Постанова

від 15.01.2020 по справі 910/17605/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2020 р. Справа№ 910/17605/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Ткаченка Б.О.

Гаврилюка О.М.

секретар судового засідання: Вайнер Є.І.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 15.01.2020

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕОС-УКБ"

на рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2019 (повний текст рішення складено - 13.09.2019)

у справі № 910/17605/18 (суддя - Гулевець О.В.)

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ТРЕЙД ІНВЕСТ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕОС-УКБ"

про стягнення 79 878,60 грн.

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕОС-УКБ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ТРЕЙД ІНВЕСТ"

про стягнення 30 000,00 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ТРЕЙД ІНВЕСТ" (далі - позивач за первісним позовом) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕОС-УКБ" (далі - відповідач за первісним позовом) про стягнення 79 878,60 грн., з яких: 60 549,00 грн. - основний борг, 14416,80 грн. - пеня, 3693,50 грн. - інфляційні втрати, 1219,30 грн. - 3% річних (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 07.03.2019).

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на порушення відповідачем зобов`язань за договором №29 від 06.02.2018 в частині оплати виконаних робіт.

20.02.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "ГЕОС-УКБ" звернулося до Господарського суду міста Києва із зустрічною позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ТРЕЙД ІНВЕСТ" грошових коштів у сумі 30 000,00 грн.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що відповідач за зустрічним позовом не виконав роботи за договором №29 від 06.02.2018, у зв`язку із чим, позивач за зустрічним позовом зазначає, що грошові кошти у розмірі 30 000,00 грн. є безпідставно набутим майном та на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України мають бути повернуті ТОВ "ГЕОС-УКБ".

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.09.2019 первісний позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕОС-УКБ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ТРЕЙД ІНВЕСТ" основний борг у сумі 60549,00 грн., пеню - 10951,90 грн., 3% річних - 1214,30 грн., інфляційні втрати - 3693,50 грн. та судовий збір - 1873,55 грн.

В іншій частині первісних позовних вимог відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що відповідач за первісним позовом у порушення покладеного на нього законом та договором обов`язку, своє зобов`язання щодо оплати за виконані роботи не виконав, у зв`язку з чим, суд дійшов висновку, що первісні позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції вказав, що сплата позивачем за зустрічним позовом коштів у сумі 30000,00 грн. здійснена на користь ТОВ "БІЗНЕС ТРЕЙД ІНВЕСТ" за договором підряду, у зв`язку із чим, згідно приписів статті 1212 Цивільного кодексу України сплачені ТОВ "ГЕОС-УКБ" грошові кошти не можуть визнаватись такими, що набуті ТОВ "БІЗНЕС ТРЕЙД ІНВЕСТ" безпідставно.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ГЕОС-УКБ" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2019 в частині часткового задоволення первісного позову та в частині відмови у задоволенні зустрічного позову скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні первісної позовної заяви відмовити та задовольнити зустрічну позовну заяву. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2019 залишити без змін.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Апелянт вказує, що умовами договору визначено, що обов`язок замовника по прийому робіт виникає з моменту отримання довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (примірна форма №КБ-3), актів приймання виконаних будівельних робіт (примірна форма № КБ-2в), які повинні бути письмово погоджені технічним наглядом та начальником дільниці, що виконавцем виконано не було.

Скаржник стверджує, що згідно з вимогами чинного законодавства граничний строк реєстрації позивачем податкової накладної за актом № 62 від 11.12.2018 у Єдиному реєстрі податкових накладних є 31.12.2018. Проте, у порушення зазначеної норми податкового законодавства позивач зареєстрував податкову накладну за актом № 62 від 11.12.2018 лише 19.02.2019.

