Постанова

від 28.04.2020 по справі 903/748/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2020 року Справа № 903/748/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Маціщук А.В., суддя Олексюк Г.Є. , суддя Петухов М.Г.

секретар судового засідання Шилан О.С.

за участю представників сторін:

позивача - не з`явився

відповідача - не з`явився

розглянувши апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Новомет"

на рішення Господарського суду Волинської області від 15.01.2020 р. ухваленого суддею Кравчук А.М. у м.Луцьку, повний текст складено 17.01.2020 р.

у справі № 903/748/19

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Новомет", м.Луцьк

про стягнення 135479527 грн. 40 коп.

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до рішення Господарського суду Волинської області від 15.01.2020 р. у справі № 903/748/19 частково задоволено позов Публічного акціонерного товариства "Укрнафта".

Згідно з рішенням суду підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новомет" на користь Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" 135000000 грн. боргу та 13500 грн. штрафу. Відмовлено у задоволенні позову в частині стягнення 466027 грн. 40 коп. процентів річних.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Новомет" звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

Скаржник вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, в частині стягнення з відповідача на користь позивача 135000000,00 грн. боргу та 13500,00 грн. штрафу, оскільки в цій частині рішення ухвалене без з`ясування обставин, які мають значення для справи, внаслідок чого висновки, викладенні в такому рішенні не відповідають обставинам справи, а також судом допущено порушення норм процесуального права.

Доводить, що підготовче засідання було призначене судом на 25.11.2019 р. з порушенням ч.4 ст.120 та ч.1 ст.182 Господарського процесуального кодексу України, внаслідок чого Товариство з обмеженою відповідальністю "Новомет" було позбавлене можливості взяти участь в підготовчому судовому засіданні та заявити клопотання про витребування доказів, які мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи, що відповідач не був присутній в підготовчому засіданні через неналежне повідомлення, та не міг знати про початок розгляду по суті і подати клопотання про витребування доказів, тому Товариством з обмеженою відповідальністю Новомет подано клопотання про витребування таких доказів 05.12.2019 р.

Скаржник доводить, що такі докази є важливим для правильного вирішення справи, оскільки з аналізу договорів купівлі-продажу № 02-07-15, № 03-07-15 та № 04-07-15 від 14 липня 2015 року з додатками виявлено, що в них не визначено місця передачі товару. Пояснює, що місце виконання зобов`язання є однією з істотних умов договорів купівлі- продажу нафтопродуктів, а витребування у Публічного акціонерного товариства Укрнафта документів, які свідчать про погодження сторонами місця передачі товарів, які є предметом договорів купівлі-продажу № 02-07-15, № 03-07-15 та № 04-07-15 від 14 липня 2015 року має значення для правильного вирішення справи, оскільки відсутність чітко погодженого місця виконання зобов`язань фактично позбавляє боржника можливості належним чином їх виконати.

Доводить, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що норма ч. 2 ст. 693 ГПК України наділяє Публічне акціонерне товариство Укрнафта як сторону правочину правом вибору. В даному випадку покупець має право вимагати передавання оплаченого товару після погодження місця передачі такого товару та не вправі вимагати повернення суми попередньої оплати, оскільки непогодження сторонами правочину місця передачі товару не сприяло Товариству з обмеженою відповідальністю Новомет належному виконанню взятих на себе зобов`язань.

Суд першої інстанції відмовив відповідачу у задоволенні клопотання про витребування доказів, позбавив сторону можливості реалізувати право, передбачене Господарським процесуальним кодексом України та фактично позбавив відповідача можливості отримати докази, за допомогою яких останній міг довести обставини, на які посилається як на підставу своїх заперечень та які мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права і 15 січня 2020 року ухвалив рішення без з`ясування обставин, які мають значення для справи, внаслідок чого висновки, викладенні в такому рішенні не відповідають обставинам справи, що є підставою для його скасування згідно з п. 2 ч.1 ст. 275, ст. 277 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного просить суд скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 15.01.2020 р. у справі № 903/748/19 частково, в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю Новомет на користь Публічного акціонерного товариства Укрнафта 135000000,00 боргу та 13500,00 грн. штрафу, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Укрнафта до Товариства з обмеженою відповідальністю Новомет про стягнення 135479527 грн. 00 коп. відмовити повністю.

