Постанова

від 08.01.2020 по справі 922/2836/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" січня 2020 р. Справа №922/2836/19

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Ільїн О.В., суддя Россолов В.В.,

при секретарі Довбиш А.Ю.,

за участю представників:

прокуратури - Ногіна О.М., посвідчення №032167 від 11.02.2015 року;

позивача - Мовчан М.В., посвідчення №3033 строк дії до 31.12.2020 року;

першого відповідача - ОСОБА_1 (директор), наказ №3 від 14.12.2006 року; Скородєлов С.В., посвідчення №1037 від 20.09.2002 року, довіреність від 01.12.2019 року;

другого відповідача - ОСОБА_1 (директор), наказ №13 від 03.01.1996 року; Скородєлов С.В., посвідчення №1037 від 20.09.2002 року, довіреність від 01.12.2019 року;

третього відповідача - не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу першого відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельної фірми Рекорд , м.Харків, (вх.№3669Х/1-40) , другого відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельної фірми Камєя , м.Харків (вх.№3671Х/1-40) та третього відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Фрістар , м.Харків, (вх.№3673Х/1-40) на рішення Господарського суду Харківської області від 05.11.2019 року по справі №922/2836/19,

за позовом Заступника керівника Харківської місцевої прокуратури №3 Харківської області, м.Харків,

в інтересах держави, в особі Харківської міської ради, м.Харків,

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельної фірми Рекорд , м.Харків,

2. Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельної фірми Камєя , м.Харків,

3. Товариства з обмеженою відповідальністю Фрістар , м.Харків,

про стягнення 760414,05 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2019 року заступник керівника Харківської місцевої прокуратури №3 Харківської області звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом про стягнення на користь Харківської міської ради з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельної фірми Рекорд (1-й відповідач), Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельної фірми Камєя (2-й відповідач) та Товариства з обмеженою відповідальністю Фрістар (3-й відповідач) безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 760414,05 грн., а також суми судового збору у розмірі 12306,46 грн.

Свої вимоги, позивач, обґрунтовує неналежною сплатою за користування земельною ділянкою плати за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого відповідачі зберегли у себе майно - грошові кошти.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 05.11.2019 року у справі №922/2836/19 (повний текст складено 11.11.2019 року, суддя Жигалкін І.П.) позов задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельна фірма Рекорд на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 388128,30 грн.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробнича фірма Камєя на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 304235,68 грн.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Фрістар на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 68050,07 грн.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельна фірма Рекорд на користь прокуратури Харківської області суму судового збору у розмірі 6281,43 грн.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробнича фірма Камєя суму судового збору у розмірі 4923,72 грн.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Фрістар на користь прокуратури Харківської області суму судового збору у розмірі 1101,32 грн.

Перший відповідач з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм права, на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить:

- скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 05.11.2019 року в частині стягнення з нього безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 388128,30 грн. та суму судового збору у розмірі 6281,43 грн.;

- прийняти в цій частині нове судове рішення, який у позові відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що прокурор неправомірно звернувся до суду з позовною заявою. Так, суд в рішення визнав звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі Харківської міської ради, але відсутність коштів у ради на сплату судового збору не може бути доказом неналежної поведінки або ухиляння від виконання своїх обов`язків і суперечить Конституції України, Закону України Про прокуратуру .

Скаржник наполягає, що прокурором належним чином не обґрунтовано порушення відповідачем чинного законодавства України під час користування частиною земельної ділянки на якій розташоване нежитлове приміщення та не доведено факту у чому саме полягає порушення інтересів держави у зв`язку з несплатою орендної плати за землю за відсутності договору оренди землі, наявності відмови в задоволені заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою і відсутності підстав для звільнення земельної ділянки.

На думку скаржника, місцевий господарський суд безпідставно спростував той факт, що відповідач позбавлений у встановленому законом порядку розробити проект землеустрою для відведення земельної ділянки на якій знаходиться будівля, що належить йому на праві власності.

