Постанова

від 14.01.2020 по справі 910/5280/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/5280/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранець О. М. - головуючий, Стратієнко Л. В., Студенець В. І.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Одеська залізниця

на рішення Господарського суду міста Києва

у складі судді Ягічевої Н. І.

від 27.06.2019

та постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Мартюк А. І., Калатай Н. Ф., Зубець Л. П.

від 11.09.2019

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Транспортна компанія СИСТЕМА

до Приватного акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Одеська залізниця

про стягнення 275 217,69 грн

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

У квітні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Транспортна компанія СИСТЕМА звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Одеська залізниця про стягнення 275 217,69 грн, з яких:

253 039,34 грн - збитки у розмірі вартості недостачі вантажу, понесені позивачем, внаслідок порушення відповідачем умов договору на надання послуг з перевезення вантажів від 15.02.2018,

3 681,20 грн - три відсотки річних,

18 497,15 грн - інфляційні втрати.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення вимог чинного законодавства та умов укладеного з позивачем договору про надання послуг від 15.02.2018 неналежним чином виконав свої зобов`язання щодо надання послуг з організації перевезення вантажу залізничним транспортом, відправленого позивачем як виконавцем транспортно-експедиційних послуг за замовленням ТОВ Промінь Поділля та ТОВ Коростишівземінвест , не забезпечив його збереження, внаслідок чого вантаж прибув на станцію призначення з недостачею. Відповідно до вимог статті 924 Цивільного кодексу України, статей 105, 110, 113, 114 Статуту залізниць України відповідач несе відповідальність за збереження вантажу та має відшкодувати збитки у розмірі дійсної вартості недостачі вантажу, понесені позивачем як відправником вантажу у вигляді сплати замовникам вартості недостачі вантажу.

2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.

15.02.2018 між Публічним акціонерним товариством Українська залізниця (Перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Транспортна компанія СИСТЕМА (Замовник) був укладений договір про надання послуг № 10258/ЦТЛ-2018 (далі по тексту - договір № 10258/ЦТЛ-2018), предметом якого є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, та інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах Перевізника вагонах інших держав, та/або вагонах Замовника і проведення розрахунків за ці послуги (пункт 1.1. договору).

12.07.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Промінь Поділля (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Транспортна компанія Система (Виконавець) був укладений договір про транспортно-експедиційне обслуговування № 12/07/18 (далі по тексту - договір № 12/07/18).

Також 27.09.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Коростишівземінвест (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Транспортна компанія Система (Виконавець) був укладений договір на транспортно-експедиційне обслуговування № 27/09/2018 (далі по тексту - договір № 27/09/2018).

За змістом пунктів 1.1. цих договорів № 12/07/18 та № 27/09/2018 Виконавець зобов`язався надати замовникам транспортно-експедиційні послуги, пов`язані з перевезенням вантажів, у тому числі організувати від свого імені доставку вантажів залізничним транспортом по території України і на експорт (країни СНД, Євросоюзу та інші, вказані в заявці замовника) та здійснити необхідні розрахунки з перевізниками, інспекціями, регіональними митницями, брокерськими та іншими організаціями, причетними до поставки вантажів, тощо.

На виконання умов договорів № 12/07/18 та № 27/09/2018 замовники надали Виконавцю, а Виконавець отримав замовлення на надання транспортно-експедиційних послуг залізничним транспортом (заявки) № 7 414 та № 7 415 від 08.10.2018, відповідно до яких Виконавець повинен був надати послуги з перевезення залізничним транспортом культури - Соняшника для виробництва олеїнової кислоти в кількості 1 500 т +/-1% за заявкою № 7 414 та 400 т +/- 1% за заявкою № 7 415 (далі по тексту - вантаж). Одержувачем в обох Заявках вказано Товариство з обмеженою відповідальністю Олсидз Блек Си .

