Постанова

від 16.01.2020 по справі 824/1473/19-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 824/1473/19-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Лелюк О.П.

Суддя-доповідач - Франовська К.С.

16 січня 2020 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Франовської К.С.

суддів: Кузьменко Л.В. Совгири Д. І. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Ременяк С.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2019 року про відмову у забезпеченні позову у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернівецького міського голови Каспрука Олексія Павловича, Управління забезпечення медичного обслуговування у сфері охорони здоров`я Чернівецької міської ради про визнання протиправним і скасування розпорядження, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В :

02 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернувся в Чернівецький окружний адміністративний суд з позовом до Чернівецького міського голови Каспрука О.П., Управління забезпечення медичного обслуговування у сфері охорони здоров`я Чернівецької міської ради про визнання протиправним і скасування розпорядження, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

04 грудня 2019 року до цього ж суду позивачем було подано клопотання про забезпечення позову шляхом заборони Чернівецькому міському голові проводити конкурс на заміщення вакантної посади начальника Управління забезпечення медичного обслуговування у сфері охорони здоров`я Чернівецької міської ради до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі .

Клопотання обґрунтоване тим, що проведення конкурсу може істотно ускладнити виконання судового рішення або ж взагалі унеможливити його виконання, наслідком чого спосіб захисту буде неефективним, а поновлення його порушених прав, за захистом яких він звернувся до суду, не відбудеться.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2019 року у задоволенні клопотання про забезпечення позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись з ухвалою, позивач оскаржив її до суду апеляційної інстанції.

У апеляційній скарзі позивач просить зазначену ухвалу суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Так, висновок суду про те, що твердження, викладені в обґрунтування поданої заяви, ґрунтуються виключно на припущеннях заявника, не відповідає суті заяви та не ґрунтується на матеріалах справи, оскільки оголошення конкурсу є фактом, який відбувся, а тому існують реальні, а не надумані обставини, що унеможливлюють виконання рішення суду. Крім того, вказує скаржник, безпідставними є висновки суду щодо способу захисту порушеного права та співмірності заходів забезпечення позову.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення суддею першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з таких мотивів.

Відповідно до матеріалів справи, ОСОБА_1 з 07.06.2011 року прийнятий на службу в Чернівецьку міську раду на посаду начальника управління охорони здоров`я.

В лютому 2019 року Чернівецька міська рада прийняла рішення про утворення з 01.04.2019 року управління забезпечення медичного обслуговування у сфері охорони здоров`я, а діюче управління охорони здоров`я ліквідувати з 15.04.2019 року.

25 червня 2019 року позивач звернувся до Чернівецького міського голови із заявою про переведення на аналогічну посаду до новоутвореного управління.

21 листопада 2019 року Чернівецький міський голова видав розпорядження № 1652-к, яким припинив службу ОСОБА_1 у Чернівецькій міській раді із звільненням з посади начальника управління охорони здоров`я у зв`язку з ліквідацією управління (за п.1 ст.40 КЗпП України).

Не погоджуючись із звільненням, позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування розпорядження Чернівецького міського голови від 21 листопада 2019 року №1652-к, поновлення на посаді начальника управління забезпечення медичного обслуговування у сфері охорони здоров`я Чернівецької міської ради з 22 листопада 2019 року, зобов`язання Чернівецького міського голову перевести на рівнозначну посаду в Управлінні забезпечення медичного обслуговування у сфері охорони здоров`я Чернівецької міської ради та стягнення з управління забезпечення медичного обслуговування у сфері охорони здоров`я Чернівецької міської ради середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 22 листопада 2019 року.

28 листопада 2019 року Чернівецький міський голова відповідно до статті 10 Закону України Про службу в органах місцевого самоврядування повідомив про проведення 10 січня 2020 року о 08.30 год. в приміщенні Чернівецької міської ради конкурсу на заміщення вакантної посади начальника Управління забезпечення медичного обслуговування у сфері охорони здоров`я Чернівецької міської ради.