Апелянт вказує, що суд виніс рішення незважаючи на те, що позивачем не надано доказів використання відповідачем земельної ділянки як об`єкта цивільного права з урахуванням того факту, що земельна ділянка розташована за різними адресами, а саме: Проїзд Стадіонний 3 м.Харків та Стадіонний проїзд 1А і розмір земельної ділянки відповідно до офіційних документів відрізняється від заявленого в позові.

Скаржник наполягає на тому, що порушення законодавства: відсутність прийнятого рішення щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення земельної ділянки за адресою м.Харків, проїзд Стадіонний 3, унеможливлення укладення договору оренди зазначеної земельної ділянки, недоотримання орендної плати вчинено насамперед зі сторони державних органів, а саме Харківської міської ради. Кошти, що стягнув суд першої інстанції за оскаржуваним рішенням не були безпідставно збережені, а також були недоотримані відповідачем, так як не включені в доходи і сплату видатків та податків підприємства.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.12.2019 року у справі №922/2836/19 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою першого відповідача та призначено справу до розгляду. Встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також встановлено строк на протязі якого учасники справи мають право подати до суду клопотання та документи в обґрунтування своєї позиції по справі.

Другий відповідач також з вищевказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм права, на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить:

- скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 05.11.2019 року в частині стягнення з нього безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 304235,68 грн. та суму судового збору у розмірі 4923,72 грн.

- прийняти в цій частині нове судове рішення, який у позові відмовити в повному обсязі.

Доводи та обґрунтування апеляційної скарги другого відповідача є тотожними за змістом до апеляційної скарги першого відповідача.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.12.2019 року у справі №922/2836/19 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою другого відповідача та призначено справу до розгляду. Встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також встановлено строк на протязі якого учасники справи мають право подати до суду клопотання та документи в обґрунтування своєї позиції по справі.

Третій відповідач також з рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм права, на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить:

- скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 05.11.2019 року в частині стягнення з нього безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 68050,07 грн.;

- прийняти в цій частині нове судове рішення, який у позові відмовити в повному обсязі;

- судові витрати по веденню справи покласти на прокурора та позивача.

Обґрунтування апеляційної скарги третього відповідача є тотожним за змістом до апеляційної скарги першого та другого відповідачів. Крім того, скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що суд першої інстанції помилково відніс дану справу до категорії малозначних, а також не перевірив вірність розрахунку та сплати судового збору по даній справі.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.12.2019 року у справі №922/2836/19 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою третього відповідача та призначено справу до розгляду. Встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також встановлено строк на протязі якого учасники справи мають право подати до суду клопотання та документи в обґрунтування своєї позиції по справі.

Враховуючи, що в провадженні Східного апеляційного господарського суду знаходяться апеляційні скарги відповідачів на одне і те ж рішення Господарського суду Харківської області від 05.11.2019 року у справі №922/2836/19, колегія суддів вважає, що їх слід об`єднати в одне апеляційне провадження.

23.12.2019 року від Прокуратури Харківської області надійшли відзиви на апеляційні скарги (вх.№12075, вх.№12076, вх.№12077), які є тотожними за своїм змістом та в яких зазначає, що згоден з рішенням господарського суду першої інстанції, вважає його обґрунтованим та законним, прийнятим при об`єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення матеріального чи процесуального права, у зв`язку з чим просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.

Від третього відповідача 24.12.2019 року надійшло клопотання, в якому він просить суд розглядати справу без участі його представника.

У судовому засіданні 08.01.2020 року представник першого та другого відповідачів підтримали доводи та вимоги апеляційних скарг та наполягали на їх задоволенні.

Представник прокуратури проти позиції апелянтів заперечував з підстав викладених у відзиві.

Представник позивача - Харківської міської ради, письмового відзиву на апеляційну скаргу не надав, однак пояснив, що вважає оскаржуване рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим у зв`язку з чим просить залишити його без змін.

У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційних скаргах та відзивах на них доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представників учасників справи, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Щодо обґрунтувань підстав звернення прокуратури з позовом у даній справі суд зазначає про таке.

