Постанова

від 14.01.2020 по справі 916/1070/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2020 року м. ОдесаСправа № 916/1070/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Таран С.В.,

Суддів: Будішевської Л.О., Поліщук Л.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Конструкції та Будівництво"

на рішення Господарського суду Одеської області від 19.09.2019, прийняте суддею Щавинською Ю.М., м. Одеса, повний текст складено 24.09.2019,

у справі №916/1070/19

за позовом : Фізичної особи-підприємця Ібадуллаєва Олександра Шамільовича

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Конструкції та Будівництво"

про стягнення 161 629,67 грн

ВСТАНОВИВ :

У квітні 2019 р. Фізична особа-підприємець Ібадуллаєв Олександр Шамільович звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Конструкції та Будівництво", в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача борг у сумі 161629,67 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором підряду №1/Ф від 18.04.2018.

За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 11.05.2019 відкрито провадження у справі №916/1070/19.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 19.09.2019 у справі №916/1070/19 (суддя Щавинська Ю.М.) позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Конструкції та Будівництво" на користь Фізичної особи-підприємця Ібадуллаєва Олександра Шамільовича заборгованість у сумі 112032,93 грн та судовий збір у сумі 1680,49 грн; в решті позову відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, місцевий господарський суд послався на неналежне виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором підряду №1/Ф від 18.04.2018 в частині оплати виконаних за цим договором робіт, проте врахував, що позивачем доведено факт наявності у Товариства з обмеженою відповідальністю "Конструкції та Будівництво" заборгованості за вищезазначеним договором лише в частині заявленої до стягнення суми грошових коштів, а саме: у розмірі 112032,93 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Конструкції та Будівництво" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 19.09.2019 у справі №916/1070/19 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Конструкції та Будівництво" на користь Фізичної особи-підприємця Ібадуллаєва Олександра Шамільовича заборгованості у сумі 112032,93 грн скасувати, в іншій частині - залишити без змін.

Зокрема, в апеляційній скарзі скаржник наголошує на тому, що суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги в якості належних доказів проведення відповідачем розрахунків за договором підряду №1/Ф від 18.04.2018 копії дублікатів квитанцій від 09.07.2018 на суму 7035,18 грн та від 09.12.2018 на суму 50251,26 грн, в яких отримувачем платежів зазначено дружину позивача - Ібадуллаєву О.В., оскільки на час сплати вказаних сум грошових коштів банківська картка позивача була заблокована і саме на прохання останнього грошові кошти були перераховані на банківську картку його дружини. Апелянт також зазначає про неналежне дослідження місцевим господарським судом поданих відповідачем доказів, а саме: копій дублікатів квитанцій від 25.10.2018 на суму 30150,75 грн та від 26.10.2018 на суму 40201,01 грн, оскільки відомості про вказані платіжні документи в оскаржуваному рішенні відсутні.

Відповідно до частини тринадцятої статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно із частиною третьою статті 270 Господарського процесуального кодексу України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Частиною десятою статті 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина сьома статті 12 Господарського процесуального кодексу України).

Станом на 01.01.2019 прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі становив 1921 грн (стаття 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2019 рік").

Враховуючи викладене та з огляду на ціну позову у даній справі (161629,67 грн), перегляд оскаржуваного рішення за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Конструкції та Будівництво" ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.11.2019 у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Будішевської Л.О., Поліщук Л.В. вирішено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

У відзиві на апеляційну скаргу б/н від 28.11.2019 (вх.№3930/19/Д2 від 02.12.2019) Фізична особа-підприємець Ібадуллаєв Олександр Шамільович зазначає про її безпідставність та необґрунтованість, просить залишити скаргу без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін. Зокрема, позивач зазначає про те, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні надав належну оцінку доводами відповідача та всім поданим ним платіжним документам. Крім того, позивач звертає увагу апеляційного господарського суду на те, що факт виконання ним робіт за договором підряду №1/Ф від 18.04.2018 на загальну суму 520666,18 грн та факт прийняття цих робіт відповідачем сторонами визнається та не оспорюється.

