Рішення

від 30.07.2007 по справі 3/157-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

3/157-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30.07.07           Справа № 3/157-07.

За позовом : Сумської обласної ради професійних спілок, м. Суми

довідповідачів:

1) Закритого акціонерного товариства „Український мобільний зв'язок”,

м. Київ

2) Товариства з обмеженою відповідальністю „ПрофАльянс”, м. Суми

за участю третіх осіб:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю „Центр іноваційно-інвестиційного розвитку „Екополюс”, м. Суми

2) Соколової Олени Вікторівни, м. Суми

3) Юморанової Валентини Михайлівни, м. Суми

4) Житняка Василя Миколайовича, м. Суми

про визнання недійсним договору          

СУДДЯ   ЛЕВЧЕНКО П.І.

За участю представників сторін :

від позивача: Власенко С.П., довіреність  № 01-182 від 17.07.2007 року ;

                      Єсепчук В.В.

від  відповідачів: 1) Капустянський В. Г., Юшкевич Є.Ю. , довіреність № 01-105 від 01.01.2007 року ;

                           2) не з'явився

від третіх осіб: 1) не з'явився

            2) не з'явився

           3) не з'явився

           4) не з'явився

   Суть спору : позивач просить визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, а саме першого поверху блок «А», кімнати під 1-13 включно, загальною  площею 190,2 кв. м.2  що знаходяться  за адресою : Україна , м. Суми , пл. Незалежності , будинок 3, який  укладений 23.12.2003 року між ТОВ „ПрофАльянс” та Українсько-Германсько-голандсько-датським спільним підприємством „Український мобільний зв'язок” в Україні і зареєстрований в реєстрі за № 2453.

Разом з позовною заявою позивач подав суду клопотання  про поновлення строку позовної давності  з огляду на поважність причин його пропуску, оскільки тривале в часі вжиття заходів по скасуванню постанови президії облпрофради від 29.09.03 року № П-16-2 про створення ТОВ « ПрофАльянс» призвело  до пропуску строку позовної давності .

    Перший відповідач в письмовому відзиві проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що він є належним власником спірного майна, а оспорюваний договір стосовно відчуження другим відповідачем першому відповідачу власного майна (нежитлового приміщення) не порушує прав та законних інтересів позивача, який на той час вже не був власником того майна і на даний час не є його власником.

Другий відповідач в письмовому відзиві проти задоволення позовних вимог заперечує, зазначивши, що ЗАТ “Український мобільний зв‘язок”, яке придбало це приміщення згідно нотаріально посвідченого договору від 23.12.2003 р., зареєструвало даний договір в комунальному підприємстві Сумської міської ради “Сумське МБТІ” і є його належним власником.

Третя особа - Житняк В.М. подав суду письмові пояснення та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що позивач мав можливість в передбачений законом термін звернутись за судовим захистом про визнання недійсним оспорюваного договору.

Приватний нотаріус Юморанова Валентина Михайлівна надала суду письмові пояснення, в яких доводиться про посвідчення договору купівлі-продажу у відповідності з чинним законодавством та без порушення інтересів сторін договору.

Перший відповідач подав суду заяву про необхідність застосування позовної давності  згідно ч. 3 ст. 267 ЦК України (2003 р.), в якій наполягає на застосуванні позовної давності , оскільки відчуження спірних приміщень було здійснено самим позивачем що 07.10.2003 року  другому відповідачеві у власність. Позивач , будучі засновником другого відповідача достеменно знав  про подальше відчуження другим відповідачем нежитлових приміщень першому відповідачеві 23.12.2003 року , а з позовом, який є предметом розгляду у даній справі , звернувся до суду  лише  19.03.2007 року .

Перший відповідач вважає себе добросовісним набувачем за договором купівлі-продажу нежитлових приміщень від 23.12.2003 року , а оспорювання цього договору  шкодить матеріальним інтересам першого відповідача. Під час укладання оспорюваного договору ринкова вартість приміщень була 533 195 грн., а на 31.05.2007 року складає 2 651 200 грн. , що підтверджується висновком про вартість майна, доданим до заяви про застосування позовної давності  .

    Дослідивши матеріали справи , господарський суд встановив:

 Позивач у своїй позовній заяві просить визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, а саме першого поверху блок «А», кімнати під 1-13 включно, загальною  площею 190,2 кв. м.2  що знаходяться  за адресою : Україна , м. Суми , пл. Незалежності , будинок 3, який  укладений 23.12.2003 року між ТОВ „ПрофАльянс” та Українсько-Германсько-голандсько-датським спільним підприємством „Український мобільний зв'язок” в Україні і зареєстрований в реєстрі за № 2453.

  В якості одного з засновників позивач створив ТОВ  «ПрофАльянс». Повноважний представник позивача – голова обласної ради  професійних спілок Житняк В.М. , який перебував на  цій посаді на час створення  ТОВ «ПрофАльянс»  та укладання оспорюваного договору , підписав 07.10.2003 року  Установчий договір про створення та діяльність ТОВ «ПрофАльянс» , яким передбачено, що позивач передає товариству у власність нежитлове приміщення  1-го поверху блоку «А», кімнати під 1-13 включно, загальною площею 190,2 кв.м., за адресою : м. Суми, пл. Незалежності 3, в якості внеску до статутного фонду ТОВ « ПрофАльянс» .

