Постанова

від 14.01.2020 по справі 826/10076/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/10076/18 Суддя (судді) суду 1-ї інст.:

Келеберда В.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 січня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Сорочка Є.О.,

суддів Єгорової Н.М.,

Федотова І.В.,

за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДіПаЛ" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 06 квітня 2018 року №0597140302 та № 0598140302.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2019 року позов задоволено.

Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що уповноваженими особами ГУ ДФС у м. Києві на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.13, пункту 78.1 статті 78, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України (далі - ПК), направлення від 02 березня 2018 року №741/26-15-14-03-02, наказу ГУ ДФС у м. Києві від 01 березня 2018 року №3243 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ ДіПаЛ з питань достовірності, повноти нарахування і своєчасності сплати до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб та військового збору під час виплати пасивних доходів на користь фізичних осіб за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 16 березня 2018 року №105/1-26-15-14-03-02-22920534, згідно з висновками якого за позивачем встановлені порушення вимог підпункту 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, підпункту 170.5.4 пункту 170.5 статті 170, абзацу а пункту 176.2 статті 176, підпункту 1.4 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ, підпункту 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 ПК, а саме: порушення своєчасності сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб за грудень 2016 року, повноти нарахування, утримання та сплати до бюджету податку з доходу, що виплачується на користь платникам податків та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок податковими агентами із відповідним відображенням у формі 1-ДФ за ІV квартал 2016 року; порушення своєчасності сплати до бюджету військового збору за грудень 2016 року.

На підставі висновків акта перевірки винесені податкові повідомлення-рішення від 06 квітня 2018 року:

- №0597140302, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 102 600 грн штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та 11 215,72 грн пені;

- № 0598140302, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання з військового збору у розмірі 8550,1 грн штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та 934,66 грн пені.

За результатами адміністративного оскарження, висновки акту перевірки та вказані податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

Проте, не погодившись з такими рішеннями, позивач звернувся до суду з позовом.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що висновки акту перевірки не узгоджуються із приписами чинного податкового законодавства, а приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідач діяв необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мали значення для їх прийняття, не у спосіб, визначений законами України, упереджено та не добросовісно, без дотримання принципу рівності перед законом.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

Відповідно до підпунктів 1.1-1.5 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.

Згідно підпункту 162.1.3 пункту 162.1 статті 162 ПК платниками податку є податковий агент.

Податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу (підпункт 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК).

За змістом підпункту 14.1.49 пункту 14.1 статті 14 ПК дивіденди - платіж, що здійснюється юридичною особою, у тому числі емітентом корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів чи інших цінних паперів на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв`язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

Відповідно до підпунктів 170.5.1, 170.5.2 пункту 170.5 статті 170 ПК податковим агентом платника податку під час нарахування на його користь дивідендів, крім випадків, зазначених у підпункті 165.1.18 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу, є емітент корпоративних прав або за його дорученням інша особа, яка здійснює таке нарахування.

Будь-який резидент, який нараховує дивіденди, включаючи того, який сплачує податок на прибуток підприємств у спосіб, відмінний від загального (є суб`єктом спрощеної системи оподаткування), або звільнений від сплати такого податку з будь-яких підстав, є податковим агентом під час нарахування дивідендів.

Згідно підпункту 163.1.2 пункту 163.1 статті 163 ПК об`єктом оподаткування резидента є доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Доходи, зазначені в цьому пункті, остаточно оподатковуються податковим агентом під час їх нарахування платнику податку за ставкою, визначеною підпунктами 167.5.1 та 167.5.2 пункту 167.5 статті 167 цього Кодексу (підпункт 170.5.4 пункту 170.5 статті 170 ПК).

Згідно підпункту 57.1-1.1 пункту 57.1-1 статті 57 ПК у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів платник податку на прибуток - емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, проводить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав незалежно від того, чи є оподатковуваний прибуток, розрахований за правилами, визначеними статтею 137 цього Кодексу.

Відповідно до підпунктів 168.1.1, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 ПК податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК податковий агент зобов`язаний сплатити суму податкового зобов`язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.

Згідно пункту 31.1 статті 31 ПК строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

За змістом підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49, підпункту 57.1 статті 57 ПК податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

Платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом.

Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що емітент корпоративних прав, який здійснює нарахування дивідендів, як податковий агент платника податків зобов`язаний сплачувати податок на доходи фізичних осіб та військовий збір не пізніше 30 календарних днів, які настають за останнім календарним днем місяця, у якому було здійснено нарахування дивідендів.

Згідно підпункту а пункту 171.2 статті 171 ПК особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні.

Відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного бюджету несе юридична особа або її відокремлений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід (підпункт 168.4.7 пункту 168.4 статті 168 ПК).

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 ПК у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

За змістом підпункту 129.1.3 пункту 129.1, пункту 129.4 статті 129 ПК нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми податкового зобов`язання, визначеного платником податків або податковим агентом, - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання.

На суми грошового зобов`язання, визначеного підпунктом 129.1.3 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), нараховується пеня за кожний календарний день прострочення у його сплаті, включаючи день погашення, із розрахунку 100 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

Отже, у разі прострочення податковим агентом встановленого строку сплати податків та зборів, контролюючим органом нараховується штраф та пеня.

Як вбачається з матеріалів справи, висновки акту перевірки обґрунтовані тим, що ТОВ ДіПаЛ перераховано частину суми податку на доходи фізичних осіб до бюджету з нарахованих дивідендів за грудень 2016 року з порушенням граничних термінів сплати утриманих сум податку на доходи фізичних осіб, передбачених статтею 168 та підпунктом 170.5.4. пункту 170.5 статті 170 ПК, а саме: частина суми податку на доходи фізичних осіб сплачена до бюджету під час виплати чергової частини дивідендів 21 лютого 2017 року у сумі 85 500,00 грн., частина суми податку на доходи фізичних осіб сплачена до моменту виплати дивідендів 20 березня 2017 року у сумі 470 250,00 грн. при терміні сплати податку на доходи фізичних осіб до 31 січня 2017 року.

Тобто, відповідач стверджує, що за нараховані у грудні 2016 року дивіденди позивачем сплачено податок на доходи фізичних осіб та військовий збір з порушенням граничних термінів.

При цьому, відповідач в акті перевірки наголошує, що згідно з витягом з регістру бухгалтерського обліку по рахунку 671 Розрахунки з учасниками фізичним особам-засновникам проведені відповідні нарахування дивідендів 09.12.2016.

Крім того, відповідач вказує, що позивачем було подано розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1 ДФ) за IV квартал 2016 року із відповідним відображенням нарахованих дивідендів фізичним особам без часткового відображення перерахування сум податку на доходи фізичних осіб.

Водночас, позивач в обґрунтування своєї позиції вказує, що нарахування дивідендів 09.12.2016 не відбулося з огляду на рішення загальних зборів, що зафіксовані у протоколах від 12.12.2016 № 09/12/2016-1, від 27.12.2015 № 09/12/2016-2, від 21.02.2017 № № 09/12/2016-3, від 04.05.2017 № 09/12/2016-4.

Таким чином, для правильного вирішення спору у даній справі слід визначити дату нарахування позивачем дивідендів учасникам товариства.

Так, згідно протоколу загальних зборів від 09 грудня 2016 року №09/12/2016 затверджено розмір фонду виплати дивідендів товариства у сумі 4 750 000 грн та прийнято рішення про нарахування та виплату дивідендів учасникам товариства пропорційно належним їм часткам у статутному капіталі.

У зв`язку із прийняттям загальними зборами зазначеного рішення про нарахування та виплату дивідендів учасникам товариства, за даними наявного в матеріалах справи витягу з регістру бухгалтерського обліку по рахунку 671 Розрахунки з учасниками , позивачем 09.12.2016 здійснено нарахування учасникам товариства дивідендів та утримання податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

Отже, матеріалами справи підтверджується факт нарахування учасникам позивача спірних дивідендів у грудні 2016 року. Крім того, як вказав відповідач та чого не заперечив позивач, відповідні нарахування відображені у розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1 ДФ) за IV квартал 2016 року.