За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у визначеному складі суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Одеської області норм матеріального та процесуального права, дійшла наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що 18.04.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Конструкції та Будівництво" ("Замовник") та Фізичною особою-підприємцем Ібадуллаєвим Олександром Шамільовичем ("Підрядник") укладено договір підряду №1/Ф (далі - договір №1/Ф від 18.04.2018), відповідно до пункту 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором та відповідно до проектної документації, Підрядник зобов`язується за завданням Замовника протягом визначеного в договорі строку власними силами і засобами виконати комплекс робіт по утепленню і зовнішньому упорядженню фасаду об`єкта будівництва "Перша перга будівництва багатоповерхових житлових будників з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та паркінгом за адресою: м. Одеса, вул. Генерала Бочарова, 35, 53, 45-А в МКРШ-3-9", а Замовник зобов`язується оплатити вартість робіт у строки та на умовах, що визначаються цим договором.

Згідно з пунктом 1.2 договору №1/Ф від 18.04.2018 роботи виконуються Підрядником з матеріалу Замовника. Перелік матеріалу та строк його передачі вказується у специфікації. Підрядник зобов`язаний надати Замовнику звіт про використання матеріалу та повернути його залишок. Норми витрат матеріалу, строки повернення його залишку та основних відходів встановлюються у специфікації.

За умовами пунктів 2.1, 2.2 договору №1/Ф від 18.04.2018 ціна утеплення фасаду будинку складає 260 грн за один квадратний метр, ціна облаштування зовнішніх відкосів вікон складає 35 грн за один погонний метр, яку Замовник сплачує згідно з поданими актами виконаних робіт. Вартість виконання робіт по договору становить 1075736,70 грн, але не більше сукупної вартості робіт, що підтверджуються актами виконаних робіт в рамках даного договору.

В силу пункту 2.3 договору №1/Ф від 18.04.2018 остаточні розрахунки здійснюються безготівковим шляхом у національній валюті України в день підписання сторонами акту виконаних робіт.

Підрядник зобов`язаний своєчасно та якісно, керуючись державними будівельними нормами і правилами, виконувати роботи, які є предметом цього договору (пункт 3.2 договору №1/Ф від 18.04.2018).

Пунктом 5.2 договору №1/Ф від 18.04.2018 передбачено, що Замовник зобов`язується своєчасно проводити оплату згідно з актами виконаних робіт.

У пункті 6.3 договору №1/Ф від 18.04.2018 сторони узгодили, що Замовник має право відмовитись від оплати виконаних робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість їх використання відповідно до мети, зазначеної у проектній документації та договорі, та не можуть бути усунені Підрядником.

Згідно з пунктом 7.1 договору №1/Ф від 18.04.2018 виконання робіт підтверджується актом прийому-передачі робіт, що складається Підрядником та передається Замовнику у 2-х примірниках в термін 2 (двох) робочих днів після завершення виконання робіт/етапу виконання робіт.

Відповідно до пункту 7.2 договору №1/Ф від 18.04.2018 Замовник протягом 2-х робочих днів з дати отримання вищезгаданого акту приймання та передачі виконаних робіт розглядає його; підписує і повертає один примірник Підряднику або ж повертає із мотивованими зауваженнями щодо недоліків у виконаних роботах.

У випадку мотивованої відмови Замовника прийняти роботи сторони складають двосторонній акт із переліком необхідних доробок та строків їх виконання. Після отримання вказаного акту Підрядник зобов`язаний власними силами та засобами усунути виявленні недоліки у вказаний в акті термін (пункт 7.3 договору №1/Ф від 18.04.2018).

В силу пункту 12.1 договору №1/Ф від 18.04.2018 цей договір є укладеним з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором.

За умовами пункту 12.5 договору №1/Ф від 18.04.2018 усі правовідносини, що виникають у зв`язку з виконанням цього договору і не врегульовані ним, регламентуються нормами чинного законодавства України.

