Постанова

від 14.01.2020 по справі 440/2730/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2020 р.Справа № 440/2730/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бегунца А.О.,

Суддів: Старостіна В.В. , Рєзнікової С.С. ,

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.,

представника позивача Братікової О.П.,

представника відповідача Копачинської І.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.10.2019 року, головуючий суддя І інстанції: А.О. Чеснокова, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 28.10.19 року по справі № 440/2730/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Креміньпропангаз"

до Головного управління ДПС у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Креміньпропангаз", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26 червня 2019 року № 004271401s та № 004291401s.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що контролюючий орган протиправно вважає заниження об`єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за наслідками господарських операцій з ТОВ "Будпромсоюз" та ТОВ "Креатив Трейдінг", ТОВ "Стенфорд", оскільки вищевказані операції носили реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів позивача, підтверджені документами первинного бухгалтерського обліку.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2019 року вказаний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області № 004271401s від 26 червня 2019 року. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області № 004291401s від 26 червня 2019 року.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, згідно з якою апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом при вирішенні справи норм матеріального та процесуального права.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції 14.01.2020 представники сторін підтримали свої правові позиції по справі.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ТОВ "Креміньпропангаз" є юридичною особою приватного права (код ЄДРПОУ 36618516) одним з напрямків господарської діяльності якого є діяльність у сфері оптової торгівлі твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами. Позивач у встановленому законом порядку зареєстрований платником податку на додану вартість.

З 21 січня 2019 року по 15 лютого 2019 року Головним управлінням ДФС у Полтавській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Креміньпропангаз" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2016 року по 30 вересня 2018 року, єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2016 року по 30 вересня 2018 року, за наслідками якої складено акт перевірки № 312/16-31-14-01-10/36618516 від 11 березня 2019 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем зокрема:

пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пункту 5 ПсБО 15 "Дохід", пункту 3.1 Наказу Мінфіну № 433 від 28 березня 2013 року "Методичні рекомендації щодо заповнення форм фінансової звітності", статей 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункт 6 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31 грудня 1999 року в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 818988,00 грн., в тому числі за І квартал 2016 року - на 81000,00 грн., за 9 місяців 2016 року - на 737988,00 грн.; завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування на 37175,00 грн.;

пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на 933636,00 грн., в тому числі: за березень 2016 року - на 90000,00 грн., за вересень 2016 року - на 819987,00 грн., за листопад 2016 року - на 9920,00 грн., за січень 2017 року - на 13177,00 грн., за червень 2017 року - на 552,00 грн.

У березні 2019 року позивачем до Головного управління ДФС у Полтавській області подано заперечення на акт перевірки № 312/16-31-14-01-10/36618516 від 11 березня 2019 року, за наслідками розгляду якого контролюючий орган відхилив заперечення платника на акт перевірки та залишив його висновки без змін.

На підставі акта перевірки № 312/16-31-14-01-10/36618516 від 11 березня 2019 року Головним управлінням ДФС у Полтавській області 08 квітня 2019 року прийнято податкові повідомлення-рішення № 0004271401 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1023735,00 грн., в тому числі: за податковим зобов`язанням 818988,00 грн., за штрафними санкціями - 204747,00 грн., а також № 0004291401 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 1400454,00 грн., в тому числі: за податковим зобов`язанням 933636,00 грн., за штрафними санкціями - 466818,00.

За результатами процедури адміністративного оскарження вищий контролюючий орган прийняв рішення № 28016/199-99-11-04-01-25 від 19 червня 2019 року, яким скаргу ТОВ "Креміньпропангаз" задовольнив частково - скасував вищевказані податкові повідомлення-рішення в частині взаємовідносин з ТОВ "Техбуд Компані", в іншій частині податкові повідомлення-рішення залишив без змін.

З урахуванням рішення ДФС України № 28016/199-99-11-04-01-25 від 19 червня 2019 року відповідач виніс податкові повідомлення-рішення від 26 червня 2019 року № 004271401s та № 004291401s.

Позивач, не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, оскаржив їх до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем у ході судового розгляду справи не доведено наявності достатніх підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень від 26 червня 2019 року № 004271401s та № 004291401s.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

З дослідженого акту перевірки слідує, що фактичними підставами прийняття рішень контролюючого органу про збільшення грошових зобов`язань з податку на прибуток та податку на додану вартість у даному конкретному випадку є невизнання контролюючим органом реальними господарських операцій позивача з ТОВ "Будпромсоюз" щодо виконання останнім електровимірювальних, пусконалагоджувальних та електромонтажних робіт, а також висновок відповідача про безоплатне отримання позивачем в охопленому перевіркою періоді газу скрапленого на суму 4099934,45 грн.

