Ухвала

від 15.01.2020 по справі 907/576/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

15 січня 2020 року

м. Київ

справа № 907/576/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агора"

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.10.2019

у справі № 907/576/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агора"

до Чопської міської ради

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Комунальне підприємство Чопської міської ради "Чопський ринок",

про визнання договорів оренди земельних ділянок поновленими,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агора" 05.12.2019 звернулось до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.10.2019 (повний текст складено 15.11.2019) у справі № 907/576/18.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями Касаційного господарського суду від 16.12.2019 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Могил С.К. - головуючий (доповідач), Случ О.В., Волковицька Н.О.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.12.2019 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агора" залишено без руху. Надано скаржнику строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху та вказано на необхідність надати докази сплати судового збору за подання касаційної скарги у сумі 3 524 грн.

На виконання вимог вказаної ухвали скаржником сплачено судовий збір у сумі 3 524 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 294 ГПК України питання про відкриття касаційного провадження у справі вирішується колегією суддів у складі трьох суддів не пізніше десяти днів з дня надходження касаційної скарги або з дня надходження заяви про усунення недоліків, поданої у порядку, визначеному ст. 292 ГПК України.

Згідно з ч. 3 ст. 174 ГПК України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду.

Здійснивши перевірку матеріалів касаційної скарги на відповідність вимогам ст.ст. 287-291 ГПК України, з урахуванням усунутих недоліків, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга їм відповідає, у зв`язку з чим наявні підстави для відкриття касаційного провадження у даній справі.

Крім того, у тексті касаційної скарги міститься клопотання про зупинення виконання постанови Західного апеляційного господарського суду від 30.10.2019 у справі № 907/576/18 в частині скасування заходів забезпечення позову, вжитих Господарським судом Закарпатської області ухвалою від 24.01.2019, до закінчення її перегляду в касаційному порядку, в обґрунтування якого скаржник зазначає, що у разі задоволення касаційної скарги, відсутність діючого заходу забезпечення позову, може вплинути на реалізацію судового рішення, оскільки відповідач може змінити спірний об`єкт і відповідно ставити питання про неможливість виконання судового рішення у зв`язку з відсутністю земельних ділянок під вказаними кадастровими номерами у визначених розмірах.

За приписами ч. 1 ст. 332 ГПК України суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

При цьому, застосування відповідних повноважень має бути обґрунтованим, а підстави вагомими та доведеними, оскільки у такому випадку інша сторона у справі (учасники справи) на користь якої таке рішення постановлене, буде обмежена у праві на задоволення своїх вимог.

Заява про зупинення виконання судових рішень або зупинення їх дії повинна містити не лише посилання на правові норми, що надають суду можливість здійснити таку процесуальну дію, а й бути обґрунтованою з посиланням на конкретні обставини (утруднення повторного розгляду справи, перешкоди у здійсненні повороту виконання, запобігання порушенню прав осіб, які брали/не брали участі у розгляді справи, але рішенням суду вирішено питання про їх права та обов`язки) та наявність доказів в підтвердження таких обставин.

Метою зупинення виконання судових рішень є запобігання невідворотним негативним наслідкам, які можуть виникнути з огляду на виконання судового рішення, що набрало законної сили у випадку його скасування судом касаційної інстанції.

Водночас, сама лише незгода скаржника з судовим рішенням не є автоматичною підставою для зупинення його виконання, а касаційний суд не може ставити під сумнів законність судового рішення суду попередньої інстанції тільки через те, що таке судове рішення оскаржено і скаржник вважає його незаконним.

Разом з тим, наведені у клопотанні доводи, зводяться лише до припущень заявника, не підтверджених жодними доказами.

Оскільки скаржником не наведено обґрунтованих мотивів, які б свідчили про необхідність зупинення виконання оскаржуваної постанови, Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про зупинення виконання постанови Західного апеляційного господарського суду від 30.10.2019 у справі № 907/576/18 до закінчення її перегляду в касаційному порядку.