На виконання договору №1/Ф від 18.04.2018 Фізичною особою-підприємцем Ібадуллаєвим Олександром Шамільовичем було складено низку актів прийому-передачі виконаних робіт, а саме: акт б/н від 28.07.2018, акт б/н від 08.08.2018, акт б/н від 11.08.2018, акт б/н від 16.08.2018, акт б/н від 28.08.2018, акт б/н від 31.08.2018, акт б/н від 06.09.2018, акт б/н від 11.09.2018, акт б/н від 24.09.2018, акт б/н від 24.09.2018, акт б/н від 12.10.2018, акт б/н від 17.10.2018 та акт б/н від 25.10.2018, відповідно до яких загальна вартість виконаних позивачем робіт склала 520666,18 грн.

Вищезазначені акти прийому-передачі виконаних робіт за договором №1/Ф від 18.04.2018 були підписані позивачем та направлені на адресу відповідача, яка значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, засобами поштового зв`язку, що підтверджується копією опису вкладення у цінний лист №5193701371870 від 11.01.2019.

За твердженням позивача, акти прийому-передачі виконаних робіт за договором №1/Ф від 18.04.2018 відповідачем підписані не були та Фізичній особі-підприємцю Ібадуллаєву Олександру Шамільовичу не повернуті. Докази підписання Товариством з обмеженою відповідальністю "Конструкції та Будівництво" вказаних актів у матеріалах справи відсутні та сторонами до місцевого господарського суду не подані.

На підтвердження проведення Товариством з обмеженою відповідальністю "Конструкції та Будівництво" часткової оплати за договором №1/Ф від 18.04.2018 позивачем до суду першої інстанції подано копії платіжних доручень №385 від 03.07.2018 на суму 25000 грн, №393 від 10.07.2018 на суму 18550 грн, №416 від 03.08.2018 на суму 14425,80 грн, №417 від 03.08.2018 на суму 12300 грн, №418 від 03.08.2018 на суму 14840 грн, №416 від 09.08.2018 на суму 8810 грн, №418 від 09.08.2018 на суму 44927,50 грн, №417 від 09.08.2018 на суму 13150 грн, №427 від 27.08.2018 на суму 3000 грн, №433 від 31.08.2018 на суму 20631,95 грн, №436 від 14.09.2018 на суму 60000 грн та №451 від 02.10.2018 на суму 50000 грн, а також копії дублікатів квитанцій №67384108504772622395 від 25.10.2018 на суму 30150,75 грн та №67384108505635762988 від 26.10.2018 на суму 40201,01 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Конструкції та Будівництво" на підтвердження проведення ним оплати виконаних позивачем робіт за договором №1/Ф від 18.04.2018 надало до місцевого господарського суду копії дублікатів квитанцій №67384108593558294377 від 12.10.2018 на суму 20100,50 грн, №67384108597832822402 від 17.10.2018 на суму 10050,25 грн, №67384108504772622395 від 25.10.2018 на суму 30150,75 грн, №67384108501165068589 від 27.06.2018 на суму 5025,13 грн, №67384108505635762988 від 26.10.2018 на суму 40201,01 грн, №67384108508047868846 від 05.07.2018 на суму 7035,18 грн, №67384108591043524792 від 09.10.2018 на суму 7035,18 грн, №67384108563313815238 від 07.09.2018 на суму 7035,18 грн, №67384108567745693943 від 12.09.2018 на суму 50251,26 грн, №Р24А509321419А93190 від 09.11.2018 на суму 2238,20 грн, №67384108517734805199 від 09.11.2018 на суму 4267 грн, №67384108516059471933 від 07.11.2018 на суму 7035,18 грн, №Р24А509323093А15112 від 09.11.2018 на суму 2294,48 грн, №67384108515922611336 від 07.11.2018 на суму 5025,13 грн, №67384108515919814518 від 07.11.2018 на суму 5025,13 грн, №Р24А509322511А97434 від 09.11.2018 на суму 28590 грн та №67384108515923623388 від 07.11.2018 на суму 18090,45 грн.