Виконавець на виконання умов договорів № 12/07/18 та № 27/09/2018, 13.10.2018 здійснив від свого імені зі станції Бар відправлення 52-х вагонів типу інший (зерновоз) на станцію Берегова з вантажем (насіння соняшника), про що була оформлена накладна № 33881525, відповідно до якої вантажовідправником виступило Товариство з обмеженою відповідальністю Транспортна компанія Система , одержувачем вантажу - Товариство з обмеженою відповідальністю Олсидз Блек Си , а маса вантажу, зазначена відправником (Товариством з обмеженою відповідальністю Транспортна компанія Система ) та підтверджена Перевізником (Публічним акціонерним товариством Українська залізниця в особі регіональної філії Одеська залізниця ), склала 1 852 500 кг, вантаж завантажений у вагони відправником навалом. Приймання вантажу до перевезення пройшло без зауважень зі сторони залізниці.

19.10.2018 Вантаж прибув на станцію Берегова.

20.10.2018 після передачі вагонів з вантажем вантажоодержвачу за результатами їх зважування у 10-ти вагонах була виявлена недостача вантажу у загальному розмірі 28 000 кг, про що був складений відповідний акт.

20.10.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю Транспортна компанія Система направило на адресу Перевізника - Публічного акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Одеська залізниця листи №№ 224 та 225, які були отримані представниками Перевізника 21.10.2018 та в яких Виконавець просив засвідчити комерційним актом виявлений факт недостачі вантажу у вагонах №№ 59598086, 95680518, 95617437, 95668844, 95681631, 95644621, 95633079, 95613170, 95757688, 95531562 по їх прибуттю згідно із залізничною накладною № 33881525.

21.10.2018 Перевізник надіслав на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Транспортна компанія Система лист № 459, в якому повідомив про відсутність у нього підстав приймати участь у комерційному зважуванні вантажу та видачі актів, оскільки вантаж прибув на станцію у справних вагонах, запірно-пломбувальні пристрої не порушені, вагони передані клієнту - Товариству з обмеженою відповідальністю Олсидз Блек Си , навантаження та зважування згідно з перевізним документом проводилось відправником.

22.10.2018 у присутності представника Товариства з обмеженою відповідальністю Транспортна компанія Система було проведене повторне зважування вантажу, під час якого була повторно виявлена недостача вантажу.

У зв`язку з відмовою Перевізника скласти комерційні акти Товариство з обмеженою відповідальністю Транспортна компанія Система звернулось до Одеської регіональної торгово-промислової палати із замовленням на проведення експертизи вагонів з вантажем.

22.10.2018 експерти Одеської регіональної торгово-промислової палати за участю, зокрема представника Товариства з обмеженою відповідальністю Транспортна компанія Система , провели експертизу десяти вагонів з насінням соняшника для визначення його кількості, за результатами проведення якої склали два акти експертизи № УТЗ-1930 та № УТ9-1936, в яких встановили обставини відхилення фактичної маси вантажу у вагонах від маси, зазначеної в залізничній накладній № 33881525, на 27 550 кг та на 4 350 кг.

Експертизою також було встановлено, що у вагонах, пред`явлених до експертизи, зажате насіння соняху, наявні фрагменти монтажної піни, гофрокартону, а в окремих вагонах наявні ознаки воронкоподібних заглиблень, що свідчать про просипання насіння соняшнику через розвантажувальні люки.

Відповідно до підпунктів 2.1.26. пункту 2.1. договорів № 12/07/18 та № 27/09/2018, Виконавець (Товариство з обмеженою відповідальністю Транспортна компанія Система ) зобов`язаний нести перед Замовником відповідальність за кількість та якість вантажу, доставленого на станцію призначення, сплачувати Замовнику штрафні санкції за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов`язань.

Згідно з пунктом 5.3 договорів № 12/07/18 та № 27/09/2018 за погіршення якості вантажу та/або нестачу понад межі втрат при транспортуванні, доставленого в пункт призначення, Виконавець згідно виставленої претензії, зобов`язується відшкодувати Замовнику вартість такої нестачі та/або вартість вантажу належної якості.

02.11.2018 замовники: Товариство з обмеженою відповідальністю Коростишівземінвест та Товариство з обмеженою відповідальністю Промінь Поділля звернулись до Виконавця - Товариства з обмеженою відповідальністю Транспортна компанія Система з претензіями №4-02/11/18 та № 1-02/11/18 на суму 93 137,86 грн та 159 901,48 грн відповідно.

