Рішення

від 14.01.2020 по справі 826/13473/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 січня 2020 року м. Київ № 826/13473/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючої судді - Добрівської Н.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Відіком доГоловного управління Державної фіскальної служби у місті Києві провизнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Відіком (далі - позивач, ТОВ Торговий дім Відіком ) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - відповідач, ГУ ДФС у місті Києві) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.07.2017 №1822615147 та №1812615147.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення контролюючим органом прийнято безпідставно, оскільки висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства є не обґрунтованими та базуються виключно на припущеннях, натомість у позивача наявні всі первинні документи, які підтверджують здійснення господарських операцій з контрагентами та свідчать про відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача. Крім того, позивач зазначив, що посадові особи ГУ ДФС у м. Києві не вивчали документи бухгалтерського та податкового обліку підприємства, не досліджували суть господарської діяльності підприємства, не прийняли до уваги сутність здійснених господарських операцій, порядок та спосіб їх виконання, фізичних можливостей підприємства самостійного отримання придбаних товарів у продавців, діючого законодавства та здійснили неправомірний та незаконний висновок про нереальність господарських операцій та на підставі цього висновку прийшли до висновку про порушення ТОВ Торговий дім Відіком податкового законодавства.

У своїх додаткових поясненнях до позовної заяви позивач, окрім наведених вище доводів, звертає увагу суду на те, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від господарських та виробничих можливостей. Окрім того, позивач зазначив, що він здійснював операції з придбання товару та не виступав в якості замовника за договором перевезення, у зв`язку з чим відсутність товарно-транспортних накладних не можна розцінювати як беззаперечне свідчення безтоварності спірних операцій. Також, на думку позивача, посилання контролюючого органу на протокол допиту у кримінальному провадженні не може підтверджувати висновки про фіктивність господарсько-фінансових операції позивача та його контрагентів. Крім того, станом на час подання позову взагалі не відомо чи є відповідні вироки суду ведення чи спростування вини або невинуватості відповідних осіб. Таким чином, на думку позивача, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідач позовні вимоги не визнав, у своїх письмових запереченнях просив у задоволенні позову відмовити повністю, наполягаючи на правомірності та обґрунтованості оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. При цьому відповідач стверджує, що в ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товару від ПП Грін-А Компані , ТОВ Ветавіа , ТОВ Меларіс , ТОВ Ньюлайн Трейд , ПП Діоніс-Групп , ТОВ Альфа торг , ТОВ Визант , ТОВ Парма Голд , ТОВ Профектус , ТОВ Вімаква , ТОВ Поліком Сервіс , ТОВ Оптіма Стар , ТОВ Бедфорд до ТОВ Торговий дім Відіком , у зв`язку з неможливістю придбання по ланцюгу постачання у контрагентів-постачальників товару в зазначених обсягах та відсутністю (не наданням) документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також сертифікатів якості та відповідності якості.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.10.2017 відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду в судовому засіданні.

Разом з тим, 15.12.2017 набрав чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03.10.2017 №2147-VIII, яким внесені зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.

Відповідно до пункту 10 підпункту 1 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядається за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві з урахуванням додаткових пояснень, наданих під час розгляду справи.

Представник відповідача проти позову заперечив, наголошуючи на правомірності оскаржуваних рішенні і на відповідності висновків контролюючого органу, викладених в акті перевірки, вимогам чинного законодавства.

На підставі положень частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України за наявності в матеріалах справи відповідної заяви, суд визнав за можливе здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доводи учасників процесу, ознайомившись з письмово викладеними позиціями сторін, дослідивши подані документи і матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Торговий дім Відіком з питань, що стали предметом оскарження, за період з 01.01.2013 по 30.09.2016, за результатами якої складено акт №99/26-15-14-07-02-10/37675596 від 03.07.2017.

Відповідно до висновків, закріплених в акті, в ході перевірки було встановлено наступні порушення ТОВ Торговий дім Відіком норм: підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 3099374,00 грн; пункту 198.2 пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1, пункту 201.6, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2590074,00 грн.