В адресованому відповідачу листі б/н від 30.01.2019, який 01.02.2019 був надісланий на адресу останнього засобами поштового зв`язку, про що свідчить копія опису вкладення у цінний лист №5193701396104 від 01.02.2019, позивач вимагав від Товариства з обмеженою відповідальністю "Конструкції та Будівництво" у 3-денний строк погасити заборгованість за договором №1/Ф від 18.04.2018 у сумі 161629,67 грн.

07.02.2019 вищезазначена вимога повторна була направлена відповідачу, що підтверджується копією опису вкладення у цінний лист №5193701397054 від 07.02.2019.

Предметом спору у даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором №1/Ф від 18.04.2018 у розмірі 161629,67 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором №1/Ф від 18.04.2018 в частині оплати виконаних за цим договором робіт, проте врахував, що позивачем доведено факт наявності у Товариства з обмеженою відповідальністю "Конструкції та Будівництво" заборгованості за вищезазначеним договором лише у розмірі 112032,93 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову з огляду на наступне.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Отже, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочин.

Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

В силу статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до частини сьомої статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

За умовами частини першої статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).

Колегія суддів вбачає, що за своєю юридичною природою договір №1/Ф від 18.04.2018 є договором підряду.

Згідно з частинами першою, другою статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Як обґрунтовано зазначено місцевим господарським судом, укладений між сторонами договір №1/Ф від 18.04.2018 є належною підставою виникнення у сторін за цим договором господарського зобов`язання відповідно до статей 173, 174 Господарського кодексу України (статті 11, 202, 509 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов`язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк.

За умовами частини першої статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

В силу частини четвертої статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Отже, відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови замовника від підписання акта. У свою чергу, обов`язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника

Передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором.

Саме такий правовий висновок Верховного Суду викладено в постанові від 15.10.2019 у справі №910/13114/18.

Згідно з пунктом 7.1 договору №1/Ф від 18.04.2018 виконання робіт підтверджується актом прийому-передачі робіт, що складається Підрядником та передається Замовнику у 2-х примірниках в термін 2 (двох) робочих днів після завершення виконання робіт/етапу виконання робіт.

Відповідно до пункту 7.2 договору №1/Ф від 18.04.2018 Замовник протягом 2-х робочих днів з дати отримання вищезгаданого акту приймання та передачі виконаних робіт розглядає його; підписує і повертає один примірник Підряднику або ж повертає із мотивованими зауваженнями щодо недоліків у виконаних роботах.

У випадку мотивованої відмови Замовника прийняти роботи сторони складають двосторонній акт із переліком необхідних доробок та строків їх виконання. Після отримання вказаного акту Підрядник зобов`язаний власними силами та засобами усунути виявленні недоліки у вказаний в акті термін (пункт 7.3 договору №1/Ф від 18.04.2018).

Як зазначалося вище, на виконання договору №1/Ф від 18.04.2018 Фізичною особою-підприємцем Ібадуллаєвим Олександром Шамільовичем було складено низку актів прийому-передачі виконаних робіт, а саме: акт б/н від 28.07.2018, акт б/н від 08.08.2018, акт б/н від 11.08.2018, акт б/н від 16.08.2018, акт б/н від 28.08.2018, акт б/н від 31.08.2018, акт б/н від 06.09.2018, акт б/н від 11.09.2018, акт б/н від 24.09.2018, акт б/н від 24.09.2018, акт б/н від 12.10.2018, акт б/н від 17.10.2018 та акт б/н від 25.10.2018.

