Рішення

від 15.01.2020 по справі 903/748/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15 січня 2020 р. Справа № 903/748/19

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Новомет", м.Луцьк

про стягнення 135 479 527 грн. 40 коп.

Суддя Кравчук А.М.

Секретар судового засідання Легерко В.Б.

Представники:

від позивача: Кеда А.В., довіреність від 02.09.2019 №01/01/07-558/д

від відповідача: Андрієвський А.О., керівник

Судове засідання проведено в режимі відеоконференції у відповідності до ухвали суду від 02.01.2020.

встановив: на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява ПАТ "Укрнафта" №01/01/07/1500 від 17.09.2019 до ТОВ "Новомет" про стягнення 135 479 527 грн. 40 коп., з яких: 135 000 000 грн. 00 коп. основного боргу, 13 500 грн. 00 коп. штрафу, 466 027 грн. 40 коп. 3% річних та судових витрат по справі, розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Позовна заява обґрунтована неналежним виконанням відповідачем взятих на себе згідно договорів купівлі-продажу №02-07-15, №03-07-15, №04-07-15 від 14.07.2015 зобов`язань по поставці нафтопродуктів та поверненню попередньої оплати.

Ухвалою суду від 23.09.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено 23.10.2019 о 10:00 год. Зобов`язано позивача до 07.10.2019 подати суду підтвердження про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав; про наявність оригіналів доказів, долучених до позовної заяви. Запропоновано відповідачу подати суду в порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, копію відзиву надіслати позивачу, докази чого подати суду.

Ухвалу суду від 23.09.2019 позивач отримав 27.09.2019, відповідач - 25.09.2019, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с. 82-83).

Строк для подання відзиву - по 10.10.2019.

У відзиві на позовну заяву, який на адресу суду надійшов 09.10.2019, відповідач позовні вимоги заперечує в частині стягнення 3% річних, оскільки стягнення суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення грошового зобов`язання. Вважає, що відмова позивача від прийняття нафтопродуктів з посиланням на ст.ст. 611, 693 ЦК України суперечить вимогам законодавства, зокрема ст.ст. 525, 611 ЦК України, ст. 193 ГК України, якими встановлена заборона односторонньої відмови від зобов`язань, крім випадків, встановлених в договорі. Договором така відмова не передбачена (а.с.84-86).

Позивач відзив відповідача отримав 15.10.2019, що підтверджується витягом щодо відстеження пересилання поштових відправлень з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" №4301037916026 (а.с. 105).

На підставі ст. 120 ГПК України, суд протокольною ухвалою від 23.10.2019 клопотання відповідача про відкладення підготовчого засіданні відхилив як необґрунтоване, проте враховуючи рівність всіх учасників судового процесу, ціну позову, долучені документи, з метою повного та всебічного розгляду справи, надання можливості сторонам подати відповідь на відзив, заперечення на відповідь, суд відклав підготовче засідання.

Ухвалою суду від 23.10.2019 повідомлено позивача та відповідача про відкладення підготовчого судового засідання на 13.11.2019 на 10:00 год. Запропоновано відповідачу подати суду заперечення на відповідь на відзив не пізніше 3-х днів з дня отримання відповіді на відзив.

У відповіді на відзив від 22.10.2019 №01/01/07/1735, яка надійшла на адресу суду 28.10.2019, позивач зазначає, що між сторонами виникли та існують грошові зобов`язання, які відповідач належним чином не виконує, що є підставою для стягнення 3% річних та посилається на правову позицію ВС України, викладену у постанові від 30.03.2016 у справі №5-86кз16 та від 13.02.2018 у справі №910/123/17 (а.с.110-112).

Відповідач отримав відповідь на відзив 28.10.2019, що підтверджується витягом щодо відстеження пересилання поштових відправлень з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" №0101042215148 (а.с. 134).

Строк для подання заперечення на відповідь на відзив по 31.10.2019.

