Постанова

від 08.01.2020 по справі 541/1169/17

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 541/1169/17 Номер провадження 22-ц/814/129/20Головуючий у 1-й інстанції Городівський О. А. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2020 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Пилипчук Л.І.,

судді Абрамов П.С., Бондаревська С.М.,

секретар Зеленська О.І.,

з участю представників сторін: позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , відповідача ОСОБА_3 - адвоката Федоренка М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 02 жовтня 2019 року, постановлене суддею Городівським О.А. (повний текст складено 10 жовтня 2019 року),

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом перенесення огорожі,

в с т а н о в и в:

31.05.2017 ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом, у якому, з урахуванням уточненої позовної заяви від 26.04.2018, просить зобов`язати ОСОБА_3 не чинити перешкоди у користуванні належною йому земельною ділянкою шляхом перенесення огорожі у вигляді паркану та фундаменту під паркан зі стовпчиками, а саме, межового знаку 6 по лінії т.5-6 на 60 см та межового знаку 7 по лінії 8-7 на 29 см углиб належної відповідачу земельної ділянки.

Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 відповідно до державного акту на право власності на землю серії ЯИ №914057 є власником земельної ділянки, площею 0,1600 га, кадастровий номер 5323287201:01:001:1029, призначеної для обслуговування житлового будинку та прибудинкових споруд за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач ОСОБА_3 , будучи власником суміжної земельної ділянки по АДРЕСА_2 , у 2012 році під час будівництва сараю самовільно здійснила переміщення стовпчиків паркану, чим незаконно змінила межу та захопила частину його земельної ділянки.

Оскільки відповідач відмовляється у добровільному порядку поновити його, позивача, права землевласника, просить суд захистити порушене право шляхом відновлення становища, яке існувало до його порушення, зобов`язавши відповідача перенести споруджену нею огорожу із його земельної ділянки.

Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 02.10.2019 задоволено позовну заяву ОСОБА_1 .

Зобов`язано ОСОБА_3 не чинити перешкоди ОСОБА_1 в користуванні земельною ділянкою площею 0,1600 га, кадастровий номер 5323287202:01:001:1029, призначеною для обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд за адресою АДРЕСА_1 , яка належить позивачу на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №914057 шляхом перенесення спорудженої нею на даній земельній ділянці огорожі у вигляді паркану та фундаменту під паркан зі стовпчиками в частині межового знаку 6 по лінії т.5-6 на 60 см. та межового знаку 7 по лінії 8-7 на 29 см углиб належної ОСОБА_3 земельної ділянки під кадастровим номером 5323287201:01:001:1003, призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_2 згідно державного акту на право власності на землю серії ЯИ №547492.

Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати в сумі 2640,00 грн.

Рішення міськрайонного суду вмотивовано тим, що позивачем доведено належними та допустимими доказами, серед яких два висновки експертів, факт порушення його права власності на земельну ділянку зі сторони відповідача.

Із рішенням не погодився відповідач та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи та неповне з`ясування обставин, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Зазначає, що у 2013 році ОСОБА_4 вже звертався в суд із аналогічним позовом (справа №541/3058/13-ц), який за його ж клопотанням судом залишено без розгляду. Підставами такого клопотання, на думку відповідача, стали висновки експертів №232 від 20.06.2014 та №74 від 30.03.2015, а також пояснення допитаного судом експерта ОСОБА_5., який засвідчив, що при проведенні експертного дослідження №232 використав неліцензійну комп`ютерну програму. Посилаючись на висновок експерта №74 від 30.03.2015, наголошує на невідповідності меж земельної ділянки позивача, що зазначені в його державному акті, тим розмірам меж, які вказані на плані горизонтальної лінії зйомки земельної ділянки проведеної ДНВП Полтавагеодезцентр на загальну довжину 2.79м.