Статтею 131-1 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно зі ст.23 Закону України Про прокуратуру представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 року визначено, що прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує у позовній заяві у чому полягає порушення інтересів держави, чи у чому існує загроза інтересам держави. Тобто, прокурор набув права визначати наявність інтересів держави в конкретних спірних відносинах, які підлягають захисту та вирішенню у судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, прокурор, обґрунтовуючи наявність підстав для представництва інтересів держави у суді та дотримання вимог Закону України Про прокуратуру , зазначав, що органом, уповноваженим державою здійснювати повноваження у спірних правовідносинах є Харківська міська рада.

Згідно з положеннями статті 142 Конституції України державною гарантією місцевого самоврядування є участь держави у формуванні дохідної частини його бюджетів та компенсація у необхідних випадках витрат місцевого самоврядування.

Держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економічним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб (стаття 62 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні ).

Відповідно до положень статті 16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні матеріальною та фінансовою основою місцевого самоврядування є, зокрема, доходи місцевих бюджетів. Доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок власних, визначених законом джерел та закріплених у встановленому порядку загальнодержавних податків, зборів та інших обов`язкових платежів. Склад доходів місцевих бюджетів визначається Бюджетним кодексом України та Законом про Державний бюджет України (стаття 65 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні ).

Згідно статей 10, 265 Податкового кодексу України плата за землю є місцевим податком. Відповідно до п. 19 ч. 1 статті 64 Бюджетного кодексу України вона зараховується до бюджетів місцевого самоврядування.

Місцеві бюджети мають бути достатніми для забезпечення виконання органами місцевого самоврядування наданих їм законом повноважень на забезпечення населення послугами не нижче рівня мінімальних соціальних потреб. Повноваження на здійснення витрат місцевого бюджету мають відповідати обсягу надходжень місцевого бюджету.

Недоотримання коштів у розмірі суми орендної плати суттєво ослаблює дохідну частину місцевого бюджету та може призвести до неможливості покриття щомісячних (постійних) видатків місцевого бюджету і, як наслідок, до необхідності державного забезпечення у виді відповідних асигнувань.

Таким чином, місцеві інтереси знаходяться у тісному зв`язку із загальнодержавними. Отже, у разі порушення економічних (матеріальних) інтересів місцевого самоврядування порушуються й інтереси держави в цілому.

Місцева рада не вчинила дій на захист інтересів територіальної громади, що стало підставою для звернення прокуратури з позовом у даній справі з метою захисту таких інтересів.

На виконання п.п. 2 п. 4 статті 23 Закону України Про прокуратуру місцевою прокуратурою попередньо повідомлено Харківську міську раду про намір представництва інтересів держави в її особі при зверненні з позовною заявою до Господарського суду Харківської області.

Зважаючи на вищевикладене та з урахуванням правової позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі №587/430/16-ц, апеляційний господарський суд відхиляє посилання відповідачів на відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі міської ради у даній справі, та вважає, що місцевим господарським судом правомірно та обґрунтовано встановлено наявність підстав для такого представництва.

Щодо посилань третього відповідача про помилковість віднесення спору по даній справі до малозначних, колегія суддів зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, судом першої інстанції спір було розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно ч.1 до ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Разом з тим, ч.2 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

З огляду на предмет спору у даній справі, то вона не підпадає під виключення визначені у ч.4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, а отже може бути розглянута в порядку спрощеного позовного провадження.

При цьому, в тексті оскаржуваного рішення не встановлюється, що справа є малозначною.

Щодо тверджень третього відповідача про невірну сплату судового, то колегія суддів їх відхиляє, оскільки таке посилання спростовується матеріалами справи.

Щодо суті спору, як зазначає прокуратура, відповідачі: ТОВ ВТФ Рекорд , ТОВ ТВФ Камєя та ТОВ Фрістар використовують земельну ділянку, що розташована на території Немишлянського району м. Харкова та має поштову адресу: Стадіонний проїзд, 3 та Стадіонний проїзд, 1А, площею 0,1040 га, для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. А-2 , яка є єдиним комплексом нерухомого майна та належить товариствам на праві приватної власності.

З Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається, що основним видом діяльності зазначених товариств є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, а саме: ТОВ ВТФ Рекорд , що зареєстроване з 25.11.1996 року (в стадії припинення не перебуває), ТОВ ТВФ Камєя , що зареєстроване з 16.01.1996 року (в стадії припинення не перебуває), ТОВ Фрістар , що зареєстроване з 16.10.2006 року (в стадії припинення не перебуває).

Департаментом територіального контролю Харківської міської ради вжито заходи самоврядного контролю щодо дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки, яка розташована за вищевказаними адресами, здійснено обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки. Межі земельної ділянки визначені за результатами геодезичної зйомки відповідно до зовнішніх меж будівлі.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, встановлено, що нежитлові приміщення підвалу №1-10, 12, 27, ІV, 1-го поверху №16, 16а-21, 21а-27, 27а-34, VII, VIIa, VIIб, VIII, IX, X, XI, XII; 2-го поверху №14-17, 17а-24, 24а-31, 25а, ІХ, Х в літ. А-2 загальною площею 986,5 кв.м., адреса яких: Стадіонний проїзд, 3 у м.Харкові, належать ТОВ ВТФ Рекорд на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 01.10.1998 року за №1927.

З інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно нежитлові приміщення підвалу №1-30, І, ІІ, 1-го поверху №5-15, 35-38 в літ. А-2 загальною площею 676,7 кв.м., адреса яких: Стадіонний проїзд, 3 у м.Харкові, належить ТОВ ТВФ Камєя на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 31.07.1996 року за №906-В.

Також, встановлено, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно за адресою: Стадіонний проїзд, 1-А у м.Харкові, розташовані нежитлові приміщення 1-го поверху №2 та 2-го поверху №6-:-9,24 площею 355,5 кв.м. в літ. А-2 , право власності зареєстровано за ТОВ Фрістар , на підставі договору купівлі-продажу №577 від 02.08.2018 року.

Відповідно до інформації Східного управління ГУ ДФС у Харківській області від 28.03.2019 року №9910/9/20-40-58-18 ТОВ ВТФ Рекорд у 2016 році сплачено земельного податку у сумі 9597,81 грн., за 2017 рік у сумі 8813,42 грн., за 2018 рік - 10415,76 грн.

Відповідно до інформації ГУ ДФС у Харківській області від 08.05.2019 року №14491/9/20-40-16 ТОВ ВТФ Рекорд (код ЄДРПОУ 24487604) станом на 07.05.2019 року сплачено земельного податку 79570,44 грн. в 2019 році; ТОВ ВТФ Камєя (код ЄДРПОУ 24126473) сплачено земельного податку у 2016 році у сумі 9808,37 грн., у 2017 році - 10074,15 грн., у 2018 році 10027,49 грн., у 2019 - 8326,96 грн.; ТОВ Фрістар не обліковується в Східному управлінні ГУ ДФС у Харківській області як платник плати за земельну ділянку, на якій розташовані нежитлові приміщення.

Прокурор зазначає, що ТОВ ВТФ Рекорд , ТОВ ТВФ Камєя та ТОВ Фрістар з часу придбання нерухомого майна та по теперішній час використовують земельну ділянку площею 0,1040 га по Стадіонному проїзду, 3 та Стадіонному проїзду, 1-А у м.Харкові без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав та, відповідно, не сплачують платежів за їх використання, відповідно до встановленого законодавчими актами розміру на підставі чого Департаментом територіального контролю Харківської міської ради проведено обстеження та складено акт від 14.05.2019 року щодо встановлення використання відповідачами нежитлової будівлі літ. А-2 , земельної ділянки площею 0,1040 га для експлуатації та обслуговування.

Позивач зазначає, що оскільки у міській раді відсутні відомості щодо належного оформлення права користування вищевказаної земельної ділянки під нерухомістю та для її обслуговування, а також відсутність відомостей щодо оплати користування зазначеною земельною ділянкою, рада дійшла висновку, що відповідачі зберегли у себе грошові кошти у вигляді несплаченої орендної плати без правової підстави.

