Ухвала

від 29.12.2020 по справі 440/2730/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

29 грудня 2020 року

Київ

справа №440/2730/19

адміністративне провадження №К/9901/8565/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Блажівської Н.Є.,

суддів: Гусака М.Б., Яковенка М.М.,

розглянувши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області

на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2019 року

(суддя Чеснокова А.О.)

та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2020 року (судді: Бегунц А.О., Старостін В.В., Рєзнікова С.С.)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КРЕМІНЬПРОПАНГАЗ"

до Головного управління ДПС у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В:

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Креміньпропангаз" (надалі також - Позивач, ТОВ "Креміньпропангаз") звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області (правонаступник - Головне управління ДПС у Полтавській області) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 26 червня 2019 року № 004271401s та № 004291401s.

В обґрунтування позовних вимог зазначило, що висновок контролюючого органу щодо відсутності факту реального здійснення господарських операцій Позивачем із контрагентами ТОВ "Будпромсоюз" та ТОВ "Стенфорд" є необґрунтованим та таким, що сформований за неповного з`ясування всіх фактичних обставин. Позивач вважає, що операції із зазначеними вище суб`єктами господарювання носили реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів, підтверджені документами.

1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2019 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2020 року, позов задоволено.

Ухвалюючи рішення, суди попередніх інстанцій зробили висновки про те, що господарські операції Позивача з його контрагентами в охопленому перевіркою періоді мали реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів, підтверджені документами первинного бухгалтерського обліку, а тому формування витрат та податкового кредиту з ПДВ на підставі належним чином оформлених податкових накладних ґрунтується на вимогах Податкового кодексу України.

1.3. Короткий зміст касаційної скарги та відзиву на неї

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, а також посилаючись на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 20 січня 2020 року по справі № 826/9837/14, Відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій, просив рішення судів скасувати і ухвалити рішення про відмову у задоволенні позову.

У відзиві на касаційну скаргу Позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

2. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Відповідачем проведено перевірку Позивача, за результатами якої складено акт від 11 березня 2019 року №312/16-31-14-01-10/36618516.

Згідно з висновками цього акта Позивачем порушено вимоги:

- пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пункту 5 ПсБО 15 "Дохід", пункту 3.1 Наказу Мінфіну № 433 від 28 березня 2013 року "Методичні рекомендації щодо заповнення форм фінансової звітності", статей 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункт 6 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №318 від 31 грудня 1999 року в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 818 988,00 грн, в тому числі за І квартал 2016 року - на 81000,00 грн, за 9 місяців 2016 року - на 737988,00 грн; завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування на 37175,00 грн;

- пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на 933 636,00 грн., в тому числі: за березень 2016 року - на 90000,00 грн, за вересень 2016 року - на 819987,00 грн, за листопад 2016 року - на 9920,00 грн, за січень 2017 року - на 13177,00 грн, за червень 2017 року - на 552,00 грн.

На підставі акта 8 квітня 2019 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0004271401 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1023735,00 грн., в тому числі: за податковим зобов`язанням 818988,00 грн, за штрафними санкціями - 204747,00 грн;

- № 0004291401 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 1400454,00 грн., в тому числі: за податковим зобов`язанням 933636,00 грн., за штрафними санкціями - 466818,00 грн..

За результатами адміністративного оскарження Державною фіскальною службою України цих індивідуальних актів прийнято рішення від 19 червня 2019 року № 28016/199-99-11-04-01-25, яким скаргу ТОВ "Креміньпропангаз" задоволено частково; скасовано вищевказані податкові повідомлення-рішення в частині взаємовідносин з ТОВ "Техбуд Компані", в іншій частині податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

З урахуванням цього прийнято податкові повідомлення-рішення від 26 червня 2019 року:

- № 004271401s, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 184497 грн,

- № 004291401s, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 421818 грн.

3. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Вирішуючи питання щодо можливості касаційного перегляду за цією касаційною скаргою, Верховний Суд виходить із такого.

Ухвалою від 1 квітня 2020 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у цій справі на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

У касаційній скарзі Відповідач наполягає на застосуванні судами попередніх інстанцій норм матеріального права всупереч правовій позиції Верховного Суду у постанові від 20 січня 2020 року по справі № 826/9837/14 за аналогічних правовідносин.

У справі № 826/9837/14 суди першої та апеляційної інстанцій на підставі системного аналізу положень статтей 138, 139, 198 Податкового кодексу України дійшли висновку, згідно з яким правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Надаючи правову оцінку фактичним обставинам вказаної справи в контексті подібності зі спірними правовідносинами у цій справі суд враховує, що у справі № 826/9837/14 суди при розгляді справи встановили, що фактичною підставою прийняття відповідних індивідуальних актів, якими зменшено суму бюджетного відшкодування та збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток, стали висновки податкового органу, з якими погодились суди першої та апеляційної інстанцій про те, що операції Приватного акціонерного товариства Кримський титан та його контрагентом - ТОВ Еко тест щодо надання послуг по технічному обслуговуванню відомчої автоматичної телефонної станції Меридіан 1 Опція 81С не мали реального характеру й не створюють наслідків для податкового обліку, тому у позивача відсутні підстави для формування спірних сум витрат та податкового кредиту з ПДВ за такими відносинами.

