Рішення

від 14.01.2020 по справі 420/6412/19

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/6412/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2020 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Завальнюка І.В.,

за участю секретаря - Вінтоновича С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Веста Лайф до Одеської митниці Держмитслужби про скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA500090/2019/000011/1 від 22.10.2019 та картку відмови № UA500090/2019/00161.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між ТОВ Веста Лайф (Україна) (Покупець) та Textile Fairplay Exim F.Z.E. (Продавець) 01.07.2019 укладено контракт № 7, відповідно до умов якого продавець продає, а покупець приймає та оплачує товар відповідно до інвойсів по кожній поставці. На підставі вказаного контракту позивачу на умовах постави DAP Чорноморськ від відправника Langowski Shipping Pruszkow (Польща) було відправлено товар куртки чоловічі синтетичні , країна виробництва - Китай, вагою нетто - 20 161 кг, вартістю 6,12 дол США / кг, загальною вартістю 123 385,32 дол США, згідно інвойсі № 5069 від 06.08.2019, виставленому продавцем. Зазначений товар ввезено на територію України 17.08.2019 через Львівську митницю ДФС та доставлено до Одеської митниці ДФС 19.08.2019, до якої з метою митного оформлення позивачем подано ЕМД № UA500090/2019/015160 від 06.09.2019, в якій заявлено митну вартість товару за вищевказаним інвойсом. Не володіючи точними відомостями, необхідними для однозначного визначення коду товару згідно УКТ ЗЕД, у відповідності до наведених положень МК України позивачем попередньо заявлено код товару 6210 40 00 00 згідно УКТ ЗЕД (ставка ввізного митна 12%), а посадовими особами митниці відібрано проби (зразки) товару та направлено відповідний запит до Одеського управління з питань експертиз та досліджень. За вказаною тимчасовою МД товар після проведення митного контролю та оформлення було випущено на митну територію України зі сплатою митних платежів згідно із заявленою декларантом митною вартістю. Після проведення лабораторних досліджень на підставі експертного висновку Одеського управління з питань експертиз та досліджень Департаменту податкових та митних експертиз ДФС № 142008700-1510 від 11.10.2019 Одеською митницею ДФС прийнято рішення про визначення коду товару від 18.10.2019 № КТ-UA-500090-0312-2019, згідно якого імпортований товар повинен класифікуватися за кодом 6201 93 00 00 (ставка ввізного митна 12%). Отримавши вказане рішення, позивач подав до митного органу додаткову декларацію UA500090/2019/019122 від 21.10.2019, що містить точні відомості про код товару куртки чоловічі 6201 93 00 00 згідно УКТ ЗЕД. Однак митний орган не погодився із заявою декларантом у додатковій декларації митною вартістю, визначеною за ціною договору, прийнявши рішення про коригування митної вартості № UA500090/2019000011/1 від 22.10.2019, яким органом доходів і зборів визначено митну вартість товару із застосуванням резервного методу на рівні 14,05 дол. США / кг (загальна митна вартість товару - 227 385,20 дол США). В той же час, за тимчасовою митною декларацією № UA500090/2019/015160 від 06.09.2019 органом доходів і зборів заявлений до митного оформлення товар було випущено за заявленою декларантом митною вартістю, визначеною за першим методом - за ціною договору. Отже, з урахуванням положень п. 4 ч. 4 ст. 54 МК України, п. 29 Постанови № 450, п.п. 4.5.10 п.4.5 Порядку № 641, органом доходів і зборів було перевірено та визнано заявлену декларантом митну вартість товару за ціною договору. Під час випуску товару за тимчасовою митною декларацією органом доходів і зборів не було виявлено розбіжностей, ознак підробки та не було встановлено, що подані документи не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. При цьому сам випуск товарів за тимчасовою митною декларацією свідчить про те, що митницею за результатами проведеної на підставі п. 1 ч. 4 ст. 54 МК України перевірки заявленої позивачем митної вартості товарів було прийнято рішення про її підтвердження наданими позивачем документами. Збільшення ж органом доходів і зборів митної вартості товарів під час оформлення додаткової декларації суперечить складовим принципам верховенства права (передбачуваності та визначеності). У спірному рішенні про коригування митної вартості товарів органом доходів і зборів не вказано жодної обґрунтованої підстави на підтвердження виявлених на думку митного органу розбіжностей та не доведено, що ці розбіжності впливають саме на числове значення складових митної вартості товарів.

