОБА_1 .

Відповідачі звертають увагу суду на не доведеність факту перебування відповідача ОСОБА_2 у трудових відносинах із позивачем, однак суд не може погодитись із таким твердженням, тому що в матеріалах справи міститься довідка №03/246 від 29.02.2016 року про те, що ОСОБА_2 працював з 10 грудня 2000 року на посаді заступника директора бази відпочинку, директора бази відпочинку Шахтар (наказ №197-к від 11 грудня 2000 року, наказ №121-к від 13 вересня 2001 року). Наказом по шахті №96 від 22 лютого 2016 року відсторонений від виконування обов`язків директора бази відпочинку Шахтар .

Також представники відповідачів зазначають, що спірними договорами купівлі-продажу не порушуються права та законні інтереси Позивача, оскільки останній не був стороною цих договорів та для нього не встановленні оскаржуваними договорами будь-які юридичні наслідки.

Відповідачі стверджують, що вимога про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, укладених між відповідачами 11 березня 2016 року, у відповідності до приписів ч. 3 ст. 215 ЦК України може бути заявлена як однією із сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

На момент вчинення оскаржуваних правочинів та на час звернення до суду із дійсним позовом та розглядом дійсної справи у ПАТ Шахта Надія відсутні будь-які зареєстровані у відповідності до вимог діючого законодавства речові права на об`єкти нерухомого майна та спірну земельну ділянку.

Таким чином, обставини, на які посилається позивач, документального підтвердження у ході судових засідань не знайшли.

Враховуючи безпідставними позовні вимоги, щодо визнання недійсними оскаржуваних договорів купівлі-продажу, відповідачі вважають такими, що не підлягають задоволенню і похідні позовні вимоги про витребування спірного майна із чужого незаконного володіння і усунення перешкод в його користуванні.

З урахуванням встановлених судом обставин та відповідних їм правовідносин, заявлених позовних вимог, наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Право на позов існує в двох аспектах - матеріальному та процесуальному розуміннях.

У процесуальному розумінні таке право як елемент правоздатності у суб`єкта цивільного права існує завжди. Воно закріплюється і гарантується ст. 8 Конституції України.

Разом з тим, право на позов в матеріальному розумінні - це можливість захисту порушеного права у судовому порядку. Тобто, право на позов в матеріальному розумінні визначається як елемент суб`єктивного цивільного права і характеризує його стан у разі порушення, коли воно здатне до відновлення чи підтвердження судом проти бажання зобов`язаної особи.

Основу цивільного законодавства України становить Конституція України.

Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України - стаття 4 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтями 328, 329 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 236 Цивільного кодексу України визначено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Отже, законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у Постанові "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06.11.2009р., вирішуючи спір про визнання договору або його частини недійсним, суд має встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання договору (його частини) недійсним і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту договору вимогам закону, додержання встановленої форми договору; правоздатність сторін за договором; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.

Частиною 1 статті 626 ЦК України, визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Отже умови договору є обов`язковими лише для сторін цього договору.

Згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України, вимога про визнання правочину недійсним може бути заявлена як однією із сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач на власний розсуд обирає спосіб захисту. Обравши способом захисту визнання правочину недійсним, позивач згідно ст. 12, 13 ЦПК України, зобов`язаний довести правову та фактичну підставу недійсності правочину. При цьому юридично важливою обставиною є доведення факту добросовісності чи недобросовісності набувача майна.

В силу цього особа, яка звертається із позовом про визнання недійсним договору, укладеного іншими особами, має довести, що договір, який є предметом спору, зачіпає його права або охоронювані законом інтереси.

З урахуванням вказаних статей вбачається, що заперечувати дійсність правочину в судовому порядку вправі одна із сторін договору або інша заінтересована особа.

Цивільний кодекс України не містить визначення поняття заінтересована особа , тобто залишає його оціночним. Тому слід враховувати, що заінтересованою особою є будь-яка особа, яка має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.

Така особа, яка звертається до суду з позовом про визнання договору недійсним, повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів.