Зазначені обставини стали підставою для звернення до Господарського суду Харківської області з позовом у даній справі, відповідно до якого прокуратура в інтересах міської ради просить стягнути з відповідачів безпідставно збережені грошові кошти у вигляді несплаченої орендної плати з ТОВ ВТФ Рекорд у розмірі 388128,30 грн. за період з 01.08.2016 року по 31.07.2019 року; з ТОВ ТВФ Камєя у розмірі 304235,68 грн. за період з 01.08.2016 року по 31.07.2019 року та з ТОВ Фрістар у розмірі 68050,07 грн. у розмірі 388128,30 грн. за період з 01.09.2018 року по 31.07.2019 року на підставі статей 1212-1214 Цивільного кодексу України.

Матеріалами справи визначено, що Харківська міська рада здійснювала обстеження земельної ділянки у спірних відносинах саме у межах та у порядку вжиття заходів самоврядного контролю, а не для вчинення щодо такої земельної ділянки юридично-значимих дій, де до акту обстеження земельної ділянки долучені ситуаційна схема земельної ділянки для встановлення її місцезнаходження у просторі та геодезична зйомка земельної ділянки, якою встановлені межі, площа та конфігурація цієї земельної ділянки.

Харківською міською радою разом із фахівцями у галузі геодезії та землевпорядних робіт, за допомогою сертифікованого обладнання встановлені межі, площа та конфігурація земельної ділянки по Стадіонному проїзді, 3 та Стадіонному проїзді, 1-А у м. Харкові, яку використовують ТОВ ВТФ Рекорд , ТОВ ТВФ Камєя та ТОВ Фрістар , а координати точок знімальної основи визначались супутниковим методом з прив`язкою до сертифікованої мережі в системі СК - 63 ХАРКІВ (КНВА) із застосуванням RTK приймача GNSS S660P №S6626C123188554. Вся апаратура супутникових радіонавігаційних систем, що використовувалась для виконання топографо-геодезичних робіт зареєстрована та обліковується у Держгеокадастрі України (Реєстр апаратури супутникових радіонавігаційних систем геодезичного коду 9015. Реєстраційний номер 1315 (S660P№S6626C123188554).

До позовної заяви додана копія акту обстеження земельної ділянки від 14.05.2019 року, план-схема земельної ділянки, фото земельної ділянки та будівлі.

У подальшому, визначені координати земельної ділянки направлені до відповідного відділу Харківської міської ради для здійснення розрахунку безпідставно збережених коштів відповідачами у вигляді орендної плати за розрахунковим методом із застосуванням програмних комплексів з нормативно грошової оцінки земель м.Харкова. Відповідно до здійсненого розрахунку розмір належних до сплати за користування зазначеною земельною ділянкою грошових коштів у вигляді орендної плати склав всього 760414,05 грн., які і були заявлені до стягнення.

Предметом позову у даній справі є стягнення безпідставно збережених грошових коштів з відповідачів у розмірі орендної плати, що становить 760414,05 грн. за користування земельною ділянкою без оформлення правовстановлюючих документів на неї на підставі статей 1212-1214 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Отже, за змістом ст. 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави. Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків. Зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов`язана повернути доходи.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Згідно із частиною 1 статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка.

Пунктом 14.1.147 Податкового кодексу України встановлено, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права власності на землю є: територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Приписами частини 1 статті 122 Земельного кодексу України встановлено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування (ч.1 ст. 123 Земельного кодексу України).

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (ч.1 ст. 124 Земельного кодексу України).

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 Земельного кодексу України).

Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" ч.1 ст. 96 Земельного кодексу України).

Отже, виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Місцевим господарським судом встановлено, що відповідачі є власниками нерухомого майна, проте матеріали справи не містять доказів належного оформлення права користування земельною ділянкою, зокрема, укладення відповідного договору оренди з Харківською міською радою та державної реєстрації такого права.

