Ухвала

від 15.01.2020 по справі 0540/7455/18-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у відкритті апеляційного провадження

15 січня 2020 року справа №0540/7455/18-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Сіваченка І.В., Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши апеляційну скаргу Головного управління державної фіскальної служби у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2018 року у справі № 0540/7455/18-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Об`єднання ВЕК до Головного управління державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення від 16.04.2018,

УСТАНОВИВ:

До Першого апеляційного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга Головного управління державної фіскальної служби у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2018 року.

Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року апеляційну скаргу залишено без руху та встановлено строк для усунення виявлених недоліків апеляційної скарги - десять днів з моменту отримання ухвали, а саме сплатити судовий збір та надати оригінал квитанції на адресу Першого апеляційного адміністративного суду, а також надати заяву про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження з посиланням на інші поважні підстави та відповідні докази.

Копія ухвали суду отримана апелянтом 10 грудня 2019 року.

18 грудня 2019 року на адресу суду надійшло клопотання представника Державної фіскальної служби про поновлення строку на апеляційне оскарження та продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги в частині сплати судового збору.

В клопотанні апелянт зазначає, що відповідачем було своєчасно подано апеляційну скаргу на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2018 року, однак за об`єктивної відсутності можливості сплати судового збору, вона була повернута. Крім того, апелянт зазначив, що на теперішній час також відсутні кошти для сплати судового збору та у підтвердження зазначених обставин надав листи Міністерства фінансів України та Державної фіскальної служби України щодо збільшення видатків.

Перевіривши матеріали апеляційної скарги, доводи клопотання про поновлення строків на їх відповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд вважає, що у відкритті апеляційного провадження слід відмовити, виходячи з такого.

Колегією суддів встановлено, що на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2018 року вперше апеляційна скарга подана до суду першої інстанції 29 грудня 2018 року, в якій відповідач просив суд відстрочити сплату судового збору у зв`язку із відсутністю відповідного фінансування.

Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2019 року було відмовлено у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору, апеляційну скаргу залишено без руху для усунення недоліків, а саме надання оригіналу документу про сплату судового збору у розмірі 5816,83 грн.

Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2019 року апеляційну скаргу повернуто апелянту у зв`язку із невиконанням ухвали апеляційного суду від 16 січня 2019 року.

Вдруге Головне управління ДФС у Донецькій області звернулось з апеляційною скаргою 28 листопада 2019 року разом із клопотанням про поновлення строків на апеляційне оскарження та відстроченням сплати судового збору.

Слід зазначити, що на виконання вимог ухвали Першого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року про залишення апеляційної скарги без руху, від скаржника надійшло клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та продовження строків на усунення недоліків в частині сплати судового збору, із зазначенням аналогічних підстав для поновлення строку, що і в клопотанні, яке було подано разом з апеляційною скаргою.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Дотримання строків оскарження судового рішення є однією із гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків.

Пунктом 2 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників судового процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Частина 2 статті 44 КАС України передбачає обов`язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, щодо сплати судового збору.

З метою виконання процесуального обов`язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчасно вчиняти усі можливі та залежні від неї дії.

Це стосується і органів, які фінансуються з Державного бюджету України, зокрема, в частині видатків на оплату судового збору, тому держава повинна створити належні фінансові можливості і заздалегідь передбачити відповідні кошти на вказані цілі у кошторисах установ, а особа, яка утримується за рахунок Державного бюджету України, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору.

У пункті 74 Рішення у справі "Лелас проти Хорватії" і пункті 70 Рішення у справі "Рисовський проти України" ЄСПЛ підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування" та пояснив його практичне значення, зокрема, зазначивши, що держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Іншими словами, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу. Принцип "належного урядування" передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), п. 119).

Інших поважних причин пропуску строку оскарження відповідачем вказано не було, а тому підстави для задоволення клопотання відсутні.

Вимоги суду, викладені в ухвалі від 03 грудня 2019 року апелянтом не виконано і в частині сплати судового збору, натомість подано клопотання про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги, в обґрунтування якого зазначено про відсутню можливість усунути недоліки апеляційної скарги у зв`язку відсутністю коштів на сплату судового збору.

Колегія суддів вважає, що у апелянта було достатньо часу для вирішення питання щодо сплати судового збору, з урахуванням того, що оскаржуване рішення Донецького окружного адміністративного суду прийнято 28 листопада 2018 року.

Відповідно до ч.2 ст.121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Положеннями ч.2 ст.298 та ч.2 ст.169 КАС України передбачено, що строк на усунення недоліків апеляційної скарги не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Отже, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для його задоволення, оскільки йому надавався законодавчо встановлений час, протягом якого недоліки відповідачем не усунуто.

Таким чином, у встановлений судом строк недоліки апеляційної скарги усунуті не були, судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції не сплачено, що підтверджується довідкою про відсутність даних в реєстрі підтверджень оплат із Казначейства про зарахування судового збору.

Зазначені апелянтом підстави для поновлення строку визнані судом неповажними.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

За таких обставин, колегія суддів вважає необхідним відмовити у відкритті апеляційного провадження.

Керуючись ст. 295, 298, 299 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання Головного управління державної фіскальної служби у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2018 року у справі № 0540/7455/18-а - відмовити.

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2018 року.

Повне судове рішення - 15 січня 2020 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Колегія суддів І. В. Сіваченко

А. А. Блохін

Т. Г. Гаврищук