На виконання умов договорів № 12/07/18 та № 27/09/2018 та відповідно до зазначених претензій замовників Товариство з обмеженою відповідальністю Транспортна компанія Система сплатило на користь замовників вартість нестачі вантажу у загальному розмірі 253 039,34 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю Транспортна компанія Система , посилаючись на те, що сплачені ним на користь замовників грошові кошти у розмірі вартості нестачі вантажу є його витратами та збитками, завданими внаслідок порушення Перевізником умов договору на надання послуг з перевезення вантажів від 15.02.2018, звернувся у квітні 2019 року до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Одеська залізниця про стягнення цих коштів в якості збитків з відповідача. Позивач також просив стягнути з відповідача 3 681,20 грн три відсотки річних та 18 497,15 грн інфляційних втрат, нарахованих на суму заявлених до стягнення збитків.

При цьому, позивач послався на те, що відповідач відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема статті 924 Цивільного кодексу України, статей 105, 110, 113, 114 Статуту залізниць України, та умов договору № 10258/ЦТЛ-2018 є відповідальним за збереження вантажу.

3. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття.

Господарський суд міста Києва рішенням від 20.06.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2019, позов задовольнив частково. Стягнув з Акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Одеська залізниця на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Транспортна компанія Система 253 039,34 грн основного боргу, 13 212,00 грн витрат на проведення експертизи та 3 795,59 грн судового збору. В решті позову відмовив.

Суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач відповідно до вимог чинного законодавства має нести відповідальність за вчинене ним правопорушення, наявність усіх елементів складу якого є доведеною. Суди визнали доведеною протиправність поведінки позивача, яка полягає у порушенні відповідачем умов договору на надання послуг з перевезення вантажів від 15.02.2018 та незбереженні прийнятого до перевезення вантажу, що спричинила його нестачу та відповідно збитки у розмірі вартості недостачі вантажу, які були понесені позивачем. За висновком судів, відповідач в порушення статті 129 Статуту залізниць України акт щодо виявленої недостачі вантажу не складав, вина відповідача підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не спростована, а заявлені до стягнення збитки у розмірі вартості втраченого вантажу визначені позивачем арифметично правильно.

За висновком судів заявлені до стягнення інфляційні втрати та три відсотки річних не підлягають стягненню з відповідача, оскільки нараховані понад встановлені чинним законодавством та укладеним між сторонами договором перевезення граничні межі відповідальності перевізника (відповідача) та не є фактично понесеними збитками позивача.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги.

У касаційній скарзі відповідач - Акціонерне товариство Українська залізниця в особі регіональної філії Одеська залізниця просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 27.06.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2019 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на неправильне застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права. За твердженням скаржника, суди попередніх інстанцій:

- неправильно застосували пункти 114, 115 Статуту залізниць України, пункт Правил заявлення та розгляду претензій, затверджених наказом Мінтрансу № 334 від 28.05.2002, не врахували, що відповідно до наведених норм дійсна вартість вантажу може встановлюватися на підставі довідки вантажовідправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, тобто саме відправник повинен засвідчити вартість ватажу, за яку залізниця несе відповідальність, надання до суду документів щодо вартості і кількості відправленого вантажу іншими особами крім вантажовідправника, чинне законодавство не передбачає, не дослідили обставини щодо ціни та вартості відправленого вантажу;

- порушили статті 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, оскільки безпідставно прийняли в якості належних та допустимих доказів у справі надані позивачем до позовної заяви на підтвердження розміру вартості вантажу документи ТОВ Промінь Поділля та ТОВ Коростишівземінвест , які не є вантажовідправниками спірного відправлення, не надали їм належної правової оцінки;

- не врахували судову практику вирішення спорів у подібних правовідносинах, зокрема не врахували постанови Вищого господарського суду України від 05.12.2012 у справі № 8/369, від 20.09.2016 у справі № 916/5170/15, постанову Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 910/963/17.