Відтак, до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

З огляду на викладене, відповідачі як фактичні користувачі земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберегли у себе кошти, які мали сплатити за користування нею, зобов`язані повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч.1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Аналогічний правовий висновок викладено також в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі 629/4628/16-ц (провадження №14-77цс18), а також у постановах Верховного Суду України від 30 листопада 2016 року у справі №922/1008/15 (провадження № 3-1271гс16), від 07 грудня 2016 року у справі №922/1009/15 (провадження № 3-1348гс16), від 12 квітня 2017 року у справах №922/207/15 (провадження № 3-1345гс16) і № 922/5468/14 (провадження № 3-1347гс16). При цьому, судом апеляційної інстанції враховано висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові від 20.11.2018 року по справі №922/3412/17.

З матеріалів справи вбачається, що перший відповідач (ТОВ ВТФ Рекорд ) є власником нерухомого майна: нежитлових приміщень підвалу №1-10, 12, 27, ІV, 1-го поверху №16, 16а-21, 21а-27, 27а-34, VII, VIIa, VIIб, VIII, IX, X, XI, XII; 2-го поверху №14-17, 17а-24, 24а-31, 25а, ІХ, Х в літ. А-2 загальною площею 986,5 кв.м., адреса яких: Стадіонний проїзд, 3 у м.Харкові; другий відповідач (ТОВ ТВФ Камєя ) є власником нерухомого майна: нежитлові приміщення підвалу №1-30, І, ІІ, 1-го поверху №5-15, 35-38 в літ. А-2 загальною площею 676,7 кв.м., адреса яких: Стадіонний проїзд, 3 у м.Харкові; третій відповідач (ТОВ Фрістар ) є власником нерухомого майна: нежитлові приміщення 1-го поверху №2 та 2-го поверху №6-:-9,24 площею 355,5 кв.м. в літ. А-2 , адреса яких Стадіонний проїзд, 1-А у м.Харкові. Вказані об`єкти нерухомого майна становлять одну будівлю.

Згідно із частиною 1 статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Приписами статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

З приписів наведеної норми права вбачається, що земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Матеріали справи не містять відомостей про внесення земельної ділянки, визначеної у акті обстеження від 14.05.2019 року, а саме: площею 0,1040 га по Стадіонному проїзду, 3 у м. Харкові, до Державного земельного кадастру.

Отже, матеріли справи не містять доказів того, що земельна ділянка загальною площею 0,1040 га по Стадіонному проїзду, 3 у м. Харкові на якій розташована будівля, нежитлові приміщення якої на праві власності належать відповідачам, та за користування якою прокуратура просить стягнути безпідставно збережені кошти, була сформована як об`єкт цивільного права протягом зазначеного у позові періоду.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно розрахунку позивача:

- площа, яка займається першим відповідачем, складає 508,23 кв.м., функціональне призначення земельної ділянки - землі комерційного використання;

- площа, яка займається другим відповідачем, складає 348,62 кв.м., функціональне призначення земельної ділянки - земельна ділянка, інформація про яку не внесена до відомостей Державного земельного кадастру ;

- площа, яка займається третім відповідачем, складає 183,15 кв.м., функціональне призначення земельної ділянки - земельна ділянка, інформація про яку не внесена до відомостей Державного земельного кадастру ;

Всього, за актом обстеження визначено розмір земельної ділянки, яка використовується відповідачами в розмірі 0,1040 га.

В даному випадку, загальна площа земельної ділянки визначена на підставі обстеження земельної ділянки та складеного акту і план-схеми. Однак чинним законодавством не передбачено формування земельних ділянок на підставі планів та актів обстеження земельних ділянок, які не є документацією землеустрою згідно положень ст. ст. 25, 26, 50 Закону України Про землеустрій .

Таким чином, акт обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки за адресою: м.Харків, Стадіонний проїзд, 3 від 14.05.2019 року є неналежним доказом сформованості земельної ділянки як об`єкта цивільного права.

В матеріалах справи відсутня технічна документація стосовно земельної ділянки по Стадіонному проїзд, 3 у м.Харкові. При цьому, колегія суддів враховує, що за реєстром має місце зазначення окрім адреси Стадіонний проїзд, 3 так і Стадіонний проїзд 1-А.