Крім того, Суд дійшов висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі № 907/576/18 до вирішення Великою Палатою Верховного Суду питання про усунення неоднакового застосування ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", з огляду на таке.

Як вбачається з рішення Господарського суду Закарпатської області від 31.07.2019 та постанови Західного апеляційного господарського суду від 30.10.2019 у справі № 907/576/18 (тексти розміщено на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень) Товариство з обмеженою відповідальністю "Агора" звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовом (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) до Чопської міської ради та просило визнати поновленим договір оренди земельної ділянки від 17.12.2007, зареєстрований 24.01.2008 у Державному реєстрі земель за №2111000000-0408071000002, кадастровий номер 2111000000:01:003:0029 площею 0, 067 га і Угоду про зміну договору оренди земельної ділянки площею 0,067га за № 23 від 12.05.2009, яка зареєстрована 15.06.2008 в Державному реєстрі земель на той самий строк і на тих самих умовах з 25.01.2018 року на п`ять років до 24.01.2023; поновленим договір оренди земельної ділянки від 17.12.2007, зареєстрований 24.01.2008 у Державному реєстрі земель за №2111000000-0408071000001, кадастровий номер 2111000000:01:004:0025 площею 0,1386га і Угоду про зміну договору оренди земельної ділянки площею 0,1386га за №24 від 12.05.2009, яка зареєстрована 15.06.2008 в Державному реєстрі земель на той самий строк і на тих самих умовах з 25.01.2018 року на п`ять років до 24.01.2023, з посиланням на ст. ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.3, 4, 33 Закону України "Про оренду землі" (далі - Закон).

У позовній заяві позивач стверджує, що підставами для визнання договорів оренди поновленими на той самий строк на тих самих умовах з 25.01.2018 є дві самостійні норми закону (п.п. 1-5, 6 ст. 33 Закону), кожна з яких окремо дає підстави для прийняття такого рішення.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 31.07.2019 у справі № 907/576/18 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агора" задоволено повністю. Визнано поновленим договір оренди земельної ділянки від 17.12.2007, зареєстрований 24.01.2008 у Державному реєстрі земель за №2111000000-0408071000002, кадастровий номер 2111000000:01:003:0029 площею 0,067 га і Угоду про зміну договору оренди земельної ділянки площею 0, 067 га за №23 від 12.05.2009, яка зареєстрована 15.06.2008 в Державному реєстрі земель на той самий строк і на тих самих умовах з 25.01.2018 на п`ять років до 24 .01.2023 на умовах проекту додаткової угоди в редакції, що запропонована позивачем. Визнано поновленим договір оренди земельної ділянки від 17.12.2007, зареєстрований 24.01.2008 у Державному реєстрі земель за №2111000000-0408071000001, кадастровий номер 2111000000:01:004:0025 площею 0,1386 га і Угоду про зміну договору оренди земельної ділянки площею 0,1386 га за № 24 від 12.05.2009, яка зареєстрована 15.06.2008 в Державному реєстрі земель на той самий строк і на тих самих умовах з 25.01.2018 на п`ять років до 24.01.2023 року на умовах проекту додаткової угоди в редакції, що запропонована позивачем.

При прийнятті рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку, що відповідач у встановлений законом строк не розглянув звернення позивача та обґрунтованих заперечень щодо поновлення строку дії Договору не надав, а тому Договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені ним. При цьому, суд встановив, що докази повернення земельної ділянки позивачем відповідачу після закінчення строку договору оренду землі - відсутні, у зв`язку з чим, позивач продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення Договору оренди та сплачувати орендну плату за користування землею.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 30.10.2019 у справі № 907/576/18, рішення Господарського суду Закарпатської області від 31.07.2019 скасовано та прийнято нове, яким у задоволенні позову відмовлено повністю. Водночас, апеляційним судом скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 24.01.2019.