Апелянт зазначає, що отримані ТОВ БІЗНЕС ТРЕЙД ІНВЕСТ від ТОВ ГЕОС-УКБ за договором грошові кошти у розмірі 30 000,00 грн. є безпідставно набутим майном та мають бути повернуті, оскільки строк договору закінчився 31.03.2018.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач за первісним позовом у своєму відзиві, наданому до суду 27.11.2019, зазначає, що рішення суду прийнято при повному з`ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін. Позивач за первісним позовом вказує, що надсилав відповідачу за первісним позовом довідку № КБ-3 та акт приймання виконаних робіт №КБ-2в, що підтверджується роздруківкою з сайту Укрпошта. Крім того, згідно з пунктом 2.5. договору № 29 від 06.02.2018 вартість виконаних робіт була твердою (незмінною) і становила суму 90 549,65 грн., що виключає направлення відповідачу довідки про вартість виконаних будівельних робіт.

Товариство з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ТРЕЙД ІНВЕСТ" стверджує, що довідка від 11.12.2018 та акт №362 від 11.12.2018 є первинними бухгалтерськими документами, на підставі яких позивач має право реєструвати у своєму бухгалтерському обліку виконання зазначеної в них господарської операції.

Щодо відсутності письмового погодження технічного нагляду та начальника дільниці відповідача, то позивач за первісним позовом зазначає, що технічний нагляд відповідача та начальник дільниці без усних та письмових заперечень відмовлялися письмово погоджувати довідку № КБ-3 та акт приймання виконаних робіт №КБ-2в за березень 2018.

Позивач за первісним позовом вказує, що після часткової оплати виконаних робіт, 20.03.2018 виписав відповідачу податкову накладну, яка була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 28.03.2018, на загальну суму 30 000,00 грн. (податкова накладна №12 від 20.03.2018 на суму 30 000,00 грн., у тому числі сума ПДВ 5000,00 грн.). Надалі після складання та одноособового підписання акту приймання виконаних будівельних робіт №62 від 11.12.2018 (примірна форма № КБ-2в), виписав відповідачу 11.12.2018 податкову накладну, яка була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 19.02.2019, на залишкову договірну суму 60 549,65 грн. (податкова накладна №27 від 11.12.2018 на суму 60 549,65 грн., у тому числі сума ПДВ 10 091,61 грн.).

Товариство з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ТРЕЙД ІНВЕСТ" наголошує, що отримало кошти у розмірі 30000,00 грн. за договором №29 від 06.02.2018, що згідно приписів статті 1212 Цивільного кодексу України виключає твердження апелянта про те, що кошти набуті безпідставно.

Узагальнені доводи відповіді на відзив на апеляційну скаргу

10.12.2019 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду Товариством з обмеженою відповідальністю "ГЕОС-УКБ" подано відповідь на відзив, який за своїм змістом тотожний апеляційній скарзі.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.11.2019 справу № 910/17605/18 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Ткаченко Б.О., Гаврилюк О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.11.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕОС-УКБ" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2019 у справі № 910/17605/18 та розгляд справи призначено на 18.12.2019.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2019 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕОС-УКБ" про відкладення розгляду справи № 910/17605/18, продовжено строк розгляду апеляційної скарги та розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕОС-УКБ" відкладено на 15.01.2020.

Позиції учасників справи

Представник апелянта у судовому засіданні апеляційної інстанції 15.01.2020 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення в частині часткового задоволення первісного позову та в частині відмови у задоволенні зустрічного позову скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні первісної позовної заяви відмовити та задовольнити зустрічну позовну заяву. В іншій частині оскаржуваного рішення залишити без змін.

Представник позивача у судовому засіданні апеляційної інстанції 15.01.2020 заперечував проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

06.02.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГЕОС-УКБ" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ТРЕЙД ІНВЕСТ" (виконавець) укладено договір №29 від 06.02.2018 (далі - договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору виконавець зобов`язується на свій ризик з своїх матеріалів виконати і передати замовнику роботи з поставки та монтажу дверей металевих протипожежних та люків на об`єкті замовника: Житлова забудова земельної ділянки в межах вулиці Деміївської, проспекту 40-річчя Жовтня та провулку Деміївського в Голосіївському районі міста Києва. (Секція 7).

Замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконані роботи, вказані в п. 1.1 зазначеного договору (пунтк 1.2 договору).

Сторони у пункті 2.1 договору погодили, що початок виконання робіт - 2 дні з моменту підписання договору. Строк закінчення робіт - 31.03.2018.

Згідно з пунктом 2.5 договору загальна вартість договору (з урахуванням матеріалу, накладних, транспортних та будь-яких інших витрат) за цим договором формується та зазначається в договірній ціні (додаток №1 до договору), яка є твердою. На момент підписання цього договору загальна сума становить 90549,65 грн., у тому числі ПДВ - 15 091,61 грн.

Пунтом 3.1.1 договору встановлено, що замовник зобов`язаний проводити фінансування виконання робіт виконавцем.

Щомісячно до 26-го числа поточного (звітного) місяця виконавець надає замовнику для погодження два екземпляра довідки про вартість виконаних будівельних робіт і витрат (примірна форма № КБ-3) та два екземпляра актів приймання виконаних будівельних робіт (примірна форма № КБ-2в), підписаних зі свого боку та письмово погоджених: технічним наглядом, начальником дільниці замовника; належним чином оформлені та підписані акти індивідуального та комплексного випробування пробування та акти про прийняття результатів виконаних за даним договором робіт; виконавчу документацію (якщо вона обов`язкова для виконання даних робіт) (пункт п. 5.1 договору).

У пункті 5.2 договору визначено, що замовник зобов`язується протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту отримання повідомлення, актів та документації, перелічених в пунктах 5.1 даного договору, отримання підписаних з боку виконавця актів, що вказані в пунктах 3.2.4, 3.2.12 даного договору забезпечити прийом виконаних робіт та передати виконавцеві один екземпляр підписаного зі свого боку акту приймання виконаних будівельних робіт (примірна форма № КБ-2в). При виникненні зауважень до виконаних робіт замовник зобов`язується у вказаний термін надати виконавцеві письмову мотивовану відмову від прийому робіт та підписання акту приймання виконаних будівельних робіт.

Відповідно до п. 5.3 договору акт приймання виконаних будівельних робіт (примірна форма № КБ-2в), підписаний уповноваженими обох сторін, є підставою для сплати замовником вказаної в акті вартості робіт, протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту підписання цього акту, за умови надходження коштів від замовника будівництва.

Договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.03.2018 (пункт 8.1 договору).

Звертаючись з первісним позовом, позивач вказав, що відповідач порушив зобов`язання за договором №29 від 06.02.2018 в частині оплати виконаних робіт, у зв`язку з чим, просив стягнути з відповідача 60 549,00 грн. - основного боргу, 14416,80 грн. - пені, 3693,50 грн. - інфляційних втрат, 1219,30 грн. - 3% річних (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 07.03.2019).

В обґрунтування зустрічного позову ТОВ "ГЕОС-УКБ" зазначив, що ТОВ "БІЗНЕС ТРЕЙД ІНВЕСТ" не виконало роботи за договором, який припинив свою дію, у зв`язку з чим, позивач за зустрічним позовом вважає, що відповідно до статті 1212 ЦК України грошові кошти у розмірі 30000,00 грн. набуті відповідачем за зустрічним позовом безпідставно та мають бути повернуті ТОВ "ГЕОС-УКБ".

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Так, договір, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГЕОС-УКБ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ТРЕЙД ІНВЕСТ", за своєю правовою природою відноситься до договорів підряду.

Частинами 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно з частиною 1 статті 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

20.03.2018 ТОВ "ГЕОС-УКБ" здійснив оплату за виготовлення та монтаж металевих конструкції згідно із договору №29 від 06.02.2018 на суму 30 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №3036 від 20.03.2018 (т. 1; а.с. 83).

