Рішення

від 08.01.2020 по справі 761/21019/14-ц

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/21019/14-ц

Провадження № 2/761/7760/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2020 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Рибака М.А.,

за участю секретаря Орел П.Ю.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в залі судових засідань цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Голденбрідж до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 треті особи: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про визнання договору купівлі-продажу недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю Голденбрідж (далі по тексту - ТОВ Голденбрідж , позивач) звернулось до Шевченківського районного суду міста Києва із позовом до ОСОБА_3 (далі по тексту - відповідач-1), ОСОБА_4 (далі по тексту - відповідач-2) та ОСОБА_5 (далі по тексту - відповідач-3) про визнання договору купівлі-продажу недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння.

В процесі розгляду справи було залучено до участі у справі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ТОВ Голденбрідж на праві приватної власності належала квартира АДРЕСА_1 . У червні 2013 року ОСОБА_3 заволоділа правовстановлюючими документами на зазначену квартиру та виготовила фальшивий протокол загальних борів учасників товариства від 30 червня 2013 року № 30/06, відповідно до якого вона була призначена загальними зборами товариства директором товариства.

19 липня 2013 року ОСОБА_3 від імені товариства уклала з ОСОБА_4 договір купівлі-продажу вказаної квартири, за умовами якого передала від імені товариства, за підробленими документами, належну йому на праві власності спірну квартиру у власність ОСОБА_4 , а останній прийняв її у власність і сплатив за неї 1 784 966 грн. На рахунок товариства ці кошти не надходили. 11 жовтня 2013 року ОСОБА_4 уклав договір купівлі-продажу зазначеної квартири з ОСОБА_5 , яка на сьогоднішній день є її власником.

Рішенням господарського суду м. Києва від 2 квітня 2014 року визнано недійсним рішення загальних зборів учасників товариства, яке оформлене зазначеним вище протоколом № 30/06 від 30 червня 2013 року, на підставі того, що директор Корпорації Азюр Груп Холдінг С. А. (яка володіє 100 % часткою в Статутному капіталі товариства), ОСОБА_9 не приймав участь у зборах і не підписував вказаний протокол. Оскільки рішення загальних зборів учасників товариства, яке оформлене протоколом від 30 червня 2013 року № 30/06, визнано судом недійсним, ОСОБА_3 здійснила розпорядження майном, а саме продаж спірної квартири, без відповідних правових підстав. Таким чином, відповідачі допустили зловмисну домовленість щодо незаконного виведення з володіння товариства нерухомого майна.

Посилаючись на викладене, позивач просив визнати договір купівлі-продажу спірної квартири від 19 липня 2013 року недійсним та зобов`язати ОСОБА_5 повернути товариству спірну квартиру, стягнути з відповідачів на користь товариства судові витрати.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 26 березня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 16 березня 2016 року, позов ТОВ Голденбрідж задоволено частково. Визнано договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1 , укладений 19 липня 2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 недійсним. Витребувано у ОСОБА_5 з чужого незаконного володіння вказану квартиру.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08.02.2017 року рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26 березня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 16 березня 2016 року було скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 01.07.2019 року позов ТОВ Голденбрідж було залишено без розгляду.

Постановою Київського апеляційного суду від 26.09.2019 року ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 01 липня 2019 року було скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 10.10.2019 року, справу було передано для розгляду судді Рибаку М.А.

Ухвалою суду від 16.10.2019 року справу було прийнято до провадження та призначено підготовче засідання на 13.11.2019 року.

13.11.2019 року від представника відповідача-3 надійшло клопотання про залучення до участі у справі ОСОБА_7 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Ухвалою суду від 13.11.2019 року клопотання представника відповідача ОСОБА_5 - адвоката Пекар А.О. про залучення до участі у справі в якості третьої особи було задоволено. Залучено до участі у справі ОСОБА_7 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача.