У запереченнях на відповідь на відзив від 31.10.2019, поданих суду 31.10.2019, відповідач зазначає, що стягнення з відповідача суми попередньої оплати не є наслідком порушення ним грошового зобов`язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов`язань, а з інших підстав - повернення сплаченої попередньої оплати за непоставлений товар. Щодо посилання позивача на правову позицію ВС України, викладену у постановах від 30.03.2016 у справі №5-86кз16 та від 13.02.2018 у справі №910/123/17 відповідач зазначає, що вищевказані справи стосуються стягнення 3% річних із встановленої судом моральної шкоди, яку відповідач не сплачував та стягнення авансу, який одна сторона зобов`язалась перерахувати для іншої сторони для початку виконання обумовлених договором робіт, а в даній справі має місце повернення вже сплаченого авансу, а не стягнення авансу, як частини оплати за договором, а тому посилання ПАТ «Укрнафта» на вищезазначені постанови є необґрунтованими та не підлягають до застосування при розгляді даної справи (а.с.115-117).

Ухвалою суду від 18.11.2019 розгляд справи у підготовчому засіданні призначено 25.11.2019 на 12:00 год. У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Новомет" від 13.11.2019 про продовження строку підготовчого провадження відмовлено.

Ухвала суду надіслана сторонам 18.11.2019 електронною поштою та 19.11.2019 поштовим зв`язком рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

На підставі ст. 120 ГПК України суд протокольною ухвалою від 25.11.2019 закрив підготовче провадження, призначив справу до судового розгляду по суті 15.01.2020 на 10 год. 00 хв. Судове засідання проведено в режимі відеоконференції за участю представника позивача, який закриття підготовчого провадження не заперечив.

ТОВ "Новомет" у додаткових поясненнях від 05.12.2019 зазначає, що ні договорами купівлі-продажу, ні додатковими угодами до нього сторонами не погоджено місце передачі товару, лише в загальному зазначено про нафтобази ТОВ "Дніпронафтопродукти", не конкретизуючи з якої саме бази повинен бути поставлений товар. Таким чином, товариство не володіє достатніми даними для належного виконання зобов`язань з поставки нафтопродуктів, які є предметом договорів, а тому вимоги позивача є передчасними.

ТОВ "Новомет" у клопотанні від 05.12.2019 просить суд витребувати у позивача наявні докази погодження сторонами місця передачі нафтопродуктів, які є предметом договорів купівлі-продажу від 14.07.2015. Просить визнати причини не подання клопотання у встановлений строк поважними та поновити пропущений строк для його подання. Клопотання обґрунтоване тим, що дослідивши договори купівлі-продажу не встановлено місця передачі товару, що є істотною умовою таких договорів.

Ухвалою суду від 15.01.2020 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Новомет" у поновленні строку для подання та задоволенні клопотання про витребування доказів.

10.01.2020 на адресу суду надійшла заява ТОВ "Укрнафта" №01/01/07/12 від 08.01.2020 про збільшення розміру позовних вимог, згідно якої позивач просить стягнути з відповідача 135 000 000 грн. основного боргу, 13 500 грн. 00 коп. штрафу, 1 719 620 грн. 48 коп. 3% річних, 2 033 511 грн. 61 коп. інфляційних втрат та судові витрати по справі.

Судом встановлено, що позивачем донараховано 3% річних в сумі 1 253 593 грн. 08 коп. та заявлено до стягнення інфляційних втрат в сумі 2 033 511 грн. 61 коп.

Ухвалою суду від 15.01.2020 заява ТОВ "Укрнафта" №01/01/07/12 від 08.01.2020 про збільшення розміру позовних вимог залишена без розгляду у зв`язку з пропуском встановленого строку на її подання.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача позов заперечив.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

встановив:

14.07.2015 між позивачем та відповідачем укладено договори поставки №02-07-15, №03-07-15, №04-07-15 (далі-договір, а.с. 13-27).

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема з договору.

Між сторонами зобов`язання виникли з договорів поставки №02-07-15, №03-07-15, №04-07-15 від 14.07.2015.