Під порушенням права слід розуміти такий стан суб`єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб`єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов`язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

У зв`язку з цим виділяють декілька критеріїв визначення заінтересованості позивача в оспорюваному договорі: 1) права і законні інтереси заінтересованої особи безпосередньо порушені договором; 2) у результаті визнання договору недійсним майнові інтереси заінтересованої особи будуть відновлені; 3) заінтересована особа отримує що-небудь в результаті проведення реституції (права, майно).

Беручи до уваги зазначені критерії визначення заінтересованості позивача в оспорюваних договорах купівлі-продажу та дійсні обставини справи можливо встановити наступне.

Щодо захисту права Позивача на користування спірною земельною ділянкою. Так позивач, як на підставу задоволення позовних вимог посилається на порушення його майнового права на користування спірною земельною ділянкою вчиненням оскаржуваного договору купівлі-продажу земльної ділянки від 11.03.2016 року.

Разом з тим, як вище досліджувалось та не заперечувалось самим позивачем, його право та майновий інтерес на спірну земельну ділянку було скасоване не на підставі оскаржуваного договору купівлі-продажу від 11.03.2016 року, а відповідно до рішення № 2671 Затоківської селищної ради LVII-а сесія VI скликання від 03 грудня 2014 року, яким і було припинено право користування за позивачем спірною земельною ділянкою та укладеного в наступному договору купівлі-продажу вказаної земельної ділянки від 16.10.2015 року, які на час розгляду справи та винесення рішення не скасовані.

Позаяк, скасувавши договір купівлі-продажу земельної ділянки від 11.03.2016 року, відповідач ОСОБА_2 залишиться титульним володільцем спірної земельної ділянки, оскільки підстава набуття останнім права власності не скасована та не оскаржена у дійсній цивільній справі. У зв`язку із цим навіть визнавши недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 11.03.2016 року, позивач ПАТ Шахта Надія не відновить свій майновий інтерес та право користування спірною земельною ділянкою, оскільки власником останньою залишатиметься відповідач ОСОБА_2 .

Порушене на думку позивача право ПАТ Шахта Надія в користуванні земельною ділянкою на правах оренди, пощею 0,3228 га, для експлуатації та обслуговування бази відпочинку Шахтар відокремленого підрозділу ПАТ Шахта Надія відповідно до умов Договору від 29.03.2002 року, дію якого на підставі рішення Затоківської селищної ради № 522 від 30 вересня 2011 року продовжено на 15 років, тобто до 2028 року, про що між сторонами укладено відповідний Договір про зміни до основного договору оренди земельної ділянки від 14.03.2013 року, має бути відновлене саме шляхом скасування рішення Затоківської селищної ради, яким право оренди для ПАТ Шахта Надія було припинено.

Відповідно до ст. 13 Закону України Про оренду землі , договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ч. 2 ст. 16 Закону України Про оренду землі , укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

У постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі № 920/1771/14, постанові Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 910/23369/17), постанові Верховного Суду від 14 червня 2019 року у справі 910/6642/18 зроблено правовий висновок: оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17), тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу (див. mutatis mutandis висновки у пунктах 72-76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц).

Отже, можливо дійти обґрунтованого висновку, що на момент укладення оскаржуваного договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки загальною площею 0,3228 га, кадастровий номер земельної ділянки 5110300000:02:019:0129, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , відповідач ОСОБА_2 мав всі визначенні законодавством правомочності на розпорядження спірною земельною ділянкою.

Таким чином суд не вбачає підстав вважати, що оскаржуваним договором купівлі-продажу спірної земельної ділянки від 11.03.2016 року порушуються права та охоронювані законом інтереси позивача, який на момент укладення вказаного договору не мав жодних майнових прав на спірну земельну ділянку та в наслідок визнання вказаного договору купівлі-продажу зазначені права та майнові інтереси позивача будуть відновлені.