Позивач Публічне акціонерне товариство Укрнафта подало суду відзив на апеляційну скаргу. Вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки оскаржуване рішення Господарського суду Волинської області від 15.01.2020 р. у справі № 903/748/19 прийняте за результатами встановлення всіх обставин, які мають значення для правильного розгляду справи та прийняття законного та обґрунтованого рішення, при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права.

Доводи скаржника розцінює як зловживання процесуальними правами, намаганням за рахунок апеляційного суду виправити свої процесуальні помилки. Зазначає, що наведені у апеляційній скарзі доводи не усувають необхідність повернути позивачу кошти попередньої оплати за нафтопродукти.

Звертає увагу, що питання витребування необхідних відповідачу доказів розглянуто і вирішено процесуальною ухвалою від 15.01.2020 р. у справі № 903/748/19, в якій викладені детальні мотиви правомірної відмови Товариству з обмеженою відповідальністю Новомет у поновленні строку для подання та розгляду клопотання про витребування доказів. Разом з тим, ухвала від 15.01.2020 р. є чинною та відповідачем не оскаржувалась. При цьому Товариство з обмеженою відповідальністю Новомет у апеляційній скарзі не пояснює, яким чином відмова суду у поновленні строку для подання та розгляд клопотання про витребування доказів призвело до неправильного вирішення справи.

Звертає увагу, що відповідача не було позбавлено можливості звернутись зі клопотанням про витребування доказів у підготовчому засіданні в цій справі, що були призначені та проходили у інші дати, чи одночасно із поданням заяв по суті справи.

Вважає безпідставними посилання скаржника, що суд належним чином не повідомив його про призначення судового засідання на 25.11.2019 р., оскільки суд забезпечив відправлення ухвали від 18.11.2019 р. заздалегідь. Своєчасне отримання відповідачем вказаної ухвали 26.11.2019 р. викликано його власною бездіяльністю, пов`язаною зі зволіканням в отриманні поштового відправлення від суду.

Також посилається на ч.2 ст.2 Закону України Про доступ до судових рішень , де визначено, що всі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. При цьому зазначає, що ухвалу Господарського суду Волинської області від 18.11.2019 р. у справі 903/748/19 оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень 19.11.2019 р.

Звертає увагу, що клопотання відповідача про витребування доказів є необґрунтованим та спрямованим на отримання удаваних доказів, оскільки сторони у додатку № 1 до кожного договору купівлі-продажу узгодили, зокрема, місце поставки. Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю Новомет як сторона за кожним договором купівлі-продажу був обізнаний з визначеним сторонами місцем поставки нафтопродуктів. На думку позивача, такі обставини підтверджені листом № 26-12-18 від 26.12.2018 р., в якому Товариство з обмеженою відповідальністю Новомет повідомило, що ним вживаються всі можливі заходи, спрямовані на належне та своєчасне забезпечення виконання своїх зобов`язань за договорами купівлі-продажу, та негайно повідомить позивача про постачання нафтопродуктів.

Просить суд врахувати викладене і залишити рішення Господарського суду Волинської області від 15.01.2020 р. у справі № 903/748/19 без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Новомет - без задоволення.

У судовому засіданні 17.03.2020 р. представник позивача заперечив доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві. Відповідач не забезпечив явку представника в судове засідання, тоді як був повідомлений судом в установленому порядку /а.с.183/.

В судове засідання 31.03.2020 р. та 28.04.2020 р. представники сторін не з`явились, тоді як сторони в установленому порядку були повідомлені судом про дату, час і місце проведення судових засідань, в т.ч. - про призначення судового засідання 28.04.2020 р. за клопотанням позивача в режимі відеоконференції в Дніпровському районному суді міста Києва відповідно до ухвали суду від 31.03.2020 р., що підтверджено рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень 06.04.2020 р./а.с.263-264 у т.1, 39-40 у т.2/.

