Рішення

від 15.01.2020 по справі 440/4515/19

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

15 січня 2020 року м. ПолтаваСправа №440/4515/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Сумській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укржилмоноліт" про стягнення коштів та накладення арешту на кошти,

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог.

Головне управління ДПС у Сумській області звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укржилмоноліт" про стягнення коштів з рахунків платника податків на суму податкового боргу загалом у розмірі 52446,91 грн; накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться у банку платника податків.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланнями на наявність у відповідача податкового боргу з огляду на несплату узгоджених сум податкового зобов`язання у строки, визначені Податковим кодексом України, а також відсутність у платника податків майна, що може бути визначене джерелом погашення податкового боргу.

2. Позиція відповідача.

Поштове відправлення разом з копією ухвали суду від 25.11.19 про відкриття провадження у цій справі повернулось до суду неврученим з огляду на відсутність адресата за адресою, вказаною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань /а.с. 49/.

У відповідності до пункту 5 частини шостої статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З урахуванням наведеного, копія ухвали суду від 25.11.19 вважається врученою відповідачу.

Відзив на позов у строк, визначений частиною першою статті 261 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не надано.

За змістом частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

А відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

3. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 25.11.19 відкрито провадження у даній справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).

Згідно з частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

При цьому, як визначено частиною другою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.

За відсутності клопотань учасників справи про розгляд справи у відкритому судовому засіданні чи за правилами загального позовного провадження, зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укржилмоноліт" зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 38076029.

За відповідачем обліковується податковий борг загалом у розмірі 52446,91 грн, у т.ч.: з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 52412,62 грн та з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, - 34,29 грн, що виник за таких обставин.

Платником податків подано до контролюючого органу податкову декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік, у якій самостійно визначено суму податкового зобов`язання загалом у розмірі 2413,24 грн та нараховано суму штрафу у розмірі 18,10 грн /а.с. 17/.

Податковим повідомленням-рішенням Головного управління ДФС у Полтавській області від 15.04.19 №0028335412 відповідачу визначено суму штрафних (фінансових) санкцій за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов`язання у розмірі 5,71 грн /а.с. 25/.

Крім того, платником податків подані до контролюючого органу податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2017-2018 роки, у яких самостійно визначено суму податкового зобов`язання зі сплати орендної плати загалом у розмірі 45354,24 грнта 48075,49 грн відповідно /а.с. 18-23/.

Податковим повідомленням-рішенням Головного управління ДФС у Полтавській області від 15.04.19 №0028345412 відповідачу визначено суму штрафних (фінансових) санкцій за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов`язання у розмірі 394,29 грн /а.с. 28/.

Позивачем сформовано та 27.03.18 надіслано платнику податків податкову вимогу від 13.03.18 №2829-17 про сплату узгодженої суми грошового зобов`язання у загальному розмірі 7977,71 грн /а.с. 30/.

Зазначені вище податкові повідомлення-рішення та податкова вимога надіслані відповідачу на податкову адресу, однак поштові відправлення повернуті з огляду на відсутність адресата /а.с. 26, 29, 30/.

Докази оскарження згаданих вище рішень у матеріалах справи відсутні.

До матеріалів справи залучено інформаційну довідку Головного управління ДПС у Полтавській області про відкриті ТОВ "Укржилмоноліт" рахунки в установах банків /а.с. 13/.

Посилаючись на несплату відповідачем податкового зобов`язання у строки, визначені Податковим кодексом України, а також відсутність у платника податків майна, що може бути використане як джерело погашення податкового боргу, позивач звернувся до суду з цим позовом.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

У відповідності до пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

За змістом підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг визначено як суму узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з пунктом 286.2 статті 286 Податкового кодексу України, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

А відповідно до пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

При цьому, як визначено пунктом 56.11 статті 56 Податкового кодексу України, не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.

Відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

За приписами пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно з пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

А відповідно до пункту 59.5 цієї статті, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Пунктом 87.1 статті 87 Податкового кодексу України визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

За змістом статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

ОЦІНКА СУДОМ ОБСТАВИН СПРАВИ

Суд враховує, що статусу податкового боргу набуває лише узгоджена сума грошового (податкового) зобов`язання, не сплачена платником податків у визначений строк.

Податкове зобов`язання, визначене відповідачем у податкових деклараціях, вважається узгодженим з дати подання таких декларацій до контролюючого органу, не може бути оскаржене та мало бути сплачене у строки, визначені Податковим кодексом України.

У свою чергу, визначена податковими повідомленнями-рішеннями від 15.04.19 №№ 0028335412, 0028345412 сума штрафних (фінансових) санкцій вважається узгодженою з моменту отримання платником податків вказаних рішень та мала бути сплачена відповідачем у строк, визначений абзацом першим пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України.

З огляду на несплату податкового (грошового) зобов`язання у визначені Податковим кодексом України строки, дане зобов`язання набуло статусу податкового боргу.

Податковий борг відповідачем не сплачений, що підтверджено даними з інтегрованої картки платника податків /а.с. 15, 16/.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідач відзиву на позовну заяву, жодних заперечень чи доказів сплати суми податкового боргу до суду не надав.

