Постанова

від 16.12.2020 по справі 420/6412/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/6412/19 Головуючий в 1 інстанції: Завальнюк І.В.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.,

суддів: Бойка А.В., Федусика А.Г.,

при секретарі Жигайлової О.Е.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Одеської митниці Держмитслужби на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 січня 2020 року, ухвалене у відкритому судовому засіданні о 10:38 год. в м. Одесі, по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТА ЛАЙФ" до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, картки відмови, -

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2019 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, в якому просив визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA500090/2019/000011/1 від 22.10.2019 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500090/2019/00161.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що орган доходів і зборів не навів доказів того, що документи, подані декларантом є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів. В поданих при митному оформленні товару документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Отже, митним органом безпідставно застосовано резервний метод визначення митної вартості товарів у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів, оскільки надані декларантом документи підтверджували числове значення митної вартості товару, визначені за ціною договору. Прийняття митницею картки відмови є похідним від прийняття рішення про коригування митної вартості, отже у разі визнання рішення протиправним, відповідно картка відмови також підлягає скасування.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09 січня 2020 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Доводами апеляційної скарги зазначено, що Одеським окружним адміністративним судом не було враховано, що під час митного контролю товарів за митною декларацією (МД) № UА500090/2019/019122 від 21.10.2019 програмним комплексом автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР) сформовані форми контролю, які у зв`язку з можливим заниженням митної вартості товарів, передбачали необхідність здійснення митницею перевірки правильності визначення митної вартості із зверненням уваги на митну вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів; проведення перевірки відомостей, що містяться в документах, які підтверджують митну вартість товарів; здійснення запиту додаткових документів; а у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 Митного кодексу України - прийняття рішення про коригування митної вартості. Отже, Одеським окружним адміністративним судом не застосовані положення частин першої. четвертої статті 337 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VІ, стандартні правила 6.3, 6.4 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур (дата підписання: 18.05.1973, дата приєднання України: 15.02.2011, дата набрання чинності для України: 15.09.2011); розділу VII Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, який затверджений наказом Міністерства фінансів України від 31.07.2015 684 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21.08.2015 за № 1021/27466); пунктів 1, 2.2, 2.5, 2.12, 8 розділу 2 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, які затверджені наказом Державної фіскальної служби України від 11.09.2015 № 689. Також під час здійснення Одеською митницею ДФС контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) № UА500090/2019/019122 від 21.10.2019 було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Апелянт вказує, що Одеський окружний адміністративний суд не звернув уваги на те, що декларантом не подані в повному обсязі документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частині 3 статті 53 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VІ, а саме: не подано: 1) виписки з бухгалтерської документації; 2) каталогів, специфікації; 3) копії митної декларації країни відправлення; 4) висновків про вартісні та якісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. У рішенні про коригування митної вартості товарів № UА500090/2019/000011/1 від 22.10.2019 наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, також у цих рішеннях про коригування митної вартості визначені джерела інформації, що використовувались митним органом для визначення митної вартості. а саме: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), у яких міститься інформація, отримана за результатами митного контролю із зазначенням номерів митних декларацій - митні декларації (МД) №UА500090/2019/014471 від 30.08.2019 та № UА500090/2019/017938 від 07.10.2019. Враховуючи вищевикладені причини та положення частини 6 статті 54, ч. 1,2,3 статті 256 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VІ, Одеською митницею ДФС була видана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UІА500090/2019/00161 від 22.10.2019 та роз`яснено вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів дійного призначення.