Зазначений висновок податковим органом зроблено з огляду на те, що в ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товару від ПП Грін-А Компані , ТОВ Ветавіа , ТОВ Меларіс , ТОВ Ньюлайн Трейд , ПП Деоніс-групп , ТОВ Альфа торг , ТОВ Визант , ТОВ Парма Голд , ТОВ Профектус , ТОВ Вімаква , ТОВ Поліком Сервіс , ТОВ Оптіма Стар , ТОВ Бедфорд до ТОВ Торговий дім Відіком , у зв`язку з неможливістю придбання по ланцюгу постачання у контрагентів-постачальників товару в зазначених обсягах та відсутністю (не наданням) документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також сертифікатів якості та відповідності якості. Також заначив, що діяльність вказаних підприємств має ознаки нереальності здійснення операцій, а саме: відсутній рух активів, зобов`язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської операції; відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій, а саме: відсутній кваліфікований персонал; незначний штат працюючих осіб при тому, що статутна діяльність потребує участі більшої кількості людей, в тому числі за спеціальною освітою; наявність в штаті тільки керівних посад; відсутні основні фонди.

Зазначений висновок контролюючим органом зроблено з огляду на те, що:

1) між ТОВ Бедфорд (Продавець) та ТОВ Торговий дім Відіком (Покупець) договір поставки від 29.11.2014 №29/11-14, на виконання умов договору позивачем отримано від ТОВ Бедфорд видаткові накладні на суму 198750,00 грн. Оплату здійснено своєчасно, безготівкового перерахування коштів. За даними перевірки встановлено, що кредиторська заборгованість за розрахунками з ТОВ Бедфорд становить 178045,00 грн. Стан платника податків - 8 (внесено запис про відсутність за місцезнаходженням).

Крім того, перевіркою встановлено, що під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні від 09.07.2014 №32014100100000099, в якості свідка допитано ОСОБА_1 (протокол допиту від 24.02.2015), який по суті поставлених повідомив про непричетність до фінансово-господарської діяльності ТОВ Бедфорд ;

2) між ТОВ Ветавія (Постачальник) та ТОВ Торговий дім Відіком (Покупець) укладено договір поставки від 04.05.2015 №05/04/150. На виконання умов договору, ТОВ Ветавія виписало ТОВ Торговий дім Відіком видаткові накладні на загальну суму 1152235,45 грн. Оплату здійснено шляхом безготівкового перерахування коштів. Кредиторська заборгованість по взаємовідносинам з ТОВ Ветавія становить 1072235,45 грн. В ході проведеного аналізу податкових накладних, зареєстрованих ТОВ Ветавія в встановлено невідповідність номенклатури придбаного та реалізованого товару, робіт, (пересорт). Також, не встановлені треті особи, які могли бути залучені для виконання оформлених між ТОВ Ветавія та ТОВ Торговий дім Відіком ;

3) між ПП Грін-А Компані (Продавець) та ТОВ Торговий дім Відіком (Покупець) укладено договір поставки від 29.04.2016 № 29-04/16. Відповідно до умов договору ПП Грін-А Компані виписало на адресу ТОВ Торговий дім Відіком видаткові накладні на загальну суму 919980,00 грн. За даними податкової звітності встановлено, що суму податку на додану вартість включено до складу податкового кредиту та відображено у реєстрах отриманих податкових накладних, які зареєстровані в ЄРПН. ТОВ Торговий дім Відіком здійснено оплату шляхом безготівкового переказу коштів на рахунок ПП Грін-А Компані . Дебіторська/кредиторська заборгованості по взаємовідносинам з ПП Грін-А Компані відсутня.

