Постанова

від 11.01.2020 по справі 178/1868/16

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

11 січня 2020 року

м. Київ

справа № 178/1868/16-ц

провадження № 61-28828св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Крата В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Селянське (фермерське) господарство Аудит ,

треті особи: Відділ Держгеокадастру в Криничанському районі Дніпропетровської області, Комунальне підприємство Криничанське бюро технічної інвентаризації ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 жовтня 2017 року в складі колегії суддів: Городничої В. С.,

Варенко О. П., Лаченкової О. В.,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , Селянського (фермерського) господарства Аудит (далі - СФГ Аудит ), треті особи: відділ Держгеокадастру в Криничанському районі Дніпропетровської області, комунальне підприємство Криничанське бюро технічної інвентаризації (далі - КП Криничанське бюро технічної інвентаризації ), про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним.

Позовну заяву мотивовано тим, що 10 березня 2016 року між нею та

ОСОБА_2 було укладено договір оренди земельної ділянки, загальною площею 9,2501 га, кадастровий номер 1222085000:03:002:0113 для ведення сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Покровської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області строком на

20 років.

Зазначала, що з цивільної справи № 178/571/16-ц дізналась про наявність ще одного договору оренди № 10 на вказану земельну ділянку, укладеного 01 січня 2012 року між ОСОБА_2 та СФГ Аудит .

Вважала, що договір оренди від 01 січня 2012 року № 10 не містить істотної умови у відповідності до статті 15 Закону України Про оренду землі , а саме, строків передачі земельної ділянки в оренду.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд визнати недійсним договір оренди земельної ділянки № 10 , загальною площею 9,2501 га, кадастровий номер 1222085000:03:002:0113, яка розташована на території Покровської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області, укладений

01 січня 2012 року між ОСОБА_2 та СФГ Аудит .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Криничанського районного суду Дніпропетровської області

від 29 травня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки, загальною площею

9,2501 га, кадастровий номер 1222085000:03:002:0113, укладений 01 січня

2012 року між ОСОБА_2 та СФГ Аудит .

Суд першої інстанції виходив з того, що договір оренди спірної земельної ділянки від 01 січня 2012 року не відповідає положенням статті 15 Закону України Про оренду землі .

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 жовтня 2017 року рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області

від 29 травня 2017 року скасовано, ухвалено нове рішення про відмову

в задоволенні позову.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що відповідно до рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 листопада 2016 року

у справі №178/571/16-ц позовні вимоги СФГ Аудит задоволено: визнано недійсним договір оренди земельної ділянки, загальною площею 9,2501 га, кадастровий номер 1222085000:03:002:0113 розташовану на території Покровської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області, укладений 10 березня 2016 року міжФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Встановлено, що договір оренди земельної ділянки від 01 січня 2012 року № 10 строком дії на 10 років укладений сторонами із дотриманням вимог статті 203 ЦК України, виконується сторонами належним чином та є чинним, а тому підстав передбачених статтею 215 ЦК України для визнання його недійсним немає.

Аргументи учасників справи

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 подаладо Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом не застосовано закон, який підлягав застосуванню, що призвело до помилок, які стосуються його правового обґрунтування.

У січні 2018 року СФГ Аудит подало відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що рішення суду апеляційної інстанції є законними і обґрунтованими, а тому підстав для його скасування немає.

Рух справи

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ від 21 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження в цій справі.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України справу передано до Касаційного цивільного суду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суди встановили, що 10 березня 2016 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) та ОСОБА_2 укладено договір оренди земельної ділянки, згідно з умовами якого остання на праві приватної власності передала позивачу земельну ділянку загальною площею 9,2501 га, кадастровий номер 1222085000:03:002:0113 розташовану на території Покровської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області.

Право оренди земельної ділянки за ОСОБА_1 зареєстровано 14 березня 2016 року державним реєстратором Приходько Г. І. Криничанського РУЮ Дніпропетровської області за номером запису речового права 13676338.

Однак раніше ? 01 січня 2012 року спірна земельна ділянка була передана

в оренду за договором № 10 СФГ Аудит строком дії на 10 років.

Згідно з актом прийому-передачі земельної ділянки 05 липня 2012 року

ОСОБА_2 передала СФГ Аудит земельну ділянку в натурі, загальною площею 9,2501 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Рішенням Криничанського районного суду Дніпропетровської області

від 02 вересня 2016 року в справі № 178/571/16-ц у задоволенні позовних вимог СФГ Аудит до ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_1 , треті особи: Відділ Держгеокадастру в Криничанському районі Дніпропетровської області, Криничанське районне управління юстиції Дніпропетровської області про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 листопада

2016 року рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 02 вересня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову СФГ Аудит . Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки, загальною площею 9,2501 га, кадастровий номер 1222085000:03:002:0113 розташованої на території Покровської сільської ради Криничанського району Дніпропетровської області, укладений 10 березня 2016 року між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 .

Відповідно до частини третьої статті 61 ЦПК України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржених судових рішень) обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно зі статтями 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту

є усталеним у судовій практиці.

З урахуванням наведених норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення вимог або відмову в їх задоволенні.

Згідно з правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду України від 15 грудня 2013 року у справі № 6-94цс13, від 09 грудня 2015 року

у справі № 6-849цс15, від 21 вересня 2016 року у справі № 6-1512цс16, однією

з обов`язкових умов визнання договору недійсним є порушення, у зв`язку з його укладенням, прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

За таких обставин, не встановивши порушень прав та інтересів позивача

у зв`язку з відсутністю в спірному договорі, стороною якого позивач не є, умови щодо строків передачі земельної ділянки в оренду, передбаченої статтею 15 Закону України Про оренду землі , та врахувавши установлені обставини

у справі № 178/571/16-ц за позовом СФГ Аудит до ОСОБА_2 ,

ФОП ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди, апеляційний суд зробив правильний висновок про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення апеляційного суду ? без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Краснощоков

І. О. Дундар

В. І. Крат