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що під час випуску товарів за тимчасовою митною декларацією митним органом не було виявлено розбіжностей, ознак підробки та не було встановлено, що подані документи не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Випуск товарів за тимчасовою митною декларацією свідчить про те, що митницею за результатами проведеної на підставі ч. З, п.1 ч.4 ст.54 Митного кодексу України перевірки заявленої позивачем митної вартості товарів було прийнято рішення про її підтвердження наданими позивачем документами, що й стало підставою для випуску товарів за ціною договору. З огляду на викладене коригування митної вартості товарів на етапі подання додаткової декларації суперечить принципу належного урядування , та порушує принцип послідовності застосування методів визначення митної вартості, передбачений ч.3 ст. 57 Митного кодексу України. Адже, під час митного оформлення тимчасової митної декларації подані до митного оформлення документи були визнані достатніми для застосування першого методу визначення митної вартості, а під час подання тих самих документів до додаткової декларації контролюючий орган визначив митну вартість оцінюваних товарів шляхом застосування резервного методу визначення митної вартості. Таким чином, як правильно встановлено судом першої інстанції, відсутні підстави для включення до митної вартості ввезеного товару таких витрат як маркування, пакування, вартості самої упаковки та доставки товару до пункту призначення, оскільки вони включені в ціну товару, що виставлена продавцем у інвойсі. Стосовно відсутності серед поданих документів сертифікату якості виробника, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що умовами Контракту не передбачено обов`язку Продавця надати такий документ Покупцю. Щодо відсутності у інвойсі умов оплати за товар та банківських реквізитів, суд обгрунтовано зазначив, що вказане жодним чином не впливає на числові значення складових митної вартості товарів, адже вказані відомості вказані у Контракті № 7 від 01.07.2019 р., посилання на який міститься в інвойсі від 06.08.2019 № 5069. Отже усі наведені на думку митного органу розбіжності не є ціноутворюючими та не впливають на числові складові митної вартості ввезеного товару. Таким чином, орган доходів і зборів зобов`язаний навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості у т.ч. за резервним методом визначення митної вартості, що не було зроблено митницею у спірному рішенні, в порушення ч. 2 ст. 55 МК України, пункту 2,1 розділу II Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24,05.2012 р. № 598. З урахуванням вищевикладеного, на думку позивача, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов до законного та обгрунтованого висновку, що контролюючий орган не довів належними достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що підлягає сплаті за ці товари, та не дають можливості здійснити митне оформлення за основним методом визначення митної вартості товару - за ціною договору. За таких обставин, на думку позивача, апеляційна скарга Одеської митниці Держмитслужби є невмотивованою, а рішення суду першої інстанції про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови є законним та обгрунтованим. З огляду на зазначене, позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 124-130 КАС України, в судове засідання не з`явились, враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов`язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Згідно ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ «Веста Лайф» (Україна) (Покупець) та Textile Fairplay Exim F.Z.E. (ОАЕ) (Продавець) 01.07.2019 укладено контракт № 7, відповідно до п.1.2 умов якого продавець продає, а покупець приймає та оплачує товар відповідно до інвойсів по кожній поставці.