При повторному зверненні до суду із цим позовом ОСОБА_1 у період проведення земельно-технічної експертизи експертом Авдєєвою Н. М . замовив у ПП АЛАН-ЗЕМ виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі на місцевості площею 0,1642 га. Експертом Авдєєвою Н.М. за клопотанням №211 від 06.11.2017, як додаткові вихідні дані для проведення експертизи, така землевпорядна документація не витребовувалася, проте, безпідставно була використана при складенні висновку №70 від 23.02.2018 щодо зменшення земельної ділянки ОСОБА_1 на 0.0016га (16м2) при площі фактичного землекористування ОСОБА_1 земельної ділянкою - 0.1626 га (1626м2) та необхідності перенесення межового знаку №6 по лінії 5-6 на 60 см., а межового знаку №7 по лінії 8-7 на 29см. в бік земельної ділянки відповідача. Вважає такий висновок експерта завідомо неправдивим, таким, що складений з порушенням п.2.1.2, п.2.3 розділу 2, п.3.1 розділу ІІІ, п.4.3 розділу 4 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень.

Заперечує та вважає упередженою оцінку судом першої інстанції висновку експерта Громової Л.М. №440 від 08.07.2019, оскільки ним встановлено, що площа земельної ділянки, яка перебуває у власності позивача станом на час проведення експертизи Авдєєвою Н.В. становила 0,1600 га, що межує з належною відповідачу земельною ділянкою площею 0,2300 га, і наявність забору по спільній межі земельної ділянки не порушує прав позивача.

Наголошує, що позивач є власником земельної ділянки площею 0,1600 га, а не 1642 кв.м., що підтверджується державним актом про право приватної власності на земельну ділянку, листом відділу Держгеокадастру у Миргородському районі від 22.10.2019 №2359/112-19 та витягом з публічної Кадастрової карти України, які без будь-яких мотивів не досліджувалися судом першої інстанції. Рішення про надання дозволу на відновлення (встановлення) меж земельної ділянки в натурі на місцевості та збільшення розміру земельної ділянки ОСОБА_1 до площі 0,1642 га сільською радою не приймалося.

Зазначає, що на момент звернення в суд із позовом про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою площею 0,1600 га позивач не мав визначених та закріплених меж своєї земельної ділянки, що виключає можливість порушення його прав, як землевласника.

Заперечує правомірність землевпорядної документації та акта прийому-передачі межових знаків на зберігання від 03.11.2017, який порушує п.2.8 розділу ІІ п.3.12 розділу ІІІ Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками.

Вважає, що при розроблені землевпорядної документації ПП АЛАН-ЗЕМ по відновленню меж належної позивачу земельної ділянки площею 0,1642 га виконавець ОСОБА_7 легалізував дані координати земельної ділянки, як власну розробку, оскільки закріплення межовими знаками меж земельної ділянки не входило до його обов`язків, про що він повідомив суду, будучи допитаний як свідок.

02.12.2019 ОСОБА_1 надав відзив на апеляційну скаргу, в якому, з підстав викладених у позові, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У суді апеляційної інстанції адвокат Федоренко М.В. підтримав доводи апеляційної скарги відповідача, наполягаючи на її задоволенні, а представник позивача ОСОБА_2 проти апеляційної скарги заперечила, підтримуючи рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №914057 від 02.12.2009, зареєстрованого 29.10.2010, позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,1600 га, кадастровий номер 5323287201:01:001:1029, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, розташованої по АДРЕСА_1 , та власником житлового будинку з господарськими будівлями, розташованих за цією ж адресою, - згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 18.02.2004./а.с.5 - 7,91 т.1/

Відповідачу ОСОБА_3 належить на праві власності земельна ділянка площею 0,2300 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться по АДРЕСА_2 , на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку ЯИ №547492 від 12.11.2009./а.с.53 т.1/

Вказані земельні ділянки є суміжними, а також межують із землями Савинцівської сільської ради (АДРЕСА_1)./а.с.7 т.1/