Разом з тим, наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю "Укржилмоноліт" податкового боргу за узгодженими грошовими зобов`язаннями підтверджено зібраними у справі письмовими доказами у їх сукупності.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь держави коштів в рахунок погашення податкового боргу загалом у розмірі 52446,91 грн є обґрунтованими, а тому їх належить задовольнити.

Разом з цим, стосовно позовних вимог в частині накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться у банку платника податків, суд виходить з такого.

В силу підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючим органам надано право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

У відповідності до пункту 94.1 статті 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

Пунктом 94.2 цієї статті визначено, що арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов`язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу; платник податків (його посадові особи або особи, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню) відмовляється від проведення відповідно до вимог цього Кодексу інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки).

За змістом пункту 94.5 статті 94 Податкового кодексу України арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Суд зазначає, що в силу положень статті 94 Податкового кодексу України розрізненні правові поняття щодо арешту майна та арешту на кошти, що знаходяться в банківських установах платника податків.

Так, рішення про арешт майна платника податків приймається керівником контролюючого органу з подальшим підтвердженням обґрунтованості такого рішення судом. Водночас арешт коштів на рахунках платника податків у банківських установах може бути застосований виключно на підставі рішення суду.

Поряд з цим, підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України.

Наявність у платника податку податкового боргу та вручення йому податкової вимоги не є безумовною підставою для застосування адміністративного арешту коштів на рахунку, який не є виключним та єдиним способом його погашення. Винятковість адміністративного арешту законодавець чітко пов`язує із обставинами, визначеними пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, що виникли між платником податків та податковим органом, лише за умови дотримання цих норм можливе погашення податкового боргу шляхом реалізації положень підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України.

Аналогічний висновок наведено у постанові Верховного Суду від 12.06.18 у справі №812/864/13-а (реєстраційний номер в ЄДРСР 74718281), що враховується судом з огляду на приписи частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

У цій справі позивачем не доведено наявності підстав, визначених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, з якими законодавець пов`язує можливість та необхідність накладення арешту на кошти платника податків на рахунках у банківських установах.

До того ж, суд враховує, що контролюючим органом не надано та не доведено належними і допустимими доказами факт відсутності у відповідача майна, що може бути джерелом погашення податкового боргу, як і не доведеного того, що контролюючим органом вчинялись дії щодо проведення опису майна ТОВ "Укржилмоноліт" з метою погашення боргу.

При цьому суд враховує, що у матеріалах справи наявна інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12.08.19 №177171862, зі змісту якої слідує, що за відповідачем зареєстроване право приватної власності на об`єкт незавершеного будівництва /а.с. 9-10/. Однак, позивачем у позовній заві не обґрунтовано, з яких підстав таке майно не може бути використане як джерело погашення податкового боргу.

Окрім того, на вимогу суду позивачем не надано доказів розшуку рухомого майна платника податків, а також доказів проведення опису майна платника податків та складення акта опису.

Також матеріали справи не містять доказів того, що позивачем здійснювалась перевірка платника податків з питань наявності активів, що можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу.

Доказів надсилання податковим органом до державних органів відповідних запитів, з метою встановлення наявності або відсутності у власності відповідача транспортних засобів матеріали справи, також, не містять.

На цій підставі суд дійшов висновку, що позивач не надав суду належних доказів відсутності у відповідача майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу, або наявності майна, балансова вартість якого менше суми податкового боргу, або наявності майна, яке не може бути джерелом погашення податкового боргу.

А відтак, у задоволенні цієї частини позовних вимог належить відмовити.

Під час ухвалення рішення в цій частині судом враховано постанову Верховного Суду від 1.10.19 у справі №825/2243/18 з аналогічного спору.

Отже, позовні вимоги слід задовольнити частково.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Згідно з частиною другою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Відповідні витрати у справі відсутні.

Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 90, 241-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Головного управління ДПС у Сумській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укржилмоноліт" про стягнення коштів та накладення арешту на кошти задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укржилмоноліт" за рахунок коштів на рахунках у банках, обслуговуючих такого платника податків та готівки, що належить такому платнику податків податковий борг зі сплати:

податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості у розмірі 34,29 грн (тридцять чотири гривні двадцять дев`ять копійок) на р/р UA088999980000031411513018002, код класифікації доходів бюджету 18010400, отримувач - УК ум. Сумах (м. Суми), код ЄДРПОУ 37970593, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП);

орендної плати з юридичних осіб у розмірі 52412,62 грн (п`ятдесят дві тисячі чотириста дванадцять гривень шістдесят дві копійки) на р/р UA128999980000033217812018002, код класифікації доходів бюджету 18010600, отримувач - УК ум. Сумах (м. Суми), код ЄДРПОУ 37970593, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП).

У задоволенні позовних вимог про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться у банку платника податків відмовити.

Стягувач - Головне управління ДПС у Сумській області (код ЄДРПОУ 43144399; вул. Іллінська, 13, м. Суми, Сумська область, 40009).

Боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Укржилмоноліт" (код ЄДРПОУ 38076029; вул. Троїцька, 89а, м. Кременчук, Полтавська область, 39617).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Другого апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів після складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.О. Кукоба