6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Позивач у строк, наданий Верховним Судом учасникам справи для подання відзивів на касаційну скаргу, (до 11.11.2019) відзиву на касаційну скаргу надав. Відзив на касаційну скаргу представник позивач надав до Касаційного господарського суду 12.11.2019 разом з клопотанням про відновлення строку для його подання, в якому як на поважні причини пропуску такого строку послався на те, що він не був представником позивача в судах першої та апеляційної інстанцій, з огляду на що для підготовки відзиву йому був необхідний додатковий час.

Однак Верховний Суд не вбачає підстав для поновлення строку на подання відзиву на касаційну скаргу, оскільки ухвала Верховного Суду від 28.10.2019 про відкриття касаційного провадження, призначення касаційної скарги до розгляду в порядку письмового провадження та надання учасникам справи строку на подання відзиву на касаційну скаргу (до 11.11.2019) була отримана відповідачем 04.11.2019, про що свідчить поштове повідомлення про вручення рекомендованого відправлення. Відповідач з 04.11.2019 до 11.11.2019 мав достатньо часу для виконання викладених в ухвалі Верховного Суду від 28.10.2019 вимог суду, а саме: для підготовки та подання відзиву на касаційну скаргу, з огляду на що Верховний Суд не бере до уваги посилання представника позивача як на поважні причини пропуску строку для подання відзиву на касаційну скаргу на те, що він не був представником позивача в судах першої та апеляційної інстанцій.

Позиція Верховного Суду

7. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Верховний Суд, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судами, дослідивши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та дотримання норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Предметом позову у цій справі є стягнення збитків у розмірі вартості недостачі вантажу, завданих залізницею як перевізником, який не забезпечив збереження вантажу при перевезенні. Позовні вимоги заявлені вантажовідправником до перевізника.

За змістом статті 130 Статуту залізниць України право на пред`явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред`явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

Відповідно до статті 133 Статуту залізниць України передача іншим організаціям або громадянам права на пред`явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені.

Передача права на пред`явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі (накладній, вантажній, багажній квитанції), а для уповноваженої особи - довіреністю, оформленою згідно із законодавством.

У спірних правовідносинах вантажоодержувач - Товариство з обмеженою відповідальністю Олсидз Блек Сі передало своє право на пред`явлення претензій і позовів вантажовідправнику - Товариству з обмеженою відповідальністю Транспортна компанія Система , про що свідчить переуступний напис за підписами генерального директора та головного бухгалтера Товариство з обмеженою відповідальністю Олсидз Блек Сі , скріплений печаткою Товариства, на накладній № 33881525, що не суперечить статті 133 Статуту.

За змістом статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Статтею 224 Господарського кодекс України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до частини 1 статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відшкодування збитків є одним із видів господарсько-правової або цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки; шкідливого результату такої поведінки - збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності, хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.

Згідно зі статтею 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Аналогічні положення містяться у статті 307 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 12 та частини 4 статті 22 Закону України Про залізничний транспорт підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України. Перевізники зобов`язані забезпечувати своєчасне якісне перевезення вантажів, схоронність вантажів, що перевозяться.

Згідно з частиною 1 статті 23 Закону України Про залізничний транспорт перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України.

Згідно з частиною 2 статті 308 Господарського кодексу України відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення.

Згідно з частиною 1 статті 110 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998, залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

У пунктах 8.1., 8.2. договору про надання послуг, укладеного між сторонами у справі, сторони домовилися про використання між ними електронного документообігу, який передбачає оформлення зокрема накладної та супроводжувальних документів при перевезенні у внутрішньому сполученні шляхом накладення електронного цифрового підпису.

Згідно з підпунктами 8.5.1., 8.5.4, 8.5.5. пункту 8.5. договору про надання послуг Замовник (позивача) формує електронний перевізний документ (ЕПД) та передає його Перевізнику через АС Клієнт-УЗ не пізніше часу, пред`явлення вантажу для приймально-здавальних операцій відповідно до режиму роботи товарної контори станції. Підтвердження приймання вантажу до перевезення за ЕПД проводиться шляхом проставляння в ЕПД дати прийняття вантажу до перевезення та накладання ЕЦП. Оформлений ЕПД із наявним ЕЦП (що є підтвердження прийняття вантажу до перевезення) передається Замовнику за допомогою інформаційних систем.