В акті перевірки вчинено запис, що 29.06.2016 до ГУ ДФС у м. Києві надійшло пояснення від засновника та директора ПП Грін-А Компані ОСОБА_2 , який пояснив, що зареєстрував ПП Грін-А Компані та ряд інших фірм за грошову винагороду, при цьому зазначив, що фінансово-господарську діяльність підприємства не здійснював, нікого на це не уповноважував, Бухгалтерських документів, а саме: податкових накладних, видаткових накладних, рахунків фактур, платіжних доручень не підписував і нікому цього не доручав. Укладені угоди від імені ПП Грін-А Компані , підписані ОСОБА_2 , просить вважати недійсним;

4) між ТОВ Торговий дім Відіком та ТОВ Меларіс укладено договір поставки від 04.05.2015 №05/04/150, на виконання умов якого контрагентом позивача складено видаткові накладні на суму 278236,28 грн. Оплату здійснено своєчасно, безготівковим переказом коштів на рахунок продавця. Перевіркою встановлено, що суму податку на додану вартість включено до складу податкового кредиту та відображено у реєстрах отриманих податкових накладних, які зареєстровані в ЄРПН. Кредиторська заборгованість по взаємовідносинам з ТОВ Меларіс становить 68236,28 грн. Крім того, в ході перевірки, аналізуючи податкові дані АІС Податковий блок та отримані матеріали встановлено, що суму податкового кредиту ТОВ Торговий дім Відіком за травень 2015 року сформовано за рахунок проведених операцій з ТОВ Меларіс , які мають ознаки безтоварності ;

5) між ТОВ Торговий дім Відіком та ТОВ Ньюлайн Трейд укладено договір поставки від 04.05.2015 №05/04/150, за умовами якого, ТОВ Ньюлайн Трейд виписало позивачу видаткові накладні на загальну суму 561279,54 грн. В ході перевірки податкової звітності встановлено, що суму податку на додану вартість включено до складу податкового кредиту та відображено у реєстрах отриманих податкових накладних, які зареєстровані в ЄРПН. Оплату здійснено шляхом безготівкового перерахування коштів. Перевіркою встановлено, що на кінець періоду, що перевірявся, кредиторська заборгованість за розрахунками з ТОВ Ньюлайн Трейд становила 260400,00 грн. В результаті аналізу АІС Податковий блок та отриманих матеріалів встановлено, що сума податкового кредиту ТОВ Торговий дім Відіком за травень 2015 року сформовано за рахунок проведення операцій з ТОВ Ньюлайн Трейд , які мають ознаки безтоварності ;

6) між ТОВ Торговий дім Відіком та ПП Діоніс-Групп укладено договір поставки від 04.05.2015 №150504, згідно з яким складено видаткові накладні на загальну суму 3327378,23 грн. Перевіркою та аналізом податкової звітності встановлено, що суму податку на додану вартість включено до складу податкового кредиту та відображено у реєстрах отриманих податкових накладних, які зареєстровані в ЄРПН. Оплату ТОВ Торговий дім Відіком здійснено шляхом безготівкового перерахування коштів на рахунок ПП Діоніс-Групп . В акті перевірки вчинено запис, що видаткові та податкові накладні підписані різними директорами, з АІС Податковий Блок встановлено, що в період з 15.12.2014 по 10.07.2015 договором ПП Діоніс-Групп був ОСОБА_3 , а з 13.07.2015 по 24.12.2015 - ОСОБА_4 . Однак, вид цивільно-правового договору, зокрема, договір поставки від 04.05.2015 №150504, згідно з податковими накладними не мінявся протягом всього періоду взаємовідносин між ТОВ Торговий дім Відіком та ПП Діоніс-Групп . Не можливо встановити чи вносилися зміни до реквізитів зазначеного вище договору та/або приймалися додаткові угоди у зв`язку із зміною директора, оскільки договір до перевірки не надано. Крім того, в акті зазначено, що запит про надання документів в ході перевірки від 16.12.2016 №1 було вручено особисто під підпис директору ТОВ Торговий дім Відіком ОСОБА_5 ;

7) між ТОВ Оптіма Стар та ТОВ Торговий дім Відіком укладено договір поставки від 15.08.2016 №15/08-16, відповідно до умов ТОВ Оптіма Стар виписало ТОВ Торговий дім Відіком видаткові накладні на загальну суму 392245,00 грн. Сума податку на додану вартість включена до складу податкового кредиту та відображено у реєстрах отриманих податкових накладних, які зареєстровані в ЄРПН. Оплату здійснено шляхом безготівкового перерахування коштів. На кінець періоду, що перевірявся, кредиторська заборгованість за розрахунками з ТОВ Оптіма Стар становила 1274341,00 грн. Згідно з інформаційними даними АІС Податковий блок та отриманими матеріалами встановлено, що суму податкового кредиту ТОВ Торговий дім Відіком за серпень-вересень 2016 року сформовано за рахунок проведення операцій із ТОВ Оптіма Стар , які мають ознаки безтоварності ;