Підпунктом 134.1.1. пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України встановлено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

За приписами пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Положеннями пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За правилами пункту 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України врегульовано, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем. Покупцю товарів/послуг податкова накладна/розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законодавства щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Враховуючи наведене, для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник повинен мати податкові накладні (в електронному або паперовому вигляді), первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Відповідно до абз. 11 вищезазначеної статті Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч.1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до вимог п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до абз. 2 п. 2.1 зазначеного Положення, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ "СТЕНФОРД" (ЄДРПОУ 39987829), що пов`язані з виконанням господарських Договорів відповідального зберігання скрапленого газу та додаткових угод до нього (т. 1 а.с. 50-53), а також Договору купівлі-продажу скрапленого газу та додаткових угод до нього.

На виконання Договорів відповідального зберігання скрапленого газу від 25 грудня 2015 року за СМR накладними № 22028915, № 22011248, № 22021194, № 22019071, № 22017146, № 21997405, Товар ТОВ "Креатив Трейдінг" надходив залізничним транспортом на відповідальне зберігання до ТОВ "Креміньпропангаз" (ст. Сенча Південної залізниці) на користь ТОВ "СТЕНФОРД".

Водночас, між сторонами діяв договір про надання посередницьких послуг від 01 листопада 2015 року № 01/11/2015, за умовами якого позивач (Виконавець) за дорученням ТОВ "СТЕНФОРД" (Замовник) зобов`язується від свого імені та за рахунок Замовника надавати комплекс послуг з належного оформлення вантажу, що надійшов на ім`я Виконавця та належить на праві власності Замовнику, на залізничних станціях Сенча та Кагамлицька ДП "Південної Залізниці", Спартак ДТГО "Південно-Західної залізниці", а Замовник зобов`язується оплачувати надані послуги та проводити інші платежі на умовах цього договору.

Факт прийняття позивачем скрапленого газу на зберігання підтверджено відповідними Актами приймання-передачі.

За наслідками належного надання позивачем вищевказаному контрагенту послуг з відповідального зберігання складено акт здачі-прийняття робіт (надання послуг).

На виконання умов зазначених договорів позивач здійснював поетапну видачу товару (газу скрапленого) ТОВ "СТЕНФОРД", що підтверджується відповідними актами.

За метою звірки залишків скрапленого газу, що залишився на зберіганні у позивача, сторонами складено відповідні акти.

Доводи апелянта про те, що договори на придбання газу скрапленого або договори відповідального зберігання зазначеного товару позивачем до перевірки не надавались, спростовуються наявними в матеріалах справи документами та поясненнями представника позивача.

Також, колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що господарські взаємовідносини між ТОВ "СТЕНФОРД" та ТОВ "Креатив Трейдінг" відсутні, з огляду на те, що між зазначеними суб`єктами існують договірні правовідносини, що випливають зі змісту договору поставки № 3СГ-КТ-3/03 від 18 серпня 2018 року.

Доводи апелянта про фіктивність вказаних правочинів, мотивована припиненням ТОВ "СТЕНФОРД", колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки згідно відомостей ЄДР діяльність контрагента позивача в установленому Законом порядку припинена 28 серпня 2018 року, в той час, коли спірні правовідносини мали місце в 2015-2016 роках.

Наведеним спростовується висновок контролюючого органу про безоплатне отримання у власність скрапленого газу на суму 4099934,00 грн.

Судом також встановлено, що між позивачем (Покупець) та ТОВ "БУДПРОМСОЮЗ" (Продавець) в охопленому перевіркою періоді діяв договір купівлі-продажу від 30 листопада 2016 року № 429, на підставі якого позивач придбавав запасні частини, які в подальшому використовувались ним для підтримання в належному стані орендованих приміщень.

Як свідчать письмові докази, з метою документального оформлення зазначених господарських операцій сторонами правочинну складено видаткові та податкові накладні, а на підставі виставлених ТОВ "БУДПРОМСОЮЗ" рахунків-фактур позивачем проведено оплату придбаних ТМЦ, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями (т. 1 а.с. 27-41). Зауваження відповідача щодо змісту та форми податкових накладних в матеріалах справи відсутні.

Посилання апелянта на те, що вищевказані операції не мають ознак реальності їх здійснення, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження факту транспортування придбаних ТМЦ, спростовуються умовами укладеного договору купівлі-продажу, згідно умов пункту 6.1 якого вартість поставки входить до складу вартості товару.

Крім того, доводи відповідача про те, що договір купівлі-продажу від 30 листопада 2016 року № 429 підписаний директором ТОВ "БУДПРОМСОЮЗ" Костів В.В., а частина видаткових накладних підписана від імені директора ТОВ "БУДПРОМСОЮЗ" гр. Канівець А.Л. вірно відхилено судом першої інстанції з огляду на наявність у зазначених видаткових накладних відповідних застережень, що передбачають підписання зазначених документів відповідальною за здійснення господарської операції і правильність її оформлення особою.

