Рішення

від 09.01.2020 по справі 440/3683/19

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

09 січня 2020 року м. ПолтаваСправа №440/3683/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Кукоби О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Пуленко М.І.

та представників сторін:

від позивача - Клименчук І.В.,

від відповідача - Сухомлин Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейд-Плюс" до Головного управління ДПС у Полтавській області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення в частині,

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Грейд-Плюс" (надалі - ТОВ "Грейд-Плюс", позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області та з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 20.11.19 /т. 2, а.с. 94/ позивач просив суд про визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.08.19 №0011061401 в частині донарахування податку на прибуток підприємств загалом у розмірі 1445573,70 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на безпідставність висновків документальної планової виїзної перевірки щодо порушення ТОВ "Грейд-Плюс" вимог податкового законодавства, наслідком чого визначено заниження позивачем зобов`язань зі сплати податку на прибуток приватних підприємств. За твердженням позивача, дані податкового обліку за спірний період відповідають даним бухгалтерського обліку підприємства, а доводи фіскального органу ґрунтуються на хибному розумінні норм чинного законодавства.

2. Позиція відповідача.

Відповідач позов не визнав, у відзиві представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність /т. 1, а.с. 131-135/. Свою позицію мотивував посиланням на доводи, викладені у акті від 18.07.19 №895/16-31-14-01-10/35011042 про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Грейд-Плюс". Зокрема, зазначив, що дослідженими під час перевірки первинними документами у їх сукупності не доведено надання ФОП ОСОБА_2 транспортно-експедиторських послуг.

3. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 7.10.19 відкрито провадження у цій справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

У підготовчому засіданні 1.11.19 суд протокольною ухвалою, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, задовольнив клопотання представника відповідача про заміну відповідача у справі з Головного управління ДФС у Полтавській області на його правонаступника - Головне управління ДПС у Полтавській області.

Крім того, протокольною ухвалою суду від 1.11.19 до участі у справі в якості третьої особи залучено ФОП ОСОБА_3 Я ОСОБА_4 , з урахуванням чого підготовче засідання відкладено.

19.11.19 судом одержані письмові пояснення третьої особи /т. 1, а.с. 235-250/, у яких зазначено, що висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства в частині господарських взаємовідносин з ФОП ОСОБА_1 ґрунтуються на помилковому розумінні норм чинного законодавства та суті господарських правовідносин сторін. Так, за твердженням третьої особи, договірні відносини між нею та ТОВ "Грейд-Плюс" полягали не у фактичному здійснення перевезення вантажів транспортом ФОП ОСОБА_1 , як про те стверджує контролюючий орган, а у організації пошуку вантажного транспорту для перевезення вантажів, тобто третя особа виступала у спірних відносинах експедитором, а не перевізником.

Протокольною ухвалою суду від 3.12.19 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

У судовому засіданні 18.12.19 представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 18.12.19 проти позову заперечував, наполягав на відмові у задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи у судовому засіданні 18.12.19 позовні вимоги підтримав.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

ТОВ "Грейд-Плюс" у встановленому законом порядку зареєстровано як юридичну особу, код ЄДРПОУ 35011042 /т. 1, а.с. 20/.

Позивач є платником податків на загальних підставах, з 1.11.07 перебуває на обліку у Лубенській ОДПІ.

Основним видом економічної діяльності ТОВ "АВМ АМПЕР" є виробництво кухонних меблів (31.02).

Фахівцями Головного управління ДФС у Полтавській області, відповідно до плану-графіка документальних перевірок на 2019 рік, на підставі наказу від 15.05.19 №1356 та направлень від 23.05.19 №№1588-1590, у період з 29.05.19 по 26.06.19 проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Грейд-Плюс".

Результати перевірки оформлені актом від 18.07.19 №895/16-31-14-01-10/35011042 /т. 1, а.с. 21-53, 141-157/, у якому вказано на порушення платником податків вимог пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, П(С)БО 16 "Витрати", статей 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що призвело до заниження податку на прибуток загалом у розмірі 1171030,00 грн.

На підставі Акта перевірки відповідач 19.08.19 сформував податкове повідомлення-рішення: №0011061401 про збільшення суми грошового зобов`язання зі сплати податку на прибуток у загальному розмірі 1463787,50 грн, з них: 1171030,00 грн - основний платіж, 292757,50 грн - штрафні (фінансові) санкції /т. 1, а.с. 54-55/.

Не погодившись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням в частині донарахування податку на прибуток у розмірі 1445573,70 грн, позивач оскаржив його до суду.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як визначено підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 7.02.13 №73, витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності визначено у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 №318 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 19.01.00 за №27/4248 (надалі - П(С)БО 16 "Витрати").

Пунктом 6 П(С)БО 16 встановлено, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

У відповідності до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За змістом статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; витрати - зменшення економічних вигод у вигляді зменшення активів або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками); доходи - збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов`язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Згідно з частиною другої статті 3 названого Закону бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

А відповідно до частини першої статті 9 згаданого Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

ОЦІНКА СУДОМ ОБСТАВИН СПРАВИ

Мотивуючи правомірність донарахування позивачу грошового зобов`язання зі сплати податку на прибуток загалом у розмірі 1445573,70 грн податковий орган виходив з того, що факт надання ФОП ОСОБА_1 транспортно-експедиторських послуг ТОВ "Грейд-Плюс" не підтверджена з урахуванням наявної податкової інформації про відсутність у третьої особи власного чи орендованого автотранспорту.