З матеріалів справи вбачається, що 27.03.2018 позивачем за первісним позовом направлено відповідачу гарантійний лист вих. №8 від 27.03.2018 на електронну пошту bsu79geos@urnet.com, в якому просив ТОВ "ГЕОС-УКБ" підписати акти виконаних робіт КБ-2, КБ-3 до договору за березень 2018 та гарантував виконати роботи до 04.04.2018 включно.

30.05.2018 ТОВ "БІЗНЕС ТРЕЙД ІНВЕСТ" направило на адресу ТОВ "ГЕОС-УКБ" акт приймання виконаних будівельних робіт, що підтверджується копією опису вкладення у цінний лист поштового відправлення 0314817509112. Згідно з відомостями з сайту Укрпошти поштове відправлення 0314817509112 відповідач за первісним позовом отримав 19.06.2018 (т. 1; а.с. 40-41).

Враховуючи вказане, оскільки лист направлений на електронну пошту відповідача від 27.03.2018 не містить відомостей щодо направлення акту виконаних робіт, тому правомірно вважати, що акт приймання виконаних робіт на суму 90549,65 грн. отриманий відповідачем за первісним позовом 19.06.2018, відповідно до інформації з сайту Укрпошти.

Також, позивач за первісним позовом направив ТОВ "ГЕОС-УКБ" акт виконаних будівельних робіт 19.09.2018, що підтверджується копією опису вкладення у цінний лист поштового відправлення 0314817509112 (т. 1; а.с. 40).

Твердження відповідача за первісним позовом, що в наданих позивачем описах вкладення у цінний лист не зазначено які саме акти направляються ТОВ "ГЕОС-УКБ", суд першої інстанції правомірно визнав необґрунтованими, оскільки між сторонами відсутні інші правовідносини. Тому, копія опису вкладення у цінний лист поштового відправлення 0314817509112 є належним та достатнім доказом направлення відповідачу акту виконаних робіт по договору.

Згідно з пунктом 5.2. договору замовник зобов`язується протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту отримання повідомлення, актів та документації, перелічених в пунктах 5.1 даного договору, отримання підписаних з боку виконавця актів, що вказані в пунктах 3.2.4, 3.2.12 даного договору забезпечити прийом виконаних робіт та передати виконавцеві один екземпляр підписаного зі свого боку акту приймання виконаних будівельних робіт (примірна форма № КБ-2в). При виникненні зауважень до виконаних робіт замовник зобов`язується у вказаний термін надати виконавцеві письмову мотивовану відмову від прийому робіт та підписання акту приймання виконаних будівельних робіт.

Отже, протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту отримання акту виконавець мав надати мотивовану відмову від підписання акту або прийняти роботи та підписати акт, тобто до 04.07.2018.

Частиною 4 статті 882 Цивільного кодексу України встановлено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Згідно із частиною 1 статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Отже, відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.

При цьому, сам по собі факт відсутності підписаних сторонами акту передачі-приймання виконаних робіт не є визначальним для висновку про невиконання позивачем робіт.

У свою чергу, обов`язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.

Матеріали справи не містять мотивованої відмови виконавця від прийому робіт та підписання акту приймання виконаних робіт. Доказів направлення виконавцю або отримання останнім такої відмови, відповідач за первісним позовом не надав.

ТОВ "ГЕОС-УКБ" надало Господарському суду міста Києва приписи №018/03-21 від 22.03.2018, № 06/04 від 26.04.2018 видані інженером з якості ОСОБА_1 , Товариству з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ТРЕЙД ІНВЕСТ". Підпис зі сторони позивача відсутній, міститься відмітка про відмову від підпису. За змістом приписів інженером замовника вказані недоліки та встановлено строк їх усунення.

Дослідивши вищевказані приписи, місцевий господарський суд правомірно не прийняв їх в якості доказу неналежного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ТРЕЙД ІНВЕСТ" робіт по договору, оскільки в матеріалах справи відсутні докази направлення приписів позивачу під час виконання робіт та зазначені приписи надані лише у процесі розгляду справи.