У вказаній скаржником справі Верховний Суд погодився із висновками судів першої та апеляційної інстанції, що реальність операцій між позивачем та ТОВ Еко тест за договором про надання послуг не підтверджується належними та допустимими доказами, оскільки: зміст актів здачі-прийомки виконаних робіт свідчить про їх складення на підставі рахунків (рахунків-фактур), однак останніх на вимогу суду позивачем надано не було й не зазначено про причини неможливості їхнього подання; подані Товариством копії платіжних доручень не є належними та допустимими доказами проведення оплати послуг контрагента, адже не містять відбитків печатки та підпису уповноваженої особи банку й позивачем не надано суду копій виписки з банківського рахунку Товариства (з відмітками банку) або доказів наявності у позивача кредиторської заборгованості перед ТОВ Еко тест по вказаним господарським операціям; відсутні докази наявності у осіб, які від імені Товариства підписували первинні документи за результатами господарських операцій з ТОВ Еко тест , відповідних повноважень (належним чином завірені копії довіреностей, витягу з журналу довіреностей тощо), положення, на підставі якого діє філія Вільногірський гірничо-металургійний комбінат ПАТ Кримський титан ; відсутні докази подальшої реалізації товарів (робіт/послуг), придбаних у ТОВ Еко тест ; як наслідок, суди вказали на непідтвердження існування розумної економічної причини (ділової мети) при здійсненні спірних фінансово-господарських операцій.

Верховний Суд звертає увагу, за вимогами частини першої статті 341 КАС України, перегляд рішення суду у порядку касаційного провадження в силу положень статті 341 КАС України окреслено певними межами, встановленими у статті 328 КАС України. Зокрема, пунктом 1 частини четвертої цієї статті межа касаційного перегляду обумовлена наявністю висновку Верховного Суду щодо застосування певної норми права, якою керувався суд надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, та ухваленні відповідного рішення без урахування висновку Верховного Суду щодо застосування такої норми права у подібних правовідносинах.

Варто врахувати, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінка судами їх сукупності не можна визнати як подібність правовідносин.

Судами попередніх інстанцій у справі, яка переглядається в касаційному порядку, встановлено такі обставини.

Висновки Відповідача про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток та податку на додану вартість на підставі оскаржених індивідуальних актів обґрунтовані тим, що:

- Позивач безоплатно отримав газ скраплений у сумі 4099934,45 грн від ТОВ "Креатив трейдинг", оскільки фактична передача ТОВ "СТЕНФОРД" газу на зберігання не підтверджується.

- фактичного здійснення операцій ТОВ "БУДПРОМСОЮЗ" щодо поставки товарів, а також щодо виконання електровимірювальних, пусконалагоджувальних та електромонтажних робіт не було.

Водночас у ході розгляду справи за результатами перевірки викладених у акті перевірки висновків, оцінки доводів Позивача та Відповідача, з`ясування всіх фактичних обставин, що мають значення для вирішення спору, судами установлено, що в охопленому перевіркою періоді Позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ "СТЕНФОРД" на виконання зобов`язань за укладеними договорами відповідального зберігання скрапленого газу та додаткових угод до нього. На виконання цих угод на підставі СМR-накладних № 22028915, № 22011248, № 22021194, № 22019071, № 22017146, № 21997405, від ТОВ "Креатив Трейдінг" на адресу Позивача надходив газ скраплений залізничним транспортом. Також між Позивачем та ТОВ "СТЕНФОРД" укладений договір про надання посередницьких послуг від 1 листопада 2015 року № 01/11/2015, за умовами якого Позивач надавав комплекс послуг з належного оформлення вантажу на залізничних станціях Сенча та Кагамлицька ДП "Південної Залізниці", Спартак ДТГО "Південно-Західної залізниці". Прийняття Позивачем скрапленого газу на зберігання підтверджено відповідними актами приймання-передачі. За наслідками надання Позивачем послуг з відповідального зберігання складено акт здачі-прийняття робіт (надання послуг). На виконання умов зазначених договорів Позивач здійснював поетапну видачу товару (газу скрапленого) ТОВ "СТЕНФОРД", що підтверджується відповідними актами. З метою звірки залишків скрапленого газу, що залишився на зберіганні у Позивача, сторонами складено відповідні акти.

Врахувавши наведені обставини, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про помилковість тверджень податкового органу щодо безоплатного отримання у власність скрапленого газу на суму 4 099 934,00 грн.