8) між ТОВ Торговий дім Відіком та ТОВ Альфа Торг укладено договір від 15.10.2015 №15102015. На виконання умов договору було складено та виписано видаткові накладні на загальну суму 1660000,00 грн. Відповідно до податкової звітності встановлено, що суму податку на додану вартість включено до складу податкового кредиту та відображено у реєстрах отриманих податкових накладних, які зареєстровані в ЄРПН. Позивачем здійснено оплату шляхом безготівкового перерахування коштів на рахунок ТОВ Альфа Торг . Дебіторська/кредиторська заборгованість за розрахунками із ТОВ Альфа Торг відсутня;

9) між ТОВ Визант та ТОВ Торговий дім Відіком укладено договори поставки від 12.07.2016 №02/07-2016, від 02.08.2016 №02/08-2016, згідно з умовами яких, від ТОВ Визант позивачем отримані видаткові накладні на загальну суму 3843564,00 грн. Суму податку на додану вартість включено до складу податкового кредиту та відображена у реєстрах отриманих податкових накладних, які зареєстровані в ЄРПН. Оплату здійснено шляхом безготівкового перерахування коштів. Перевіркою бухгалтерської звітності встановлено, що кредиторська заборгованість про розрахункам з ТОВ Визант становила 515509,98 грн;

10) між ТОВ Парма Голд та ТОВ Торговий дім Відіком укладено договір поставки від 10.06.2016 №10/06-16. Відповідно до умов договору, ТОВ Торговий дім Відіком отримало від ТОВ Парма Голд видаткові накладні на загальну суму 1137513,00 грн. ТОВ Торговий дім Відіком здійснено оплату у безготівковій перерахуванням коштів на рахунок ТОВ Парма Голд . Дебіторська/кредиторська заборгованість по взаємовідносинам з ТОВ Парма Голд відсутня;

11) між ТОВ Торговий дім Відіком та ТОВ Профектус укладено договір поставки від 01.02.2015 №130, на виконання умов якого складено видаткові накладні на загальну суму 451170,00 грн. В рахунок оплати ТОВ Торговий дім Відіком перераховано кошти ТОВ Профектус шляхом безготівкового переказу. Дебіторська/кредиторська заборгованість протягом перевіряємого періоду відсутня;

12) між ТОВ Торговий дім Відіком та ТОВ Вімаква укладено договір поставки від 30.04.2015 №30-04/2015, на виконання якого позивач отримав від ТОВ Вімаква видаткові накладні на загальну суму 352350,00 грн. Оплату здійснено шляхом безготівкового перерахування коштів, дебіторська/кредиторська заборгованість за розрахунками з ТОВ Вімаква відсутня. Стан платника податків - 8 (внесено запис про відсутність за місцезнаходженням). В ході проведеного аналізу податкових накладну зареєстрованих ТОВ Вімаква встановлено невідповідність номенклатури придбаного та реалізованого товару, робіт, послуг (сорт). Також, не встановлені треті особи, які могли бути залучені для виконання робіт оформлених між ТОВ Вімаква та ТОВ Торговий дім Відіком ;

13) між ТОВ Торговий дім Відіком та ТОВ Поліком Сервіс укладено договір від 01.03.2015 №01/03/15. На виконання умов договору, ТОВ Торговий дім Відіком отримало від ТОВ Поліком Сервіс видаткові накладні на загальну суму 558927,00 грн. Оплату ТОВ Торговий дім Відіком здійснено шляхом безготівкового перерахування коштів ТОВ Поліком Сервіс . Дебіторська/кредиторська заборгованість по взаємовідносинам з ТОВ Поліком Сервіс відсутня.