Як встановили суди попередніх інстанцій позивач 13.10.2018 здійснив від свого імені зі станції Бар відправлення 52-х вагонів типу інший (зерновоз) на станцію Берегова з вантажем (насіння соняшника), про що була оформлена накладна № 33881525. Вантаж був прийнятий до перевезення залізницею, про що свідчить проставлення залізницею в графі 56 накладної № 33881525 дати прийняття вантажу до перевезення та накладання електронного цифрового підпису (графа 38). На станції відправлення вантаж був прийнятий до перевезення залізницею без зауважень до стану вагонів та вантажу, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Згідно з цією накладною маса завантаженого у вагони вантажу, зазначена Відправником та підтверджена Перевізником, (графи 24 та 25 накладної), склала 1 852 500 кг. По прибуттю вагонів з вантажем на станцію призначення вагони були передані вантажоодержувачу, який під час зважування виявив у 10-ти вагонах недостачу вантажу.

За змістом статті 130 Статуту залізниць України при поданні претензії та позову до залізниці у разі недостачі вантажу одержувач має пред`явити накладну, комерційний акт і документ, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу. Якщо у складанні комерційного акта відмовлено, замість нього подається документ, що підтверджує скаргу про цю відмову.

Відповідно до статті 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

Залізниця зобов`язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

За змістом статті 53 Статуту залізниць України та згідно з пунктом 30 Правил видачі вантажів у разі потреби встановлення розміру або причини недостачі, псування або пошкодження вантажу і суми, на яку знижено його вартість, залізниця за власною ініціативою чи на вимогу одержувача запрошує експертів. Експертиза провадиться в присутності начальника станції, його заступника або іншого уповноваженого начальником станції працівника. Одночасно з викликом експерта станція повідомляє про це одержувача, який має право взяти участь в експертизі вантажу.

Натомість у разі, якщо станція призначення ухиляється від пред`явлення вантажу до експертизи, у тому числі на письмову вимогу одержувача, останній має право оскаржити таку відмову і сам пред`явити вантаж до експертизи, повідомивши про час її проведення станцію призначення. У разі відсутності доказів такого повідомлення акт експертизи, складений без участі відповідного представника залізниці, не може вважатися належним доказом у господарському спорі.

Суди попередніх інстанцій встановили, що позивач як вантажовідправник листом № 224 від 20.10.2018 повідомив начальника станції Берегова Регіональної філії Одеська залізниця ПАТ Українська залізниця про обставини невідповідності маси вантажу у вагонах, які прибули на станцію Берегова, даним, зазначеним у накладній № 33881525, та просив засвідчити факт недостачі вантажу у вагонах комерційним актом за участю представника станції. Однак начальник станції Берегова Регіональної філії Одеська залізниця відмовив у складанні комерційного акта, з огляду на що Вантажовідправник оскаржив дії начальника станції, звернувшись з листом № 225 від 20.10.2018 до начальника виробничого підрозділу Одеської дирекції залізничних перевезень Регіональної філії Одеська залізниця ПАТ Українська залізниця , в якому просив прийняти міри для засвідчення факту нестачі вантажу по прибуттю вагонів комерційним актом та повідомив про проведення експертизи вагонів за вантажем Одеською регіональною Торгово-промисловою палатою. Однак залізниця комерційний акт щодо факту недостачі вантажу не склала.

З огляду на викладене суди правильно зазначили, що відповідно до статті 129 Статуту залізниць України залізниця, яка була повідомлена Вантажовідправником про факт недостачі вантажу, зобов`язана була скласти комерційний акт щодо засвідчення в ньому обставини недостачі вантажу у вагонах, однак необґрунтовано відмовила у складанні цього акту.