Також, колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом, що посилання відповідача за первісним позовом на те, що на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ТРЕЙД ІНВЕСТ" 19.10.2018 та 26.10.2018 направлялись акти звірки взаєморозрахунків не повинні прийматися до уваги, оскільки направлення актів звірки у розуміння чинного законодавства та умов договору не є мотивованою відмовою від підписання акту чи запереченнями на виконані роботи.

Надані відповідачем за первісним позовом фотознімки також правомірно не прийняті судом як належні та допустимі докази, оскільки з відповідних фотографій неможливо встановити чи дійсно цей об`єкт визначений договором та чи зображені на світлинах недоліки були наслідком роботи позивача.

У матеріалах справи наявна заява свідка від 12.03.2019 начальника дільниці ОСОБА_2, в якій вказано, що Товариство з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ТРЕЙД ІНВЕСТ" не виконувало роботи із поставки та монтажу протипожежних дверей та люків на об`єкті Житлова забудова земельної ділянки в межах вулиці Деміївської, проспекту 40-річчя Жовтня та провулку Деміївського в Голосіївському районі міста Києва (секція 7).

Крім того, з матеріалах справи вбачається, що на акті приймання виконаних будівельних робіт №27, складеного у березні 2018 міститься напис, як зазначено позивачем, начальника дільниці ТОВ "ГЕОС-УКБ" ОСОБА_2, а саме: "Вірю гарантійному листу вих. №8 від 27.03.2018. Відсутні дотягувачі дверні на всіх дверях. Не встановлювали і не передавали на всіх трьох секціях".

Проте, у судовому засіданні суду першої інстанції 13.08.2018 свідок ОСОБА_2 зазначив, що підпис на акті приймання виконаних робіт № 27 від 27.03.2018 вчинений не ним особисто. Також, свідок вказав, що йому не відомо про приписи щодо перевірки робіт виконаних в березні 2018 та зауважив, що ніколи не бачив присутніх у судовому засіданні представників ТОВ "БІЗНЕС ТРЕЙД ІНВЕСТ" на будівельному майданчику, а роботи з поставки та монтажу протипожежних дверей та люків на об`єкті були виконані іншими підрядними організаціями.

Однак, місцевий господарський суд не прийняв надані свідком пояснення як належні та допустимі докази у справі, оскільки вказані пояснення не підтверджені жодними доказами.

Згідно з частинами 1-4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у частині 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 Господарського процесуального кодексу України).

Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з урахуванням відсутності будь-яких належних та достатніх доказів наявності мотивованої відмови від підписання акту або прийняття робіт, як це передбачено умовами договору та приписами законодавства, доводи відповідача за первісним позовом про те, що ТОВ "БІЗНЕС ТРЕЙД ІНВЕСТ" не виконувало роботи з поставки та монтажу протипожежних дверей та люків на об`єкті Житлова забудова земельної ділянки в межах вулиці Деміївської, проспекту 40-річчя Жовтня та провулку Деміївського в Голосіївському районі міста Києва (секція 7) є необґрунтованими.

Крім того, відповідач за первісним позовом не надав доказів у підтвердження виконання робіт обумовленими договором іншими підрядними організаціями.

Посилання ТОВ "ГЕОС-УКБ" на те, що позивач за первісним позовом виконав роботи неякісно, на підтвердження чого ТОВ "ГЕОС-УКБ" надані фотознімки, виключає посилання відповідача на те, що роботи взагалі не виконувались, оскільки виконання робіт з порушенням вимог якості та відсутність взагалі виконаних робіт є взаємовиключними поняттями.

За наявності заперечень щодо якості виконаних позивачем робіт, відповідач мав право на вчинення дій обумовлених пунктами 3.3.5, 3.3.6, 3.3.8 3.3.9, 3.3.10 договору, а також приписами статті 858 Цивільного кодексу України, що відповідачем зроблено не було.

Посилання апелянта на те, що позивач за первісним позовом порушив норми податкового законодавства, оскільки зареєстрував податкову накладну за актом № 62 від 11.12.2018 лише 19.06.2019, не приймаються судом апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Положеннями статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зокрема, визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

При цьому, за змістом частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операці.