Згідно з п. 1.2 вид, кількість, ціна, вартість товару узгоджується між Продавцем та Покупцем та фіксується в інвойсах до контракту.

Відповідно до п.4.1, п.4.2 якість товару, проданого відповідно до даного контракту, повинна повністю відповідати міжнародним стандартам і сертифікатам виробника і продавець відповідає за якість товару, що поставляється.

Згідно з п.5.1, п.5.2 контракту пакування, у якому відвантажується товар, повинне відповіти технічним умовам, а також забезпечувати за умови належного поводження з вантажем схоронність товару піж час транспортування морським транспортом. На кожну партію товару Продавець зобов`язується надати наступні документи: інвойс; товаросупровідну накладну чи телекс-реліз (морський коносамент).

Відповідно до розділу 6 контракту поставка товару може здійснюватися морським та автомобільним транспорт (п.6.1). Умови постави згідно цього контракту обмовляються сторонами для кожної окремої поставки в інвойсі до контракту згідно з правилами Інкотермс 2010 (п.6.2). За дорученням Продавця безпосереднім відправником товару може бути інша фірма. Відправник товару та конкретні умови вказуються в інвойсах (п.6.3).

Згідно з розділом 7 валютою оплати товару, що поставляється, є долар США. Оплата здійснюється в доларах США на розрахунковий рахунок Покупця (п.7.1). Оплата за товар здійснюється з відстроченням платежу на 90 днів з моменту перетинання товаром митного кордону України (п.7.2).

На підставі вказаного контракту позивачу на умовах постави DAP Чорноморськ від відправника Langowski Shipping Pruszkow (Польща) було відправлено товар «куртки чоловічі синтетичні» , країна виробництва - Китай, вагою нетто - 20 161 кг, вартістю 6,12 дол США / кг, загальною вартістю 123 385,32 дол США, згідно інвойсі № 5069 від 06.08.2019, виставленому продавцем.

Зазначений товар ввезено на територію України 17.08.2019 через Львівську митницю ДФС та доставлено до Одеської митниці ДФС 19.08.2019, до якої з метою митного оформлення позивачем подано ЕМД № UA500090/2019/015160 від 06.09.2019, в якій заявлено митну вартість товару за вищевказаним інвойсом (ціною договору).

З метою митного оформлення товару ТОВ «Веста Лайф» подало до Одеської митниці ДФС електронну митну декларацію № UA500090/2019/015160 від 06.09.2019, в якій заявлено митну вартість товару за першим методом визначення митною вартості - за ціною договору на рівні 6,12 дол США / кг (загальна митна вартість товару - 123 385,32 дол США).

Декларування вказаного товару здійснювалося за тимчасовою митною декларацією (типу «СН» ), за якою товар було випущено на митну територію України відповідно до ст. 260, ч. 21 ст. 356 МК України зі сплатою митних платежів згідно із заявою декларантом митною вартістю, визначеною за основним методом визначення митної вартості товару - за ціною договору.

Згідно класифікатора типів декларацій, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 № 1011, декларація типу «ТН» - це тимчасова митна декларація на товари, точні відомості про код згідно з УКТ ЗЕД яких можуть бути встановлені після проведення їх дослідження, отримання додаткової інформації тощо.

Не володіючи точними відомостями, необхідними для однозначного визначення коду товару згідно УКТ ЗЕД, у відповідності до наведених положень МК України позивачем попередньо заявлено код товару 6210 40 00 00 згідно УКТ ЗЕД (ставка ввізного митна 12%), а посадовими особами митниці відібрано проби (зразки) товару та направлено відповідний запит до Одеського управління з питань експертиз та досліджень. За вказаною тимчасовою МД товар було після проведення митного контролю та оформлення було випущено на митну територію України зі сплатою митних платежів згідно із заявою декларантом митною вартістю.

Після проведення лабораторних досліджень на підставі експертного висновку Одеського управління з питань експертиз та досліджень Департаменту податкових та митних експертиз ДФС № 142008700-1510 від 11.10.2019 Одеською митницею ДФС прийнято рішення про визначення коду товару від 18.10.2019 № КТ-UA-500090-0312-2019, згідно якого імпортований товар повинен класифікуватися за кодом 6201 93 00 00 (ставка ввізного митна 12%).

Отримавши вказане рішення, позивач подав до митного органу додаткову декларацію UA500090/2019/019122 від 21.10.2019, що містить точні відомості про код товару «куртки чоловічі» 6201 93 00 00 згідно УКТ ЗЕД.

На підтвердження митної вартості надано відповідний пакет документів: пакувальний лист б/н від 06.08.2019; рахунок-фактура (інвойс) № 5069 від 06.08.2019; автотранспортна накладна б/н від 16.08.2019; декларація про походження товару № 5069 від 06.08.2019; рішення про визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД № KT-UA500090-0312-2019 від 18.10.2019; висновок про результати дослідження експертного підрозділу Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи № 142008700-1510 від 11.10.2019; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № UA500090/2019/013560 від 06.09.2019; зовнішньоекономічний договір (контракт) № 7 від 01.07.2019; акт фізичного огляду від 19.08.2019; заява підприємства, подання якої передує митному оформленню товарів і транспортних засобів б/н від 06.09.2019.