03.11.2017 приватним підприємством АЛАН-ЗЕМ на замовлення ОСОБА_1 виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,1642 га на території Савинцівської сільської ради Миргородського району Полтавської області за адресою: АДРЕСА_1 ./а.с.79-108 т.1/

Згідно висновку експерта №70 судової земельно-технічної експертизи, складеного 23.02.2018 судовим експертом Авдєєвою Н.М., межі земельної ділянки ОСОБА_1 , що розташована по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5323287201:01:001:0029, площею 0,1600 га, та земельної ділянки ОСОБА_3 , що розташована по АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5323287201:01:001:1003, площею 0,2300 га, порушені наявністю огорожі у вигляді встановленого металевого паркану та фундаменту під паркан, які встановлені в межах вказаних земельних ділянок.

Фактичний розмір земельної ділянки (кадастровий номер 5323287201:01:001:1029) порівняно з розміром цієї ділянки, який вказаний в державному акті зменшився на 0,0016 га (16м2) (1642-1626). Частина земельної ділянки відійшла до земельної ділянки кадастровий номер 5323287201:01:001:1003 власника ОСОБА_3 .

В даному випадку площа накладення двох земельних ділянок складає 0.0016 га, що відповідає 0.97%.

Відповідно до технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), розробником якої є ПП АЛАН-ЗЕМ , межові знаки №6 та №7 земельної ділянки ОСОБА_1 кадастровий номер 5323287201:01:001:1029 встановити неможливо в зв`язку з тим, що заважає паркан сусідньої земельної ділянки кадастровий номер 5323287201:01:001:1003 (власник ОСОБА_3 )

Межовий знак № 6 необхідно перемістити по лінії т 5-6 на 60 см на земельну ділянку кадастровий номер 5323287201:01:001:1003 (власник ОСОБА_3 ) та межовий знак № 7 необхідно перемістити по лінії 8-7 на 29 см на земельну ділянку кадастровий номер 5323287201:01:001:1003 (власник ОСОБА_8 )./а.с.73-78 т.1/

Згідно висновку експерта №440 за результатами проведеної судової земельно-технічної експертизи від 08.07.2019, складеного старшим судовим експертом Полтавського відділення Харківського НДІСЕ ім.засл.проф. М.С. Бокаріуса Громовою Л. М. площа земельної ділянки, що розташована по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5323287201:01:001:1029, що перебувала у власності ОСОБА_1 , на час проведення та складання висновку експертом Авдєєвою Н.М . (23.02.2018), складала 0,1600 га./а.с.48-51 т.2/

Задовольняючи позовні вимоги та зобов`язуючи відповідача перенести паркан та фундамент під нього в частині межового знаку 6 по лінії т.5-6 на 60 см та межового знаку 7 по лінії 807 на 29 см у глиб належної йому земельної ділянки, міськрайонний суд виходив з підстав доведеності порушення відповідачем права власності позивача належними доказами.

Апеляційний суд з висновками суду першої інстанції не погоджується, враховуючи наступне.

Відповідно до ч.ч.1.2,5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтями 12, 81 ЦПК України обов`язок доказування і подання доказів покладено на сторони.

Згідно статті 79 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їхсукупності.

Відповідно до ст.110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом з іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Відповідно до ч.2 ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно роз`яснень, викладених у п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ від 16.04.2004 №7 захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з ч.3 ст.152 ЗК України шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (стаття 16 ЦК України).

В силу положень статей 91, 96 ЗК України власники земельних ділянок та землекористувачі зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів та дотримуватися правил добросусідства.

Положеннями ст.106 ЗК України визначено, що власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Види межових знаків і порядок відновлення меж визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин.

Статтею 55 Закону України Про землеустрій передбачено виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), зокрема, частинами 1, 2, 9 наведеної норми визначено, що встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів.

Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка.

Власники землі та землекористувачі, у тому числі орендарі, зобов`язані дотримуватися меж земельної ділянки, закріпленої в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка.