Ухвалою від 11.11.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

29.11.2019 до суду від Одеської митниці ДФС надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що в ході здійснення контролю було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а подані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарі та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачено або підлягає сплаті з ці товари, а саме у наданих документах відсутня інформація щодо включення або не включення вартості упаковки та пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних з пакуванням, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар. У поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності, а саме у п.2.1 зовнішньоекономічної угоди від 01.07.2019 № 7 не відображено, які саме складові входять у вартість товару, зазначену Продавцем; в той же час у наданих товаросупровідних документах відсутня інформація щодо таких складових вартості передбачених умовами поставки DAP (у тлумаченні редакції від 01.01.2011 видання від 01.01.2000 № 560 Правил Інкотермс 2010 Міжнародної торгівельної палати) як: маркування, пакування, вартості самої упаковки, страхування та доставки товару до пункту призначення, - що унеможливлює перевірку та співставлення складових заявленої декларантом митної вартості товару. В пункту 4.1 Контракту зазначено, що якість товару повинна відповідати міжнародним стандартам і сертифікатам виробника, але цей документ відсутній у пакеті документів. У комерційному інвойсі від 06.08.2019 № 5069 відсутні умови оплати за товар, передбачені п. 7.2 зовнішньоекономічної угоди, та банківські реквізити Продавця. У інвойсі ціна за одиницю штучного товару вказана у нехарактерних одиницях виміру (у кг), що ставить під сумнів автентичність документа та може містити можливі ознаки підробки.

Ухвалою від 02.12.2019 заяву Одеської митниці ДФС із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін залишено без задоволення.

04.12.2019 до суду від ТОВ Веста Лайф надійшла відповідь на відзив.

09.12.2019 до суду від Одеської митниці ДФС надійшли заперечення на відповідь позивача на відзив.

Ухвалою від 10.12.2019 замінено відповідача у справі з Одеської митниці ДФС на її правонаступника Одеську митницю Держмитслужби.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила задовольнити.

Представник відповідача до суду не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Вислухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.

Судом встановлено, що між ТОВ Веста Лайф (Україна) (Покупець) та Textile Fairplay Exim F.Z.E. (ОАЕ) (Продавець) 01.07.2019 укладено контракт № 7, відповідно до п.1.2 умов якого продавець продає, а покупець приймає та оплачує товар відповідно до інвойсів по кожній поставці.

Згідно з п. 1.2 вид, кількість, ціна, вартість товару узгоджується між Продавцем та Покупцем та фіксується в інвойсах до контракту.

Відповідно до п.4.1, п.4.2 якість товару, проданого відповідно до даного контракту, повинна повністю відповідати міжнародним стандартам і сертифікатам виробника і продавець відповідає за якість товару, що поставляється.

Згідно з п.5.1, п.5.2 контракту пакування, у якому відвантажується товар, повинне відповіти технічним умовам, а також забезпечувати за умови належного поводження з вантажем схоронність товару піж час транспортування морським транспортом. На кожну партію товару Продавець зобов`язується надати наступні документи: інвойс; товаросупровідну накладну чи телекс-реліз (морський коносамент).

Відповідно до розділу 6 контракту поставка товару може здійснюватися морським та автомобільним транспорт (п.6.1). Умови постави згідно цього контракту обмовляються сторонами для кожної окремої поставки в інвойсі до контракту згідно з правилами Інкотермс 2010 (п.6.2). За дорученням Продавця безпосереднім відправником товару може бути інша фірма. Відправник товару та конкретні умови вказуються в інвойсах (п.6.3).

Згідно з розділом 7 валютою оплати товару, що поставляється, є долар США. Оплата здійснюється в доларах США на розрахунковий рахунок Покупця (п.7.1). Оплата за товар здійснюється з відстроченням платежу на 90 днів з моменту перетинання товаром митного кордону України (п.7.2).

На підставі вказаного контракту позивачу на умовах постави DAP Чорноморськ від відправника Langowski Shipping Pruszkow (Польща) було відправлено товар куртки чоловічі синтетичні , країна виробництва - Китай, вагою нетто - 20 161 кг, вартістю 6,12 дол США / кг, загальною вартістю 123 385,32 дол США, згідно інвойсі № 5069 від 06.08.2019, виставленому продавцем.