Однак митний орган не погодився із заявленою декларантом у додатковій декларації митною вартістю, визначеною за ціною договору, прийнявши рішення про коригування митної вартості № UA500090/2019000011/1 від 22.10.2019, яким органом доходів і зборів визначено митну вартість товару із застосуванням резервного методу на рівні 14,05 дол. США / кг (загальна митна вартість товару - 227 385,20 дол США).

Також на підставі ч. 6 ст. 54, ч. ч. 1, 2, 3 ст. 256 МК України Одеською митницею ДФС видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500090/2019/00161 від 22.10.2019 та роз`яснено вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів і картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч. 1, ч.2 ст.51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено ч.2 ст.52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

За правилами ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до ч.2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до вимог ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначений положеннями даної статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 МК України).

Як встановлено ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55цього Кодексу.

Згідно ч.4 ст.54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються:

у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до ч.5 ст. 54 МК України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Згідно з ч. 6 ст. 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів та зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.7 ст. 54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до ч.2, 3 ст. 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо миша вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього метолу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч.2, ч.4 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Згідно з ч.1 ст. 60 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Відповідно до ст. 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:

1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;

2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;

3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;

4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;

5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;

6) мінімальної митної вартості;

7) довільної чи фіктивної вартості.

У разі якщо ця стаття застосовується органом доходів і зборів, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.

Згідно з ч.1, ч.2, ч.3 ст. 318 МК України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Митний контроль здійснюється виключно органами доходів і зборів відповідно до цього Кодексу та інших законів України.

Митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Згідно з ч.1,ч.2, ч.3 ст. 334 МК України органи доходів і зборів вимагають від осіб, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України чи провадять діяльність, контроль за якою цим Кодексом покладено на органи доходів і зборів, тільки ті документи та відомості, які необхідні для здійснення митного контролю та встановлені цим Кодексом.

Особи, зазначені у частині першій цієї статті, зобов`язані надавати органам доходів і зборів документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю, в усній, письмовій та/або електронній формі.

Відомості з офіційних документів, наданих для митного контролю та/або митного оформлення, не потребують додаткового підтвердження.

Відповідно до ч.3 ст. 335 МК України разом з митною декларацією органу доходів і зборів подаються рахунок або інший документ, який визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених цим Кодексом, декларація митної вартості. У встановленому цим Кодексом порядку в митній декларації декларантом або уповноваженою ним особою зазначаються відомості про: 1) документи, що підтверджують повноваження особи, яка подає митну декларацію; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або інші документи, що підтверджують право володіння, користування та/або розпорядження товарами; 3) транспортні (перевізні) документи; 4) комерційні документи, наявні у особи, яка подає декларацію; 5) у разі необхідності - документи, що підтверджують дотримання заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності; 6) документи, що підтверджують дотримання обмежень, які виникають у зв`язку із застосуванням захисних, антидемпінгових та компенсаційних заходів (за наявності таких обмежень); 7) у випадках, передбачених цим Кодексом, - документи, що підтверджують країну походження товару; 8) у разі необхідності - документи, що підтверджують сплату та/або забезпечення сплати митних платежів; 9) у разі необхідності - документи, що підтверджують право на пільги із сплати митних платежів, на застосування повного чи часткового звільнення від сплати митних платежів відповідно до обраного митного режиму; 10) у разі необхідності - документи, що підтверджують зміну термінів сплати митних платежів; 11) у разі необхідності - документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів та обраний метод її визначення відповідно до статті 53 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст. 336 МК України митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами органів доходів і зборів шляхом: 1) перевірки документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу надаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України; 2) митного огляду (огляду та переогляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення, огляду та переогляду ручної поклажі та багажу, особистого огляду громадян); 3) обліку товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України; 4) усного опитування громадян та посадових осіб підприємств; 5) огляду територій та приміщень складів тимчасового зберігання, митних складів, вільних митних зон, магазинів безмитної торгівлі та інших місць, де знаходяться товари, транспортні засоби комерційного призначення, що підлягають митному контролю, чи провадиться діяльність, контроль за якою відповідно до цього Кодексу та інших законів України покладено на органи доходів і зборів; 6) перевірки обліку товарів, що переміщуються через митний кордон України та/або перебувають під митним контролем; 7) проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів; 8) направлення запитів до інших державних органів, установ та організацій, уповноважених органів іноземних держав для встановлення автентичності документів, поданих органу доходів і зборів.