Розгляд справи відкладено на 28.11.2019 року на підставі ст.ст. 198, 223 ЦПК України для повідомлення залученої третьої особи про дату, час і місце судового засідання.

Ухвалою суду від 28.11.2019 року було закрито підготовче провадження у справі та призначено судовий розгляд по суті на 13.12.2019 року.

13.12.2019 року від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні розгляд справи було відкладено на 08.01.2020 року за клопотанням позивача на підставі ст. 223 ЦПК України.

В судовому засіданні 08.01.2020 року представник позивача позов підтримав та просив суд про його задоволення. До початку розгляду справи по суті представник позивача просив суд долучити до матеріалів справи свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 та нотаріально посвідчений переклад заяви ОСОБА_10 про відсутність обмежено на вказану квартиру.

Судом приєднано вказані документи до матеріалів справи, разом із тим застосовано положення ч.ч. 8 та 9 ст. 83 ЦПК України, згідно з якими докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї; копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Оскільки представником позивача жодним чином не обґрунтовано неможливості подання вказаних доказів разом із позовною заявою, або до закінчення підготовчого провадження, а також не надано підтвердження надсилання копій доказів іншим учасникам справи, суд до уваги надані ним документи в судовому засіданні 08.01.2020 року не приймає.

В судовому засіданні 08.01.2020 року представник відповідача-3 проти задоволення позову заперечувала з підстав, зазначених у відзиві на позов та письмових запереченнях. При цьому зазначала, що позивачем жодним чином не доведено та необґрунтовано того, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 були обізнані чи могли бути обізнані про обмеження ОСОБА_3 при здійсненні продажу квартири.

Інші відповідачі, а також треті особи в судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Суд, заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши наявні матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 2 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. А частиною другою цієї статті передбачені загальні умови, додержання яких необхідно для чинності правочину, в тому числі: особа яка вчинила правочин, повинна мати необхідних обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У свою чергу, вчинення особами дій щодо виконання досягнутих домовленостей, тобто виконання прийнятих на себе прав і покладених обов`язків за угодою, є виконанням угоди.

Відповідно до ст. ст. 215 - 235 ЦК України, особа, яка вважає, що її права, речові права порушені, має право звернутися до суду з вимогами про визнання правочину недійсним, вказавши конкретну підставу для визнання його недійсним.

Згідно з вимогами ст. 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту. Обравши способом захисту визнання правочину недійсним, позивач у силу ст. 10 Цивільного процесуального кодексу України зобов`язаний довести правову та фактичну підставу недійсності правочину.

Судом встановлено, що протоколом № 1/2013 загальних зборів учасників ТОВ Голденбрідж від 21 січня 2013 року на посаду директора товариства з 21 січня 2013 року призначено ОСОБА_11 та надано їй повноваження та право підпису всіх фінансово-господарських документів товариства, в будь-яких фінансових установах, установах банків та інших організаціях на території України з усіх питань фінансово-господарської діяльності товариства (Т.1, а.с.26).

Відповідно до пп. 10.6.4. Статуту ТОВ Голденбрідж , затвердженого протоколом загальних зборів учасників від 15 лютого 2013 року № 3/2013 (Т.1, а.с. 27), директор товариства має право, зокрема, без довіреності здійснювати дії від імені товариства, укладати договори (контракти) та чинити юридичні дії від імені товариства, видавати довіреності тощо (а.с. Т.1, а.с. 6-21).

На підставі протоколу загальних зборів учасників ТОВ Голденбрідж від 30 червня 2013 року № 30/06 ОСОБА_11 звільнено з посади директора товариства з 30 червня 2013 року, та призначено на посаду директора товариства Шаламай Н.В. з 1 липня 2013 року (Т.1, а.с. 29).

19 липня 2013 року між ТОВ Голденбрідж в особі директора Шаламай Н.В. та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І.В., зареєстрованого в реєстрі за № 532 (Т.1, а.с. 34-35), відповідно до умов якого Продавець передав, а Покупець прийняв у власність квартиру АДРЕСА_1 та належить продавцю - ТОВ Голденбрідж на праві приватної власності.