Як встановили суди факт недостачі вантажу був встановлений Одеською регіональною Торгово-промисловою палатою за результатами проведеної експертизи вагонів з вантажем, про що Одеською регіональною Торгово-промисловою палатою були складені акти експертизи № УТЭ-1930 від 22.10.2018 та № УТЭ-1936 від 23.10.2018. Згідно з цими актами зняття запірно-пломбувальних пристроїв та відкриття пред`явлених на експертизу вагонів з вантажем здійснювалося представником вантажовідправника в присутності експерта та представників вантажоотримувача, комерційного агента ПАТ Укрзалізниця та дільничного офіцера поліції Лиманського ВП ГУНП в Одеській області. При проведенні експертизи за результатом зовнішнього огляду вагонів (до зняття запірно-пломбувальних пристроїв та відкриття вагонів) експерт встановив, що в кожному пред`явленому на експертизу вагоні між кришкою та горловиною бункеру всіх розвантажувальних люків наявні зажате насіння соняшника та фрагменти монтажної піни. Після відкриття кришок завантажувальних люків експерт встановив, що в кожному вагоні на зовнішньо видимій поверхні насипу насіння наявне воронкоподібне заглиблення насіння соняшника, розташоване на одній осі по вертикалі з розвантажувальними люками, що свідчить про те, що насіння висипалося через ці люки. При цьому, експерт встановив, що момент проведення експертизи висипання насіння з пред`явлених вагонів відсутнє. За результатами проведеної експертизи експерт встановив факт недостачі вантажу у пред`явлених на експертизу вагонах. Згідно з актом експертизи № УТЭ-1930 від 22.10.2018 недостача вантажу склала 27 550 кг, а згідно з актом № УТЭ-1936 від 23.10.2018 - 4 350 кг.

Встановивши наведені обставини, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що відповідач в порушення вимог чинного законодавства та умов договору на надання послуг з перевезення вантажів від 15.02.2018 не забезпечив збереження прийнятого до перевезення вантажу за накладною № 33881525 в обсязі, прийнятому до перевезення з урахуванням норм природного убутку, що призвело до недостачі вантажу та понесенні вантажовідправником збитків у вигляді сплати постачальникам грошових коштів у розмірі вартості недостачі вантажу.

Однак Верховний Суд вважає передчасними висновки судів попередніх інстанцій щодо доведеності розміру заявлених до стягнення у цій справі збитків.

Відповідно до частини 2 статті 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Згідно з частиною 3 статті 314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, зокрема у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Відповідно до пункту 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, вантаж вважається доставленим без втрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.

За змістом статей 114, 115 Статуту залізниць України залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Відповідно до частини 3 статті 133 Статуту залізниць України до претензії або позову додаються документи, які підтверджують вимоги заявника. До претензії або позову щодо втрати, нестачі, псування або пошкодження крім документів, які обґрунтовують їх пред`явлення (подання), додається документ, який засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

Отже вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної.

Відповідно до пункту 6 Правил заявлення та розгляду претензій, затверджених наказом Міністерством транспорту України № 334 від 28.05.2002, до претензійної заяви додаються документи, передбачені статтями 130, 133 Статуту залізниць України, а також розрахунок суми претензії, якщо його не наведено в претензійній заяві.

Паперова накладна, багажна і вантажобагажна квитанції та комерційний акт подаються тільки в оригіналах. У разі оформлення перевезення вантажу шляхом електронного документообігу до претензійної заяви додається паперова копія накладної, роздрукована на підставі електронної накладної та засвідчена календарним штемпелем станції призначення або суб`єктом перевезення згідно з чинним законодавством. Кількість і вартість відправленого вантажу підтверджуються згідно зі статтею 115 Статуту залізниць України документом відправника із зазначенням у ньому номера залізничної накладної, за якою відправлено вантаж.

Якщо вантажовідправником є транспортно-експедиторське підприємство, яке не є виробником або постачальником вантажу, для підтвердження вартості відправленого вантажу заявником до претензії може бути додана завірена копія договору транспортного експедирування, укладеного між вантажовідправником (експедитором) і фактичним постачальником (виробником) вантажу, та рахунок або інший документ фактичного постачальника (виробника), що підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Суди попередніх інстанцій встановили, що позивач при зверненні до відповідача з претензією та при звернення до суду з позовом до відповідача про відшкодування збитків у розмірі вартості недостачі вантажу додав до претензії залізниці та позовної заяви в якості доказів вартості відправленого та втраченого вантажу копії договорів на транспортно-експедиційне обслуговування № 12/07/18 від 12.07.2018 та № 27/09/2018 від 27.09.2018, укладених позивачем з Товариством з обмеженою відповідальністю Промінь Поділля та Товариством з обмеженою відповідальністю Коростишівземінвест , копії претензій від 02.11.2018 про відшкодування збитків, пред`явлених Товариством з обмеженою відповідальністю Промінь Поділля та Товариством з обмеженою відповідальністю Коростишівземінвест позивачу, платіжні доручення про сплату позивачем на користь зазначених товариств сум в якості відшкодування збитків.