Відповідно до статті 21 Закону України Про оренду землі орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Згідно з положеннями частини п`ятої статті 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Частиною першою статті 13 Закону України Про оцінку земель передбачено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться, зокрема, у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Відповідно до статті 1 Закону України Про оцінку земель , нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Статтею 18 Закону України Про оцінку земель встановлено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, незалежно від їх цільового призначення, проводиться не рідше, ніж один раз на 5 - 7 років.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України Про землеустрій .

Підставою для проведення оцінки земель згідно ст. 15 Закону України Про оцінку земель є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Процедуру проведення нормативної грошової оцінки земель населених пунктів регламентовано Методикою нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженою постановою Кабінету Міністрів від 23.03.1995 року №213, та Порядком нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів (далі - Порядок), затвердженим спільним наказом Держкомзему, Мінагрополітики, Мінбудархітектури, Української академії аграрних наук від 27.01.2006 року №18/15/21/11 та зареєстрованим у Мін`юсті 05.04.2006 року за №388/12262.

Згідно з вимогами статей 20, 21 Закону, за результатами проведення нормативної грошової оцінки земель населених пунктів складається технічна документація, яка підлягає державній експертизі відповідно до закону.

Технічна документація, зокрема, містить визначення середньої (базової) вартості одного квадратного метра земель населеного пункту, середньої для економіко-планувальної зони вартості одного квадратного метра земель різного функціонального використання та схему зон впливу локальних факторів, які виявляються в межах окремої земельної ділянки.

Положеннями статті 23 закону визначено, що технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою.

Частиною 2 ст. 20 Закону України Про оцінку земель визначено, що дані про нормативну грошову оцінку стосовно окремої земельної ділянки оформлюються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Відповідно до частини третьої статті 23 цього Закону витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно п. 4 Порядку, за результатами нормативної грошової оцінки земель складається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки згідно з додатком 2.

Таким чином, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями статті 288 Податкового кодексу України.

Отже, системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що нормативна грошова оцінка землі проводиться в обов`язковому порядку для визначення розміру орендної плати за землі комунальної та державної форм власності. При цьому, технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, затверджується рішенням відповідної сільської, селищної чи міської ради.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 02.03.2016 року у справі №3-476гс15; Верховного Суду від 31.07.2018 року у справі №804/7823/14, від 30.10.2018 року у справі №804/2111/14.

Проте в даному випадку, в порушення вищезазначених вимог чинного законодавства, прокуратурою та позивачем не було надано до суду технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яку за їх твердженням займають відповідачі.

Наданий позивачем розрахунок безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, заявленої до стягнення прокуратурою також не містить даних щодо технічної документації земельної ділянки, Витягу з нормативної грошової оцінки землі.

У той час, як вже було зазначено вище, прокуратурою заявлено до стягнення кошти, які останній кваліфікує як безпідставно збережене майно у розмірі орендної плати, у зв`язку з чим нарахування має здійснюватись саме на підставі технічної документації та Витягу з нормативної грошової оцінки землі.

Таким чином, з розрахунку позивача неможливо встановити чи вірними є застосовані останнім функціональне призначення, коефіцієнти, площа та нормативна грошова оцінка землі, які зазначені в якості вихідних даних для розрахунку розміру орендної плати, заявленої до стягнення.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо виділення земельної ділянки, її кадастрового номеру та площі, оскільки наданий позивачем акт обстеження не містить таких даних.

Інших доказів, що могли б ідентифікувати земельну ділянку, яку за твердженням прокуратури та позивача, займають відповідачі, ані Харківською міською радою, ані прокуратурою не надано.

Крім того, у наданих розрахунках заявлених до стягнення сум, позивач самостійно підтверджує факт несформованості земельної ділянки і відсутності його як об`єкту цивільних прав. Підтвердження такого факт полягає у зазначенні того, що має місце земельна ділянка, інформація про яку не внесена до відомостей Державного земельного кадастру.

Враховуючи вищевказані норми права, для вирішення даного спору встановленню підлягали обставини, зокрема чи є спірна земельна ділянка сформованим об`єктом цивільних прав, за користування якою прокуратура та позивач просять стягнути безпідставно збережені кошти.