В акті перевірки вчинено запис щодо ненадання до перевірки оригіналів та/або копій договорів поставки, зокрема, з ТОВ Меларіс , ТОВ Ньюлайн Трейд , ПП Діоніс-Групп , ТОВ Альфа Торг , ТОВ Профектус , ТОВ Вімаква , ТОВ Поліком Сервіс .

Згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що вказані контрагенти є учасниками схем суб`єктів господарювання з ознаками фіктивності, більшість контрагентів-постачальників створені з метою надання підприємствам реального сектору економіки незаконних послуг з формування технічного податкового кредиту з податку на додану вартість, тобто ухилення від сплати податків, а також незаконної конвертації безготівкових грошових коштів у готівку шляхом укладання з підприємствами - вигодонабувачами нікчемних угод, оформлених лише на папері та не забезпечених реальним рухом активів, з безпідставним відображенням вказаних операцій у податковому обліку підприємств.

Отже, за висновками інспектора за наслідками перевірки ТОВ Торговий дім Відіком не встановлено здійснення господарських операцій по отриманню овочів та фруктів, контейнерів дерев`яних, гофротари, піддонів, палетів тощо від ТОВ Бедфорд , ТОВ Ветавія , ПП Грін-А Компані , ТОВ Меларіс , ТОВ Ньюлайн Трейд , ПП Діоніс-Групп , ТОВ Оптіма Стар , ТОВ Альфа Торг , ТОВ Визант , ТОВ Парма Голд , ТОВ Профектус , ТОВ Вімаква , ТОВ Поліком Сервіс по ланцюгу постачання, що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану загальну суму 2590074,00 грн (в розрізі періодів зазначено в акті перевірки) та податку на прибуток на загальну суму 3099374,00 грн (в розрізі періодів в акті перевірки).

На підставі висновків акта перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 19.07.2017:

- №1812615147, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 2590074,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 647519,00 грн;

- №1822615147, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 3099374,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 421495,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку.

За результатами оскарження податкових повідомлень-рішень в адміністративному порядку, скаргу позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи доводи учасників справи, суд бере до уваги наступне.

Так, згідно пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пунктом 44.2 статті 44 Податкового кодексу України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

У пункті 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України визначено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

- зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

- збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

- збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

- зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Аналіз положень пунктів 44.1, 44.2 статті 44, пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України свідчить, що платник податку на прибуток підприємств з метою визначення об`єкта оподаткування - прибутку визначає фінансовий результат до оподаткування (прибутку або збитку) шляхом коригування (збільшення або зменшення), використовуючи дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. При цьому показники обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, визначаються на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату у фінансовій звітності підприємства визначаються відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

За змістом пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно ж з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт а).

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За визначенням статті 1 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон №996-ХІV) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Водночас, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: не пов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

Судом встановлено, що позивачем було укладено з ПП Грін-А Компані , ТОВ Ветавіа , ТОВ Меларіс , ТОВ Ньюлайн Трейд , ПП Деоніс - групп , ТОВ Альфа торг , ТОВ Визант , ТОВ Парма Голд , ТОВ Профектус , ТОВ Вімаква , ТОВ Поліком Сервіс , ТОВ Оптіма Стар , ТОВ Бедфорд ряд договорів поставки овочів та фруктів, контейнерів дерев`яних, гофротари, піддонів, палетів тощо.

Факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, а саме: видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями, оборотно-сальдовою відомістю по рахункам, банківські виписки, товарно-транспортними накладними, відомостями про вантаж, що містять всі необхідні реквізити, належним чином підписані та скріплені печатками сторін, які є первинними в розумінні статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а контролюючий орган у встановленому порядку не довів факту підробки, недостовірності чи неналежного оформлення цих документів.

Як встановлено судом під час розгляду справи, на час укладення та виконання договору контрагент позивача був зареєстрованим у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, тобто мав достатній об`єм правоздатності для складання первинних документів та укладання будь-яких правочинів.

Товари придбані у вказаних контрагентів було використано позивачем в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності з метою отримання прибутку, що узгоджується з основними видами економічної діяльності ТОВ Торговий дім Відіком , а саме: 46.31 Оптова торгівля фруктами й овочами.