Згідно із частиною шостою статі 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до пункту 29 Положення про митні декларації, затвердженої постановою Кабінетом Міністрів України від 21.05.2012 № 450 декларування партії товарів, ввезених на митну територію України, або партії товарів, що вивозяться за межі митної території України, може бути здійснено з використанням тимчасової митної декларації за бажанням декларанта або уповноваженої ним особи у разі, коли декларант не володіє точними відомостями про характеристики товарів, необхідні для заповнення митної декларації у звичайному порядку, зокрема коли:

точні відомості про код товару згідно з УКТЗЕД або характеристики, які впливають на оподаткування товару, зокрема особливими видами мита, можуть бути встановлені після проведення їх дослідження;

у процесі контролю правильності заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару згідно з УКТЗЕД виникають суперечності щодо тлумачення положень УКТЗЕД, розв`язання яких вимагає додаткової інформації, спеціальних знань, проведення досліджень тощо;

відомості про кількісні характеристики товарів можуть бути встановлені після навантаження товарів на транспортний засіб або вивантаження товару з транспортного засобу;

ціна товарів визначається за формулою.

Тимчасова митна декларація підтверджує взяття декларантом або уповноваженою ним особою зобов`язання подати митному органу додаткову декларацію у строк не більше 45 днів з дати оформлення тимчасової митної декларації.

Відповідно до ч.1, ч.2, ч.3 МК України якщо декларант або уповноважена ним особа не володіє точними відомостями про характеристики товарів, необхідні для заповнення митної декларації у звичайному порядку, вона може подати органу доходів і зборів тимчасову митну декларацію на такі товари за умови, що вона містить дані, достатні для поміщення їх у заявлений митний режим, та під зобов`язання про подання додаткової декларації у строк не більше 45 днів з дати оформлення тимчасової митної декларації.

Якщо під час митного оформлення товарів за тимчасовою митною декларацією органом доходів і зборів бралися проби (зразки) цих товарів для проведення їх дослідження (аналізу, експертизи) і рішення органу доходів і зборів за результатами такого дослідження (аналізу, експертизи) не може бути прийнято у 30-денний строк з дня оформлення тимчасової митної декларації, цей строк продовжується органом доходів і зборів, але не більше ніж на 15 днів.

Для випуску товарів відповідно до заявленого митного режиму за тимчасовою митною декларацією застосовуються курси валют, визначені відповідно до статті 3-1 цього Кодексу, заходи тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, чинні на дату прийняття органом доходів і зборів тимчасової митної декларації для оформлення. Якщо декларант не володіє точними відомостями, необхідними для визначення ставок митних платежів, для нарахування сум митних платежів за тимчасовою митною декларацією застосовується найбільша ставка митних платежів з тих, під яку може підпадати товар.

Відповідно до ч.8, ч.9 ст. 260 МК України орган доходів і зборів не має права відмовити в прийнятті тимчасової або періодичної митної декларації, якщо виконано всі умови, встановлені цим Кодексом.

Відмова органу доходів і зборів в прийнятті тимчасової або періодичної митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта.

Частиною 12 статті 264 МК України передбачено, що у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів.

Зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості № UA500090/2019000011/1 від 22.10.2019 вбачається, що за результатами візуальної перевірки, передбаченої ст. 337 МК, було встановлено, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності, а саме у п.2.1 зовнішньоекономічної угоди від 01.07.2019 № 7 не відображено, які саме складові входять у вартість товару, зазначену Продавцем; в той же час у наданих товаросупровідних документах відсутня інформація щодо таких складових вартості передбачених умовами поставки DAP (у тлумаченні редакції від 01.01.2011 видання від 01.01.2000 № 560 Правил Інкотермс 2010 Міжнародної торгівельної палати) як: маркування, пакування, вартості самої упаковки, страхування та доставки товару до пункту призначення, - що унеможливлює перевірку та співставлення складових заявленої декларантом митної вартості товару. В пункту 4.1 Контракту зазначено, що якість товару повинна відповідати міжнародним стандартам і сертифікатам виробника, але цей документ відсутній у пакеті документів. У комерційному інвойсі від 06.08.2019 № 5069 відсутні умови оплати за товар, передбачені п. 7.2 зовнішньоекономічної угоди, та банківські реквізити Продавця. У інвойсі ціна за одиницю штучного товару вказана у нехарактерних одиницях виміру (у кг), що ставить під сумнів автентичність документа та може містити можливі ознаки підробки.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, подана Товариством тимчасова митна декларація прийнята митницею. Підставою для подачі даної декларації стала відсутність точних відомостей про код товару імпортованого згідно з УКТЗЕД. Ввезений товар на митну територію України випущений у вільний обіг, у зв`язку із виконанням позивачем вимог частини третьої статті 260 МК України, зокрема застосована найбільша ставка митних платежів з тих, під яку може підпадати такий товар.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки митним органом без зауважень була прийнята тимчасова митна декларація № UA500090/2019/015160 від 06.09.2019, поставленого товару згідно контракту від 01.07.2019 № 7, в якій заявлено митну вартість товару за ціною договору (контракту), митним органом фактично визнано заявлену митну вартість товару, у зв`язку із чим у нього були відсутні правові підстави для коригування такої митної вартості, яка заявлена у додатковій митній декларації, обов`язок щодо подання якої покладено на декларанта. Тим більше, що такий товар був випущений у вільний обіг.

Прийняття без зауважень митним органом тимчасової митної декларації є фактично визнанням уповноваженим державним органом заявленої митної вартості товару, що виключає можливість подальшого коригування такої митної вартості, яка заявлена у додатковій митній декларації, обов`язок щодо подання якої покладено на декларанта.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28 лютого 2018 року по справі № 815/813/17, від 16 жовтня 2018 року по справі № 815/2284/17.

Крім того, виявлені митним органом розбіжності в частині невідображення у поданих до митного оформлення документах складових вартості товарів, передбачених умовами поставки DAP правил Інкотермс 2010, як маркування, пакування, вартості самої упаковки, страхування та доставки товару до пункту призначення колегія суддів оцінює критично, з огляду на наступне.

Так, умови поставки DAP (« Delivered at Terminal» - «Поставка на терміналі» ) згідно Інкотермс 2010 означають, що продавець здійснює поставку до узгодженого місця призначення та несе усі ризики, пов`язані з доставкою товару та його вивантаженням в місці призначення.

Згідно пунктів АЗ, БЗ умов поставки DAP згідно Інкотермс 2010 Продавець зобов`язаний за свій рахунок укласти договір перевезення товару до узгодженого місця призначення, тоді як у Покупця немає зобов`язань по укладенню договору доставки товару. Ані у Продавця, ані у Покупця відсутній обов`язок укладати договір страхування товару.

Пунктами А9, Б9 умов поставки DAP згідно Інкотермс 2010 встановлено, що Продавець зобов`язаний за свій рахунок забезпечити упаковку товару, за виключенням коли в даній галузі торгівлі звичайно прийнято відвантажувати вказаний у договорі товар без упаковки. В обов`язках Продавця також вказано, що маркування упакованого товару повинно бути здійснено належним чином. Обов`язку по сплаті витрат на пакування чи маркування товару у Покупця немає.