Доводи позивача про те, що прийняте загальними зборами 09.12.2016 рішення не є не рішенням про нарахування та виплату дивідендів у цілому по товариству є безпідставними та не спростовують факту нарахування дивідендів у грудні 2016 року, а також не відміняють обов`язку позивача сплатити у зв`язку із цим спірні податки та збори у встановлений ПК строк, тобто до 30.01.2017.

Крім того, згідно протоколів від 12.12.2016 № 09/12/2016-1, від 27.12.2015 № 09/12/2016-2, від 21.02.2017 № № 09/12/2016-3, від 04.05.2017 № 09/12/2016-4 виконавчому органу товариства доручено здійснити нарахування та виплату дивідендів із відображенням у податковій звітності, при цьому, визначено виключно граничні дати такого нарахування та виплати.

У зв`язку із цим, колегія суддів наголошує на тому, вказані у протоколах від 12.12.2016 № 09/12/2016-1, від 27.12.2015 № 09/12/2016-2, від 21.02.2017 № № 09/12/2016-3, від 04.05.2017 № 09/12/2016-4 дати не є фактичними датами нарахування та виплати дивідендів, а є датами, що визначають виключно граничний термін такого нарахування. Рішення загальних зборів, зафіксовані у згаданих протоколах, не позбавляють можливості здійснювати нарахування дивідендів у грудні 2016 року на підставі рішення загальних зборів, що зафіксоване у згаданому вище протоколі від 09.12.2016.

Невизначення у протоколі від 09.12.2016 конкретного строку виплати дивідендів, не скасовує факту нарахування чи неможливості їх нарахування у грудні 2016 року, а також не свідчить про фіктивність (нікчемність) такого протоколу.

Подальше визначення у протоколах загальних зборів конкретних сум дивідендів, належних до виплати кожному з учасників товариства, не скасовує їх нарахування у грудні 2016 року на не відстрочує обов`язок сплати податків та зборів згідно норм ПК.

Таким чином у даному випадку має місце ситуація, за якої дивіденди були нараховані у грудні 2016 року, проте виплачені у наступні періоди. Ці обставини підпадають під регулювання підпункту 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 ПК який зобов`язує позивача не зважаючи на відстрочення виплати доходу, утримувати та сплачувати податок з нарахованих доходів у строки, встановлені цим ПК для місячного податкового періоду, тобто до 31.01.2017.

Отже, надані позивачем додаткові документи контролюючому органу (зокрема протоколи від 12.12.2016 № 09/12/2016-1, від 27.12.2015 № 09/12/2016-2, від 21.02.2017 № № 09/12/2016-3, від 04.05.2017 № 09/12/2016-4) не спростовують висновків про порушення граничних строків сплати спірних податків та зборів.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що нарахувавши 09.12.2016 дивіденди учасникам товариства, позивач як податковий агент, мав утримати та сплатити податок з доходів фізичних осіб та військовий збір до 31.12.2017, проте, як зазначалося, цей обов`язок позивач виконав із порушенням цього строку.

Нездійснення позивачем діяльності з виробництва, продажу товарів, надання послуг чи виконання робіт, а також відсутність у штаті кваліфікованих працівників, обізнаних у податковому обліку, жодним чином не є виправданням порушення строків сплати податків та зборів, оскільки відповідно до частини другої статті 68 Конституції України незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Неправильність арифметичного розрахунку розміру штрафу та пені не було підставою позову та не є підставою апеляційного оскарження, а тому суд апеляційної інстанції ці обставини в силу частин першої, п`ятої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) не перевіряє.

Таким чином, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення про нарахування позивачу штрафів та пені, відповідач діяв у відповідності до вимог чинного законодавства.

Посилання суду першої інстанції на підпункт а пункту 176.2 статті 176 ПК та визначену пунктом 119.2 статті 119 ПК санкцію є помилковим, позаяк податкове повідомлення-рішення від 06.04.2018 № 0596140302 не є предметом даного спору.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв помилкове рішення про задоволення позову.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС.

Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За змістом частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, то оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а позов залишенню без задоволення.

Керуючись статтями 34, 243, 311, 317, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві задовольнити.

Скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2019 року та ухвалити нове судове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ДіПаЛ" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишити без задоволення .

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Суддя-доповідач Є.О. Сорочко

Суддя Н.М. Єгорова

Суддя І.В. Федотов