Зазначений товар ввезено на територію України 17.08.2019 через Львівську митницю ДФС та доставлено до Одеської митниці ДФС 19.08.2019, до якої з метою митного оформлення позивачем подано ЕМД № UA500090/2019/015160 від 06.09.2019, в якій заявлено митну вартість товару за вищевказаним інвойсом (ціною договору).

З метою митного оформлення товару ТОВ Веста Лайф подало до Одеської митниці ДФС електронну митну декларацію № UA500090/2019/015160 від 06.09.2019, в якій заявлено митну вартість товару за першим методом визначення митною вартості - за ціною договору на рівні 6,12 дол США / кг (загальна митна вартість товару - 123 385,32 дол США).

Декларування вказаного товару здійснювалося за тимчасовою митною декларацією (типу СН ), за якою товар було випущено на митну територію України відповідно до ст. 260, ч. 21 ст. 356 МК України зі сплатою митних платежів згідно із заявою декларантом митною вартістю, визначеною за основним методом визначення митної вартості товару - за ціною договору.

Згідно класифікатора типів декларацій, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 № 1011, декларація типу ТН - це тимчасова митна декларація на товари, точні відомості про код згідно з УКТ ЗЕД яких можуть бути встановлені після проведення їх дослідження, отримання додаткової інформації тощо.

Не володіючи точними відомостями, необхідними для однозначного визначення коду товару згідно УКТ ЗЕД, у відповідності до наведених положень МК України позивачем попередньо заявлено код товару 6210 40 00 00 згідно УКТ ЗЕД (ставка ввізного митна 12%), а посадовими особами митниці відібрано проби (зразки) товару та направлено відповідний запит до Одеського управління з питань експертиз та досліджень. За вказаною тимчасовою МД товар було після проведення митного контролю та оформлення було випущено на митну територію України зі сплатою митних платежів згідно із заявою декларантом митною вартістю.

Після проведення лабораторних досліджень на підставі експертного висновку Одеського управління з питань експертиз та досліджень Департаменту податкових та митних експертиз ДФС № 142008700-1510 від 11.10.2019 Одеською митницею ДФС прийнято рішення про визначення коду товару від 18.10.2019 № КТ-UA-500090-0312-2019, згідно якого імпортований товар повинен класифікуватися за кодом 6201 93 00 00 (ставка ввізного митна 12%).

Отримавши вказане рішення, позивач подав до митного органу додаткову декларацію UA500090/2019/019122 від 21.10.2019, що містить точні відомості про код товару куртки чоловічі 6201 93 00 00 згідно УКТ ЗЕД.

На підтвердження митної вартості надано відповідний пакет документів: пакувальний лист б/н від 06.08.2019; рахунок-фактура (інвойс) № 5069 від 06.08.2019; автотранспортна накладна б/н від 16.08.2019; декларація про походження товару № 5069 від 06.08.2019; рішення про визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД № KT-UA500090-0312-2019 від 18.10.2019; висновок про результати дослідження експертного підрозділу Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи № 142008700-1510 від 11.10.2019; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № UA500090/2019/013560 від 06.09.2019; зовнішньоекономічний договір (контракт) № 7 від 01.07.2019; акт фізичного огляду від 19.08.2019; заява підприємства, подання якої передує митному оформленню товарів і транспортних засобів б/н від 06.09.2019.

Однак митний орган не погодився із заявою декларантом у додатковій декларації митною вартістю, визначеною за ціною договору, прийнявши рішення про коригування митної вартості № UA500090/2019000011/1 від 22.10.2019, яким органом доходів і зборів визначено митну вартість товару із застосуванням резервного методу на рівні 14,05 дол. США / кг (загальна митна вартість товару - 227 385,20 дол США).

Також на підставі ч. 6 ст. 54, ч. ч. 1, 2, 3 ст. 256 МК України Одеською митницею ДФС видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500090/2019/00161 від 22.10.2019 та роз`яснено вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає зазначені рішення про коригування митної вартості та картку відмови необґрунтованими, а позовні вимоги підлягаючими задоволенню у зв`язку з наступним.

Зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості № UA500090/2019000011/1 від 22.10.2019 вбачається, що за результатами візуальної перевірки, передбаченої ст. 337 МК, було встановлено, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності, а саме у п.2.1 зовнішньоекономічної угоди від 01.07.2019 № 7 не відображено, які саме складові входять у вартість товару, зазначену Продавцем; в той же час у наданих товаросупровідних документах відсутня інформація щодо таких складових вартості передбачених умовами поставки DAP (у тлумаченні редакції від 01.01.2011 видання від 01.01.2000 № 560 Правил Інкотермс 2010 Міжнародної торгівельної палати) як: маркування, пакування, вартості самої упаковки, страхування та доставки товару до пункту призначення, - що унеможливлює перевірку та співставлення складових заявленої декларантом митної вартості товару. В пункту 4.1 Контракту зазначено, що якість товару повинна відповідати міжнародним стандартам і сертифікатам виробника, але цей документ відсутній у пакеті документів. У комерційному інвойсі від 06.08.2019 № 5069 відсутні умови оплати за товар, передбачені п. 7.2 зовнішньоекономічної угоди, та банківські реквізити Продавця. У інвойсі ціна за одиницю штучного товару вказана у нехарактерних одиницях виміру (у кг), що ставить під сумнів автентичність документа та може містити можливі ознаки підробки.

Відповідно до частини першої статті 53 Митного Кодексу України (далі - МК України) у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно із частиною шостою статі 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 26 Положення про митні декларації, затвердженої постановою Кабінетом Міністрів України від 21.05.2012 № 450 декларування партії товарів, ввезених на митну територію України, або партії товарів, що вивозяться за межі митної території України, може бути здійснено з використанням тимчасової митної декларації за бажанням декларанта або уповноваженої ним особи у разі, коли декларант не володіє точними відомостями про характеристики товарів, необхідні для заповнення митної декларації у звичайному порядку, зокрема коли:

- точні відомості про код товару згідно з УКТЗЕД можуть бути встановлені після проведення їх дослідження;

- у процесі контролю правильності заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару згідно з УКТЗЕД виникають суперечності щодо тлумачення положень УКТЗЕД, розв`язання яких вимагає додаткової інформації, спеціальних знань, проведення досліджень тощо;

- відомості про кількісні характеристики товарів можуть бути встановлені після навантаження товарів на транспортний засіб або вивантаження товару з транспортного засобу;

- ціна товарів визначається за формулою.

Тимчасова митна декларація підтверджує взяття декларантом або уповноваженою ним особою зобов`язання подати митному органу додаткову декларацію у строк не більше 45 днів з дати оформлення тимчасової митної декларації.

Аналогічні положення щодо тимчасової митної декларації міститься у статті 260 МК України, згідно положень якої також передбачено, що орган доходів і зборів не має права відмовити в прийнятті тимчасової митної декларації, якщо виконано всі умови, встановлені цим Кодексом.

Відмова органу доходів і зборів в прийнятті тимчасової або періодичної митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта.

Частиною дванадцятою статті 264 МК України передбачено, що у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів.

З огляду на матеріали справи, подана Товариством тимчасова митна декларація прийнята митницею. Підставою для подачі даної декларації стала відсутність точних відомостей про код товару імпортованого згідно з УКТЗЕД. Ввезений товар на митну територію України випущений у вільний обіг, у зв`язку із виконанням позивачем вимог частини третьої статті 260 МК України, зокрема застосована найбільша ставка митних платежів з тих, під яку може підпадати такий товар.

Під поняттям вільний обіг МК України розуміє обіг товарів, який здійснюється без обмежень з боку органів доходів і зборів України (пункт 6 частини першої статті 4).

У відповідності до абзацу першого пункту 2 частини третьої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю.

Отже, з урахуванням того, що митним органом без зауважень була прийнята тимчасова митна декларація № UA500090/2019/015160 від 06.09.2019, поставленого товару згідно контракту від 01.07.2019 № 7, в якій заявлено митну вартість товару за ціною договору (контракту), митним органом фактично визнано заявлену митну вартість товару, у зв`язку із чим у нього були відсутні правові підстави для коригування такої митної вартості, яка заявлена у додатковій митній декларації, обов`язок щодо подання якої покладено на декларанта. Тим більше, що такий товар був випущений у вільний обіг.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28 лютого 2018 року по справі № 815/813/17, адміністративне провадження № К/9901/594/18, від 16 жовтня 2018 року по справі № 815/2284/17, адміністративне провадження № К/9901/5241/18.

Відповідно до правового висновку, що міститься у зазначеній постанові Верховного Суду, прийняття без зауважень митним органом тимчасової митної декларації є фактично визнанням уповноваженим державним органом заявленої митної вартості товару, що виключає можливість подальшого коригування такої митної вартості, яка заявлена у додатковій митній декларації, обов`язок щодо подання якої покладено на декларанта.

Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, виявлені митним органом розбіжності в частині невідображення у поданих до митного оформлення документах складових вартості товарів, передбачених умовами поставки DAP правил Інкотермс 2010, як маркування, пакування, вартості самої упаковки, страхування та доставки товару до пункту призначення суд оцінює критично, з огляду на наступне.

Так, умови поставки DAP ( Delivered at Terminal - Поставка на терміналі ) згідно Інкотермс 2010 означають, що продавець здійснює поставку до узгодженого місця призначення та несе усі ризики, пов`язані з доставкою товару та його вивантаженням в місці призначення.

Згідно пунктів АЗ, БЗ умов поставки DAP згідно Інкотермс 2010 Продавець зобов`язаний за свій рахунок укласти договір перевезення товару до узгодженого місця призначення, тоді як у Покупця немає зобов`язань по укладенню договору доставки товару. Ані у Продавця, ані у Покупця відсутній обов`язок укладати договір страхування товару.

Пунктами А9, Б9 умов поставки DAP згідно Інкотермс 2010 встановлено, що Продавець зобов`язаний за свій рахунок забезпечити упаковку товару, за виключенням коли в даній галузі торгівлі звичайно прийнято відвантажувати вказаний у договорі товар без упаковки. В обов`язках Продавця також вказано, що маркування упакованого товару повинно бути здійснено належним чином. Обов`язку по сплаті витрат на пакування чи маркування товару у Покупця немає.

У відповідності зі ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати, понесені покупцем на вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних з пакуванням; витрати на навантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрати на страхування товару.

Зі змісту наведеної норми випливає, що такі складові митної вартості товарів додаються до неї (митної вартості) тільки в тому випадку, якщо вони не включені в ціну, що фактично сплачена або підлягає сплаті.

З огляду на матеріали справи, декларант не поніс будь-яких витрат на маркування, пакування, вартості самої упаковки та доставки товару до пункту призначення, а страхування товару взагалі не відбувалось, що підтверджується умовами поставки, узгодженими сторонами Контракту. Таким чином, підстави для включення таких витрат до митної вартості оцінюваних товарів відсутні, оскільки вони включені в ціну товару, що виставлена Продавцем у інвойсі.

Крім того, в якості розбіжності, визначеною митницею, зазначено відсутність серед поданих до митного оформлення документів сертифікату якості виробника згідно п. 4.1 Контракту.

Так, умовами Контракту № 7 від 01.07.2019 не передбачено обов`язку Продавця товару надавати Покупцю такі документи (п. 5.2 Контракту), а виключний перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, закріплений в статті 53 МК України, серед яких немає сертифікату якості товару. Згідно п. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Що ж стосується відсутності у комерційному інвойсі від 06.08.2019 № 5069 умов оплати за товар та банківських реквізитів Продавця, то вказане жодним чином не впливає на числові значення складових митної вартості товарів, адже вказані відомості вказані в Контракті № 7 від 01.07.2019, посилання на якій міститься в інвойсі.

Стосовно висновку посадових осіб митниці про нехарактерні одиниці виміру товару у кілограмах, то суд враховує, що Законом України Про Митний тариф України визначено, що основною одиницею виміру та обліку кількості товарів в УКТЗЕД є одиниця маси - кілограм (кг). Для товарів групи 62 штуки визначені додатковими одиницями виміру.

Отже вказана обставина також не впливає на числові значення складових митної вартості товарів та навпаки свідчить, що імпортований товар є недорогим товаром, який продається поліетиленовими мішками, а не штучно.

Інших розбіжностей у поданих до митного оформлення документах у спірному рішенні про коригування митної вартості не зазначено.

Таким чином, орган доходів і зборів не обґрунтував того, що документи подані декларантом є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів. Натомість матеріали справи свідчать, що в поданих при митному оформленні товару документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.

Отже, митним органом безпідставно застосовано резервний метод визначення митної вартості товарів у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів, оскільки надані декларантом документи підтверджували числове значення митної вартості товару, визначені за ціною договору.

За викладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів і картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно рішення п. 71 Європейського суду з прав людини у справі "Звежинський проти Польщі" позбавлення майна, може бути виправданим, лише якщо воно відбувається в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом. Крім того, будь-яке втручання у право власності має відповідати критерію пропорційності (цит. вище справа Брумареску).