Приймаючи оскаржуване рішення, апеляційний господарський суд виходив, зокрема, з того, що ст. 33 Закону регламентовано поновлення договору оренди землі на новий строк, як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами за умови дотримання порядку, визначеного частинами 2- 5 цієї норми, так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (ч. 6 цієї норми). Отже, ст. 33 Закону містить дві різні правові конструкції, а зміст права, підстави та обставини для захисту переважного права орендаря, яке виникає відповідно до ч.ч. 1- 5 зазначеної статті, не є тотожними змісту та підставам захисту його права, яке виникає згідно з ч. 6 цієї норми.

Як зазначив апеляційний господарський суд, орендар до закінчення строку дії договору, а саме 14.12.2017, звернувся до орендодавця з листами про поновлення договору оренди, до яких було додано додаткові угоди, а тому позивач вчинив дії, спрямовані на поновлення договору оренди, передбачені саме п. 1-5 ст. 33 Закону.

Крім того, суд дійшов висновку, про те, що ч. 6 ст. 33 Закону поширюється на випадки, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі. За таких обставин договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором (пролонгація договору).

Оскільки судом встановлено факт існування заперечення орендодавця у поновленні спірних договорів протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі, а відтак апеляційний суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах не може йти мова про поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 Закону.

Вказані висновки апеляційного суду скаржник вважає помилковими, не погоджується з ними, оскільки судом неправильно застосовано положення ст.ст.24, 25, 31, 33 Закону, ст.ст. 187, 193 Господарського кодексу України, просить у касаційній скарзі постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.10.2019 у справі № 907/576/18 скасувати та залишити в силі рішення Господарського суду Закарпатської області від 31.07.2019.

Разом з тим, Судом встановлено, що ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12.06.2019 справу № 320/5724/17 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Підставою передачі справи № 320/5724/17 на розгляд Великої Палати Верховного Суду став висновок колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду про необхідність відступити від висновків щодо застосування ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", викладених у постанові Верховного Суду у складі палати з розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17, оскільки вони суперечать висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.07.2018 у справі № 594/376/17-ц.

Окрім того, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначила, що на відміну від положень ст. 764 Цивільного кодексу України, ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" передбачає, що одна зі сторін, орендар, обов`язково попередньо має повідомити про своє бажання про поновлення договору оренди землі, оскільки має наступну умову свого застосування - за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі. Тобто автоматичної пролонгації договору не відбувається.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 06.08.2019 прийнято до провадження справу № 320/5724/17 і призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на 18.09.2019.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою палатою Верховного Суду.

Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Враховуючи, що правовідносини у справі № 907/576/18 стосуються поновлення договору оренди землі, зокрема, і на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" та з метою дотримання єдності судової практики, Суд дійшов висновку про необхідність зупинення провадження у справі № 907/576/18 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 320/5724/17.

Керуючись ст.ст. 174, 228, 229, 234, 235, 287-291, 294, 295 ГПК України, Суд, -

У Х В А Л И В:

1. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агора" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.10.2019 у справі № 907/576/18.

2. Зупинити провадження у справі № 907/576/18 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 320/5724/17.

3. Повідомити учасників справи про їх право, передбачене ст. 295 ГПК України, на подання відзиву на касаційну скаргу до 03.02.2020 . Звернути увагу учасників справи, що відповідно до ч. 4 ст. 295 ГПК України до відзиву додаються докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

4. Відмовити у задоволенні клопотання про зупинення виконання постанови Західного апеляційного господарського суду від 30.10.2019 у справі № 907/576/18 в частині скасування заходів забезпечення позову, до закінчення її перегляду в касаційному порядку.

5. Витребувати матеріали справи № 907/576/18 з Господарського суду Закарпатської області / Західного апеляційного господарського суду.

6. Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи, Господарському суду Закарпатської області та Західному апеляційному господарському суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді: Волковицька Н.О.

Случ О.В.