Рішення

від 14.01.2020 по справі 480/4329/19

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 січня 2020 р. Справа № 480/4329/19

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Соп`яненка О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Приватно-виробничого комерційного підприємства "СТС" до Головного управління Державної податкової служби у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, мотивуючи вимоги тим, що відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення, якими збільшено зобов`язання підприємства з орендної плати з юридичних осіб за 2014,2015,2017 роки та застосовано штрафні (фінансові) санкції. Вважає їх протиправними. Позивачем 27.10.2014 було продано нерухоме майно, розташоване на орендованій земельній ділянці. Підприємство заявою від 27.10.2014 надало згоду на вилучення зі свого користування у зв`язку із продажем майна ТОВ "Креатив Постач". Позивач не може нести відповідальність за порушення податкового законодавства, допущені ТОВ "Креатив Постач". Просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 09.10.2019 №0000630505, №0000640505.

Відповідач проти позову заперечував. У відзиві зазначив, що позивач має чинний договір оренди землі від 03.10.2014, на підставі якого є орендарем земельної ділянки на території В`язівської сільської ради. Відповідно до договору купівлі-продажу від 27.10.2014 позивач передав у власність ТОВ "Креатив Постач" будівлі та споруди, розташовані на орендованій земельній ділянці. Договір оренди землі не розірваний та не припинений. У зв`язку з цим відповідачем правомірно нарахована орендна плата. Товариством з обмеженою відповідальністю "Креатив Постач" не нараховувалась та не сплачувалась орендна плата протягом спірного періоду. Просить відмовити в задоволенні позову.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню. Судом встановлено, що у вересні 2019 року відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку податкового законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. За результатами проведеної перевірки складено акт від 17.09.2019 №50/18-28-05-05-20/30408692/7 (а.с. 23-97). Перевіркою встановлено заниження суми орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності на загальну суму 372 914,78 грн. за період з 04.10.2014 по 31.12.2014, 2015, 2016 та 2017 роки та неподання в установлений термін податкових декларацій з плати за землю за 2014 рік (з 04.10.2014), 2015 та 2017 роки.

На підставі висновків акту перевірки податковим органом 09.10.2019 винесені податкові повідомлення-рішення №0000630505, яким збільшено суму зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб на 372 914,78 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 93 228,70 грн., №0000640505, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції з орендної плати з юридичних осіб в сумі 510 грн.(а.с. 11,12).

Положеннями частин першої та другої статті 206 Земельного кодексу України передбачено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до п.1.1 ст.1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Положеннями п.п.14.1.136, 14.1.147 п.14.1 ПК України визначено, що плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XII - орендна плата).

Відповідно до п.269.1 ст.269 ПК України платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Згідно із п.п.14.1.73 п.14.1 ст.14 ПК України землекористувачі - це юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до п.270.1 ст.270 та п.288.3 ст.288 ПК України об`єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності; земельні ділянки, надані в оренду.

Судом встановлено, що 03 жовтня 2014 року ПВКП «СТС" укладено із Сумською обласною державною адміністрацією договір оренди землі, а саме: земельної ділянки державної власності (промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення) загальною площею 4,8331 га, кадастровий номер - 5922081500:05:002:0474, яка знаходиться на території В`язівської сільської ради Конотопського району Сумської області. Даний договір було зареєстровано у державному реєстрі 04.10.2014. Відповідно до п.п. 2.2 договору на земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна, які належать орендарю на праві власності (а.с. 38-42).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, у даних реєстрах наявні відомості про розміщення на вказаній земельній діяльності об`єктів нерухомості (а.с. 48).

27 жовтня 2014 року ПВКП «СТС" було укладено із ТОВ «КРЕАТИВ ПОСТАЧ» договір купівлі-продажу будівель та споруд, а саме: нерухоме майно - будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: Сумська область, Конотопський район, с. В`язове, вул. Фрунзе (на даний час Лугова), 16, та розташовані на земельній ділянці площею 4,8331га, кадастровий номер 5922081500:05:002:0474, належній Сумській обласній державній адміністрації. Даний договір було зареєстровано у державному реєстрі 27.10.2014 (а.с. 13-18, 50-51).

