Ухвала

від 15.01.2020 по справі 560/452/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

15 січня 2020 року

м. Київ

справа № 560/452/19

провадження № 61-356ск20

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Черняк Ю. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Власик Вікторією Яківною, на рішення Дубровицького районного суду Рівненської області від 31 липня 2019 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Бережківської сільської ради Дубровицького району Рівненської області, ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Бережківської сільської ради Дубровицького району Рівненської області, ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_2 є власником житлового будинку з надвірними будівлями на АДРЕСА_1 , який успадкував після смерті бабусі. Доступ до вул. Набережної від його будинку історично був складений між землекористувачами ОСОБА_3 (попередній користувач ОСОБА_4 ) та відповідачем ОСОБА_1 і складав 2,68 м шириною. ОСОБА_1 , починаючи з 2005 року, чинить йому перешкоди у доступі до вулиці, самовільно захоплює земельну ділянку спільного користування, за що неодноразово притягувалась до відповідальності. У свою чергу, Бережківська сільська рада відмовляється прийняти рішення про відновлення меж проїзду до вулиці. Прийняті сільською радою рішення про передачу у власність відповідача частини проїзду скасовані рішенням суду як незаконні. 04 травня 2015 року Бережківська сільська рада прийняла рішення № 262 за його заявою про відновлення проходу/проїзду від будинку до вулиці, в пункті 2 якого зазначила, що ширина проїзду має становити 1,5 м.

У зв`язку з викладеним позивач просив усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом визнання частково нечинним пункту 2 рішення Бережківської сільської ради Дубровицького району Рівненської області від 04 травня 2015 року № 262 та зобов`язати Бережківську сільську раду Дубровицького району Рівненської області здійснити повторний розгляд його заяви щодо відновлення меж спільного проходу/під`їзду від АДРЕСА_1 до його будинку на АДРЕСА_1 , шириною 2,68 м.

Рішенням Дубровицького районного суду Рівненської області від 31 липня 2010 року позов ОСОБА_2 задоволено .

Визнано нечинним пункт 2 рішення Бережківської сільської ради Дубровицького району Рівненської області №262 від 04 травня 2015 року: Відновлено спільний прохід шириною 1,5 м між суміжними землекористувачами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 та встановлено його межі, які відображені в ситуаційному плані лінією від А до З по суміжності із землями ОСОБА_1 на плані від т. А до т. Б протяжністю 1,50 м та від т. Г до т. Д протяжністю 14,60 м; по суміжності із землями ОСОБА_2 на плані від т. Б до т. В протяжністю 4,64 м та від т. В до т. Г протяжністю 1,5 м; по суміжності із землями ОСОБА_3 на плані від т. Е до т. Ж протяжністю 12,73 м, від т. Ж до т. З протяжністю 1,93 м та від т. З до т. А протяжністю 6,13 м; ширина проходу від АДРЕСА_1 - 1,50 м .

Зобов`язано Бережківську сільську раду Дубровицького району Рівненської області здійснити повторний перегляд заяви ОСОБА_2 щодо відновлення спільного проходу/під`їзду від АДРЕСА_1 до будинку ОСОБА_2 на АДРЕСА_1 , шириною 2,68 м по всій його протяжності, розташованого від зовнішньої північної стіни житлового будинку в„–27 , що знаходиться у приватній власності ОСОБА_5 , по межі земельної ділянки кадастровий номер 5621880400:01:001:0324 в сторону житлового будинку в„– 31 ОСОБА_1 та внести відповідні зміни до ситуаційного плану земельних ділянок, розробленого приватним підприємством Дубровицьке земельно-кадастрове бюро .

Вирішено питання судового збору.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року апеляційну скаргу Бережківської сільської ради Дубровицького району Рівненської області та апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Власик В. Я., залишено без задоволення.

Рішення Дубровицького районного суду Рівненської області від 31 липня 2019 року змінено, викладено абзац третій резолютивної частини рішення в наступній редакції:

Відновлено прохід-проїзд загального користування від АДРЕСА_1 до будинку ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 , який існував станом на 1989 рік, шириною 2,68 м, площею 39 м кв., з південної сторони по межі земельної ділянки за кадастровим номером 5621880400:01:001:0324, що належить ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_2 , з північної сторони по суміжності із земельною ділянкою, що перебуває у користуванні ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_3 .

У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У грудні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , подана адвокатом Власик В. Я., на рішення Дубровицького районного суду Рівненської області від 31 липня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року, в якій заявник, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах.

За правилом пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ураховуючи предмет позову та складність зазначеної справи, а також беручи до уваги, що касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, а також ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються у тому числі і на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Додатково Верховним Судом враховано, що судове рішення судом апеляційної інстанції постановлено після набрання чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , тобто після 15 грудня 2017 року.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, узгоджуються із положеннями Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

З урахуванням викладеного, оскільки оскаржувані заявником рішення Дубровицького районного суду Рівненської області від 31 липня 2019 року та постанова Рівненського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року ухвалені у малозначній справі, вони не підлягають касаційному оскарженню і у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , поданою адвокатом Власик Вікторією Яківною, на рішення Дубровицького районного суду Рівненської області від 31 липня 2019 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Бережківської сільської ради Дубровицького району Рівненської області, ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами повернути особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя Ю. В. Черняк