При цьому посилання Відповідача на наявність у первинних документах певних недоліків (зокрема відсутність проставлення номера вхідної кореспонденції, розбіжність між датою прибуття скрапленого газу на кінцеву станцію та датою прийняття його на зберігання) розцінені судами першої та апеляційної інстанцій як такі, що не спростовують фактичне здійснення операцій щодо відповідального зберігання Позивачем скрапленого газу.

З урахуванням цього та відповідних наявних у матеріалах справи доказів, суди попередніх інстанцій, зазначивши про недоведеність Відповідачем обставин щодо нездійснення операцій між ТОВ "СТЕНФОРД" та Позивачем, а також отримання останнім газу скрапленого безоплатно, дійшли обґрунтованого висновку про правомірне формування Позивачем даних податкового обліку.

Крім того, судами встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 30 листопада 2016 року № 429 Позивач придбав у ТОВ "БУДПРОМСОЮЗ" запасні частини, які в подальшому використовувались ним для підтримання в належному стані орендованих приміщень. На підтвердження фактичного придбання товарів Позивачем надано копії видаткових та податкових накладних, рахунків-фактур, платіжних доручень.

Також Позивач уклав з ТОВ "БУДПРОМСОЮЗ" договір підряду від 16 січня 2017 року №п-16/01 щодо виконання електровимірювальних, пусконалагоджувальних та електромонтажних робіт на об`єктах. Фактичне виконання відповідних робіт підтверджується договірними цінами, актами приймання-передачі виконаних робіт, платіжними дорученнями, податковими накладними, оборотно-сальдовими відомостями. Суди попередніх інстанцій установили, що електровимірювальні, пусконалагоджувальні та електромонтажні роботи ТОВ "БУДПРОМСОЮЗ" виконувались за юридичною адресою Позивача (проїзд Галузевий, 71, м. Кременчук, Полтавська область), де розташована газонасосна станція для зберігання скрапленого газу. Зазначене приміщення належить ТОВ "Марінер" перебуває в користуванні Позивача на підставі договору оренди, за умовами якого ТОВ "Креміньпропангаз" зобов`язане за власний рахунок проводити поточний та/або капітальний ремонт приміщення та обладнання, яким останнє оснащене.

Таким чином, оскаржувані Відповідачем рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що рішення органів податкового контролю є неправомірними в силу підтвердженості матеріалами справи фактичного здійснення операцій між Позивачем та його контрагентами.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам Верховний Суд зауважує, що встановлені судами попередніх інстанцій обставини цієї справи не вказують на те, що судами не дотримано висловленої Верховним Судом правової позиції, висловленої у постанові від 20 січня 2020 року у справі № 826/9837/14, посилання на яку наведені скаржником. Ухвалюючи рішення, які є предметом касаційного перегляду, суди формували свої висновки за результатами аналізу пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пункту 5 ПсБО 15 "Дохід", пункту 3.1 Наказу Мінфіну № 433 від 28 березня 2013 року "Методичні рекомендації щодо заповнення форм фінансової звітності", статей 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункт 6 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31 грудня 1999 року, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України та зазначили про можливість відображення наслідків операцій в податковому обліку у вигляді податкового кредиту та витрат лише якщо такі операції здійснені фактично.

Верховний Суд вважає необхідним указати, що результат вирішення у кожній з цих справ зумовлений конкретними обставинами та оцінкою доказів. Аналіз висновку суду апеляційної інстанції, який залишив рішення суду першої інстанції без змін, у цій справі та в наведеному скаржником рішенні суду касаційної інстанції, свідчить про те, що вони ґрунтуються на різних фактичних обставинах справи.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, як це передбачено положеннями процесуального законодавства, а суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями щодо встановлення обставин справи, дослідження та переоцінки доказів.

Отже, аналіз висновків, викладених в оскаржуваних судових рішеннях у справі, яка розглядається, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 20 січня 2020 року у справі № 826/9837/14, на які послався скаржник у касаційній скарзі, оскільки такі висновки не є різними за змістом, зроблені судами з урахуванням конкретних установлених фактичних обставин у справі і саме залежно від установлених обставин суди застосували відповідні норми процесуального права.

Відмінність встановлених обставин порівнюваних справ свідчить про те, що правовідносини у них не є подібними.

Отже, вказані скаржником висновки Верховного Суду не доводять ухвалення рішень, що переглядаються, всупереч таким висновкам Верховного Суду, оскільки обставини у даних справах не є аналогічними, а висновки не є релевантними до спірних правовідносин.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 339 КАС України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними. Про закриття касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу.

У зв`язку з викладеним касаційне провадження у справі необхідно закрити.

Керуючись пунктом 5 частини першої статті 339 КАС України, Верховний Суд

У Х В А Л И В

Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2020 року.

Ухвала набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.Є. Блажівська

Судді М.Б. Гусак

М.М. Яковенко