У подальшому, 11 жовтня 2013 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу спірної квартири.

Рішенням господарського суду місті Києва від 02 квітня 2014 року у справі № 910/16400/13 за позовом корпорації Азюр Груп Холдінг С .А. до ТОВ Голденбрідж було встановлено, що відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи від 26 лютого 2014 року, проведеної експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, підпис від імені ОСОБА_9 , що міститься у рядку Директора ОСОБА_13 графи підписи у протоколі загальних зборів учасників ТОВ Голденбрідж від 30 червня 2013 року №30/06 виконаний не ОСОБА_9 , а іншою особою з деяким наслідуванням його підпису (Т.1., а.с. 30-33), а тому суд дійшов висновку щодо відсутності кворуму для проведення загальних зборів та визнав недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ Голденбрідж , яке оформлене вказаним протоколом. (Т.1, а.с. 36-39).

Разом із тим, за змістом ст. ст. 92, 203, 215 ЦК України договір, укладений від імені юридичної особи її виконавчим органом (директором) з третьою особою, може бути визнаний недійсним із підстав порушення цим органом установленого обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, якщо відповідні обмеження існували на момент укладення оспорюваного договору.

У разі визнання судом недійсним рішення загальних зборів учасників товариства, яким визначені повноваження виконавчого органу, це рішення є недійсним з моменту його прийняття. Для вирішення в подальшому спору про визнання недійсним договору, укладеного виконавчим органом товариства в той період, коли рішення загальних зборів учасників товариства було дійсне, зазначена обставина має правове значення. Вона підтверджує, що станом на час укладення оспорюваного договору повноваження щодо представництва юридичної особи у виконавчого органу були відсутні чи обмежені.

Частина. 3 ст. 92 ЦК України встановлює виняток із загального правила щодо визначення правових наслідків вчинення правочину представником із перевищенням повноважень. Для третьої особи, яка уклала договір із юридичною особою, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, в тому числі й повноважень виконавчого органу товариства, загалом не мають юридичної сили, хоча б відповідні обмеження й існували на момент укладення договору.

З огляду на наведене, визнання судом недійсним рішення загальних зборів учасників товариства саме по собі не може слугувати єдиною підставою для висновку про недійсність договору. Такий договір може бути визнаний недійсним із зазначених підстав у тому разі, якщо буде встановлено, що сама третя особа, контрагент юридичної особи за договором, діяла недобросовісно і нерозумно.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 27 квітня 2016 року № 6-62цс16.

Відповідно до ч. 3 ст. 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла знати про такі обмеження.

Разом із тим, при укладенні оспореного договору купівлі-продажу ОСОБА_3 діяла від імені ТОВ Голденбрідж недобросовісно і нерозумно, що підтверджується в тому числі і рішенням господарського суду місті Києва від 02 квітня 2014 року у справі № 910/16400/13.

Проте, в процесі розгляду справи, позивачем належними та допустимими доказами не було доведено того, що ОСОБА_4 , який придбав спірну квартиру у ТОВ Голденбрідж , чи ОСОБА_5 , яка придбала спірну квартиру у ОСОБА_4 були обізнані чи могли бути обізнані про обмеження ОСОБА_3 при здійсненні продажу цієї нерухомості, оскілки згідно статутних документів ТОВ Голденбрідж та відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб-підприємців ОСОБА_3 була повноваженим представником товариства.

Окрім того, про перевірку наведених обставин було наголошено в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08.02.2017 року по даній справі.