Також, за змістом абз. 1 п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Разом з тим, податкова накладна не є первинним документом, що засвідчує факт здійснення господарської операції, а являється інструментом відображення податкових зобов`язань та/або податкового кредиту. Натомість, факт здійснення господарської операції (руху коштів, передачі майна, надання послуг) засвідчується первинними документами, що складені відповідно до приписів Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а саме - платіжними дорученнями, видатковими накладними, актами виконання робіт/надання послуг, тощо.

Отже, твердження скаржника про порушення норм податкового законодавства не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки відповідні обставини не впливають на встановлення факту виконання ТОВ "БІЗНЕС ТРЕЙД ІНВЕСТ" робіт по договору та їх прийняття ТОВ "ГЕОС-УКБ", крім того податкова накладна не є первинним документом.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що роботи виконані ТОВ "БІЗНЕС ТРЕЙД ІНВЕСТ" за договором №29 від 06.02.2018 на суму 90549,65 грн. є такими, що прийняті ТОВ "БІЗНЕС ТРЕЙД ІНВЕСТ", а отже підлягають оплаті, оскільки відповідачем не надано суду жодних доказів у підтвердження наявності мотивованої відмови від підписання актів та прийняття робіт.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Пунктом 5.3 договору встановлено, що акт приймання виконаних будівельних робіт (примірна форма № КБ-2в), підписаний уповноваженими обох сторін, є підставою для сплати замовником вказаної в акті вартості робіт, протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту підписання цього акту, за умови надходження коштів від замовника будівництва.

Оскільки надати мотивовану відмову від підписання акту або прийняти роботи та підписати акт відповідач мав до 04.07.2018, а за відсутності мотивованої відмови, роботи у вказаний строк є такі, що прийняті відповідачем, останнім днем оплати є 11.07.2018.

Як вказувалось вище, 20.03.2018 відповідач за первісним позовом частково здійснив оплату виконаних робіт на суму 30000,00 грн., тому заборгованість ТОВ "ГЕОС-УКБ" перед ТОВ "БІЗНЕС ТРЕЙД ІНВЕСТ" становить 60549,65 грн. (90549,65 грн. - 30000,00 грн.).

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Враховуючи встановлені вище обставини, оскільки відповідачем за первісним позовом належними та достатніми доказами обставин зазначених позивачем у позові не спростовано, тому вимога позивача за первісним позовом про стягнення з ТОВ "ГЕОС-УКБ" 60459,00 грн. заборгованості є обґрунтованою.

У позовній заяві позивач за первісним позовом також просив суд стягнути з відповідача 14 416,80 грн. - пені. З приводу цієї частини позовних вимог колегія суддів зазначає наступне.

Як вже зазначалось раніше, відповідач у встановлений договором строк свого обов`язку по сплаті коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (стаття 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (стаття 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання.

В силу статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України).

Приписами статтей 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. При цьому, передбачений приписом ч. 6 ст. 232 ГК України строк за порушення грошових зобов`язань, не є позовною давністю, а є періодом часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане. Законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду (п. 2.5 Постанови Пленуму від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Отже, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців.

Пунктом 6.3 договору встановлено, що замовник сплачує виконавцеві неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на дату прострочення від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Умовами договору інший строк нарахування пені не визначено.

Апеляційний господарський суд, перевіривши, за допомогою програми "Ліга:Закон", розрахунок пені, наведений позивачем та судом першої інстанції, дійшов висновку, що сума пені у розмірі 10 951,90 грн. є арифметично правильною, оскільки позивачем за первісним позовом нарахована пеня за порушення строків оплати за період, який перевищують шість місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане. Тому суд першої інстанції правомірно частково задовольнив позовні вимоги в цій частині.

