Ухвала

від 15.01.2020 по справі 927/1059/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

15.01.2020Справа № 927/1059/19 За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Рись

про забезпечення позову у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Рись

до Товариства з обмеженою відповідальністю УКРДОР ЗАБУДОВА

про стягнення 60 000, 00 грн

Суддя Я.А.Карабань

Без виклику сторін

СУТЬ СПОРУ:

Товариства з обмеженою відповідальністю Рись (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду Чернігівської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю УКРДОР ЗАБУДОВА (надалі - відповідач) про стягнення 60 000, 00 грн заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем своїх обов`язків за договором №48/06/2019 на фізичну охорону об`єкта від 10.04.2019 року, в частині оплати наданих послуг.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 23.12.2019 матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Рись до Товариства з обмеженою відповідальністю УКРДОР ЗАБУДОВА передано за територіальної підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вищенаведену позовну заяву було передано на розгляд судді Карабань Я.А.

Також, разом з позовом позивачем було подано заяву про забезпечення позову, в якій останній просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача, що знаходяться на рахунку в АТ УКРСИББАНК НОМЕР_1 МФО 351005 у сумі ціни позову - 60 000, 00 грн та судового збору в розмірі 1 921, 00 грн.

В обґрунтування заяви позивач вказує, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, оскільки до закінчення розгляду справи по суті відповідач матиме змогу витратити або зняти вказані грошові кошти.

Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 ст. 137 ГПК України встановлено, що позов забезпечується, зокрема,накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, зокрема як накладення арешту на майно або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами або майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів. При цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватись майна, що належить до предмета спору.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення, або коли, невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

При цьому, обов`язок доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову.

Крім цього, при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS № 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ).

За приписами ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визначені в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (ст. 13 Конвенції).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року в справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Поняття ефективний засіб , за висновками Європейського суду з прав людини (рішення від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії"), передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Отже, у розумінні зазначених положень, обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 73 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 14.06.2018 по справі №910/361/18.

Разом із тим, заява позивача про забезпечення позову ґрунтується виключно на припущеннях щодо можливого ухилення відповідача від виконання рішення суду в даній справі в разі задоволення позову. Доказів того, що відповідач здійснює дії спрямовані на зняття або витрачання коштів позивачем суду не надано.

З огляду на наведене вище, підстав для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на рахунку відповідача у межах ціни позову та судового збору, суд на даний час не вбачає, тому у задоволенні заяви відмовляє.

У зв`язку з відмовою у задоволенні заяви, сплачена позивачем сума судового збору за її подання покладається на позивача та йому не відшкодовується.

У випадку надання позивачем належних, допустимих, достовірних або достатніх у сукупності доказів, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду - позивач не позбавлений права на повторне звернення до суду з заявою про забезпечення позову у загальному порядку.

За таких обставин, керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 234 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Рись про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у встановленому законом порядку.

Суддя Я.А.Карабань