З огляду на оголошення конкурсу, позивач вважає, що це може істотно ускладнити виконання судового рішення або ж взагалі унеможливити його виконання, наслідком чого спосіб захисту буде неефективним, а поновлення його порушених прав, за захистом яких він звернувся до суду, не відбудеться. Вказував, що в разі, якщо суд задовольнить позовну заяву та поновить його на посаді начальника Управління забезпечення медичного обслуговування у сфері охорони здоров`я Чернівецької міської ради з 22 листопада 2019 року, із зобов`язанням Чернівецького міського голову перевести його на рівнозначну посаду в Управлінні забезпечення медичного обслуговування у сфері охорони здоров`я Чернівецької міської ради, то виконати таке рішення буде неможливим, оскільки вказана посада буде зайнята іншою особою, яку буде призначено за результатами конкурсу, а для відновлення його прав таку особу доведеться звільняти із займаної посади. Разом із цим зазначав, що призначений за результатом конкурсу на вказану посаду працівник може відноситись до тих категорій громадян, звільнення яких заборонено законодавством (вагітні жінки, жінки, що виховують дитину віком до трьох років, одинокі матері, тощо), у випадку чого виконання судового рішення про поновлення на посаді та зобов`язання Чернівецького міського голови перевести його на рівнозначну посаду в Управлінні забезпечення медичного обслуговування у сфері охорони здоров`я Чернівецької міської ради фактично буде унеможливлене і не відновить його прав.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону ухвала Чернівецького окружного адміністративного суду від 05.12.2019 року відповідає, а викладені у апеляційній скарзі доводи скаржника є необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (частина друга статті 150 КАС України).

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено, крім іншого, шляхом: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Згідно роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 826/8556/17, від 24 квітня 2019 року у справі № 826/10936/18 (провадження № К/9901/728/19) .

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення суду першої інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом заборони Чернівецькому міському голові проводити конкурс на заміщення вакантної посади начальника Управління забезпечення медичного обслуговування у сфері охорони здоров`я Чернівецької міської ради до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі, суд дійшов до висновку, що позивачем не наведено підстав для забезпечення позову, передбачених пунктом 1 частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, твердження, викладені в обґрунтування поданої заяви, ґрунтуються виключно на припущеннях заявника і є безпідставними, з огляду на приписи ч.1 ст.371 КАСУ щодо негайного виконання судових рішення про поновлення на посаді.

Окрім того, суд обґрунтував прийняте рішення і тим, що обраний позивачем вид забезпечення позову не узгоджується і не пов`язаний із предметом поданого позову. Заходи забезпечення позову, які просить вжити позивач, є не співмірними із заявленими позовними вимогами.

З такими висновками погоджується і суд апеляційної інстанції, враховуючи наступне.

Звертаючись із заявою про забезпечення позову, позивач не довів очевидність небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, неможливість відновлення його прав без вжиття заходів забезпечення позову, чи того, що для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

В ході розгляду заяви судом також не встановлено підстав вважати, що у випадку задоволення позову рішення суду буде неможливо виконати чи його виконання буде суттєво ускладнено.

Більш того, суд враховує і те, що в разі задоволення заяви позивача про забезпечення позову шляхом заборони проводити конкурс на заміщення вакантної посади, відповідач протягом тривалого часу (враховуючи строк можливого апеляційного оскарження) буде позбавлений можливості сформувати відповідний штат працівників, що в свою чергу створить перешкоди в нормальному функціонуванні державного органу.

Суд першої інстанції, обґрунтовуючи висновки, правильно вказав на порядок виконання судових рішень у справах про поновлення на роботі.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до приписів частини другої статті 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

З викладеного вбачається, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".

Таким чином, зазначені у заяві обставини не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, не доведені позивачем належними та допустимими доказами, а тому, не можуть слугувати підставою для забезпечення позову.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову є необґрунтованим, а тому у його задоволенні слід відмовити.

На цій підставі колегія суддів доходить до висновку, що судом першої інстанції надано правильну правову оцінку підставам застосування заходів забезпечення адміністративного позову, заявленим у заяві про забезпечення позову, на відповідність їх вимогам частини другої статті 150 КАС України , і , як наслідок, обгрунтовано відмовлено у задоволенні заяви.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи дане процесуальне питання, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 05 грудня 2019 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 16 січня 2020 року.

Головуючий Франовська К.С. Судді Кузьменко Л.В. Совгира Д. І.