Вищезазначені акти прийому-передачі виконаних робіт за договором №1/Ф від 18.04.2018 були підписані позивачем та направлені на адресу відповідача, яка значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, засобами поштового зв`язку, що підтверджується копією опису вкладення у цінний лист №5193701371870 від 11.01.2019, між тим вказані акти прийому-передачі виконаних робіт за договором №1/Ф від 18.04.2018 відповідачем підписані не були та Фізичній особі-підприємцю Ібадуллаєву Олександру Шамільовичу не повернуті.

Колегія суддів вбачає, що у матеріалах справи відсутні та Товариством з обмеженою відповідальністю "Конструкції та Будівництво" до суду першої інстанції не подано жодного доказу на підтвердження як самого факту надання ним обґрунтованої відмови від підписання складених позивачем актів прийому-передачі виконаних робіт за договором №1/Ф від 18.04.2018, так і факту наявності підстав для такої відмови.

При цьому апеляційний господарський суд враховує, що факт виконання Фізичною особою-підприємцем Ібадуллаєвим Олександром Шамільовичем робіт за договором №1/Ф від 18.04.2018 та факт прийняття цих робіт відповідачем останнім не оспорюється.

За таких обставин, з огляду на те, що наявні у матеріалах справи акти прийому-передачі виконаних робіт за договором №1/Ф від 18.04.2018 відповідач не підписав, не висловивши при цьому у визначений вказаним договором строк жодних заперечень щодо обсягів виконаних позивачем робіт та їх якості, Південно-західний апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Конструкції та Будівництво" в порушення викладених вище приписів законодавства та узгоджених сторонами умов договору безпідставно ухилилося від прийняття робіт шляхом підписання складених Фізичною особою-підприємцем Ібадуллаєвим Олександром Шамільовичем актів прийому-передачі, що зумовлює наявність підстав для покладення на відповідача обов`язку з оплати виконаних підрядником робіт.

За умовами частин другої, третьої, п`ятої статті 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї зі сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.

Частиною другою статті 189 Господарського кодексу України передбачено, що ціна є істотною умовою господарського договору.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом (частини перша, друга статті 632 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Отже, колегія суддів зауважує, що в силу вищенаведених приписів законодавства сторони на договірних засадах самостійно узгоджують ціну договору.

Пунктом 5.2 договору №1/Ф від 18.04.2018 передбачено, що Замовник зобов`язується своєчасно проводити оплату згідно з актами виконаних робіт.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 договору №1/Ф від 18.04.2018 ціна утеплення фасаду будинку складає 260 грн за один квадратний метр, ціна облаштування зовнішніх відкосів вікон складає 35 грн за один погонний метр, яку Замовник сплачує згідно з поданими актами виконаних робіт. Вартість виконання робіт по договору становить 1075736,70 грн, але не більше сукупної вартості робіт, що підтверджуються актами виконаних робіт в рамках даного договору.

В силу пункту 2.3 договору №1/Ф від 18.04.2018 остаточні розрахунки здійснюються безготівковим шляхом у національній валюті України в день підписання сторонами акту виконаних робіт.

Загальна вартість виконаних Фізичною особою-підприємцем Ібадуллаєвим Олександром Шамільовичем робіт за договором №1/Ф від 18.04.2018 відповідно до актів прийому-передачі виконаних робіт склала 520666,18 грн, проте зазначені роботи оплачені відповідачем частково.

На підтвердження проведення Товариством з обмеженою відповідальністю "Конструкції та Будівництво" часткової оплати за договором №1/Ф від 18.04.2018 позивачем до суду першої інстанції подано копії платіжних доручень №385 від 03.07.2018 на суму 25000 грн, №393 від 10.07.2018 на суму 18550 грн, №416 від 03.08.2018 на суму 14425,80 грн, №417 від 03.08.2018 на суму 12300 грн, №418 від 03.08.2018 на суму 14840 грн, №416 від 09.08.2018 на суму 8810 грн, №418 від 09.08.2018 на суму 44927,50 грн, №417 від 09.08.2018 на суму 13150 грн, №427 від 27.08.2018 на суму 3000 грн, №433 від 31.08.2018 на суму 20631,95 грн, №436 від 14.09.2018 на суму 60000 грн та №451 від 02.10.2018 на суму 50000 грн, а також копії дублікатів квитанцій №67384108504772622395 від 25.10.2018 на суму 30150,75 грн та №67384108505635762988 від 26.10.2018 на суму 40201,01 грн.