Згідно п.п. 1.2, 2.1, 2.2, 2.3, 2.5, 2.6, 3.1, 3.2, 4.1, 7.3, 10.1 договорів продавець передає, а покупець приймає та оплачує нафтопродукти, загальна кількість, асортимент, ціна, що підлягає поставці, визначаються в додатках до договорів, які є невід`ємними частинами договорів. Орієнтовна сума договорів №02-07-15, №03-07-15 становить 49 500 000 грн., №04-07-15 - 36 000 000 грн. 00 коп. Право власності на товар переходить від продавця до покупця в момент підписання відповідного акту прийому-передачі, видаткової накладної чи іншого документу, що посвідчує передачу товару покупцю. Умови поставки товару визначаються у відповідних додатках до договору. Строк поставки за договором №02-07-15 - вересень-грудень 2015 року, №03-07-15 - до 30.11.2015, №04-07-15 - до 28.12.2015. Покупець зобов`язаний провести попередню оплату за товар у розмірі 100% вартості товару не пізніше 31.07.2015. У випадку порушення продавцем строку поставки, покупець має право нарахувати штраф у розмірі 0,01% від вартості товару, щодо якого порушено строк поставки. Договори набувають чинності з моменту підписання сторонами і діють до 31.12.2015, а в частині розрахунків - до їх повного завершення. Якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не заявить про його припинення, договір вважається таким, що продовжив свою дію на наступних 12 місяців.

Договори не були предметом судового розгляду, докази про їх розірвання чи зміну умов в матеріалах справи відсутні, отже є чинними на день розгляду справи.

Додатками №1 від 14.07.2015, №2 від 30.07.2015 до договору купівлі-продажу №02-07-15, №1 від 14.07.2015, №2 від 30.07.2015 до договору купівлі-продажу №03-07-15 сторони визначили, що продажу підлягає бензин автомобільний підвищеної якості А-92 Євро виду ІІ класу С згідно з ДСТУ 4839:2007, кількістю 1873 тонни, вартістю 49 500 355 грн. 74 коп. Умови поставки: "EXW- резервуари нафтобаз ПАТ "Дніпронафтопродукт" і інших нафтобаз, що належать ПАТ "Дніпронафтопродукт" на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів (ІНКОТЕРМС-2010)". Визначено строк поставки та відповідно строк дії договору - до 31.12.2018 (а.с. 16-17, 21-22).

Додатками №1 від 14.07.2015, №2 від 30.07.2015 до договору купівлі-продажу №04-07-15 сторони визначили, що продажу підлягає паливо дизельне підвищеної якості (Євро) марки F виду І згідно з ДСТУ 4840:2007, кількістю 1686 тонни, вартістю 36 005 069 грн. 52 коп. Умови поставки: "EXW- резервуари нафтобаз ПАТ "Дніпронафтопродукт" і інших нафтобаз, що належать ПАТ "Дніпронафтопродукт" на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів (ІНКОТЕРМС-2010)". Визначено строк поставки та відповідно строк дії договору - до 31.12.2018 (а.с. 26-27).

Відповідно до ст.ст. 11, 629 ЦК України, ст. 174 ГК України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, яка кореспондуються із ст. 193 ГК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом частини 1 статті 662, статті 663 та частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

На виконання умов договорів позивачем здійснено попередню оплату нафтопродуктів у межах визначених договорами сум на загальну суму 135 000 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжними дорученням №10867-ПБ15, №10868-ПБ15, №10869-ПБ15, №10870-ПБ15 від 20.07.2015 з посиланням на договори у призначенні платежу (а.с. 28-34).

Отримання коштів відповідач не заперечує.

Докази виконання відповідачем зобов`язань щодо передачі товару в матеріалах справи відсутні.

12.12.2018 позивачем на адресу відповідача направлено вимогу №01/01/12/01/01/03-01/4-843, згідно якої ПАТ "Укрнафта" з метою своєчасного виконання умов договорів та враховуючи умови поставки, які передбачають самовивіз товару, вимагає повідомити, на яких конкретно нафтобазах ПАТ "Дніпронафтопродукт" (із зазначенням адрес) товариству буде передано товар з дотриманням строків поставки, визначених умовами перелічених договорів (а.с. 35-36).

ТОВ "Новомет" у листі №26-12-18 від 26.12.2018 повідомило про вжиття всіх необхідних заходів для виконання зобов`язань за договорами. Запевнило про негайне повідомлення про виконання умов договору та поставки товару у разі такої можливості (а.с. 37).

Зі змісту ч. 2 ст. 693 ЦК України вбачається, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Наведена норма наділяє покупця, як сторону правочину, саме правами, і яке з них сторона реалізує - є виключно її волевиявленням.

Листом № 01/01/07-1222 від 24.07.2019 ПАТ "Укрнафта" повідомило відповідача про відмову від прийняття від ТОВ "Новомет" товару, а саме: бензину на загальну суму 135 000 000 грн. 00 коп., поставка якого прострочена, та вимагає протягом семи днів з дати отримання листа повернути вказану суму на рахунок товариства (а.с. 38-41).

Таким чином, позивач скористався правом на захист своїх прав шляхом повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

П. 2 додатків до договорів сторони передбачили такі умови поставки: "EXW- резервуари нафтобаз ПАТ "Дніпронафтопродукт" і інших нафтобаз, що належать ПАТ "Дніпронафтопродукт" на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів (ІНКОТЕРМС-2010)".

Відповідно до визначення поняття EXW згідно з "Інкотермс 2010 Міжнародних правил тлумачення торгових термінів" (Інкотермс 2010), які набрали чинності з 01.01.2011, "Ех Works" (named place) - "Франко завод" (зазначена назва місця) означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання з поставки, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві або іншому зазначеному місці (наприклад: на заводі, фабриці, складі і т.п.).

Згідно зі статтею А.4 умов поставки EXW Інкотермс 2010 продавець зобов`язаний в обумовлену дату або в межах обумовленого строку надати невідвантажений у будь-який транспортний засіб товар у розпорядження покупця у зазначеному в договорі місці поставки.

Відповідно до статті А.7 умов поставки EXW Інкотермс 2010 продавець зобов`язаний повідомити покупця достатнім чином про дату і місце, коли і де товар буде надано у його розпорядження.

Згідно зі статтею В.4 умов поставки EXW Інкотермс 2010 покупець зобов`язаний прийняти поставку товару, як тільки товар надано у його розпорядження відповідно до статей А.4 та А.7/В.7.

Зазначена стаття умов поставки передбачає зобов`язання покупця щодо прийняття товару саме після здійснення окремого повідомлення про дату і місце, коли саме і де саме товар буде надано у розпорядження покупця.

З аналізу п. 2 додатків до договорів купівлі-продажу від 14.07.2015 можна зробити висновок, що відповідач повинен був поставити товар покупцю шляхом його відвантаження на нафтобазах ПАТ "Дніпронафтопродукт".

В матеріалах справи відсутні докази, а відповідачем не доведено того факту, що ним вчинялись будь-які дії, направлені на передання товару, зокрема направлення актів приймання-передачі, повідомлень про дату, місце та час здійснення розвантаження товару, звернення до позивача з клопотанням у разі необхідності уточнення місця поставки тощо.

Крім того, вимога ПАТ "Укрнафта" щодо надання детальної інформації щодо місця для здійснення позивачем самовивозу товару, відповідачем залишена поза увагою.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №922/3332/17 від 19.06.2018.

У разі коли продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (частина 2 статті 693 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 цього Кодексу передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Враховуючи вищевикладене, те, що позивачем виконано свої зобов`язання з перерахування відповідачу попередньої оплати за договором, а відповідачем в супереч умовам договорів купівлі-продажу від 14.07.2015 зобов`язання щодо передачі товару не виконано, відповідно до частин 1 та 2 статті 693 Цивільного кодексу України у позивача виникло право вимагати від відповідача повернення суми попередньої оплати непоставленого товару, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення суми попередньої оплати 135 000 000 грн. 00 коп.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 0,01% штрафу за порушення строку поставки товару.