Межові знаки здаються за актом під нагляд на збереження власникам землі та землекористувачам, у тому числі орендарям.

Наказом Державного комітету України із земельних ресурсіввід 18.05.2010 №376, затверджено Інструкцію про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, яка визначаємеханізм встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками з метою визначення в натурі (на місцевості) метричних даних земельної ділянки, у тому числі місце положення поворотних точок її меж та їх закріплення межовими знаками.

Відповідно до пунктів 4.1.-4.5. зазначеної Інструкції відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється при повній (частковій) втраті в натурі (на місцевості) межових знаків, їх пошкодженні, яке унеможливлює використання межових знаків, а також при розгляді земельних спорів між власниками (користувачами) суміжних земельних ділянок. Власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.

Відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі раніше розробленої та затвердженої відповідно до статті 186 Земельного кодексу України документації із землеустрою. У разі відсутності такої документації розробляється технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки встановити неможливо, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки. У разі коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема зі встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуваннямцих обставин. Закріплення відновлених меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) межовими знаками здійснюється відповідно до розділу III цієї Інструкції.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 приватизував земельну ділянку площею 0,1600 га по АДРЕСА_1 та набув право власності згідно державного акту серія ЯЙ №914057 від 02.12.2009 (зареєстровано 29.10.2010), а відповідач ОСОБА_3 набула право власності на земельну ділянку площею 02300 га по АДРЕСА_2 на підставі договору дарування земельної ділянки від 30.08.2008 та одержала державний акт на право власності на земельну ділянку 12.11.2009./а.с.53 т.1/ Отже, об`єкт нерухомості - земельна ділянка відповідача була сформована раніше, ніж суміжна земельна ділянка позивача, а тому її межа мала бути врахована останнім при приватизації своєї ділянки. В усякому разі, при оформленні права власності на земельну ділянку однією із необхідних дій є встановлення меж земельної ділянки в натурі.

Однак суд першої інстанції помилково вказаних обставин до уваги не прийняв та не з`ясував, яким способом була встановлена спірна межа до формування земельної ділянки позивача та після оформлення ним права власності, та чи порушена вона відповідачем встановленням у 2012 році нового паркану.

Доводи позивача, з якими погодився міськрайонний суд, щодо порушення відповідачем межі з посиланням на технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), розробником якої є ПП АЛАН-ЗЕМ ,- апеляційний суд визнає неспроможними, оскільки вказана технічна документація, складена у 2017 році на замовлення позивача, та не містить будь-якої інформації щодо меж, які були встановлені на час приватизації земельної ділянки по АДРЕСА_2 , що пізніше перейшла у власність відповідача, та які мали бути враховані при приватизації земельної ділянки позивачем у 2009 році.

Апеляційний суд критично оцінює технічну документацію, виготовлену ПП АЛАН-ЗЕМ , оскільки вона складена без дослідження попередніх технічних документацій, які розроблялися при приватизації суміжних земельних ділянок.

З огляду на викладене колегія суддів також критично оцінює висновок судової земельно-технічної експертизи №70 від 23.02.2018, проведеної судовим експертом Авдєєвою Н.М., та визнає цей висновок неналежним доказом, враховуючи наступне.

По-перше, вказане експертне дослідження проведено на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,1642 га за адресоюс .АДРЕСА_1 , виготовленої ПП АЛАН-ЗЕМ у 2017 році на замовлення позивача, без дослідження її в судовому засіданні і без направлення суду. По-друге, експерт, обмежившись дослідженням вказаної технічної документації, безпідставно не клопотав про надання на дослідження технічної документації із землеустрою на спірні земельні ділянки, що виготовлялися при оформленні права власності сторін. Також експерт не витребував та не дослідив інформацію щодо встановлення спірної межі на час формування земельних ділянок, які належать сторонам. Посилання на наявність частково чітких межових знаків на спірній межі, що не відповідають раніше існуючій межі, є припущеннями, оскільки будь-які докази щодо існування іншої межі - матеріали справи не містять. Крім того, наявні межові знаки встановлені згідно акту від 03.11.2017 під час розгляду справи в суді, за участю позивача, однак без повідомлення та участі відповідача./а.с.86 т.1/