Аналогічна правова позиція викладена у Постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №922/391/18 від 11.02.2019 року, у справі №922/551/18 від 11.06.2019 року.

Апеляційний господарський суд встановив, що позовні вимоги у справі, яка розглядається, прокуратурою та Харківською міською радою документально не обґрунтовані та не підтверджені допустимими, належними і достатніми доказами. Позивач самостійно визначив розмір зобов`язання шляхом арифметичного розрахунку без підтвердження належними доказами сформованості земельної ділянки.

При цьому судом першої інстанції не з`ясовувалось, чи розроблялася, погоджувалася та затверджувалася нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки у визначеному законодавством порядку, як і не з`ясовувалось питання звідки позивачем бралися вихідні дані для розрахунку недоотриманого доходу за фактичне користування земельною ділянкою.

Таким чином, обставин щодо визначення розміру орендної плати на підставі затвердженої у встановленому законом порядку нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що, у свою чергу, є необхідним для визначення розміру недоотриманого доходу за фактичне користування земельною ділянкою, місцевим господарським судом не встановлювалися, хоча такі обставини мають значення для правильного вирішення цього спору, зважаючи на предмет і підстави заявленого позову.

Також колегія суддів враховує, що матеріалами справи підтверджується факт вчинення відповідачами дій направлених на належне оформлення правовідносин з міською радою, зокрема мало місце звернення до органу для надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, складання та затвердження технічної документації, а в подальшому укладення договору оренди земельної ділянки. Однак, матеріали справи свідчать, що на таке звернення було надано негативну відповідь з боку міської ради.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 цього ж кодексу визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Колегія суддів вважає, що твердження відповідачів щодо суті спору, викладені ними в апеляційних скаргах ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, доведені належними, допустимими та достатніми доказами, тоді як господарським судом першої інстанції при прийнятті рішення неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, за невідповідністю висновків, викладених у рішенні з неправильним застосуванням норм права і це призвело до прийняття невірного рішення.

Приймаючи до уваги вищевикладене, судова колегія вважає, що апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельної фірми Рекорд , Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельної фірми Камєя та Товариства з обмеженою відповідальністю Фрістар підлягають задоволенню, а рішення місцевого господарського суду від 05.11.2019 року у справі №922/2836/19 скасуванню з прийняттям нового судового рішення про відмову в задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Щодо судових витрат, які складаються з судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги, то колегія суддів дійшла висновку про їх розподіл у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, а саме за подання позовної заяви витрати по сплаті судового збору відшкодуванню не підлягають, натомість витрати за подання апеляційних скарг підлягають відшкодуванню за рахунок позивача на користь апелянтів.

Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, п.2, ч.1 ст.275, п.1, 3, 4 ст. 277, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельної фірми Рекорд задовольнити.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельної фірми Камєя задовольнити.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фрістар задовольнити.

Рішення Господарського суду Харківської області від 05.11.2019 року по справі №922/2836/19 скасувати.

Прийняти нове судове рішення, яким у позові відмовити.

Стягнути з Харківської міської ради (м-н Конституції, 7 м.Харків, 61003, ідентифікаційний код 04059243) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-торгівельна фірма Рекорд (код ЄДРПОУ 24487604, проїзд Стадіонний, 3, м. Харків, 61091) судовий збір у розмірі 87321,89 грн.

Стягнути з Харківської міської ради (м-н Конституції, 7 м.Харків, 61003, ідентифікаційний код 04059243) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробнича фірма Камєя (код ЄДРПОУ 24126473, проїзд Стадіонний, 3, м. Харків, 61091) судовий збір у розмірі 6845,30 грн.

Стягнути з Харківської міської ради (м-н Конституції, 7 м.Харків, 61003, ідентифікаційний код 04059243) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фрістар (код ЄДРПОУ 34631121, проїзд Стадіонний, 17 А, м. Харків, 61091) судовий збір у розмірі 2881,50 грн.

Доручити Господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 13.01.2020

Головуючий суддя В.С. Хачатрян

Суддя О.В. Ільїн

Суддя В.В. Россолов