До судового засідання 28.04.2020 р. позивачем та відповідачем подані клопотання про відкладення розгляду справи з посиланням на заходи, вжиті згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 зі змінами відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 215 від 16.03.2020 р. При цьому просять визнати поважними причини неявки представників в судове засідання.

В своєму клопотанні, позивач, зокрема, посилається на норму ст. 216 ГПК України де зазначено, що якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що її викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.

Колегія суддів відхиляє клопотання про відкладення розгляду справи і звертає увагу, що відповідно до ст. 273 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, і останнім днем строку розгляду даної апеляційної скарги є 04.05.2020 р. (з урахуванням вихідних днів), що унеможливлює відкладення розгляду справи в межах строку, визначеного ст.273 ГПК України.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що відповідно до норм ч.12 ст.270 ГПК України неявка у судове засідання сторін, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, оскільки визначальним є не явка представників, а достатність матеріалів справи для ухвалення рішення у справі.

Відповідно до норми ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ухвал від 02.03.2020 р., 17.03.2020 р., 31.03.2020 р. явка представників сторін в судове засідання обов`язковою судом апеляційної інстанції не визнавалась.

Доводи та правова позиція скаржника викладена у апеляційній скарзі, а позиція позивача - викладена у відзиві на апеляційну скаргу, додаткових письмових поясненнях та підтримана ним у судовому засіданні 17.03.2020 р. в усних поясненнях, наданих суду. Позиції сторін є незмінними, і додаткових доказів сторонами подано не було.

При цьому у своїх клопотаннях сторони не обґрунтували жодним чином, чому неявка їх представників має перешкоджати вирішенню справи за наявними у справі матеріалами.

Колегією суддів також звертає увагу, що відповідач/скаржник неодноразово - 16.03.2020 р., та 23.04.2020 р. подавав суду клопотання про відкладення розгляду справи з різних причин, зокрема, і у зв`язку із перебуванням представника в іншому судовому засіданні, і розгляд справи неодноразово відкладався в межах строку, визначеного ст.273 ГПК України, що дозволяло сторонам і надати суду додаткові пояснення і взяти участь в судових засіданнях.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що наявні у справі матеріали є достатніми для постановлення обґрунтованого рішення, тоді як явка представників в судове засідання обов`язковою не визнавалась, тому є можливим завершення розгляду апеляційної скарги без участі представників сторін за наявними у справі матеріалами згідно з нормами ст..269, ч.11-13 ст.270 ГПК України.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено наступне .

14.07.2015 р. Публічним акціонерним товариством Укрнафта /покупець та Товариством з обмеженою відповідальністю Новомет /продавець укладені договори поставки № 02-07-15, № 03-07-15, № 04-07-15 /а.с. 13-15, 18-20, 23-25/, за умовами яких продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити нафтопродукти.

Згідно з п.п. 2.1, 2.2, 2.3, 2.5, 2.6 договорів продавець передає, а покупець приймає та оплачує нафтопродукти, загальна кількість, асортимент, ціна, що підлягає поставці, визначаються в додатках до договорів. Кожна додаткова угода після підписання сторонами є додатком до даного договору і його невід`ємною частиною. Право власності на товар переходить від продавця до покупця в момент підписання відповідного акту прийому-передачі, видаткової накладної чи іншого документу, що посвідчує передачу товару покупцю.

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 договорів умови поставки товару визначаються у відповідних додатках до договору.

Строки поставки визначені за договором № 02-07-15 - вересень-грудень 2015 року, за договором № 03-07-15 - до 30.11.2015 р. і за договором № 04-07-15 - до 28.12.2015 р.

Згідно з п. 4.1 договорів покупець зобов`язаний провести попередню оплату за товар у розмірі 100% вартості товару згідно з п. 3.1 даного договору шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця не пізніше 31.07.2015 р. В платіжних документах покупець вказує призначення платежу - попередня оплата за нафтопродукти .

У відповідності до п. 7.3 договору у випадку порушення продавцем строку поставки покупець має право нарахувати штраф у розмірі 0,01% від вартості товару, щодо якого порушено строк поставки.

Пунктом 10.1 визначено, що договори набувають чинності з моменту підписання сторонами і діють до 31.12.2015 р., а в частині розрахунків - до їх повного завершення. Якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не заявить про його припинення, договір вважається таким, що продовжив свою дію на наступних 12 місяців.

Договори підписані сторонами та скріплені їх печатками.

Матеріали справи не містять доказів визнання недійсними чи розірвання договорів поставки № 02-07-15, № 03-07-15, № 04-07-15 від 14.07.2015 р.

Додатком №1 від 14.07.2015 р. до договору купівлі-продажу № 02-07-15 сторони погодили, що продажу підлягає бензин автомобільний підвищеної якості А-92 Євро виду ІІ класу С згідно з ДСТУ 4839:2007, кількістю 1873 тонни, вартістю 49500355 грн. 74 коп. Умови поставки: "EXW- резервуари нафтобаз ПАТ "Дніпронафтопродукт" і інших нафтобаз, що належать ПАТ "Дніпронафтопродукт" на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів (ІНКОТЕРМС-2010)" /а.с. 16/.

Додатковою угодою № 2 від 30.07.2015 р. до договору купівлі-продажу № 02-07-15 визначено строк поставки та відповідно строк дії договору - до 31.12.2018 р. /а.с. 17/.

Додатком №1 від 14.07.2015 р. до договору купівлі-продажу №03-07-15 сторони визначили, що продажу підлягає бензин автомобільний підвищеної якості А-92 Євро виду ІІ класу С згідно з ДСТУ 4839:2007, кількістю 1873 тонни, вартістю 49500355 грн. 74 коп. Умови поставки: "EXW- резервуари нафтобаз ПАТ "Дніпронафтопродукт" і інших нафтобаз, що належать ПАТ "Дніпронафтопродукт" на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів (ІНКОТЕРМС-2010)" /а.с. 21/.

Додатковою угодою № 2 від 30.07.2015 р. до договору купівлі-продажу № 03-07-15 визначено строк поставки та відповідно строк дії договору - до 31.12.2018 р. /а.с. 22/.

Додатком № 1 від 14.07.2015 р. до договору купівлі-продажу № 04-07-15 сторони визначили, що продажу підлягає паливо дизельне підвищеної якості (Євро) марки F виду І згідно з ДСТУ 4840:2007, кількістю 1686 тонни, вартістю 36005069 грн. 52 коп. Умови поставки: "EXW- резервуари нафтобаз ПАТ "Дніпронафтопродукт" і інших нафтобаз, що належать ПАТ "Дніпронафтопродукт" на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів (ІНКОТЕРМС-2010)" /а.с. 26/.

Додатковою угодою № 2 від 30.07.2015 р. визначено строк поставки та відповідно строк дії договору - до 31.12.2018 р. /а.с.27/.

Матеріалами справи підтверджено, що Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" згідно з платіжними дорученнями № 10867-ПБ15 від 20.07.2015 р., № 10868-ПБ15 від 20.07.2015 р., № 10869-ПБ15 від 20.07.2015 р., № 10870-ПБ15 від 20.07.2015 р. перерахувало Товариству з обмеженою відповідальністю "Новомет" відповідно 21588660 грн., 27911340 грн., 47500000 грн., 36000000 грн. з призначенням платежу попередня оплата за нафтопродукти та посиланням на договори № 02-07-15, № 03-07-15, № 04-07-15 від 14.07.2015 р. Загалом на виконання умов п.2.1 та п. 4.1 договорів поставки покупець виконав провів 100% попередню оплату - на загальну суму 135000000 грн./а.с. 28-31/.

Відповідач/продавець зобов`язання щодо поставки нафтопродуктів в строк до 31.12.2018 р. не виконав. Суду не надані докази такої поставки станом на час вирішення спору в суді.

12.12.2018 р. Публічним акціонерним товариством "Укрнафта" на адресу відповідача направлено вимогу № 01/01/12/01/01/03-01/4-843, де з метою своєчасного виконання умов договорів та враховуючи умови поставки, які передбачають самовивіз товару, вимагалось повідомити, на яких конкретно нафтобазах ПАТ "Дніпронафтопродукт" (із зазначенням адрес) товариству буде передано товар з дотриманням строків поставки, визначених умовами перелічених договорів /а.с. 35-36/.

Листом № 26-12-18 від 26.12.2018 р. ТОВ "Новомет" повідомило про вжиття всіх необхідних заходів для виконання зобов`язань за договорами та зазначила про негайне повідомлення про виконання умов договору та поставки товару у разі такої можливості /а.с.37/.

Листом № 01/01/07-1222 від 24.07.2019 р. ПАТ "Укрнафта" повідомило ТОВ "Новомет" про відмову від прийняття від ТОВ "Новомет" товару, а саме: бензину на загальну суму 135 000 000 грн. 00 коп., поставка якого прострочена, та вимагало протягом семи днів з дати отримання листа повернути вказану суму на рахунок товариства (а.с. 38-41).

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договорами купівлі-продажу № 02-07-15, № 03-07-15, № 04-07-15 від 14.07.2015 р. по передачі нафтопродуктів, позивач ПАТ "Укрнафта" звернувся із позовом про стягнення 135479527 грн. 40 коп., з яких: 135000 000 грн. 00 коп. попередньої оплати, 13500 грн. 00 коп. штрафу, 466027 грн. 40 коп. 3% річних.

Отже, на умовах договорів поставки № 02-07-15, № 03-07-15, № 04-07-15 від 14.07.2015 між сторонами відбулись правовідносини з поставки, які регулюються нормами пар.1,3 гл.54 Цивільного кодексу України та пар.1 гл.30 Господарського кодексу України.

Згідно зі ст.ст.1-4,181 ГК України до господарських відносин застосовуються правила Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом. Статтею 175 ГК України визначено, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Частиною 1 ст.265 ГК України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.6 ст.265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. Частиною 2 ст.712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст.530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк.

За змістом ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України встановлено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару не передав товар у встановлений строк, то покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно з п. 3 договорів умови поставки товару визначаються у відповідних додатках до договору.

За умовами пункту 2 додатків до договорів визначено такі умови поставки: "EXW- резервуари нафтобаз ПАТ "Дніпронафтопродукт" і інших нафтобаз, що належать ПАТ "Дніпронафтопродукт" на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів (ІНКОТЕРМС-2010)".

Відповідно до визначення поняття EXW згідно з "Інкотермс 2010 Міжнародних правил тлумачення торгових термінів" (Інкотермс 2010), які набрали чинності з 01.01.2011, "Ех Works" (named place) - "Франко завод" (зазначена назва місця) означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання з поставки, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві або іншому зазначеному місці (наприклад: на заводі, фабриці, складі і т.п.).

Згідно зі статтею А.4 умов поставки EXW Інкотермс 2010 продавець зобов`язаний в обумовлену дату або в межах обумовленого строку надати невідвантажений у будь-який транспортний засіб товар у розпорядження покупця у зазначеному в договорі місці поставки.

Відповідно до статті А.7 умов поставки EXW Інкотермс 2010 продавець зобов`язаний повідомити покупця достатнім чином про дату і місце, коли і де товар буде надано у його розпорядження.

Згідно зі статтею В.4 умов поставки EXW Інкотермс 2010 покупець зобов`язаний прийняти поставку товару, як тільки товар надано у його розпорядження відповідно до статей А.4 та А.7/В.7.

Отже, умовами поставки передбачено зобов`язання покупця щодо прийняття товару саме після здійснення окремого повідомлення про дату і місце, коли саме і де саме товар буде надано у розпорядження покупця.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги, що в договорах купівлі-продажу № 02-07-15, № 03-07-15 та № 04-07-15 від 14 липня 2015 року з додатками не визначено місця передачі товару, тоді як відсутність погодженого місця виконання зобов`язання фактично позбавляє боржника можливості належним чином їх виконати.

Враховано при цьому, що сторони у додатку № 1 до договорів купівлі- продажу /а.с. 16, 21, 26/ узгодили місце поставки, а саме резервуари нафтобаз ПАТ "Дніпронафтопродукт" і інших нафтобаз, що належать ПАТ "Дніпронафтопродукт".

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів відповідно до норм ст. 76-79 ГПК України, що відповідачем протягом періоду діі договорів і на час вирішення спору в суді вчинялись будь-які дії, направлені на передачу товару як то направлення повідомлень про дату, місце та час здійснення розвантаження товару, звернення до позивача з проханням про уточнення місця поставки тощо.

Колегія суддів вважає, що відповідач/продавець, маючи на меті належне виконання умов договору поставки, мав вжити всіх необхідних заходів для своєчасного виконання зобов`язання та в разі, якщо місце поставки товару йому було незрозуміле, мав вчиняти дії для його з`ясування шляхом, зокрема, переписки, ініціювання укладення додаткових договорів тощо, що б відповідало нормам ст.193 ГК України. Матеріали справи містять лист № 26-12-18 від 26.12.2018 р., яким ТОВ "Новомет" повідомило про вжиття всіх необхідних заходів для виконання зобов`язань за договорами та зазначила про негайне повідомлення про виконання умов договору та поставки товару у разі такої можливості /а.с. 37/, однак питання місця виконання поставки відповідач не ставив. Отже, такі заперечення щодо невідомого йому місця поставки товару виникло лише на стадії судового розгляду, при цьому колегія суддів звертає увагу, що такі пояснення надані суду першої інстанції на стадії розгляду справи по суті, а у підготовчому засіданні такі пояснення надані не були. Наведене свідчить не про намір виконати зобов`язання за договором, а про намір ухилитись від відповідальності.

За змістом норм ст.712 ЦК України та ст.265 ГК України непоставка обумовленого договором нафтопродукту в обумовлений договором строк є істотним порушенням договору поставки

Як зазначено вище, позивач ПАТ "Укрнафта" на виконання умов договорів купівлі-продажу № 02-07-15, № 03-07-15, № 04-07-15 від 14.07.2015 р. перерахував відповідачу 135000000 грн. 00 коп. попередньої оплати за нафтопродукти.

Оскільки відсутні докази виконання відповідачем умов договорів купівлі-продажу від 14.07.2015 р. щодо передачі товару, тому відповідно до частин 1 та 2 статті 693 Цивільного кодексу України у позивача виникло право вимагати від відповідача повернення суми попередньої оплати непоставленого товару,

За наведених обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення суми попередньої оплати 135000000,00 грн.

Також, позивачем заявлено про стягнення з відповідача 13500 грн. штрафу за порушення строків поставки товару відповідно до умов п. 7.3 договорів купівлі-продажу № 02-07-15, № 03-07-15, № 04-07-15 від 14.07.2015 р.

Відповідно до ст.216, ч.1 ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання.

Згідно зі ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Норми ч.4 ст.231 Господарського кодексу України визначають, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Умовами п. 7.3 договорів купівлі-продажу від 14.07.2015 р. визначено, що у випадку порушення продавцем строку поставки покупець має право нарахувати штраф у розмірі 0,01% від вартості товару, щодо якого порушено строк поставки.

Така умова договору не суперечить вищенаведеним нормам законодавства та узгоджується із свободою договору, встановленою ст.627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Оскільки має місце невиконання зобов`язань щодо поставки нафтопродуктів в обумовлений термін, колегія суддів вважає, що є підставними і підлягають задоволенню відповідно до умов п.7.3 договорів та ст.ст.230-232 Господарського кодексу України, ст.ст.549-551 Цивільного кодексу України вимоги про стягнення 13500 грн. штрафу обрахованого як 0,01% від вартості непоставленого товару 135000000 грн.

Позивачем також нараховано 466027,40 грн. 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України. Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 466027,40 грн. 3% річних не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Тоді як договорами купівлі-продажу від 14.07.2015 р. розмір таких процентів встановлено не було.

Разом з тим, в цій частині рішення Господарського суду Волинської області від 15.01.2020 р. у справі № 903/748/19 сторонами не оскаржується.

В апеляційній скарзі скаржник доводить порушення господарським судом першої інстанції норм процесуального права, а саме - неналежне повідомлення відповідача/скаржника про підготовче судове засідання, яке відбулось 25.11.2019 р., що позбавило його права подати клопотання про витребування доказів, які на його думку мають значення при вирішенні даної справи.

Колегія суддів вважає необґрунтованими такі доводи скаржника, враховуючи наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Господарського суду Волинської області від 23.09.2019 р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження. Згідно з ухвалою суду відповідачу запропоновано надати відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову /а.с.1 у т. 1/.

Колегією суддів враховано, що відповідно до ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.

Згідно зі ст. 165 ГПК України у відзиві зазначаються, зокрема, заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права; перелік документів та інших доказів, що додаються до відзиву, та зазначення документів і доказів, які не можуть бути подані разом із відзивом, із зазначенням причин їх неподання. При цьому до відзиву додаються, зокрема, докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем.

У відзиві на позовну заяву, який на адресу суду першої інстанції надійшов 09.10.2019 р., відповідач ТОВ Новомет позовні вимоги заперечував в частині стягнення 3 % річних, заяв/клопотань про витребування доказів не подано і у відзиві про таке не зазначено. Заперечуючи проти позовних вимог у своєму відзиві, відповідач ТОВ Новомет не зазначав про те, що сторонами не було погоджено місце передачі товарів, що унеможливило виконання ним обов`язку з поставки нафтопродуктів /а.с. 84-86 у т.1/.

У підготовче засідання, яке було призначено на 23.10.2019 р., представник відповідача не зявився, клопотань про витребування доказів не подавав /108-109 у т.1/.

Ухвалою суду першої інстанції від 23.10.2019 р. повідомлено сторони про відкладення підготовчого судового засідання, що підтверджено повідомленнями про вручення поштових відправлень /а.с. 114-1-114-2 у т.1/. Запропоновано відповідачу подати суду заперечення на відповідь на відзив не пізніше 3-х днів з дня отримання відповіді на відзив.

31.10.2019 р. відповідачем подано заперечення щодо відповіді на відзив /а.с. 115 - 117 у т.1/, в яких останній також заперечував лише щодо стягнення 3 % річних. Інших заперечень чи клопотань подано не було.

13.11.2019 р. на адресу суду надійшли клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання у зв`язку з перебуванням представника відповідача у відпустці; продовження строку проведення підготовчого засідання з метою надання можливості забезпечити належну підготовку справи та надання можливості представнику взяти участь у судовому засіданні /а.с. 127-128 у т.1/. Тобто, в підготовчому судовому засіданні, яке було призначене на 13.11.2019 р., відповідач також не подавав клопотання про витребування доказів відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 182 ГПК України.

Представник відповідача не з`явився в судове засідання 18.11.2019 р. /а.с. 147-149 у т. 1/. Ухвалою суду від 18.11.2019 р. розгляд справи у підготовчому засіданні призначено на 25.11.2019 р. в межах визначеного строку, і така ухвала надіслана судом сторонам 19.11.2019 р. /а.с. 132-133 у т.1/. Повідомлення про вручення поштового відправлення повернулось на адресу Господарського суду Волинської області 28.11.2019 р. з відміткою про вручення 26.11.2019 р., тобто - після судового засідання.

Колегія суддів враховує при цьому, що відповідно до п. 1 розд. II Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 р. № 958, нормативні строки пересилання місцевої простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку) становить Д+2 (де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення). При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день (п. 2 розд. II вищевказаного наказу).