З них копії платіжних доручень №385 від 03.07.2018, №393 від 10.07.2018, №417 від 03.08.2018, №418 від 09.08.2018, №417 від 09.08.2018, №427 від 27.08.2018, №436 від 14.09.2018 та №451 від 02.10.2018 свідчать про проведення відповідачем оплати на суму 226927,50 грн, у той час як зі змісту решти платіжних документів не вбачається, що вони складені на виконання укладеного між сторонами договору №1/Ф від 18.04.2018.

За умовами частини першої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Колегія суддів зазначає, що позивачем у позовній заяві враховано в якості оплати за виконані на підставі договору №1/Ф від 18.04.2018 роботи суми грошових коштів, які сплачені за вищезазначеними документами.

При цьому суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду стосовно того, що вказані проплати слід враховувати без вирахування сум комісії, оскільки у копіях дублікатів квитанцій №67384108504772622395 від 25.10.2018 на суму 30150,75 грн та №67384108505635762988 від 26.10.2018 на суму 40201,01 грн комісія за переведення платежу дорівнює 0 грн.

Відповідачем на підтвердження проведення ним оплати виконаних позивачем робіт за договором №1/Ф від 18.04.2018 надано до суду першої інстанції копії дублікатів квитанцій №67384108593558294377 від 12.10.2018 на суму 20100,50 грн, №67384108597832822402 від 17.10.2018 на суму 10050,25 грн, №67384108504772622395 від 25.10.2018 на суму 30150,75 грн, №67384108501165068589 від 27.06.2018 на суму 5025,13 грн, №67384108505635762988 від 26.10.2018 на суму 40201,01 грн, №67384108508047868846 від 05.07.2018 на суму 7035,18 грн, №67384108591043524792 від 09.10.2018 на суму 7035,18 грн, №67384108563313815238 від 07.09.2018 на суму 7035,18 грн, №67384108567745693943 від 12.09.2018 на суму 50251,26 грн, №Р24А509321419А93190 від 09.11.2018 на суму 2238,20 грн, №67384108517734805199 від 09.11.2018 на суму 4267 грн, №67384108516059471933 від 07.11.2018 на суму 7035,18 грн, №Р24А509323093А15112 від 09.11.2018 на суму 2294,48 грн, №67384108515922611336 від 07.11.2018 на суму 5025,13 грн, №67384108515919814518 від 07.11.2018 на суму 5025,13 грн, №Р24А509322511А97434 від 09.11.2018 на суму 28590 грн та №67384108515923623388 від 07.11.2018 на суму 18090,45 грн.

Жодний з цих платіжних документів не містить ні посилань на укладений між сторонами договір №1/Ф від 18.04.2018, ні реквізитів відправника (платника) - відповідача у справі, а тому вказані дублікати квитанцій, окрім тих, що визнані позивачем, не є належними у розумінні приписів статті 76 Господарського процесуального кодексу України доказами виконання зобов`язання за цим договором.

За таких обставин, не можуть бути прийняті до уваги доводи скаржника про те, що ним до місцевого господарського суду були подані докази перерахування позивачу в рахунок оплати за виконані останнім на підставі договору №1/Ф від 18.04.2018 роботи суми грошових коштів у розмірі, що перевищує суму коштів, заявлених до стягнення у даній справі.

Колегія суддів вбачає, що в силу пункту 6.3 договору №1/Ф від 18.04.2018 Замовник має право відмовитись від оплати виконаних робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість їх використання відповідно до мети, зазначеної у проектній документації та договорі, та не можуть бути усунені Підрядником, між тим апеляційний господарський суд зауважує, що у матеріалах справи відсутні та відповідачем до суду першої інстанції не подано жодного доказу на підтвердження виявлення ним таких недоліків, що свідчить про відсутність підстав для звільнення Товариства з обмеженою відповідальністю "Конструкції та Будівництво" від виконання обов`язку з оплати виконаних позивачем за вказаним договором робіт.

