Постанова

від 13.01.2020 по справі 922/1774/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" січня 2020 р. Справа№ 922/1774/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Гаврилюка О.М.

Суліма В.В.

секретар судового засідання: Вайнер Є.І.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 13.01.2020

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Астерс груп"

на рішення Господарського суду Київської області від 16.09.2019 (повний текст рішення складено - 20.09.2019)

у справі № 922/1774/19 (суддя -Шевчук Н.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Ресурс"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фріч-ТОТ"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Астерс груп"

про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД Ресурс" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фріч-ТОТ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Астерс груп" про:

- солідарне стягнення з відповідачів 3% річних у розмірі 2 000,00 грн. на підставі договору поруки №03-09/18-1 від 03.09.2018, укладеного між ТОВ "Фріч-ТОТ" та ТОВ "ТД Ресурс" у забезпечення виконання ТОВ "Астерс груп" зобов`язань за договором № 1І030139 від 01.11.2015;

- стягнення з ТОВ "Астерс груп" суми боргу у розмірі 398 338,28 грн., пені в розмірі 76 244,17 грн., 3% річних у розмірі 4 392,05 грн. та інфляційних втрат в розмірі 20 934,51 грн. за невиконання покладеного на нього обов`язку за договором № 1І030139 від 01.11.2015 у частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Астерс груп" договірних зобов`язань за договором №1І030139 від 01.11.2015 в частині оплати поставленого товару у встановлений договором строк. З урахуванням наведенного, позивач звернувся з позовом до ТОВ "Фріч-ТОТ" та ТОВ "Астерс груп", оскільки за договором поруки №03-09/18-1 від 03.09.2018 ТОВ "Фріч-ТОТ" виступило поручителем перед позивачем за виконання ТОВ "Астерс груп" зобов`язань за договором №1І030139 від 01.11.2015.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.06.2019 передано справу №922/1774/19 до Господарського суду Київської області за територіальною підсудністю.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Київської області від 16.09.2019 позов задоволено частково.

Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фріч-ТОТ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Астерс груп" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Ресурс" 3% річних у розмірі 2 000 грн. 00 коп.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Астерс груп" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Ресурс" 398 338 грн. 28 коп. основної заборгованості, 64 013 грн. 99 коп. пені, 4 353 грн. 59 коп. 3% річних, 20 934 грн. 51 коп. інфляційних втрат, 7 344 грн. 61 коп. судового збору.

В іншій частині позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Астерс груп" у позові відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що відповідач-2 своє зобов`язання щодо оплати отриманого товару у повному обсязі не виконав, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Астерс груп" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати в частині задоволення позовних вимог рішення Господарського суду Київської області від 16.09.2019 у справі №922/1774/19 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Апелянт вказує, що з видаткових накладних, наданих позивачем не вбачається за можливе ідентифікувати особу та встановити повноваження представника покупця, оскільки наявний лише підпис, нерозбірливо написано прізвище та відсутня посада.

Скаржник стверджує, що відповідно до пункту 7.10 договору відповідач має право затримати оплату за товар, оскільки відсутні докази надання постачальником покупцю документів, передбачених пунктом 3.6 договору.

Апелянт зазначає, що сторонами по договору підписано акт перевірки розрахунків за період з 01.01.2019 по 31.01.2019 в якому зазначено, що залишок на 31.01.2019 становить 397 338,28 грн., а не 398 338,28 грн. як вказує позивач.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

В свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач у своєму відзиві, наданому до суду 09.12.2019, зазначає, що рішення суду прийнято при повному з`ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін. Крім того, позивач вказує, що відповідно до протоколу узгодження розбіжностей до договору № 1І030139 від 01.11.2015, сторонами узгоджено доповнити договір пунктом 5.4 в наступній редакції: Вважається, що будь-яка особа, яка поставила свій підпис у супроводжувальній первинній обліково-видатковій документації (видаткова накладна тощо), вважається уповноваженою на це покупцем, якщо такий підпис буде скріплено відбитком будь-якої печатки чи штампу покупця, товар прийнято у відповідній кількості та належній якості, покупцем отримано усю супровідну документацію до товару відповідно до вимог чинного законодавства України . Позивач зазначає, що у кожній з видатковій накладній наявний відбиток печатки із зазначенням ідентифікаційного коду.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД Ресурс" вказує, що перелік документів, визначених пунктом 3.6 договору № 11030139 від 01.11.2015, є загальним і частина зазначених у такому переліку документів взагалі не підлягала передачі з огляду на вид товару, який поставлявся (наприклад, ветеринарні свідоцтва та довідки, технічні паспорти тощо), а відповідач-2 навіть не зазначив, які саме документи у кожному конкретному випадку передачі товару не надані позивачем.