На підтвердження зміни майнового стану позивача у результаті здійснення господарських операцій з вищевказаними контрагентами, позивачем до матеріалів справи долучено платіжні доручення про перерахування коштів на рахунок контрагентів, що свідчить про понесення витрат за придбання товарно-матеріальних цінностей.

Посилання контролюючого органу на відомості про відсутність у контрагентів позивача умов необхідних для ведення відповідної господарської діяльності з обсягом товару у відповідні строки, зокрема, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, як на підставу для відмови в позові, відхиляється судом, оскільки чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності у останніх основних фондів. Відсутність у контрагентів добросовісного платника податку, яким є позивач, матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання таким платником господарської операції, та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Також слід зазначити щодо необґрунтованості посилань контролюючого органу, як на підставу неправомірності формування даних податкового обліку, на відсутність у позивача документів, які б свідчили про транспортування придбаного товару, оскільки такі документи, зокрема, товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення, а відтак визначає взаємовідносини по виконанню перевезення вантажів для обліку транспортної роботи. У даному випадку позивач здійснював операції з придбання товару та не виступав в якості замовника за договором перевезення, у зв`язку з чим, відсутність товарно-транспортних накладних не можна розцінювати як беззаперечне свідчення безтоварності спірних операцій.

До того ж, товарно-транспортні накладні чи подорожні листи не є винятковими первинними бухгалтерськими документами, які підтверджують факт реальності здійснення господарської операції за договором, та за відсутності яких платник позбавляється права на формування податкового кредиту, а також віднесення до складу доходів і витрат сум за договорами у разі наявності інших первинних бухгалтерських документів оформлених у відповідності до положень діючого законодавства, а саме: договорів, видаткових накладних податкових накладних регістрів бухгалтерських документів, платіжних доручень, відомостей про рух активів, товару та інших документів.

Відповідно до принципу офіційності контролюючий орган повинен доводити в суді фіктивність господарської операції як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов`язань та правомірності прийняття свого рішення. У той час, як на підтвердження фактичного виконання господарських зобов`язань позивачем було надано належним чином оформлені первинні документами, та доведено, що укладені договори відповідають економічному змісту та діловій меті, а здійснені господарські операції спричинили зміни в структурі активів позивача. Остання обставина підтверджується наданими платіжними дорученнями, оборотно-садовою відомістю.

Суд визнає необґрунтованими доводи контролюючого органу щодо відсутності сертифікатів якості придбаного товару, оскільки такі документи не є первинними бухгалтерськими документами, що підтверджують реальність здійснення господарської операції, а лише свідчать про якість товару та не є обов`язковими при формуванні платником податку витрат та податкових зобов`язань, податкового кредиту з податку на додану вартість. Відсутність таких документів не позбавляє позивача права на формування витрат та податкового кредиту за наявності належно оформленої податкової накладної, виданої покупцю продавцем товару та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановленому податковим законодавством порядку.

Крім того, наявність або відсутність окремих документів або ж помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Норми податкового законодавства не визначають місцезнаходження платника податку (контрагента) та його звітування до контролюючих органів як критерій правового статусу платника податків (позивача).

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду, зокрема, у постановах від 26.06.2018 (справа № 803/649/15-а), від 31.07.2018 (справа №820/3119/17), від 31.07.2018 (справа №0870/4938/12), від 31.07.2018 (справа №817/1339/17), від 30.08.2019 (справа №804/17176/14).

Крім того, перевіркою встановлено, що під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні від 09.07.2014 №32014100100000099, в якості свідка допитано ОСОБА_1 (протокол допиту від 24.02.2015), який по суті поставлених товарів повідомив про непричетність до фінансово-господарської діяльності ТОВ Бедфорд .

В акті перевірки також зазначається, що 29.06.2016 до ГУ ДФС у м. Києві надійшло пояснення від засновника та директора ПП Грін-А Компані ОСОБА_2 , який пояснив, що зареєстрував ПП Грін-А Компані та ряд інших фірм за грошову винагороду, при цьому зазначив, що фінансово-господарську діяльність підприємства не здійснював, нікого на це не уповноважував. Бухгалтерських документів, а саме: податкових накладних, видаткових накладних, рахунків фактур, платіжних доручень не підписував і нікому цього не доручав. Укладені угоди від імені ПП Грін-А Компані , підписані ОСОБА_2 , просить вважати недійсним.

