Рішення

від 14.01.2020 по справі 200/11103/19-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 січня 2020 р. Справа№200/11103/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Аканова О.О., розглянувши в письмовому провадженні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Державного навчального закладу "Краматорське вище професійне торгово-кулінарне училище" (місцезнаходження: 84301, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Ювілейна, 6, код ЄДРПОУ 02542194), який діє в інтересах ОСОБА_1 , до управління праці та соціального захисту населення в м.Краматорськ Краматорської міської ради (місцезнаходження: 84333, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Героїв Небесної Сотні, 23) про

визнання протиправними дій щодо відмови у взятті на облік як особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції ОСОБА_1 , адже ці дії перешкоджають захисту житлових прав ОСОБА_1 саме як дитини, яка позбавлена батьківських прав;

зобов`язання винести рішення, вчинити певні дії щодо прийняття ОСОБА_2 на облік як особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції з метою захисту його житлових прав, як дитини, з числа дітей, позбавлених батьківського піклування,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача з вищевказаним позовом.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що на даний час ОСОБА_1 навчається у ДНЗ "Краматорське вище професійне торгово-кулінарне училище" та знаходиться на повному утриманні, як дитина, позбавлена батьківського піклування з 24.06.2019 року згідно рішення Слов`янської міської ради про влаштування учня на повне державне утримання (у зв`язку з виводом з прийомної родини). Опікуном на час навчання є адміністрація закладу в особі директора. Місцем народження ОСОБА_1 є місто Горлівка Донецької області. На даний час учень постійно проживає в гуртожитку училища за місцем навчання: АДРЕСА_1 до 30.06.2020 року. ОСОБА_3 на підконтрольній українській державі території немає закріпленої житлової площі, повертатися на непідконтрольну територію після закінчення навчання учень не має наміру.

Для вирішення питання поселення позивача після випуску з училища міською владою, або його постановки на квартирний облік, він повинен мати довідку вимушено переміщеної особи.

У 2017-2018 році в дію вступив проект Донецької обласної ради щодо надання місць проживання у відремонтованих гуртожитках в м. Краматорську для людей, які мають статус вимушено переміщених осіб. Основною вимогою для надання місця проживання є наявність у претендента довідки про взяття на облік як вимушено переміщеної особи. На звернення до відповідача від 10.07.2019 про взяття на облік ОСОБА_1 , як внутрішньо переміщену особу, ним отримано відмову на підставі відсутності факту його переміщення. Реалізація прав учня цієї соціальної категорії для отримання житла залежить від отримання статусу внутрішньо переміщеної особи, у зв`язку із чим позивач просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі

Від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, в якому зазначено, що за результатами розгляду заяви позивача та доданих до неї документів встановлено, що управління відмовило ОСОБА_1 у взятті на облік як внутрішньо перемвщену особу, тому, що місце реєстрації проживання останнього: Донецька область, Слов`янський район, с.Мирне, не відноситься до Переліку населених пунктів, на території, яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085. На підставі викладеного відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.

Ухвалою суду від 01 жовтня 2019 року року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому проваджені без повідомлення сторін).

Ухвалою суду від 30 жовтня 2019 року розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 25.11.2019 року о 11:00 год.

Ухвалою суду від 25 листопада 2019 року продовжено підготовче засідання на тридцять днів; призначено підготовче засідання на 18 грудня 2019 року о 12:00 год.;

Ухвалрою суду від 18 грудня 2019 року закрито підготовче засідання, призначено судовий розгляд по суті на 11:00 год. 14 січня 2020 року.

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження м.Горлівка Донецької області є громадянином України, що підтверджується паспортом № НОМЕР_1 , виданим 28.09.2017 року, свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим міським відділом реєстрації актів цивільного стану Горлівського міського управління юстиції Донецької області.

Згідно витягу з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання №1455-916604-2017 місце проживання ОСОБА_1 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішенням Микитівського районного суду м. Горлівки Донецької області від 13 червня 2005 року ОСОБА_4 , 1965 року народження , ОСОБА_5 , 1972 року народження, позбавлені батьківських прав відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Рішенням Калінінського районного суду міста Горлівки Донецької області від 24 травня 2007 року виключено з актових записів про народження №4, 5, 6 від 20 січня 2005 року, здійснених відділом реєстрації актів цивільного стану Горлівського міського управління юстиції Донецької області відомості про ОСОБА_4 , як про батька ОСОБА_7 , що народився ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_3 , що народився ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_1 , що народився ІНФОРМАЦІЯ_8 .

19 листопада 2014 року рішенням виконавчого комітету Слов`янської міської ради №432 створено на території Слов`янської міської ради дитячий будинок сімейного типу ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на власній житловій площі, які мешкають за адресою: АДРЕСА_2 з 24 листопада 2014 року, передано на виховання та спільне проживання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_13 .

Рішенням виконавчого комітету Слов`янської міської ради №1416 від 19.06.2019 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , влаштовано на повне державне утримання до державного закладу.