Позивач звертає увагу, що відповідачем здійснена часткова оплата вартості поставленого товару за видатковою накладною № 683К від 07.05.2018, у зв`язку з чим, заборгованість відповідача перед позивачем становить 398 338,28 грн. Крім того, акт звірки не є первинною обліковою документацію та може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема, в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, однак, за умови, що інформація, яка відображена в акті підтверджена первинними документами.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.10.2019 справу № 922/1774/19 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Коротун О.М., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2019 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Астерс груп" на рішення Господарського суду Київської області від 16.09.2019 у справі №922/1774/19 залишено без руху.

19.11.2019 представником відповідача подано клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додане платіжне доручення № 101484923 від 03.10.2019 зі сплатою судового збору у розмірі 11 016, 91 грн. та доказами надсилання копії апеляційної скарги Товариству з обмеженою відповідальністю "ТД Ресурс" та Товариству з обмеженою відповідальністю "Фріч-ТОТ" листом з описом вкладення.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Астерс груп" на рішення Господарського суду Київської області від 16.09.2019 у справі №922/1774/19 та призначено розгляд справи на 09.12.2019.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.12.2019, у зв`язку з перебуванням судді Коротун О.М. на лікарняному, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: Майданевича А.Г., суддів Сулім В.В., Гаврилюк О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2019 прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Астерс груп" на рішення Господарського суду Київської області від 16.09.2019 у справі №922/1774/19 до провадження у складі нової колегії суддів: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Сулім В.В., Гаврилюк О.М. та призначено розгляд апеляційної скарги на 13.01.2020.

Явка представників сторін

09.12.2019 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду Товариством з обмеженою відповідальністю "Фріч-ТОТ" подано заяву про розгляд справи без участі представника.

Відповідач-2 у судове засідання, призначене на 13.01.2020, не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується відповідними поштовими повідомленнями, наявними у матеріалах справи.

Враховуючи положення частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка учасників судового процесу обов`язковою в судове засідання не визнавалась, та враховуючи відсутність заперечень представника позивача про розгляд справи у їх відсутність, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідача-1 та відповідача-2 за наявними у справі матеріалами.

Позиції учасників справи

Представник позивача у судовому засіданні апеляційної інстанції 13.01.2020 заперечував проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

01.11.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Астерс груп" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД Ресурс" (постачальник) укладено договір №1І030139 (далі - договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених договором, та у відповідності із замовленням покупця поставити товар, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених договором, прийняти товар і оплатити його вартість за цінами, зазначеними у накладній, та які не можуть перевищувати цін, узгоджених у специфікації.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що товар поставляється постачальником у відповідності із замовленням покупця по асортименту, кількості та цінам в строк, зазначений у замовленні.

Постачальник при поставці товару передає покупцю наступну супровідну документацію: накладні; товарно-транспорті накладні; податкові накладні; належним чином завірені копії посвідчення якості, ветеринарних свідоцтв чи довідок (для товарів тваринного походження), сертифікатів відповідності, гігієнічні висновки (для товарів, що підлягають обов`язковій сертифікації), інструкції з використання, гарантійні сертифікати, технічні паспорти тощо, що вимагається відповідно до законодавства України для оптової чи роздрібної торгівлі; коригувальні податкові накладні у випадках повернення товару; погоджений з покупцем примірник замовлення (пункт 3.6 договору поставки).

Перехід права власності на товар від постачальника до покупця здійснюється в момент приймання-передачі товару на складі покупця (пункт 5.1 договору).