По-третє, експерт методом накладення графічного зображення земельної ділянки, вказаної у державному акті, на план фактичного володіння, прийшов до висновку, що площа земельної ділянки позивача має складати 0,1642 га, тоді як фактично- 0,1626 га, тобто зменшилася на 16 кв.м. Однак такі висновки зроблені без повного дослідження необхідних матеріалів, зокрема, без дослідження технічної документації станом на час набуття позивачем права власності: плану цієї земельної ділянки з прив`язками меж до існуючих будівель і споруд; каталогу координат станом на час виготовлення державного акту 02.12.2009. Експерт не дослідив, який розмір відстаней повинен бути між будівлями і спорудами та між ними і межами земельної ділянки або їх кутовими (поворотними) точками, а також їх координати, які лягли в основу обрису меж, наведених у державному акті на право власності ОСОБА_1 . Аналогічно, не перевірена така інформація щодо земельної ділянки відповідача.

З урахуванням викладеного апеляційний суд визнає вказаний експертний висновок неспроможним.

Позивач не надав доказів існування межі суміжних земельних ділянок в точках, які зазначені у виготовленій у 2017 році ПП АЛАН-ЗЕМ технічній документації, час набуття сторонами, та зокрема, ним, права власності, а отже, не доведено, що межа порушена відповідачем внаслідок встановлення нової огорожі, оскільки відсутні дані, що площа, на яку зменшилася ділянка позивача, перейшла до площі земельної ділянки відповідача.

Крім того, згідно даних публічної карти України земельна ділянка позивача становить площу 0,1600 га, а відповідача - 0,2300 га, а згідно фактичного користування, встановленого експертом при натурному обстеженні в користуванні ОСОБА_1 - 0,1626га, у користуванні ОСОБА_3 - 0,2299 га. Тобто фактичне користування відповідача не виходить за межі площі, яка вказана у державному акті.

Як убачається із листа відділу у Миргородському районі ГК Держгеокадастру у Полтавській області від 10.07.2018 №2133/112-18, згідно даних Державного земельного кадастру розташування належних ОСОБА_1 та ОСОБА_3 земельних ділянок не відповідає фактичному місцю розташування згідно даних Національної Кадастрової Системи./а.с.200 т.1/ Однак суд першої інстанції вказану обставину залишив поза увагою та не залучив до участі у справі сільську зраду, як суміжного землекористувача, оскільки спірні земельні ділянки межують із землями сільської ради.

Згідно ч.ч.3, 5 ст.158 ЗК України органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом.

Матеріали справи не містять даних про те, що спір щодо межі земельних ділянок сторін перебував на розгляді Савинцівської сільської ради. Згідно повідомлення сільської ради від 10.05.2019 на адвокатський запит рішення про надання дозволу по відновленню (встановленню) меж земельної ділянки в натурі на місцевості ОСОБА_1 в с.Савинці Миргородського району Полтавської області площею 0,1642 га, кадастровий номер 5323287201:01:001:1029, не приймалося. Звернень від громадянина ОСОБА_1 на земельну ділянку по АДРЕСА_1 про збільшення площі земельної ділянки з площі 0,1600 га до площі 0,1642 га не надходило./а.с.123 т.2/

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що позивач не довів, що відповідач, встановивши огорожу на межі із його земельною ділянкою, порушив його права, а тому рішення районного суду скасовує та ухвалює нове рішення про відмову в позові.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, п.п.3,4 ч.1 376, ст.ст. 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити.

Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 02 жовтня 2019 року - скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 11.01.2020.

Головуючий суддя Л.І. Пилипчук

Судді П.С. Абрамов

С.М. Бондаревська