Під час втручання необхідно дотримуватися "справедливої рівноваги" між загальними інтересами суспільства і вимогами захисту основних прав людини (рішення у справі "Pressos Compania Naviera S. A." та інші проти Бельгії". Цю рівновагу буде порушено, якщо людині доведеться нести надто специфічний або надмірний тягар (

При цьому, розглядаючи питання, які мають загальний інтерес, органи державної влади повинні діяти коректно і дуже послідовно (рішення у справі "Беєлер проти Італії"). Крім того, як охоронець громадського порядку держава має моральне зобов`язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок.

Крім цього, згідно п. 17 рішення у справі TOB Полімерконтейнер проти України , будь-яке втручання, включаючи те, яке виникло в результаті заходів для забезпечення сплати податків, не повинно порушувати справедливого балансу між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Важливість забезпечення такого балансу в цілому відображається в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на зацікавлену особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, приймаючи до уваги правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 28 лютого 2018 року по справі № 815/813/17, адміністративне провадження № К/9901/594/18, від 16 жовтня 2018 року по справі № 815/2284/17, адміністративне провадження № К/9901/5241/18, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Також, беручи до уваги сплачений позивачем судовий збір в сумі 21 131 грн, позивачу у відповідності до ч. 3 ст. 139 КАС України належить присудити за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Одеської митниці Держмитслужби судові витрати в розмірі 15 503,69 грн, а решту надмірно сплачену суму в розмірі 5 627,31 грн повернути з Державного бюджету України.

Так, в постанові від 14.05.2019 по справі № 826/8432/18, а також в низці рішень по іншим справам, Верховний Суд зазначив, що ціною позову є грошовий вираз майнових вимог позивача, що являється різницею митних платежів, що підлягали сплаті згідно з митною вартістю, розрахованою декларантом, та митною вартістю, розрахованою митним органом у рішенні про коригування митної вартості товарів. Сума, яку необхідно доплатити для випуску товарів у вільний обіг, є загальною сумою майнових вимог позивача, тобто ціною позову.

Таким чином, оскільки прийняття контролюючим органом рішень про коригування митної вартості безпосереднім наслідком має зміну складу майна позивача, суд приходить до висновку, що позовні вимога про скасування рішень про коригування митної вартості є вимогами майнового характеру.

З огляду на те, що спірним рішенням про коригування митної вартості товарів Одеською митницею ДФС збільшено вартість товару до 227 385,20 дол США або 5 755 264,71 грн (курс валюти згідно ч. 3 ст. 260 МКУ 25,310639), сума митних платежів, які підлягали сплаті за встановленою митницею митною вартістю товарів становить 1 979 811,07 грн (ввізне мито 690 631,77 грн (ставка мита 12%), ПДВ 1 289 179,30 грн), у зв`язку із чим ціна позову (різниця між сплаченими митними платежами та тими, що підлягають сплаті за скоригованою митницею вартістю товару, становить 905 512,39 грн (в т.ч. ввізне мито 315 876,42 грн, ПДВ 589 635,97 грн).

Отже за подання даного адміністративного позову відповідно до ст. 4 Закону України Про судовий збір позивачу потрібно було сплатити 13 582,69 грн (1,5 % від 905 512,39 (майнова вимога)) та 1921 грн (немайнова вимога), що складає 15 503,69 грн, тоді як позивачем було сплачено 21 131 грн згідно платіжного доручення № 39 від 06.11.2019 внаслідок помилкового визначенням судом ціни позову в ухвалі про залишення позовної заяви без руху.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.

Таким чином, решта оплаченої суми судового збору в розмірі 5 627,31 грн підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України, як надмірно сплачена.

Керуючись ст.ст. 139, 242-246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Веста Лайф (65014, м. Одеса, вул. Базарна, 5/5; код ЄДРПОУ 39412801) до Одеської митниці Держмитслужби (65078, Одеська область, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, будинок 21А; код ЄДРПОУ 43333459) про скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA500090/2019/000011/1 від 22.10.2019 та картку в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500090/2019/00161.

Стягнути з бюджетних асигнувань Одеської митниці Держмитслужби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Веста Лайф судові витрати у розмірі 15 503,69 грн (п`ятнадцять тисяч п`ятсот три грн 69 коп.).

Повернути з Державного бюджету України через Управління Державної казначейської служби України у м. Одесі Одеській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Веста Лайф судовий збір в розмірі 5 627,31 грн (п`ять тисяч шістсот двадцять сім грн 31 коп.).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 14.01.2020.

Суддя І.В. Завальнюк