У пунктах 7.1, 7.8 договору поставки встановлено, що покупець оплачує товар, що поставляється, за цінами, погодженими сторонами в специфікації та підтвердженими у накладних. Загальна сума договору складається з суми накладних, по яким була здійснена поставка товару.

Згідно з пунктом 7.9 договору (в редакції протоколу узгодження розбіжностей) оплата за товар здійснюється в українській національній валюті в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника не пізніше 30 (тридцять) календарних днів з моменту реалізації за звітний період (календарний місяць), але у будь-якому випадку повна оплата поставленого товару здійснюється не пізніше 120 (сто двадцяти) календарних днів з моменту поставки товару.

Сторони у пункті 7.13 договору поставки узгодили, що не рідше ніж кожні три місяці з моменту укладення договору, сторони зобов`язані підписувати акти звірки взаєморозрахунків (не пізніше кожного 30 числа першого місяця наступного кварталу).

Пунктом 10.1 договору передбачено, що договір набирає силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2017.

Додатковими угодами до договору №1І030139 від 01.11.2015 вносилися зміни до пункту 10.1 договору, відповідно до угоди №23-17К від 01.12.2017 строк дії продовжували до 28.02.2018; угодою №6-18К від 28.02.2018 договір продовжували до 30.06.2018 та угодою №22-18К від 15.06.2018 договір продовжили до 30.09.2018. Відповідно до пункту 2 додаткових угод всі інші положення основного договору залишаються без змін.

Відповідно до розділу 13 договору всі зміни та доповнення до даного договору є його невід`ємними частинами, якщо вони оформлені письмово і підписані уповноваженими представниками сторін.

03.09.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фріч-ТОТ" (поручитель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД Ресурс" (кредитор) укладено договір поруки №03-09/18-1 (далі - договір поруки).

Згідно з пунктом 1.1 договору поруки поручитель поручається перед кредитором за виконання обов`язку Товариством з обмеженою відповідальністю "Астерс груп" (боржник) за договором № 1І030139 від 01.11.2015, в об`ємі та на умовах, встановлених цим договором.

Відповідно до пункту 1.2 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за невиконання боржником свого основного зобов`язання в обсязі, який дорівнює 3% річних, які підлягають сплаті поручителем, визначається самостійно кредитором при пред`явленні відповідної вимоги.

Договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє протягом двох років (пункт 4.1 договору поруки).

18.12.2018 та 19.04.2019 позивач направляв відповідачу-2 претензії з вимогою погасити заборгованість за поставлений товар. Проте, відповідач-2 залишив вказані претензії поза увагою.

Звертаючись з позовними вимогами, позивач вказав, що відповідач-2 порушив зобов`язання за договором №1І030139 від 01.11.2015 в частині оплати поставленого товару у встановлений договором строк, у зв`язку з чим, просив стягнути заборгованість у розмірі 501 909,01 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Так, договір, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Астерс груп" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД Ресурс", за своєю правовою природою відноситься до договорів поставки.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору №1І030139 позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 451 879,92 грн., що підтверджується видатковими накладними, у яких є посилання на відповідний договір: №1614К від 08.10.2018 на суму 14 981,76 грн.; №1585К від 01.10.2018 на суму 23 178,96 грн.; №1560К від 24.09.2018 на суму 37 971,36 грн.; №1464К від 10.09.2018 на суму 5 037,84 грн.; №1423К від 03.09.2018 на суму 9 977,04 грн.; №1377К від 27.08.2018 на суму 145 244,88 грн.; №1007К від 25.06.2018 на суму 50 076,00 грн.; №746К від 14.05.2018 на суму 85 377,60 грн. та №683К від 07.05.2018 на суму 80 034,48 грн.

Позивач стверджує, що в порушення договірних зобов`язань відповідач здійснив оплату вартості поставленого товару лише за видатковою накладною №683К від 07.05.2018 на загальну суму 53541,64 грн.

Матеріали справи не містять, а скаржник не надав ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів належного виконання своїх зобов`язань за договором та сплати коштів за поставлений товар у повному обсязі, доказів пред`явлення позивачу претензій та зауважень щодо кількості, якості та вартості товару або накладних на повернення товару.

