Ухвала

від 11.01.2020 по справі 617зп-19/160

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

11 січня 2020 року м. Дніпросправа № 617зп-19/160

Суддя Третього апеляційного адміністративного суду Шальєва В.А. перевіривши на відповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року у справі №617зп-19/160 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Протеїн-Плюс до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року у справі №617зп-19/160 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Протеїн-Плюс про забезпечення адміністративного позову про зупинення дії рішення.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2019 року по справі №617зп-19/160 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області повернуто скаржнику, у зв`язку з неусуненням недоліків апеляційної скарги.

19 грудня 2019 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області повторно подано апеляційну скаргу на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року в справі №617за-19/160 до Третього апеляційного адміністративного суду.

Ознайомившись з матеріалами справи та поданою апеляційною скаргою, вважаю, що остання не відповідає вимогам встановленим КАС України, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Як вбачається з матеріалів справи оскаржувану ухвалу постановлено судом першої інстанції 30 вересня 2019 року.

Копію ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.09.2019 року отримано відповідачем 01.10.2019 року.

Проте апеляційна скарга подана Головного управління ДПС у Дніпропетровській області лише 19 грудня 2019 року, що свідчить про звернення до суду з апеляційною скаргою поза межами строку встановленого ст. 295 КАС України.

Разом з апеляційною скаргою Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.09.2019 року по справі №617зп-19/160, в якому скаржник посилається на те, що вже звертався до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, проте попередня скарга була повернута у зв`язку з несплатою судового збору.

Розглянувши наведені доводи клопотання, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії.

Приписами ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Разом з тим, поважними причинами пропуску строку на подання апеляційної скарги можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

При цьому, обставини, на які посилається Головне управління ДПС у Дніпропетровській області є суб`єктивними та пов`язані з неналежною організацією роботи суб`єкта владних повноважень.

У пункті 74 рішення Європейського Суду з прав людини «Лелас проти Хорватії» Суд звертав увагу на те, що «держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Іншими словами, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу» .

У справі «Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини « ... підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування» . Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси…» .

Тобто, виходячи з принципу «належного урядування» , державні органи зобов`язані діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.

Таким чином, неспроможність скаржника належним чином організувати фінансування витрат на оплату судового збору, обґрунтовано не визнана судом апеляційної інстанції поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 «Інші поточні платежі» , розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов`язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).

У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.

З урахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не можуть бути підставою для реалізації суб`єктом владних повноважень права на апеляційне/касаційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку.

Так, у п. 40 та у п. 41 справи «Пономарьов проти України» Європейський Суд з прав людини зазначив, що «… якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та з підстав, які видаються непереконливими, як у цій справі, де нібито складне економічне становище перешкоджало відповідачу сплатити державне мито, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду… Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків» .

Таким чином, у ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов`язано з тим, що держава має дотримуватись раніше згаданого принципу «належного урядування» та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж.

Вказаний висновок здійснений з урахуванням правової позиції Верховного Суду викладеної в постанові від 15.05.2018 року у справі № 804/2979/17.

Таким чином, зазначені Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області причини пропуску строку апеляційного оскарження є неповажними.

Відповідно до ч. 3 ст. 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

З огляду на вищевикладене, суд дає можливість у десятиденний строк з дня вручення копії даної ухвали надати заяву про поновлення строку апеляційного оскарження, в якій вказати поважні підстави для поновлення строку.

Зазначені обставини вказують на невідповідність апеляційної скарги вимогам процесуального законодавства, а тому згідно з частиною 2 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України вона підлягає залишенню без руху з наданням особі, яка звернулась з апеляційною скаргою строку для усунення недоліків апеляційної скарги.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 169, 296, 298 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року у справі №617зп-19/160 - залишити без руху.

Запропонувати апелянту протягом 10 днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути недоліки апеляційної скарги, а саме:

- надати заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року у справі №617зп-19/160, в якій зазначити (поважні) підстави для поновлення строку;

Після усунення недоліків апеляційної скарги у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного подання до суду.

В разі невиконання вимог цієї ухвали, апеляційна скарга повертається апелянту.

Копію даної ухвали направити особі, що звернулась з апеляційною скаргою.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає.

Суддя В.А. Шальєва