Таким чином, враховуючи наведені норми права, узгоджені сторонами умови договору №1/Ф від 18.04.2018 та відсутність у матеріалах справи доказів проведення Товариством з обмеженою відповідальністю "Конструкції та Будівництво" повної оплати вартості виконаних позивачем робіт, що зумовлює наявність у відповідача заборгованості за вищезазначеним договором, беручи до уваги те, що, як обґрунтовано зазначив суд першої інстанції, доведена позивачем сума заборгованості складає 112032,93 грн, Південно-західний апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Конструкції та Будівництво" на користь Фізичної особи-підприємця Ібадуллаєва Олександра Шамільовича вказаної вище суми грошових коштів.

Доводи апелянта про відсутність в оскаржуваному рішенні відомостей про надані Товариством з обмеженою відповідальністю "Конструкції та Будівництво" до суду копії дублікатів квитанцій від 25.10.2018 на суму 30150,75 грн та від 26.10.2018 на суму 40201,01 грн, що, за твердженням скаржника, свідчить про неналежне дослідження місцевим господарським судом поданих відповідачем доказів, колегією суддів оцінюються критично, оскільки спростовуються самим змістом зазначеного рішення, при цьому колегія суддів вбачає, що в тексті рішення місцевий господарський суд помилково назвав вказані платіжні документи платіжними дорученнями, а не дублікатами квитанцій, між тим зазначена описка в назві платіжного документа жодним чином не вплинула на правильність прийнятого судом рішення про часткове задоволення позову та в силу положень статті 243 Господарського процесуального кодексу України може бути виправлена судом з власної ініціативи або за заявою учасників справи.

Посилання скаржника на те, що суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги в якості належних доказів проведення відповідачем розрахунків за договором №1/Ф від 18.04.2018 копії дублікатів квитанцій від 09.07.2018 на суму 7035,18 грн та від 09.12.2018 на суму 50251,26 грн, в яких отримувачем платежів зазначено дружину позивача- ОСОБА_1, оскільки на час сплати вказаних сум грошових коштів банківська картка позивача була заблокована і саме на прохання останнього грошові кошти були перераховані на банківську картку його дружини, апеляційним господарським судом до уваги не приймаються з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Бочаров проти України" наголошує на тому, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом", проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.

Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

За умовами статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд апеляційної інстанції вбачає, що у матеріалах справи відсутні і скаржником до місцевого господарського суду не подано жодного доказу на підтвердження погодження сторонами можливості здійснення розрахунків за договором №1/Ф від 18.04.2018 з Ібадуллаєвою О.В. , а не з позивачем, при цьому колегія суддів також враховує, що копії дублікатів квитанцій від 09.07.2018 на суму 7035,18 грн та від 09.12.2018 на суму 50251,26 грн не містять інформації щодо призначення платежу, який міг би підтвердити факт формування цих платіжних документів саме у зв`язку із проведенням розрахунків за укладеним між сторонами договором №1/Ф від 18.04.2018.

Інших доводів щодо незаконності та необґрунтованості рішення Господарського суду Одеської області від 19.09.2019 у справі №916/1070/19 скаржником в апеляційній скарзі не зазначено.

В силу приписів статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Перевіривши відповідно до статті 270 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об`єктивно розглянув у судовому процесі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із чим дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

Доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції; твердження апелянта про порушення Господарським судом Одеської області норм права при ухваленні рішення від 19.09.2019 не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Конструкції та Будівництво" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 19.09.2019 у справі №916/1070/19 - без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Конструкції та Будівництво".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України, у випадках, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 14.01.2020.

Головуючий суддя С.В. Таран

Суддя Л.О. Будішевська

Суддя Л.В. Поліщук