До матеріалів справи залучено копію договору від 7.04.16 №07/04/2016 про надання транспортно-експедиторських послуг, за умовами якого ТОВ "Грейд-Плюс" (замовник) доручає і надає для перевезення вантаж, а ФОП ОСОБА_1 (експедитор) зобов`язується надати послуги з міжнародних і внутрішніх перевезень вантажів автомобільним транспортом, а також щодо організації таких перевезень відповідно до умов цього договору та заявок замовника, а замовник зобов`язується сплатити погоджену сторонами вартість наданих послуг /т. 1, а.с. 56-59/.

Аналізуючи зміст цього договору контролюючий орган дійшов висновку про те, що на його виконання ФОП ОСОБА_1 мала виконувати перевезення вантажів за замовленням позивача власним автомобільним транспортом, якого у неї немає.

Натомість, третя особа пояснила, що суть наданих нею згідно умов зазначеного договору послуг полягала у пошуку безпосередніх виконавців для організації перевезення вантажів за допомогою інтернет-ресурсів (міжнародні вантажоперевезення онлайн - ресурси "Lardi - Trans, DELLA TM Classic), де автотранспортні підприємства розміщують інформацію про вільні транспортні засоби.

Суд враховує, що договір від 7.04.16 №07/04/2016 не містить положень про обов`язкове надання експедитором послуг виключно власним автотранспортом, натомість у підпункті 1.2.2 зазначено, що у разі відсутності у експедитора власного транспорту він залучає інших експедиторів.

Факт надання третьою особою послуг експедитора ТОВ "Грейд-Плюс" підтверджено залученими до матеріалів справи копіями заявок на здійснення перевезень, актів наданих послуг, рахунків на оплату, міжнародних товарно-транспортних накладних, договорів на транспортне експедирування, платіжних доручень /т. 1, а.с. 71-120, т. 2, а.с. 1-82, 114-149/.

Відповідач у акті перевірки та відзиві на позов не заперечує достовірність та відповідність зазначених документів вимогам чинного законодавства.

Залученими до матеріалів справи копіями банківських виписок підтверджено, що отримані від ТОВ "Грейд-Плюс" кошти ФОП ОСОБА_1 перерахувала перевізникам у якості оплати за транспортні послуги /т. а.с. 150-205/, а оплата її послуг становила 5% від вартості окремої транспортно-експедиційної послуги.

Зміст укладеного договору та фактично вчинених на його підставі господарських операцій відповідає меті та завданням діяльності договірних сторін, які претензій одна до одної не мають.

Відповідачем в ході проведення перевірки не наведені та не встановлені обставини, які б свідчили про невідповідність господарських операцій з придбання товарів меті та задачам діяльності позивача, або що реалізація вказаних операцій не обумовлена розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

Суд зазначає, що підставою для донарахування платнику податку грошових зобов`язань може слугувати лише встановлення факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов`язань. Однак, матеріали справи таких доказів не містять.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що висновок фіскального органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства в цій частині здійснено при помилковому розумінні норм діючого на час виникнення спірних відносин законодавства України та фактичних обставин справи.

А відтак, суд зазначає, що спірним податковим повідомленням-рішенням безпідставно донараховано ТОВ "Грейд-Плюс" грошове зобов`язання зі сплати податку на прибуток загалом у розмірі 1445573,70 грн.

Оскільки податкове повідомлення-рішення є правовим актом індивідуальної дії, що в силу положень пункту 2 частини другої статті 245 КАС України у разі його неправомірності визнається судом протиправним та скасовується, суд, керуючись приписами частини другої статті 9 КАС України, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 19.08.19 №0011061401 в частині збільшення ТОВ "Грейд-Плюс" суми грошового зобов`язання за платежем: "Податок на прибуток приватних підприємств, 11021000" загалом у розмірі 1445573,70 грн, з них: 1156459,00 грн за основним платежем та 289114,70 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позову повністю.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 20070,00 грн, що підтверджено платіжним дорученням від 28.08.19 №2446, що перевищує максимальну величину ставки судового збору, встановлену у 2019 році (19210,00 грн).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

За таких обставин, зважаючи на сплату позивачем судового збору у розмірі більшому, аніж визначено законом, судові витрати ТОВ "Грейд-Плюс" належить розподілити шляхом стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області 19210,00 грн та повернення платнику з Державного бюджету України коштів у розмірі 870,00 грн.

При цьому суд враховує, що зменшення позивачем розміру позовних вимог не призвело до зменшення суми судового збору, що мала бути сплачена за подання позову у цій справі.

Керуючись статтями 2, 3, 5-10, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейд-Плюс" до Головного управління ДПС у Полтавській області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення в частині задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 19 серпня 2019 року №0011061401 в частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Грейд-Плюс" суми грошового зобов`язання за платежем: "Податок на прибуток приватних підприємств, 11021000" загалом у розмірі 1445573,70 грн, з них: 1156459,00 грн за основним платежем та 289114,70 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області (код ЄДРПОУ 43142831; вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейд-Плюс" (код ЄДРПОУ 35011042; вул. П. Лубенського, 39, м. Лубни, Полтавська область, 37500) судові витрати у розмірі 19200,00 грн (дев`ятнадцять тисяч двісті гривень).

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Грейд-Плюс" (код ЄДРПОУ 35011042; вул. П. Лубенського, 39, м. Лубни, Полтавська область, 37500) з Державного бюджету України надміру сплачену платіжним дорученням від 28 серпня 2019 року №2446 суму судового збору у розмірі 870,00 грн (вісімсот сімдесят гривень).

Рішення набирає законної сили відповідно до положень статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку та строки, визначені статтями 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 17 січня 2020 року.

Суддя О.О. Кукоба