10.07.2019 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про надання йому довідки вимушено переміщеної особи. Додатково додано заяву про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

10.07.2019 року Управління праці соціального захисту населення Краматорської міської ради повідомило ОСОБА_1 про те, що йому відмовлено у взятті на облік як внутрішньо переміщеній особі відповівдно до пп.1 п.8 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішьно переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №509, у зв`язку із тим, що місце проживання ОСОБА_1 : АДРЕСА_3 не відноситься до Переліку населених пунктів, на території, яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р.

Листом виконавчого комітету Краматорської міської ради від 12.03.2019 №01-23/1449 директору ДНЗ КВПТКУ повідомлено, що рішенням міської ради від 22.02.2019 №50/VІІ-55 Про житловий фонд соціального призначення затверджено Положення про житловий фонд соціального призначення в м.Краматорську, в якому визначено перелік документів, необхідних для розгляду питання про прийняття на соціальний квартирний облік, Положення та склад оцінної комісії з визначенням вартості майна громадян, які бажають стати на соціальний квартирний облік, Положення про склад наглядової ради у сфері розподілу соціального житла. На даний час у місті функціонує комісія з розгляду заяв для надання житлових приміщень для тимчасового проживання внутрішньо переміщених осіб. Для отримання житлового приміщення вихованцям закладу необхідно звернутись з заявою до комісії з наданням необхідних документів, зокрема довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи у м.Краматорську.

При ухваленні рішення суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 47 Конституції України встановлено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Частиною 3 статті 52 Конституції України закріплено, що утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, покладається на державу. Держава заохочує і підтримує благодійницьку діяльність щодо дітей.

Стаття 17 Закону України "Про охорону дитинства" визначено, що дитина, батьки якої позбавлені батьківських прав, не втрачає права на успадкування їх майна. Суд у разі позбавлення батьків батьківських прав або відібрання дитини без позбавлення батьківських прав одночасно накладає заборону на відчуження майна та житла дітей, про що повідомляє нотаріуса за місцем знаходження майна та житла.

Згідно із Законом України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" за дітьми сиротами та дітьми позбавленими батьківського піклування, зберігається право на житло, в якому вони проживали з батьками рідними тощо до влаштування у відповідні заклади.

Згідно зі статтею 39 Житлового кодексу УРСР діти-сироти та діти позбавлені батьківського піклування, які досягли 16 років, а також особи з їх числа беруться відповідними органами місцевого самоврядування на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, за місцем їх походження або проживання до влаштування в сім`ї громадян, заклади для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Згідно статті 25 Закону України "Про охорону дитинства" діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, які до передачі під опіку чи піклування, влаштування в дитячі будинки сімейного типу, прийомні сім`ї, заклади для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, не мали впорядкованого житла або вселення яких у приміщення, що зберігалося за ними, неможливе внаслідок його знищення чи пошкодження або з інших поважних причин, що унеможливлюють проживання там цих дітей, забезпечуються позачергово впорядкованим житлом за місцем їх походження або проживання до влаштування в сім`ї громадян, відповідні заклади або за місцем обліку внутрішньо переміщених осіб, якщо вони зареєстровані як внутрішньо переміщені особи, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 , як дитина позбавлена батьківського піклування, після закінчення навчання має бути забезпечений соціальним житлом або гуртожитком за місцем походження або попереднім місцем проживання до влаштування його до навчального закладу.

Статтею 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" встановлено, що громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.

Законом України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" (далі - Закон № 1706-VII) закріплені гарантії для внутрішньо переміщених осіб.

Частиною 1 та 2 статті 1 вказаного Закону передбачено, що внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара Організації Об`єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, розміщених на веб-сайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення.

Частиною 2 статті 4 Закону в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення гарантій дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 24 грудня 2015 року, що набрав чинності з 13 січня 2016 року, встановлено, що підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.

В розумінні цього Закону адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій статті 1 Закону.

Факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Підставою для взяття на облік такої особи є наявність реєстрації місця проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення (стаття 4 Закону № 1706).

Пунктом 1 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509, визначено, що цей порядок регулює механізм видачі довідки про взяття на облік особи внутрішньо переміщеної особи.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509 "Про облік внутрішньо переміщених осіб" для отримання довідки переміщена особа звертається особисто із заявою за формою про взяття на облік до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення за фактичним місцем проживання.

Разом із заявою про взяття на облік внутрішньо переміщена особа пред`являє: документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або тимчасове посвідчення, що підтверджує особу громадянина України; за наявності - документ, що підтверджує факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв`язку з обставинами, визначеними в статті 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" (документ, що підтверджує громадянство України, посвідчує особу чи її спеціальний статус, із відміткою про реєстрацію місця проживання, військовий квиток з відомостями щодо проходження військової служби, трудова книжка із записами про здійснення трудової діяльності, документ, що підтверджує право власності на нерухоме майно); у разі необхідності - свідоцтво про народження дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. (п. 4 Порядку, в редакції на момент видачі довідки).

У день подання заяви безоплатно видається довідка за формою, наведеною у додатку, яка роздруковується на папері формату А4 і підписується посадовою особою уповноваженого органу та скріплюється печаткою відповідного уповноваженого органу ( п.6 Порядку).