Щодо захисту права позивача на володіння та розпорядження спірними будівлями та спорудами, розташованими за адресою: АДРЕСА_1 . Так позивач, як на підставу задоволення позовних вимог посилається на те, що на моменту укладення 11.03.2016 року договору купівлі-продажу спірних об`єктів нерухомості відповідач ОСОБА_2 не був власником спірних об`єктів у зв`язку із скасуванням заочного рішення та ухвал Білгород-Дністровського міськрайонного суду на підставі яких він набув право власності на спірні об`єкти нерухомості.

Суд повторно наголошує на тому, що підставою та необхідною умовою для звернення особи до суду із відповідним позовом є наявність порушеного права та охоронюваного законом інтересу особи - позивача у справі і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту.

Звертаючись до суду, позивач повинен визначити, яке його право, на його думку, є порушеним, та в який спосіб належить здійснити судовий захист порушеного права. В свою чергу судам належить з`ясувати наявність порушеного права позивача та відповідність обраного ним способу захисту порушеного права способам, визначеним у законодавстві. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Як встановлено судом на підставі наданих позивачем письмових доказів у дійсній справі, ПАТ Шахта Надія мала на балансі щитові будинки та споруди не введенні в експлуатацію та не зареєстровані в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Це підтверджує і Аудиторський звіт №05-21/01 від 07.03.2019 року.

ПАТ Шахта Надія зверталась до Затоківської селищної ради із заявою про видачу свідоцтва про право власності на будівлі та споруди бази відпочинку Шахтар . Разом з тим, як зазначено у листі від 19.12.2012 року, ПАТ Шахта Надія на момент звернення до Затоківської селищної ради не мала акту введення в експлуатацію будівель та споруд бази відпочинку Шахтар .

Листом Затоківської селищної ради від 24.12.2012 року ПАТ Шахта Надія було повідомлено про необхідність надання необхідних дозвільних та правовстановлюючих документів, необхідних для отримання свідоцтва про право власності на базу відпочинку Шахтар .

Таким чином доказів, як то, введення будівель та споруд бази відпочинку Шахтар в експлуатацію, так і видачі Свідоцтва про право власності на них ПАТ Шахта Надія , суду надано не було.

Право володіння, користування та розпорядження своїм майном становлять зміст права власності (ст. 317 ЦК України).

Згідно зі ст. 319 ЦК власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Право власності - це правовий зв`язок між майном та суб`єктом цього права. За відсутності цього зв`язку (який встановлюється на підставі правовстановлюючих документів) відсутні підстави стверджувати про наявність права суб`єкта на об`єкт нерухомого майна, а відповідно і про наявність права, що підлягає захисту.

У разі звернення із позовом щодо захисту права власності на нерухоме майно встановленню підлягають у сукупності, зокрема, такі обставини: чи існує об`єкт нерухомого майна, щодо якого заявлені вимоги, чи існують правовстановлюючі документи, що підтверджують право на цей об`єкт, у особи, яка заявила вимоги щодо нього.

Така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 23.10.2018 у справі № 923/1107/17.

Згідно зі ст. 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки (ст. 179 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Частинами 1, 2 ст. 182 ЦК України визначено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Так, відповідно до п. 6 ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції, що діяла на момент укладення спірного договору купівлі-продажу об`єктів нерухомого майна) правочини щодо нерухомого майна вчиняються, якщо право власності на це майно зареєстровано.

Судом, на підставі матеріалів справи встановлено відсутність правовстановлюючих документів, які б підтверджували право власності ПАТ Шахта Надія на спірні об`єкти нерухомості, що не було спростовано під час провадження по дійсній справі.

Разом з тим суд погоджується з позицією позивача про відсутність правомочностей у відповідача ОСОБА_2 на розпорядження спірними об`єкти нерухомості, з огляду на скасування за останнім підстави отримання у власність будівель та споруд, загальною площею 570,40 кв.м.

Враховуючи, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності передбачає дотримання певної процедури, з якою закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, при застосуванні цієї норми суд повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому статтею 392 ЦК України.

Вказаний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 18 лютого 2015 року у справі № 6-244цс14 та від 24 червня 2015 року у справі № 6-318цс15.

Відповідачем ОСОБА_2 так само не надано суду доказів, того що ним було здійснено будівництво спірних об`єктів нерухомості з дотриманням законодавчо встановленої процедури введення будівель та споруд в експлуатацію та отримання відповідних правовстановлюючих документів.