Крім того, позивач за первісним позовом просив суд стягнути з відповідача на свою користь 4912,80 грн., з яких: 3693,50 грн. - інфляційні втрати та 1219,30 грн. - 3% річних.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Перевіривши розрахунки 3% річних, наведених позивачем та судом першої інстанції, колегія суддів погоджується, що стягнення 3% річних у сумі - 1 214,30 грн. є арифметично правильними та нараховані відповідно до чинного законодавства, а тому суд першої інстанції правомірно частково задовольнив позовні вимоги в цій частині.

Також, перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат колегія суддів встановила, що сума інфляційних втрат є більшою ніж заявлено позивачем, тому погоджується з місцевим господарським судом про задоволення позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 3 693,50 грн. у межах заявлених позовних вимог.

Звертаючись із зустрічним позовом, ТОВ "ГЕОС-УКБ" вказало, що ТОВ "БІЗНЕС ТРЕЙД ІНВЕСТ" не виконано роботи за договором, у зв`язку з чим, грошові кошти у розмірі 30000,00 грн. набуті відповідачем за договором строк дії якого закінчився, є безпідставно набутим майном та на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України мають бути повернуті ТОВ "ГЕОС-УКБ".

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 177 Цивільного кодексу України передбачено, що об`єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однiєю особою (набувачем) за рахунок iншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у iншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов`язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Загальна умова частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

За змістом частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Отже, для виникнення зобов`язання, передбаченого статтею 1212 Цивільного кодексу України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.

Набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна (стаття 1213 Цивільного кодексу України).

Для застосування зазначеної норми необхідно, по-перше, щоб одна особа набула (зберегла) майно за рахунок іншої. Збільшення або збереження в попередньому розмірі майна однієї сторони є результатом відповідного зменшення майна у іншої сторони. По-друге, необхідно, щоб набуття майна однією особою за рахунок іншої відбулося без достатньої правової підстави, передбаченої законом або угодою. Безпідставно набуте майно повертається тому, за рахунок кого було набуте.

Аналогічна правова позиція викладена у Постановах Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №906/1279/16, Верховного Суду України від 02.10.2013 у справі № 6-88цс13.

При цьому, у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Відповідні висновки про застосування норм права викладені у Постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 927/468/17, від 07.05.2018 у справі № 921/512/17-г.

Матеріалами справи підтверджено, що оплата ТОВ "ГЕОС-УКБ" на користь ТОВ "БІЗНЕС ТРЕЙД ІНВЕСТ" здійснена згідно з платіжним дорученням №3036 від 20.03.2018 як оплата за виготовлення та монтаж металевих конструкції на виконання умов договору №29 від 06.02.2018.

Як було встановлено вище, сплата позивачем коштів у сумі 30000,00 грн. згідно із платіжним дорученням №3036 від 20.03.2018, здійснена на користь ТОВ "БІЗНЕС ТРЕЙД ІНВЕСТ" за договором підряду, у зв`язку із чим, згідно приписів статті 1212 Цивільного кодексу України, сплачені ТОВ "ГЕОС-УКБ" грошові кошти не можуть визнаватись такими, що набуті ТОВ "БІЗНЕС ТРЕЙД ІНВЕСТ" безпідставно.

Місцевий господарський суд правильно вказав, що посилання позивача за зустрічним позовом на закінчення строку дії договору є безпідставними, оскільки у відповідності до приписів статті 631 Цивільного кодексу України, закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕОС-УКБ" про стягнення 30000,00 грн., у зв`язку з необґрунтованістю заявлених зустрічних вимог про стягнення 30000,00 грн. на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕОС-УКБ" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2019 у справі № 910/17605/18 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2019 у справі № 910/17605/18 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЕОС-УКБ" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2019 у справі № 910/17605/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2019 у справі № 910/17605/18 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "ГЕОС-УКБ".

4. Матеріали справи №910/17605/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених ст. 287 Господарського процесуального кодексу України та у строки, встановлені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 16.01.2020.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді Б.О. Ткаченко

О.М. Гаврилюк