Відповідно до абзацу 3 частини 7 статті 4 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" у разі відсутності в документі, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документу, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв`язку з обставинами, визначеними у статті 1 цього Закону, заявник надає докази, що підтверджують факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, на день виникнення обставин, що спричинили внутрішнє переміщення, визначених статтею 1 цього Закону (військовий квиток з відомостями про проходження військової служби, трудова книжка із записами про здійснення трудової діяльності, документ, що підтверджує право власності на рухоме або нерухоме майно, свідоцтво про базову загальну середню освіту, атестат про повну загальну середню освіту, документи про професійно-технічну освіту, документ про вищу освіту (науковий ступінь), довідку з місця навчання, рішення районної, районної у місті Києві чи Севастополі державної адміністрації, виконавчого органу міської чи районної у місті ради про влаштування дитини до дитячого закладу, у прийомну сім`ю, дитячий будинок сімейного типу, встановлення опіки чи піклування, медичні документи, фотографії, відеозаписи тощо).

При цьому, підставами для відмови у видачі довідки (в редакції на момент видачі довідки) є: 1) відсутні обставини, що спричинили внутрішнє переміщення, зазначені у статті 1 Закону; 2) у державних органів наявні відомості про подання завідомо неправдивих відомостей для отримання довідки; 3) заявник втратив документи, що посвідчують особу (до їх відновлення); 4) у документі заявника, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документі, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, немає відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, та відсутні докази, що підтверджують факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, визначені абзацом другим пункту 4 цього Порядку; 5) докази, надані заявником для підтвердження факту проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв`язку з обставинами, зазначеними у статті 1 Закону, не підтверджують такого факту.

У разі відмови у видачі довідки на вимогу заявника письмово повідомляється про підстави для такої відмови.

Судом встановлено, що позивач у встановленому законом порядку звернувся до відповідача за отриманням довідки внутрішньо переміщеної особи, однак отримав відмову.

При цьому, суд, дослідивши обставини справи, вивчивши документи додані до позовної заяви встановив, що за ОСОБА_1 будь-яких відомостей про наявність майна, в тому числі житла, що належить дитині на праві власності не значиться, окрім того, що він є уродженцем м. Горлівка Донецької області.

Перелічені документи дають підстави дійти висновку про те, що ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, що перемістилась з непідконтрольної території.

Оцінюючи у сукупності зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 має право на відповідні гарантії з боку держави та на отримання відповідної довідки згідно Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб".

Таким чином, дії відповідача щодо відмови у взятті на облік ОСОБА_1 як особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, є протиправними.

Частиною 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Разом з цим, суд зазначає, як вбачається з положень Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № Р(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Згідно з пунктом 1.6 Методологи проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 №1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може і ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавча встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу і верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Отже, у разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження.

Згідно частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ратифікованої Україною Законом N8475/97-ВР від 17 липня 1997 року, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб і юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було і вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Chahal v. the United Kingdom", заява 22414/93, рішення від 15 листопада 1996 року Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст І зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)),

Отже, "ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Оскільки судом встановлено, що підстави відмови у видачі довідки є такими, що не відповідають вимогам законодавства України, а позивачем дотримано всі умови для видачі довідки внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 , що виключає можливість суб`єкта владних повноважень діяти у інший спосіб, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог з обранням належного способу захисту порушеного права позивача, а саме: зобов`язання відповідача поставити позивача на облік та видати відповідну довідку.

За приписами пункту 14 частини 2 статті 3 Закону України від 08.07.2011№ 3674-VI Про судовий збір судовий збір не справляється за заяви, апеляційної та касаційної скарги про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб.

Розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки ця позовна заява не є об`єктом справляння судового збору.

Керуючись статтями 2, 5-10, 20, 22, 25, 72-76, 90, 132, 139, 143, 159, 241-246, 250, 251, 255, 291, 295, 297, 371, 382, підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Державного навчального закладу "Краматорське вище професійне торгово-кулінарне училище" (місцезнаходження: 84301, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Ювілейна, 6, код ЄДРПОУ 02542194), який діє в інтересах ОСОБА_1 , до управління праці та соціального захисту населення в м.Краматорськ Краматорської міської ради (місцезнаходження: 84333, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Героїв Небесної Сотні, 23) про визнання протиправними дій щодо відмови у взятті на облік як особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції ОСОБА_1 , адже ці дії перешкоджають захисту житлових прав ОСОБА_1 саме як дитини, яка позбавлена батьківських прав; зобов`язання винести рішення, вчинити певні дії щодо прийняття ОСОБА_2 на облік як особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції з метою захисту його житлових прав, як дитини, з числа дітей, позбавлених батьківського піклування задовольнити.

Визнати протиправними дії Управління праці соціального захисту населення Краматорської міської ради (місцезнаходження: 84333, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Героїв Небесної Сотні, 23) щодо відмови у взятті на облік ОСОБА_1 як особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції.

Зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради (місцезнаходження: 84333, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Героїв Небесної Сотні, 23) взяти на облік ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , як особу, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, видати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , довідку про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.О. Аканов