Оцінюючи посилання відповідача на кримінальні провадження, суд не може визнати їх переконливими, оскільки, по-перше, в зазначеному кримінальному провадженні відсутній вирок, а по-друге, відомості, отримані в ході оперативно-розшукових заходів чи досудового слідства, не є доказами при доведенні фактів допущення порушень вимог податкового законодавства платником податків. Докази на які посилається відповідач не відповідають вимогам належності та допустимості в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки контролюючий орган не довів, що такі отримано у розпорядження а також, те що він має право їх використання у порядку визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України.

Разом із тим судом враховано, що вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03.10.2017 по справі №357/9689/17 (провадження №1-кп/357/1184/17, реєстраційний номер ЄДРСР http://reyestr.court.gov.ua/Review/69279841) затверджено угоду про визнання винуватості від 22.08.2017, укладену у кримінальному провадженні №12017110030001790 від 05.04.2017 між прокурором Білоцерківської місцевої прокуратури Шаль В.В. з одного боку та обвинуваченою у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.205-1 КК України ОСОБА_6 , з іншого боку; визнано ОСОБА_6 винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.205-1 КК України, на підставі якої призначене їй узгоджене між сторонами покарання.

Так, за змістом наведеного вироку, 25.03.2015 на підставі підписаних та поданих ОСОБА_6 документів, які містять завідомо неправдиві відомості, реєстраційною службою Білоцерківського міськрайонного управління юстиції в Київській області зареєстровано ТОВ Ветавія , відповідно до яких власником та директором підприємства є ОСОБА_6 , про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зроблено запис під № 1 353 102 0000 007294 від 25.03.2017.

У мотивувальній частині вироку зазначається, що своїми умисними діями, які виразилися в умисному внесенні за попередньою змовою групою осіб в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи (ТОВ Ветавія (ЄДРПОУ 39710663)), завідомо неправдивих відомостей, а також в умисному поданні для проведення такої реєстрації документів, які містять завідомо неправдиві відомості ОСОБА_6 вчинила злочин, передбачений ч. 2 ст. 205-1 КК України.

22.08.2017 прокурор у даному кримінальному провадженні ОСОБА_8 з одного боку, та обвинувачена ОСОБА_6 з іншого боку, на підставі ст.ст.468, 469, 472 КПК України уклали угоду про визнання винуватості на наступних умовах: обвинувачена ОСОБА_6 , розуміючи наслідки укладення та затвердження угоди, а саме обмеження свого права оскарження вироку згідно з положеннями ст.394 і ст.424 КПК України, та відмову від здійснення прав, передбачених п.1 ч.4 ст.474 цього Кодексу (…), а також будучи обізнаною про наслідки невиконання угоди, які полягають у праві прокурора при невиконанні угоди протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності звернутись до суду з клопотанням про скасування вироку, а у разі умисного невиконання нею угоди - бути притягнутою до кримінальної відповідальності за ст.389-1 КК України, взяла на себе зобов`язання беззастережно визнати обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.205-1 КК України та погодилась на призначення їй за цією статтею покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.

Під час розгляду справи адміністративним судом було встановлено, що документи від імені ТОВ Ветавія , на підставі яких позивач сформував податковий кредит (договір, видаткові накладні) видані та підписані від імені ОСОБА_6 .

Сам факт фіктивності господарської діяльності не може залишитися неврахованим судом, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю навіть за формального підтвердження її первинними документами та дає підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення, зокрема відображених у них сум податку на додану вартість до податкового кредиту, є безпідставними.

Вказаний правовий висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах викладено, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 26.01.2016 у справі №21-4781а15; від 22.03.2016 у справі №21-170а16; від 22.03.2016 у справі №21-2927а15; від 29.03.2016 у справі №21-5315а15; від 12.04.2016 у справі № 21-3270а15; від 12.04.2016 у справі № 21-3635а15; від 19.04.2016 у справі №21-4985а15; від 26.04.2016 у справі №21-4976а15; від 24.05.2016 у справі №21-5332; від 14.06.2016 у справі №21-1318а16.