Стосовно посилань скаржника в апеляційній скарзі, що подані позивачем видаткові накладні не можуть вважатись належними доказами поставки товару, як такі, що оформлені в порушення вимог узгодженим сторонами у договорі, оскільки неможливо ідентифікувати особу та встановити повноваження представника покупця, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (далі - Положення), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні бути складені під час здійснення господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.

Разом з цим, неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Суд апеляційної інстанції вказує, що відповідно до протоколу узгодження розбіжностей до договору № 1І030139 від 01.11.2015, сторони доповнили договір пунктом 5.4 в наступній редакції: Вважається, що будь-яка особа, яка поставила свій підпис у супроводжувальній первинній обліково-видатковій документації (видаткова накладна тощо), вважається уповноваженою на це покупцем, якщо такий підпис буде скріплено відбитком будь-якої печатки чи штампу покупця, товар прийнято у відповідній кількості та належній якості, покупцем отримано усю супровідну документацію до товару відповідно до вимог чинного законодавства України .

Колегія суддів зазначає, що у кожній з видатковій накладній наявний відбиток печатки із зазначенням ідентифікаційного коду. Таким чином, видаткові накладні оформлені відповідно до договору та положень чинного законодавства, містять відомості про господарську операцію та не є підставою для визнання господарської операції нездійсненою або недійсною.

Твердження скаржника, що позивачем не надано відповідачу супровідної документації, що передбачено пунктом 3.6 договору, в зв`язку з чим, у відповідача виникає право затримки розрахунків з постачальником в порядку п. 7.10 договору, суд апеляційної інстанції визнає безпідставними, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 3.6 договору постачальник при поставці товару передає покупцю наступну супровідну документацію: накладні; товарно-транспорті накладні; податкові накладні; належним чином завірені копії посвідчення якості, ветеринарних свідоцтв чи довідок (для товарів тваринного походження), сертифікатів відповідності, гігієнічні висновки (для товарів, що підлягають обов`язковій сертифікації), інструкції з використання, гарантійні сертифікати, технічні паспорти тощо, що вимагається відповідно до законодавства України для оптової чи роздрібної торгівлі; коригувальні податкові накладні у випадках повернення товару; погоджений з покупцем примірник замовлення.

Згідно зі статтею 666 Цивільного кодексу України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Так, матеріали справи не містять, а скаржником не було надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції доказів відмови від отримання або повернення товару, за видатковими накладними, а також не подано доказів звернення із вимогою до позивача надати належним чином оформлені документи визначені п. 3.6 договору, а відсутність супровідної документації не може заперечувати факт здійснення господарської операції, за наявності інших первинних документів, які оформлені у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України".

Посилання відповідача-2 на те, що докази реалізації товару мають надаватися саме позивачем, суд першої інстанції правомірно відхилив, оскільки позивач не має вільного доступу до комерційної діяльності ТОВ "Астерс груп", звітності, руху, обліку та переміщення товару серед мереж магазинів відповідача-2.

Стосовно посилань скаржника на те, що сторонами підписано акт звірки розрахунків за період з 01.01.2019 по 31.01.2019, в якому зазначено, що залишок на 31.01.2019 становить 397 338,28 грн., а не 398 338,28 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Акт звірки розрахунків не є первинним документом в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким підприємства звіряють бухгалтерський облік операцій, відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин.

Отже, акт звірки може вважатися доказом за умови, що інформація, що відображена в акті, підтверджена первинними документами. Однак, апелянт не надав ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції первинні документи, що підтверджують оплату за поставлений товар.

Крім того, представник позивача у судовому засіданні 13.01.2020 вказав, що при складанні акту звірки розрахунків за період з 01.01.2019 по 31.01.2019 здійснено технічну помилку та невірно зазначено суму боргу у розмірі 397 338,28 грн. Проте, борг підтверджується первинними документами, тому заборгованість становить 398 338,28 грн.

З огляду на вказане вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості у сумі 398 338,28 грн.