Посилання апелянта на те, що частина видаткових накладних не містить відомостей, які дають змогу ідентифікувати особу, яка їх підписала оцінюються колегія суддів відхиляє з огляду на те, що окремі недоліки, допущені в оформленні первинних документів не є беззаперечним свідченням фіктивності господарської операції.

Так, згідно зі статтею 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Перевіряючи факт здійснення господарської операції, на підставі якої платником податків сформовано дані податкового обліку, суд досліджує товарність такої операції в сукупності чинників, що впливають на її реальний зміст. Зокрема, суд оцінює документи та інші дані, що відображені платником податків в податковому та бухгалтерському обліку, з урахуванням специфіки спірної господарської операції.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів чи допущення помилок в їх оформленні не може бути підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо іншими даними буде підтверджено фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податку у зв`язку з його господарською діяльністю.

Зважаючи на те, що наявними в матеріалами справи документами належним чином підтверджено факт здійснення поставки за договором купівлі-продажу, певні недоліки правореалізуючих документів (у тому числі і підписання первинного документа невстановленою особою) не можуть бути перешкодою для реалізації платником законного права на включення таких операцій до свого бухгалтерського обліку. Неправильність зазначених у первинних документах відомостей є непрямою ознакою недостовірності відомостей про факт поставки, що містяться у таких документах, однак такі недоліки не можуть бути свідченням відсутності поставки, позаяк документальне оформлення є лише формою представлення інформації про юридичний факт.

Крім того, в перевіреному періоді, позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ "БУДПРОМСОЮЗ" на підставі договору підряду № п-16/01 від 16 січня 2017 року, за умовами якого позивач (Замовник) доручає, а Підрядник (ТОВ "БУДПРОМСОЮЗ") зобов`язується виконувати електровимірювальні, пусконалагоджувальні та електромонтажні роботи на об`єктах Замовника своїми силами, або за погодженням із Замовником - силами субпідрядних підприємств та організацій.

Матеріалами справи підтверджено, що Замовником та Підрядником затверджено договірні ціни робіт, запланованих сторонами вищевказаного договору до виконання. Актами приймання-передачі виконаних робіт підтверджено, що Підрядник належним чином виконав взяті на себе за договором зобов`язання. На підставі платіжних доручень позивач оплатив виконані ТОВ "БУДПРОМСОЮЗ" роботи.

З метою документального оформлення зазначених господарських операцій складено податкові накладені, які в установленому порядку зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладених. Зауваження відповідача щодо змісту та форми податкових накладних в матеріалах справи відсутні.

Наполягаючи на фіктивності вищевказаних господарських операцій контролюючий орган вказував на відсутність в первинних документах відомостей про адресу об`єкта, на якому виконувались електровимірювальні, пусконалагоджувальні та електромонтажні роботи, а також зазначав, що первинні документи не розкривають змісту та обсягу господарської операції, не містять одиниць виміру, деталізованої інформації про фактично надані послуги, їх обсяг, характер, строки виконання, результати здійснених заходів, матеріали, використані під час виконання робіт.

З пояснень представника позивача вбачається, що електровимірювальні, пусконалагоджувальні та електромонтажні роботи ТОВ "БУДПРОМСОЮЗ" виконувались за юридичною адресою Замовника (проїзд Галузевий, 71, м. Кременчук, Полтавська область), де розташована газонасосна станція для зберігання скрапленого газу. Зазначене приміщення належить ТОВ "Марінер" перебуває в користуванні позивача на підставі договору оренди № 0206-2016 від 02 червня 2015 року, за умовами якого ТОВ "Креміньпропангаз" зобов`язане за власний рахунок проводити поточний та/або капітальний ремонт приміщення та обладнання, яким останнє оснащене.

Також, колегія суддів вважає безпідставними твердження апелянта про відсутність економічної мети господарської операції, мотивованих залученням до виконання вищевказаних робіт підрядника, який територіально віддалений від місця виконання робіт (об`єкта Замовника), оскільки право обирати контрагента належить суб`єкту господарювання, що складає поняття свободи здійснення господарської діяльності.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що господарські операції позивача з його контрагентами в охопленому перевіркою періоді мали реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів позивача, підтверджені документами первинного бухгалтерського обліку, а тому формування позивачем витрат та податкового кредиту з ПДВ на підставі належним чином оформлених податкових накладних ґрунтуються на вимогах Податкового кодексу України.

Таким чином, висновки викладені в акті перевірки від № 312/16-31-14-01-10/36618516 від 11 березня 2019 року не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем у ході судового розгляду справи не доведено наявності достатніх підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень від 26 червня 2019 року № 004271401s та № 004291401s, з урахуванням чого суд дійшов вірного висновку про їх необґрунтованість та протиправність, а також про наявність підстав для їх скасування.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджено положення нормативних актів, що регулюють спірні правовідносини та дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.10.2019 року по справі № 440/2730/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)А.О. Бегунц Судді (підпис) (підпис) В.В. Старостін С.С. Рєзнікова Повний текст постанови складено 20.01.2020 року