Поряд з цим судом враховується, що положення статті 472 Кримінального процесуального кодексу України передбачають, що в угоді про визнання винуватості зазначаються її сторони, формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, беззастережне визнання підозрюваним чи обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення тощо.

Таким чином, факт наявності вироку, ухваленого на підставі угоди у кримінальному провадженні, дійсно не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, проте підлягає врахуванню у сукупності із дослідженням усіх складових господарських операцій.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду, зокрема, у постановах від 22.11.2019 (справа №826/17642/14), від 19.11.2019 (справа №815/5195/15), від 31.07.2018 (справа №0870/4938/12), від 31.07.2018 (справа №817/1339/17), від 30.08.2019 (справа №804/17176/14).

Крім того, судом враховується, що в акті перевірки не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями з ТОВ Ветавія , або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов`язаність операцій з господарською діяльністю позивача, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

До того ж слід зазначити, що поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування та податкового законодавства, а тому можливі порушення податкового законодавства з боку контрагента-постачальника, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, не є безумовною підставою для висновку про порушення саме покупцем вимог податкового законодавства та не є підставою для позбавлення покупця сформованих податкових вигод за фактично вчиненою операцією.

Чинне податкове законодавство не покладає на платника обов`язку контролювати діяльність осіб, що виконують роботи, послуги, не зобов`язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим як вносити відповідні суми витрат до складу валових витрат і суми ПДВ - до податкового кредиту. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.01.2018 у справі №К/9901/2558718.

Таким чином, за результатом системного аналізу вимог податкового законодавства, на підставі оцінки наявних у справі доказів окремо та у їх сукупності, суд звертає увагу на те, що висновок про безтоварність господарських операцій може ґрунтуватись на належних, допустимих і достатніх доказах і не може ґрунтуватись на припущеннях.

Суд вважає за необхідне також врахувати і практику Європейського суду з прав людини, рішення якого, згідно статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , а також враховуючи приписи статті 9 Конституції України та статті 19 Закону України Про міжнародні договори України , є джерелом права та є обов`язковим для виконання Україною.

Так, Європейський суд з прав людини (п`ята секція) у своєму рішенні від 22.01.2009 (заява №3991/03) у справі Булвес АД проти Болгарії зазначив наступне: Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов`язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов`язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються, до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності .

Одночасно суд акцентує увагу на тому, що навіть за наявності формальних підстав для визнання правомірними висновків контролюючого органу в певній частині визначених ним зобов`язань та застосованих санкцій, суд не може визнати рішення контролюючого органу в якійсь сумі за відсутності належним чином оформленого та деталізованого розрахунку зобов`язань та штрафних санкцій у розрізі контрагентів позивача.

При цьому, суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень (постанова Верховного Суду України від 05.12.2006 у справі 21-527во06).

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини другої статті 129 Конституції України та частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи наведене в сукупності та виходячи із встановлених судом обставин, оцінивши надані позивачем та відповідачем докази в контексті вимог законодавства, а також приймаючи до уваги те, що рішення суб`єкта владних повноважень, в якому недійсну частину не можна виокремити, ідентифікувати, є недійсним в цілому, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.07.2017 №1822615147 та №1812615147.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись ст.ст.2, 5-11, 19, 73-77, 79, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Відіком задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.07.2017 №1822615147 та №1812615147.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Відіком (код ЄДРПОУ 37675596, адреса: 02660, м. Київ. Вуя. Червоноткацька, 87, офіс 19) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 101376,93 (сто одна тисяча триста сімдесят шість) гривень 93 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (код ЄДРПОУ 39439980, адреса: 01011, м. Київ, Шолуденка, 33/19) .

Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено протягом 30 днів з моменту складення повного тексту до суду апеляційної інстанції в порядку, визначеному ст.ст.293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Суддя: Н.А. Добрівська