Відповідно до статей 386, 387 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно зі статтею 387 ЦК України, власник має право реалізувати своє право на захист шляхом звернення до суду з вимогою про витребування свого майна з чужого незаконного володіння з дотриманням вимог, передбачених Цивільним кодексом.

Позивачем за віндикаційним позовом може бути неволодіючий власник (фізичні і юридичні особи, держава і територіальні громади в особі уповноважених ними органів).

Водночас законодавство надає право звертатися з вимогами про витребування майна з чужого незаконного володіння не лише власникам, а й іншим особам, у яких майно власника перебувало у законному володінні за відповідною правовою підставою ("титулом").

Титульними володільцями вважаються особи, які володіють майном за цивільно-правовими договорами (майнового найму (оренди), підряду, зберігання, застави та інші), особи, які володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом.

Позивач має підтвердити своє право власності на витребувану річ або інше титульне право на річ, посилаючись на ті чи інші докази (свідоцтво про право власності, свідоцтво про право на спадщину, довіреність на розпорядження майном, договір, рішення суду, тощо).

Подібні висновки викладені Верховним Судом у постанові Касаційного господарського суду від 17.04.2018 у справі № 924/872/16.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такиим засобами: письмовими, речовими і едектроними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні або не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З урахуванням наявних в справі матеріалів, суд по-перше вбачає відсутність належних доказів, того, що позивач ПАТ Шахта Надія було володільцем або власником спірних об`єктів нерухомості, по-друге відсутність можливості відновлення майнових прав ПАТ Шахта Надія внаслідок визнання недійсним оскаржуваного договору купівлі-продажу будівель та споруд від 11.03.2016 року, укладеного між відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Враховуючи відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельної ділянки та будівель та споруд від 11.03.2016 року, суд вважає такими, що не підлягають задоволенню похідні вимоги про зобов`язання відповідача ОСОБА_1 усунути перешкоди Публічному акціонерному товариству Шахта Надія в користуванні та розпорядженні рухомим та нерухомим майном, що розташоване за адресою АДРЕСА_1 , шляхом допустити працівників позивача до роботи на базі відпочинку Шахтар .

Відповідно до ч. 4,5 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 7 ст. 81 ЦПК України, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків, щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Розглядаючи вимогу позивача про витребування із чужого незаконного володіння в останнього набувача - товарно-матеріальних цінностей згідно переліку, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 і які числяться на балансі Пубілчного акціонерного товариства Шахта Надія , суд не знайшов підтвердження того, що спірні речі знаходяться у відповідачів, так само суду не надано належних та допустимих доказів вказаним обставинам.

Згідно із ст.263 Цивільного процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи вищевикладені обставини та норми чинного законодавства, розглянувши справу в межах заявлених вимог та наданих сторонами доказів, які оцінені судом в їх сукупності, суд, за своїм внутрішнім переконанням, дійшов до висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог Публічного акціонерного товариства Шахта Надія , у зв`язку з чим в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Шахта Надія до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, витребування майна та усунення перешкод в користуванні та розпорядженні рухомим та нерухомим майном, треті особи Первинна профспілкова організація Публічного акціонерного товариства Шахта Надія , Затоківська селищна рада - слід відмовити у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 11, 15, 16, 204, 215, 317, 319 Цивільного кодексу України; ст.ст. 2, 12, 13, 76-77, 81, 247, 263-265, 273 Цивільного процесуального кодексу України, суд-

У Х В А Л И В :

У задоволенні позовної заяви Публічного акціонерного товариства Шахта Надія до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи - Первинна профспілкова організація Публічного акціонерного товариства Шахта Надія , Міністерство енергетики та вугільної промисловості, Затоківська селищна рада Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, Білгород-Дністровська місцева прокуратура, Червоноградська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС України у Львівській області про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, витребування майна з чужого незаконного володіння, зобов`язання не чинити перешкоди в частині передачі нерухомого майна на відповідальне зберігання третій особі - відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя