Рішення

від 17.01.2020 по справі 910/15834/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.01.2020Справа № 910/15834/19 Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дізарт Плюс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аламгір"про стягнення 164 528,78 грн.

Без виклику учасників судового процесу.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дізарт Плюс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аламгір" про стягнення 164 528,78грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань за Договором поставки нафтопродуктів №ДП-723 від 30.05.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.2019 відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи характер спірних правовідносин, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 05.11.2019 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та була отримана відповідачем 26.11.2019, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103052124089.

28.12.2019 представником відповідача було подано відзив на позовну заяву в якій відповідач просить поновити строк для його подання.

28.12.2019 представником відповідача було зустрічну позовну заяву в якій відповідач просить поновити строк для її подання, а також звільнити від сплати судового збору за подання цієї заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.01.2020 повернуто зустрічну позовну заяву і додані до неї документи Товариству з обмеженою відповідальністю "Аламгір" та залишено без розгляду відзив на позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Аламгір".

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ

30 травня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Дізарт Плюс (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Аламгір , (далі - покупець, відповідач) укладено Договір про поставки нафтопродуктів №ДП-723 (далі - Договір), відповідно до умов якого, постачальник зобов`язується передати у власність покупця, а покупець, зобов`язується прийняти та оплатити нафтопродукти, у подальшому Товар в відповідності до умов договору та додаткових угод до нього. Поставка товару здійснюється окремими партіями. Найменування та кількість товару, умови поставки на кожну окрему партію визначаються відповідними додатковими угодами до договору, узгодженими сторонами, які після їх підписання є невід`ємними частинами цього договору. Кожна наступна Додаткова угода до договору не відміняє і не припиняє дію попередніх додаткових угод ні в цілому, ні в частині, при умові, якщо це прямо не зазначено у відповідній додатковій угоді. Загальна кількість товару, який постачається по цьому договору, визначається як сума вартостей окремих партій товару, вказаних у додаткових угодах до цього договору.

Пунктом 2.1.1 Договору визначено, що постачальник зобов`язується на підставі наданих покупцем заявок та додаткових угод до цього договору передати у власність покупця товар відповідно до умов цього договору з оформленням видаткових накладних та інших документів.

Відповідно до пункту 2.2.3 Договору покупець зобов`язується прийняти товари відповідно до погоджених умов поставки.

Пунктом 4.2 Договору передбачено, що товар поставляється покупцю партіями, в кількості та по ціні, що визначаються додатковими угодами на умовах: FCA франко-перевізник на складі постачальника; СРТ- фрахт перевезення оплачені до місця названого покупцем; EXW - франко-завод на складі названому постачальником; конкретна умова поставки визначається у додаткових угодах. Сторони можуть передбачити і інші умови поставки, що має бути узгоджено в додаткових угодах.

Згідно з п. 4.9 Договору датою поставки товару вважається:

- при базисі поставки EXW - дата, вказана в актах приймання-передачі товару;

- при базисі поставки FCA, CPT - дата виписки товарно-транспортних накладних.

У пунктах 5.1, 5.2 та 5.3 Договору сторони домовились, що покупець здійснює 100% попередню оплату товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, якщо інше не передбачено додатковою угодою.

Покупець здійснює оплату товару на підставі виставленого постачальником рахунку протягом поточного банківського дня, тобто дня виставлення рахунку, що відповідає даті рахунку, або відповідно до умов, передбачених в додаткових угодах до договору.

Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Пунктом 7.4 Договору передбачено, що в разі несплати або несвоєчасної оплати вартості відвантаженого товару, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення платежу від вартості несплаченого або несвоєчасно сплаченого товару за весь час прострочення до повного погашення заборгованості. Крім того, покупець відшкодовує постачальнику збитки, завдані несвоєчасною оплатою повної вартості товару в повній сумі понад штрафні санкції (пеню). Оплата пені та відшкодування збитків не звільняє покупця від виконання зобов`язання за цим договором.

Відповідно до пункту 8.1 Договору в разі прострочення оплати за поставлений товар постачальник може вимагати від покупця оплати процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 26 відсотків річних від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення до повного погашення заборгованості, а також оплати вартості неоплаченого товару з врахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Цей Договір є чинним з моменту його укладення і діє до 31.12.2019, а в частині взаєморозрахунків - до їх повного завершення. Закінчення строку дії цього договору не звільняє винну сторону від відповідальності від за його невиконання (п. 11.11)

Як зазначає позивач, 19.07.2019 ТОВ Дізарт Плюс здійснено поставку товару ТОВ Аламгір на суму 192 564, 00, згідно видаткової накладної №РН-0004620 від 19.07.2019, проте відповідачем порушено договірні зобов`язання визначені пунктом 5.1 Договору в частині здійснення розрахунків, у зв`язку з чим станом на дату подання позовної заяви за відповідачем обліковується заборгованість у розмірі 137 564,00 грн.

Також у зв`язку з порушенням відповідачем строків оплати, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 26% річних у розмірі 11 777,71 грн та пеню у розмірі 15 187, 07 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Укладений сторонами договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, 19.07.2019 позивачем поставлено відповідачу товар вартістю 192 564, 00 грн. згідно видаткової накладної №РН-0004620 від 19.07.2019.

За умовами п. 5.1 Договору покупець здійснює 100% попередню оплату товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, якщо інше не передбачено додатковою угодою.

Відповідно до статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару та водночас виконання постачальником обов`язку з поставки товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту. Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань від 17.12.2013 № 14, якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов`язку негайного виконання; такий обов`язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу.

Таким чином, беручи до уваги, що строку здійснення відповідачем попередньої оплати сторонами у Договорі не встановлено, а встановлена лише форма оплати - попередня, враховуючи, що позивачем було поставлено товар, вказаний у видатковій накладній у повному обсязі, а відповідачем не виконано попередню оплату товару у повному обсязі до моменту поставки, беручи до уваги положення ч. 4 ст. 538 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був розраховуватись за поставлений позивачем товар після його прийняття, тобто у день поставки товару, визначений у вищевказаній видатковій накладній.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач станом на дату звернення позивача з позовом до суду, частково розрахувався за поставлений товар, сплативши: 16.08.2019-10 000,00 грн.; 22.08.2019-20 000,00 грн.; 03.09.2019- 10 000,00 грн.; 17.09.2019- 10 000,00 грн., 07.10.2019 - 5 000,00грн., що разом становить 55 000,00 грн. згідно з банківською випискою по особовому рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю Дізарт Плюс .

Таким чином, як встановлено судом, станом на дату подання позовної заяви, за відповідачем перед позивачем обліковувалась заборгованість в розмірі 137 564,00 грн за поставлений за Договором товар.

Доказів на підтвердження оплати поставленого товару у повному обсязі, в тому числі станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт поставки позивачем відповідачу узгодженого товару та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати отриманого товару підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 137 564,00 грн.

Крім того, у зв`язку з порушенням відповідачем строків оплати, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 26% річних у розмірі 11 777,71 грн. та пеню у розмірі 15 187,07 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 7.4 Договору передбачено, що в разі несплати або несвоєчасної оплати вартості відвантаженого товару, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення платежу від вартості несплаченого або несвоєчасно сплаченого товару за весь час прострочення до повного погашення заборгованості. Крім того, покупець відшкодовує постачальнику збитки, завдані несвоєчасною оплатою повної вартості товару в повній сумі понад штрафні санкції (пеню). Оплата пені та відшкодування збитків не звільняє покупця від виконання зобов`язання за цим договором.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок заявленої до стягнення суми пені в розмірі 15 187,07 грн., суд дійшов висновку про його вірність та відповідність фактичним обставинами справи.

В свою чергу, згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 8.1 Договору в разі прострочення оплати за поставлений товар постачальник може вимагати від покупця оплати процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 26 відсотків річних від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення до повного погашення заборгованості, а також оплати вартості неоплаченого товару з врахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Таким чино, оскільки у п. 8.1 Договору сторонами узгоджено інший розмір відсотків в порядку ст. 625 ЦК України, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 26% річних, судом встановлено, що стягненню з відповідача підлягають 26% річних в розмірі 11 777,71 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 231, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аламгір" (02068, м. Київ, вулиця Тростянецька, буд. 4/2; ідентифікаційний код: 38806291) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дізарт Плюс" (18008, Черкаська область, м. Черкаси, вулиця Смілянська, буд. 168; ідентифікаційний код: 37610015) заборгованість в розмірі 137 564 (сто тридцять сім тисяч п`ятсот шістдесят чотири) грн. 00 коп., пеню в розмірі 15 187 (п`ятнадцять тисяч сто вісімдесят сім) грн. 07 коп., 26% річних в розмірі 11 777 (одинадцять тисяч сімсот сімдесят сім) грн. 71 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 467 (дві тисячі чотириста шістдесят сім) грн. 93 коп.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 256 та підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.М. Спичак