Таким чином, вимоги позивача в частині визнання договору купівлі-продажу спірної квартири від 19 липня 2013 року недійсним є такими, що не ґрунтуються на вимогах закону, а тому не можуть бути задоволені.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання ОСОБА_5 повернути товариству спірну квартиру, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Із матеріалів справи вбачається, що до моменту вибуття спірної квартири на підставі протоколу загальних зборів учасників ТОВ Голденбрідж від 30 червня 2013 року №30/06 та договору купівлі-продажу спірної квартири від 19 липня 2013 року, її власником було ТОВ Голденбрідж .

Рішенням господарського суду місті Києва від 02 квітня 2014 року у справі № 910/16400/13, було визнано недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю ГОЛДЕНБРІДЖ , яке оформлене протоколом №30/06 від 30.06.2013 року.

Відповідно до Правової позиції, висловленої Верховним Судом України у справі № 6-1203цс15: Стаття 41 Конституції України проголошує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статей 317, 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Відповідно до закріпленого в статті 387 ЦК України загального правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України пов`язується з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Указана норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав його, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.

Наявність в діях власника волі на передачу майна іншій особі виключає можливість його витребування від добросовісного набувача.

Отже, вирішуючи спір про витребування майна з чужого незаконного володіння, суди повинні були встановити, чи вибуло спірне майно з володіння власників у силу обставин, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України, зокрема чи з їхньої волі вибуло це майно з їх володіння.

Оскільки добросовісне набуття в розумінні статті 388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є повернення майна з чужого володіння .

Окрім того, відповідно до п. 26 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав від 7 лютого 2014 року N 5, відповідно до положень частини першої статті 388 ЦК власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі. При цьому суди повинні мати на увазі, що власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в частині першій статті 388 ЦК.

Оскільки в процесі розгляду справи знайшла своє підтвердження та обставина, що спірна квартира вибула з володіння власника ТОВ Голденбрідж не з їхньої волі на підставі протоколу загальних зборів учасників ТОВ Голденбрідж від 30 червня 2013 року №30/06, який було в подальшому визнано недійсним, наявні підстави для витребування майна у набувача.

Згідно із витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності станом на 11.10.2013 року, квартира АДРЕСА_1 належала відповідачу-3 ОСОБА_5 (Т.1, а.с. 115).

Проте,згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 15.01.2016 року, власником квартири АДРЕСА_1 з 12.11.2015 року є ОСОБА_6 (Т. 2, а.с. 133).

Таким чином, на момент розгляду справи в суді, особою, у володінні якої перебуває квартира, яку просить зобов`язати повернути позивач є ОСОБА_6 , а не ОСОБА_5 .

Отже, позовні вимоги про витребування майна заявлені до неналежного відповідача, так як ОСОБА_6 не є відповідачем у справі.

Слід зазначити, що суд за власною ініціативою позбавлений права самостійно залучати до участі у справі відповідача, оскільки положеннями ч. 1 ст. 51 ЦПК України таке питання вирішується судом за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження.

Від позивача до закінчення підготовчого провадження клопотання про залучення до участі у справі ОСОБА_6 не надходило. Як і не надходило таке клопотання протягом усього часу розгляду справи.

А отже, позовні вимоги в частині зобов`язання ОСОБА_5 повернути товариству з обмеженою відповідальністю Голденбрідж квартиру АДРЕСА_1 також не підлягають задоволенню з наведених вище підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За таких обставин суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 259, 263, 264, 265, 268, 272 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю Голденбрідж до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 треті особи: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про визнання договору купівлі-продажу недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Шевченківський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити сторін:

товариства з обмеженою відповідальністю Голденбрідж : м. Київ, вул. Софіївська, 6, 36175046.

ОСОБА_3 : АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

ОСОБА_4 : АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .

ОСОБА_5 : АДРЕСА_4 , НОМЕР_3 .

ОСОБА_6 : АДРЕСА_5 . РНОКПП НОМЕР_4 .

ОСОБА_7 : АДРЕСА_6 .

СУДДЯ М.А. РИБАК

Повний текст судового рішення складено: 13.01.2020 року.