07.10.2003 року голова Сумської обласної ради  професійних спілок  від імені Сумської обласної ради професійних спілок  підписав акт приймання –передавання нежитлового приміщення 1-го поверху блоку «А», кімнати під № 1-13 включно, загальною площею 190,2 , за адресою : м. Суми, пл. Незалежності 3, у власність ТОВ «ПрофАльянс» , як внесок до статутного  фонду .

20.10.2003 року ТОВ «ПрофАльянс» отримало свідоцтво про право власності  не нежитлове приміщення  1-го поверху блоку «А», кімнати під № 1-13 включно , загальною площею 190,2 кв.м. , за адресою : м. Суми, пл. Незалежності, 3.

23.12.2003 року ТОВ «ПрофАльянс» та ЗАТ «Український мобільний зв'язок» уклали нотаріально засвідчений  договір купівлі-продажу нежитлового приміщення 1-го поверху блоку «А», кімнати під № 1-13 включно, загальною площею 190,2 кв.м., за адресою : м. Суми , пл. Незалежності , 3 , про що позивач знав, оскільки був засновником ТОВ «ПрофАльянс» та знаходився сам за цією ж адресою і спостерігав за  зміною власника приміщення першого поверху блоку «А», кімнат 1-13  у будинку № 3 на пл. Незалежності в м. Суми .

   Через 3 роки 3 місяці позивач звернувся до суду з позовом  про визнання недійсним укладеного між відповідачами  23.12.2003 року договору , оскільки цей договір суперечить статутним завданням облпрофради.

Усі ці роки  позивач знаходився в будинку № 3 на пл. Незалежності в м. Суми, знав про укладення оспорюваного ним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення 1-го поверху блоку «А», кімнати під № 1-13 включно, загальною площею 190,2 кв.м., за адресою : м. Суми , пл. Незалежності , 3, знав про знаходження в тому приміщенні першого відповідача, але більше трьох років не вважав свої права порушеними і до суду не звертався щодо визнання недійсним договору від 23.12.2003 року .

Статтею 257 ЦК України ( 2003 року )  загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено ( позовна давність), встановлений в три роки.

Загальний строк позовної давності сплив для позивача в даному разі ще 23.12.2006 року .

Згідно п.6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України ( 2003 року ) правила ЦК України ( 2003 року ) про позовну давність застосовується  до позовів, строк пред'явлення яких , встановлений законодавством , що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

У відповідності з вимогами п. 3 статті 267 ЦК України  позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі , зробленою до винесення ним рішення, а згідно п. 4 ст. 267 ЦК України  сплив строк позовної давності про застосування якої заявлено  стороною у спорі, є підставою  для  відмови у позові.

Перший відповідач  подав суду письмову заяву про застосування позовної давності згідно ч. 3 ст. 267 ЦК України ( 2003 р.).

Факт подання позивачем до суду  разом  з позовною  заявою  клопотання  про поновлення  строку позовної давності  беззаперечно підтверджує , що  позивач сам визнає, що звернувся до суду  після спливу позовної давності .

Зважаючи на те, що позивач був засновником  другого відповідача  і сам здійснив відчуження приміщень 07.10.2003 року , передавши  їх у власність  другого відповідача та знаходячись у  будинку № 3 на пл. Незалежності в м. Суми , достеменно знав (повинен був знати), що ті приміщення  продані  першому відповідачеві другим відповідачем 23.12.2003 року .

За таких обставин , суд не визнає причини пропущення  позивачем позовної давності  поважними, а тому згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України  сплив  позовної давності , по застосування якої заявлено стороною у спорі (першим  відповідачем) , є підставою  для відмови у позові .

Однак в  даному разі суд вбачає  іншу підставу для відмови в позові позивачеві і саме вона є в даному разі підставою для відмови позивачеві  в задоволенні позову про визнання недійсною  угоди , в якій він не є стороною .

Зі змісту позовної заяви випливає, що позивач звернувся до суду  з позовною заявою про визнання недійсною угоди , в якій він не є стороною , вважаючи себе власником майна ( нежитлових приміщень) , яке вибуло з його   володіння без його волі .

Проте, права особи, яка вважає себе власником майна , не підлягають захисту шляхом задоволення позову про визнання  недійсною угоди , в якій така особа  не є стороною . Згідно ст.ст. 387, 388 ЦК України  2003 року ( глава 29 « Захист права власності») захист  прав такої  особи ( в даному разі – позивача )  можливий лише шляхом  подання в індикаційного позову, тобто, позову про витребування  майна із чужого незаконного володіння  або позову про витребування  майна від добросовісного набувача .

   Тому суд відмовляє позивачеві в задоволенні його позову, поданого на захист права власності шляхом  пред'явлення вимоги про визнання  недійсної угоди , в якій  позивач не є стороною , оскільки такий захист права власності не передбачений главою 29 «Захист права власності» Цивільного  кодексу України  ( 2003 року ) .

Згідно ст. ст. 44,49 ГПК України всі судові витрати у даній справі покладаються на позивача  .

На підставі всього вищевикладеного, керуючись ст.ст. 3,387,388 ЦК України ( 2003 р.) , ст.ст. 33, 34,43, 44, 49, 82-85  ГПК України, суд

ВИРІШИВ :

1.          В задоволенні позову відмовити повністю .

2.          Копію рішення надіслати сторонам та третім особам у даній  справі.

Повний текст рішення підписано суддею  02.08.07 року.