За змістом частини 1 статті 230 Господарського кодексу України у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання він зобов`язаний сплатити штрафні санкції, якими у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що закон визначає два види порушення зобов`язання: невиконання зобов`язання та неналежне виконання зобов`язання.

Невиконання зобов`язання виникає у разі, якщо його сторони взагалі не виконують дій, що складають зміст зобов`язання. Тобто не передають річ, товар, не виконують роботи, не надають послуги, не сплачують гроші тощо, або продовжують виконувати дії, від яких вони відповідно до зобов`язання мають утримуватися.

Неналежне виконання визначається як порушення умов, визначених змістом зобов`язання. У разі невідповідності виконання зобов`язання критеріям належності, можна говорити про неналежне виконання, а отже порушення зобов`язання. При цьому прострочення виконання зобов`язання (невиконання зобов`язання у визначений строк) є за своєю суттю саме неналежним виконанням зобов`язанням, яке не можна ототожнювати з його невиконанням, що є окремим видом порушення зобов`язання.

Відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частина 4 статті 231 Господарського кодексу України закріплює право сторін на власний розсуд визначати штрафні санкції у договорах.

П. 7.3 договорів купівлі-продажу від 14.07.2015 визначено, що у випадку порушення продавцем строку поставки, покупець має право нарахувати штраф у розмірі 0,01% від вартості товару, щодо якого порушено строк поставки.

Таким чином, нараховані позивачем 13 500 грн. 00 коп. 0,01 % штрафу є обґрунтованими, не оспорені відповідачем, підставні та підлягають до стягнення з відповідача.

Нараховані позивачем 466 027 грн. 40 коп. 3% річних не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов`язання. Визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Оскільки стягнення з постачальника суми попередньої оплати, перерахованої за договором поставки, не вважається грошовим зобов`язанням у розумінні статті 625 Цивільного кодексу України, то застосування позивачем частини другої статті 625 Цивільного кодексу України щодо нарахування до стягнення з відповідача трьох процентів річних є помилковим.

Частиною 3 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено спосіб захисту покупця товару, який здійснив попередню оплату, від неналежного виконання зобов`язань з боку продавця, відповідно до якої на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

За приписами статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Договорами купівлі-продажу від 14.07.2015 розмір таких процентів встановлено не було.

У зв`язку з наведеним у позові в частині стягнення 466 027 грн. 40 коп. 3% річних слід відмовити.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду №922/1151/18 від 24.09.2019, №922/577/18 від 16.01.2019.

Посилання позивача на постанову Великої Палати Верховного Суду №910/10156/17 від 10.04.2018 щодо поширення ст. 625 ЦК України на всі види грошового зобов`язання не взяті судом до уваги, оскільки ст. 693 ЦК України передбачений особливий спосіб захисту покупця товару, який здійснив попередню оплату, ст. 536 ЦК України передбачений порядок сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Крім того, у зазначеній постанові йдеться про термін "користування чужими коштами", який може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

У даному випадку позовні вимоги ґрунтуються на ст. 693 ЦК України, згідно якої якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом. Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (постанова Конституційного суду України №3-рп/2003 від 30.01.2003 року).

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в частині задоволених вимог в сумі 670 037 грн. 23 коп. відповідно до ст. 129 ГПК України слід віднести на нього.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 232, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Новомет (м. Луцьк, вул. Електроапаратна, буд. 3, к. 207, код ЄДРПОУ 37319709) на користь Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (м. Київ, пров. Несторівський, 3-5, код ЄДРПОУ 00135390)

- 135 000 000 грн. 00 коп. основного боргу, 13 500 грн. 00 коп. штрафу, 670 037 грн. 23 коп. витрат по сплаті судового збору, а всього: 135 683 537 грн. 23 коп. (сто тридцять п`ять мільйонів шістсот вісімдесят три тисячі п`ятсот тридцять сім грн. 23 коп.)

3. У позові на суму 466 027 грн. 40 коп. відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

повний текст рішення

складений 17.01.2020

Суддя А. М. Кравчук