З матеріалів справи вбачається, що декларант не поніс будь-яких витрат на маркування, пакування, вартості самої упаковки та доставки товару до пункту призначення, а страхування товару взагалі не відбувалось, що підтверджується умовами поставки, узгодженими сторонами Контракту. Таким чином, підстави для включення таких витрат до митної вартості оцінюваних товарів відсутні, оскільки вони включені в ціну товару, що виставлена Продавцем у інвойсі.

Крім того, в якості розбіжності, визначеною митницею, зазначено відсутність серед поданих до митного оформлення документів сертифікату якості виробника згідно п. 4.1 Контракту.

Так, умовами Контракту № 7 від 01.07.2019 не передбачено обов`язку Продавця товару надавати Покупцю такі документи (п. 5.2 Контракту), а виключний перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, закріплений в статті 53 МК України, серед яких немає сертифікату якості товару. Згідно п. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Що ж стосується відсутності у комерційному інвойсі від 06.08.2019 № 5069 умов оплати за товар та банківських реквізитів Продавця, то вказане жодним чином не впливає на числові значення складових митної вартості товарів, адже вказані відомості вказані в Контракті № 7 від 01.07.2019, посилання на якій міститься в інвойсі.

Стосовно висновку посадових осіб митниці про нехарактерні одиниці виміру товару у кілограмах, колегія суддів зазначає, що Законом України «Про Митний тариф України» визначено, що основною одиницею виміру та обліку кількості товарів в УКТЗЕД є одиниця маси - кілограм (кг). Для товарів групи 62 «штуки» визначені додатковими одиницями виміру.

Отже вказана обставина не впливає на числові значення складових митної вартості товарів та навпаки свідчить, що імпортований товар є недорогим товаром, який продається поліетиленовими мішками, а не штучно.

Інших розбіжностей у поданих до митного оформлення документах у спірному рішенні про коригування митної вартості не зазначено.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що орган доходів і зборів не обґрунтував того, що документи подані декларантом є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів. Натомість матеріали справи свідчать, що в поданих при митному оформленні товару документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.

Отже, митним органом безпідставно застосовано резервний метод визначення митної вартості товарів у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів, оскільки надані декларантом документи підтверджували числове значення митної вартості товару, визначені за ціною договору.

Положеннями п.2.1 розділу ІІ Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012р. №598, чітко встановлено про необхідність у рішенні при визначенні митної вартості відповідно до положень ст.ст. 59, 60 та 64 МК України, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, робити пояснення щодо зроблених коригувань.

Діюче законодавство з питань державної митної політики не передбачає іншого документа, в якому орган доходів і зборів зобов`язаний давати свої висновки щодо причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, аніж рішення про коригування митної вартості товарів.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що апелянт не спростував контрактну ціну товару, а також не підтвердив об`єктивну неможливість на підставі наданих позивачем документів визначити ціну та рівень митної вартості товару за ціною договору. Додаткових переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору апелянтом не надано, a інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, судом першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

Слід зазначити, що з аналізу положень Митного кодексу України вбачається, що право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Верховний Суд України у постанові від 30 червня 2015 року (справа 21-591а15) зазначив, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації, водночас.

В ході розгляду справи Митнецею не було обґрунтовано підстав, за наявності яких, поданих декларантом документів було недостатньо для визначення митної вартості за основним методом, тобто за ціною договору.

Таким чином, враховуючи все вищенаведене у сукупності колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТА ЛАЙФ" є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення Одеського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Одеської митниці Держмитслужби - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 січня 2020 року - залишити без змін.

Відповідно до ст. 329 КАС України постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 21.12.2020 року.

Головуюча суддя: О.А. Шевчук

Суддя: А.В. Бойко

Суддя: А.Г. Федусик