ПВКП «СТС" було складено до уповноважених нотаріально засвідчену заяву від 27 жовтня 2014 року про надання згоди на вилучення зі свого користування відповідної земельної ділянки та передачі її у власність чи користування (оренду) ТОВ «КРЕАТИВ ПОСТАЧ» у зв`язку із продажем будівель та споруд, які знаходяться на вказаній земельній ділянці. Вказана обставина встановлена постановою Другого апеляційного адміністративного суду у справі № 480/884/19 за позовом ТОВ "СТС" до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, яка набрала законної сили (а.с. 43-47). На підставі ч.4 ст. 78 КАС України вказана обставина не доказується під час розгляду даної справи.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України та Цивільним кодексом України.

Відповідно до ч.ч.1 та 2 ст.120 Земельного кодексу (далі - ЗК України) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Аналогічні положення містяться і у ст.377 Цивільного кодексу України.

Згідно із п. е ч.1 ст.141 ЗК України набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці є підставою припинення права користування земельною ділянкою.

За змістом частини 3 статті 7 Закону України "Про оренду землі" до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

У розумінні наведених положень законодавства при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду (відповідно до договору, який містить необхідні за законом істотні умови), право попереднього власника або користувача припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки. У розумінні положень Податкового кодексу України платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов`язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.

Якщо певна фізична чи юридична особа набула право власності на будівлю або його частину, що розташовані на орендованій земельній ділянці, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Отже, до нового власника об`єкта нерухомості переходить і встановлений податковим законом обов`язок зі сплати податку за земельну ділянку (орендної плати), на якій розташоване набуте ним майно. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18 квітня 2019 року по справі №807/292/18 (адміністративне провадження №К/9901/118/19).

З огляду на вказане, є безпідставними доводи відповідача про наявність у позивача обов`язку сплачувати орендну плату після переходу права власності на будівлі та споруди, які на такій ділянці розташовані, до іншої особи.

Доводи податкового органу стосовно фактичного визнання позивачем наявності обов`язку подання податкових декларацій з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) шляхом подання таких декларацій у 2017 та 2018 роках, а також шляхом сплати відповідного розміру плати за землю суд не приймає до уваги з огляду на наступне.

Згідно з пп.286.2, 286.3 ст. 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. Платник плати за землю має право подавати щомісяця звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов`язку подання податкової декларації не пізніше 20 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним, що не було здійснено позивачем.

Відповідно до п.120.1 ст.120 Податкового кодексу України неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Таким чином, штрафні (фінансові) санкції (штраф) за неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено Податковим кодексом України, можуть бути застосовані лише до платників податків або інших осіб, зобов`язаних нараховувати і сплачувати такі податки та збори.

Отже, після переходу від позивача до нового власника об`єктів нерухомості, до останнього також перейшли як право користування відповідною земельною ділянкою та обов`язок зі сплати податку за неї (орендної плати), так і обов`язок подання податкової звітності стосовно такої земельної ділянки.

Про перехід обов`язку сплати орендної плати за укладеним договором оренди земельної ділянки до нового власника об`єкту нерухомості не у порядку повторного надання земельної ділянки, а шляхом автоматичної заміни сторони у такому договірному зобов`язанні, свідчить правова позиція Верховного Суду, висловлена, зокрема, у постановах від 04.04.2019 у справі 910/7197/18, від 31.07.2019 у справі № 922/1349/18.

З огляду на вказане, доводи відповідача не свідчать про наявність підстав для відмови в задоволенні позову. Враховуючи викладене, податкові повідомлення-рішення, якими позивачу нараховано орендну плату та застосовано штрафні (фінансові) санкції є протиправними та підлягають скасуванню.

На підставі ч. 1 ст. 139 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 6999,81 грн., сплачений при зверненні до суду.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Приватно-виробничого комерційного підприємства "СТС" до Головного управління Державної податкової служби у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Сумській області від 09.10.2019 №0000630505, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "СТС" збільшено суму зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб на 372 914,78 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 93 228,70 грн., №0000640505, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції з орендної плати з юридичних осіб в сумі 510 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби України в Сумській області (код ЄДРПОУ 43144399) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СТС" (код ЄДРПОУ 30408692) судовий збір в розмірі 6999,81 грн (шість тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять грн. 81 коп.), сплачений при зверненні до суду.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Соп`яненко