Однак Верховний Суд зазначає, що ці докази, які суди взяли до уваги, не є належними та допустимими доказами вартості відправленого та втраченого вантажу, оскільки договори на транспортно-експедиційне обслуговування та додаткові угоди до них врегульовують правовідносини їх сторін щодо транспортного експедирування та не містять умов щодо вартості вантажу, відправлення якого позивач як експедитор зобов`язався здійснити. Крім того претензії про відшкодування збитків, пред`явлені Товариством з обмеженою відповідальністю Промінь Поділля та Товариством з обмеженою відповідальністю Коростишівземінвест позивачу, які платіжні доручення не є документами, на підставі яких відбувалась поставка товару та була визначена ціна такого товару. Не є претензії та платіжні доручення і первинними документами за операціями поставки товару, тобто також не є документами, що встановлюють вартість відправленого позивачем вантажу за накладною № 33881525. При цьому інші докази в підтвердження кількості та вартості відправленого вантажу, зокрема правочини щодо поставки або купівлі-продажу, укладені фактичним постачальником з покупцем, довідки фактичного постачальника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу за підписом уповноважених осіб, податкові накладні позивач під час розгляду справи в суді першої інстанції не надав.

З огляду на викладене суди попередніх інстанцій помилково визнали зазначені документи належними та допустимими доказами у справі та дійшли передчасного висновку про доведеність вартості переданого до перевезення вантажу та заявленого позивачем до стягнення у цій справі розміру збитків на підставі недопустимих доказів.

З матеріалів справи вбачається, що позивач на стадії апеляційного розгляду цієї справи надав до матеріалів справи контракти на поставку сільськогосподарської продукції № 06015113 від 30.08.2018 та № 06015471 від 19.09.2018, укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю Олсідс Груп Україна та Товариством з обмеженою відповідальністю Промінь Поділля та між Товариством з обмеженою відповідальністю Олсідс Груп Україна та Товариством з обмеженою відповідальністю Коростишівземінвест .

Відповідно до частин 1 - 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції, дійшовши висновку про доведеність вартості втраченого вантажу на підставі недопустимих доказів, залишив поза увагою надані позивачем до суду апеляційної інстанції контракти на поставку сільськогосподарської продукції № 06015113 від 30.08.2018 та № 06015471 від 19.09.2018. Апеляційний господарський суд в порушення статті 269 Господарського процесуального кодексу України не вирішив питання щодо наявності підстав для прийняття цих доказів, не з`ясував чи мав позивач можливість подати ці докази до суду першої інстанції, чи існували причини, що унеможливлювали подання позивачем цих доказів до місцевого господарського суду та об`єктивно не залежали від нього.

Передбачені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України межі розгляду справи судом касаційної інстанції не дають суду касаційної інстанції права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішеннях судів чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

Згідно з частинами 3, 4 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

З огляду на те, що порушення норм процесуального права, зокрема статті 269 Господарського процесуального кодексу України, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи по суті позовних вимог, допустив суд апеляційної інстанції, враховуючи межі розгляду справи судом касаційної інстанції, Касаційний господарський суд дійшов висновку, що постанова Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2019 підлягає скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

9. Судові витрати

Відповідно до підпунктів "б", "в" пункту 4 частини 1 статті 315 Господарського процесуального кодексу України у резолютивній частині постанові суду касаційної інстанції повинен бути зазначений новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення, а також розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Згідно з частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи те, що постанова Північного апеляційного господарського суду у цій справі підлягає скасуванню, а справа передається на новий розгляд до апеляційного господарського суду, розподіл судових витрат у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд -,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Одеська залізниця задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2019 у справі № 910/5280/19 скасувати.

3. Справу № 910/5280/19 передати на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді Л. Стратієнко

В. Студенець