Місцезнаходження відповідача є м. Луцьк, вул. Електроапартна, буд. З, кім. 207. Отже, враховуючи строк пересилання місцевих поштових відправлень три дні згідно з Нормативами і нормативними строками пересилання поштових відправлень, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 р. № 958, колегія суддів зазначає, що отримання поштової кореспонденції залежало від волевиявлення зацікавленої сторони.

Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

При цьому, керуючись ч.4 ст.11 ГПК України, колегія суддів враховує як джерело права правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену у справі "Пономарьов проти України", де зазначено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Отже, сторони зобов`язані виявляти належну зацікавленість у розгляді справи, що узгоджується з позицією, викладеною у рішеннях Європейського суду з прав людини, та вищенаведеними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів вважає, що сторони є зацікавленими особами і враховуючи принцип диспозитивності не позбавлені можливості вільно користуватись своїми процесуальними правами та отримувати інформацію, пов`язану із розглядом судом справи, що оприлюднюється відповідно до вимог Закону України Про доступ до судових рішень та є у вільному доступі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Таким чином, судом були вчинені необхідні дії для належного повідомлення відповідача про порушення провадження та розгляд справи, відповідач брав участь у підготовчому засіданні, подав суду відзив і ухвала про відкладення підготовчого засідання на 25.11.2019 р. також відправлена відповідачеві в установленому порядку. Підготовче засідання неодноразово відкладалось. Натомість відповідач, добросовісно користуючись своїми процесуальними правами і обов`язками, не був позбавлений можливості ні звернутись із клопотанням про витребування доказів у підготовчому засіданні в даній справі, ні дізнатись про результат судового засідання, у яке не з`явився його представник.

Отже, необізнаність відповідача про судове засідання 25.11.2020 р., про що відповідач зазначає в апеляційній скарзі як про порушення судом норм процесуального законодавства, зумовлена суб`єктивною поведінкою сторони щодо одержання кореспонденції та рух справи загалом.

Також колегія суддів звертає увагу на такі обставини. ТОВ "Новомет" подало суду клопотання про витребування у позивача доказів погодження сторонами місця передачі нафтопродуктів, які є предметом договорів купівлі-продажу від 14.07.2015 р., після закриття підготовчого судового засідання 05.12.2019 р.

Відповідно до статті 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. Згідно з ч. 3 ст. 80 ГПК України передбачено, що відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Отже, строк для подання такого клопотання про витребування доказів закінчився 10.10.2019 р. При цьому відсутні обставини, які б перешкоджали стороні подати таке клопотання у строк, визначений ст. 80 ГПУ України. За наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно і обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про витребовування доказів.

Натомість відповідач не довів, що внаслідок відмови у задоволенні клопотання судом неповно досліджені обставини справи. Колегія суддів, вивчивши надані сторонами докази, звертає увагу, що сторони у додатку № 1 до кожного договору купівлі-продажу узгодили, зокрема, місце поставки, тобто відповідач був обізнаний з визначеним сторонами місцем поставки нафтопродуктів. Такі договори та додатки, а також досудова переписка сторін надані позивачем суду разом із позовною заявою, і відповідач не спростував такі докази. При цьому норми ст.74 ГПК України зобов`язують сторону довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд першої інстанції у рішенні надав оцінку поданим сторонами доказам в їх сукупності відповідно до вимог ст. 86 ГПК України.

Відповідно до ст. 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів за результатом перегляду рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України дійшла висновку, що рішення Господарського суду Волинської області від 15.01.2020 р. у справі № 903/748/19 ґрунтується на матеріалах справи, відповідає чинному законодавству, тому відсутні підстави для його зміни чи скасування. Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника згідно з ст.129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 276, 281 - 282 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Новомет" залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Волинської області від 15.01.2020 р. у справі № 903/748/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

Матеріали справи № 903/748/19 повернути Господарському суду Волинської області.

Повний текст постанови складений 06 травня 2020 року

Головуючий суддя Маціщук А.В.

Суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Петухов М.Г.