У позовній заяві позивач також просив суд стягнути з відповідача -2 76 244,17 грн. - пені. З приводу цієї частини позовних вимог колегія суддів зазначає наступне.

Як вже зазначалось раніше, відповідач-2 у встановлений договором строк свого обов`язку по сплаті коштів за поставлений не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача-2 є порушенням договірних зобов`язань (стаття 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (стаття 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання.

В силу статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України).

Приписами статтей 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в яку зобов`язання мало бути виконано. Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Пунктом 8.11 договору (в редакції протоколу узгодження розбіжностей) якщо покупець порушує умови та порядок оплати товарів, передбачені даним договором, то він сплачує на користь постачальника неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно сплачених коштів за кожен день прострочення платежу до дати повної оплати товару.

Апеляційний господарський суд, перевіривши, за допомогою програми "Ліга:Закон", розрахунок пені, наведений позивачем та судом першої інстанції, дійшов висновку, що сума пені у розмірі 64 013,99 грн. є арифметично правильною, оскільки позивачем невірно визначено початковий період нарахування пені та не враховано положення частини 6 статті 232 Господарського кодексу України щодо нарахування пені в межах шести місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано по видаткових накладних.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача-2 на свою користь 20 934,51 грн. - інфляційних втрат та 4 392,05 грн. - 3 % річних.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Перевіривши розрахунки 3% річних та збитків від зміни індексу інфляції, наведених позивачем та судом першої інстанції, колегія суддів погоджується, що стягнення 3% річних у сумі - 6 353,59 грн. та індексу інфляції у розмірі - 20 934,51 грн. є арифметично правильними та нараховані відповідно до чинного законодавства.

Як вище вказувалось, 03.09.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фріч-ТОТ" (поручитель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД Ресурс" (кредитор) укладено договір поруки №03-09/18-1 (далі - договір поруки), за яким поручитель поручається перед кредитором за виконання обов`язку Товариством з обмеженою відповідальністю "Астерс груп" (боржник) за договором № 1І030139 від 01.11.2015, в об`ємі та на умовах, встановлених цим договором.

Пунктом 1.2 договору поруки передбачено, що поручитель відповідає перед кредитором за невиконання боржником свого основного зобов`язання в обсязі, який дорівнює 3% річних, які підлягають сплаті поручителем, визначається самостійно кредитором при пред`явленні відповідної вимоги.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб (стаття 553 Цивільного кодексу України).

Частинами 1, 2 статті 554 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Враховуючи, що відповідальність поручителя ТОВ "Фріч-ТОТ" за договором поруки №03-09/18-1 від 03.09.2018 була обмежена сумою, яка дорівнює 3% річних від простроченої суми заборгованості (пункт 1.2 договору поруки) і розмір якої до поручителя визначає кредитор та яка визнана ТОВ "Фріч-ТОТ" у розмірі 2 000,00 грн., вимоги позивача про стягнення солідарно з ТОВ "Фріч-ТОТ" та ТОВ "Астерс Груп" 3% річних у сумі 2 000,00 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі.

Отже, з відповідача ТОВ "Астерс Груп" на користь позивача підлягають стягненню 3% річних у сумі 4 353,59 грн. (6 353,59 грн. - 2000,00 грн. = 4 353,59грн) та інфляційні втрати у сумі 20 934,51грн.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та на користь позивача підлягає стягненню з ТОВ "Фріч-ТОТ" 2000,00 грн., а з ТОВ "Астерс груп" 398 338,28 грн. основного боргу, 64 013,99 грн. пені, 20 934,51 грн. інфляційних втрат та 6 353,59 грн. 3% річних. В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Астерс груп" на рішення Господарського суду Київської області від 16.09.2019 у справі № 922/1774/19 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду Київської області від 16.09.2019 у справі № 922/1774/19 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Астерс груп" на рішення Господарського суду Київської області від 16.09.2019 у справі № 922/1774/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 16.09.2019 у справі № 922/1774/19 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Астерс груп".

4. Матеріали справи №922/1774/19 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до статей 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 14.01.2020.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді О.М. Гаврилюк

В.В. Сулім