Постанова

від 15.01.2020 по справі 640/428/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/428/19 Суддя (судді) першої інстанції: Васильченко І.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Губської Л.В., Епель О.В., секретар судового засідання Гордієнко Л.М., за участі представника третьої особи Сікача О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Керівника Білоцерківської місцевої прокуратури на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 жовтня 2019 р. у справі за адміністративним позовом Керівника Білоцерківської місцевої прокуратури до Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Київській області, Державного агентства рибного господарства України, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Рибне господарство "ТІБР", про визнання протиправними та скасування погоджень

В С Т А Н О В И В :

В січні 2019 року до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов Керівника Білоцерківської місцевої прокуратури до Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Київській області, Державного агентства рибного господарства України, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю Рибне господарство Тібр , яким просили суд:

- визнати протиправним та скасувати погодження Управлінням охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Київській області 23.06.2016 Товариству з обмеженою відповідальністю Рибне господарство Тібр режиму рибогосподарської експлуатації ставу розташованого на р. Роська в с. Теліжинці Тетіївського району Київської області;

- визнати протиправним та скасувати погодження Державного агентства рибного господарства України від 15.08.2016 Товариству з обмеженою відповідальністю Рибне господарство Тібр режиму рибогосподарської експлуатації ставу розташованого на р. Роська в с. Теліжинці Тетіївського району Київської області.

Зазначену позовну заяву подано в порядку статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України посилаючись на те, що під час встановлення наявності підстав для вжиття заходів представницького характеру в інтересах держави, виявлено порушення вимог природоохоронного законодавства при експлуатації Теліжинецького ставу, розташованого на річці Роська в адміністративних межах с. Теліжинці Тетіївського району Київської області. На переконання позивача відповідачами невизначено статус вказаного ставу як рибогосподарського та його межі; не враховано відсутність у ТОВ Рибне господарство Тібр права на використання земельної ділянки водного фонду; режим рибогосподарської експлуатації вказаного ставу не погоджено із територіальним органом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 жовтня 2019 р. позов Керівника Білоцерківської місцевої прокуратури до Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Київській області, Державного агентства рибного господарства України, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Рибне господарство "ТІБР", про визнання протиправними та скасування погоджень залишено без розгляду.

Суд першої інстанції наголосив на відсутності у прокурора адміністративної процесуальної дієздатності на звернення до суду з подібними позовними вимогами, що виключає можливість розгляду і вирішення даної справи по суті заявлених позовних вимог.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, Керівник Білоцерківської місцевої прокуратури подав апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати оскаржуване судове рішення, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що позивач має право на звернення до суду із позовом у даній справі.

Відповідачем та третьою особою подано відзиви на апеляційну скаргу, якими підтримано висновки суду першої інстанції.

У судовому засіданні представник третьої особи заперечував проти задоволення апеляційної скарги. Інші сторони до суду не прибули, про місце, дату, час розгляду справи повідомлені належним чином.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника третьої особи, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 1 частини першої статті 240 КАС України визначено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності.

Згідно до частини третьої статті 43 КАС України, здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їх посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам).

Як вбачається з поданого у цій справі позову, останній подано до суду прокурором, як позивачем.

За приписами частини третьої статті 53 КАС України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Однак, частиною п`ятою статті 53 КАС України визначено, що у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

З аналізу даної норми вбачається, що за позовом поданим в інтересах держави прокурор може виступати позивачем лише за умов відсутності органу уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах або якщо такий орган не має повноважень для звернення до суду.

Як зазначалось вище, позов у цій справі подано з метою захисту інтересів держави від порушень вимог природоохоронного законодавства щодо неправомірного фактичного використання водного об`єкту (земель водного фонду).

Керівник Білоцерківської місцевої прокуратури у позовній заяві посилається на те, що оспорювані рішення порушують інтереси держави у сферах охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства.

Водночас, судом першої інстанції було вірно зазначено, що заява позивача не містить ні обґрунтувань в чому саме полягає інтерес держави, а не конкретної територіальної громади, на території якої розташований відповідний водний об`єкт (в даному випадку громади села Теліжинці Тетіївського району Київської області), ні обґрунтувань неможливості відповідного органу місцевого самоврядування, що відповідно до ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" представляє інтереси відповідної місцевої громади, самостійно звернутись з аналогічним позовом до суду.

При цьому, зі змісту статті 5 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель вбачається, що державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контрою) в агропромисловому комплексі.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2016 №482 Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України внесено зміни до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15, та визначено, що Держгеокадастр є центральним органом виконавчої влади, який реалізує держану політику у сфері державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VII від 14.10.2014 (далі - Закон 1697-VII), прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Однак, з матеріалів справи не вбачається, що Керівником Білоцерківської місцевої прокуратури підтверджена така підстава для звернення прокурора до суду, як відсутність згідно чинного законодавства у Держгеокадастру (як державного органу контролю у сфері державного нагляду (контрою) в агропромисловому комплексі) права на звернення до суду на виконання своїх повноважень.

Крім того, у позові не наведено та відповідно не надано жодного доказу про нездійснення або неналежне здійснення Держгеокадастром захисту інтересів держави у спірних правовідносинах.

Згідно частини четвертої статті 23 Закон 1697-VII, наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Зазначене дає підстави вважати, що обов`язковою умовою для представництва прокурором держави у суді є попереднє повідомлення про це суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесено захист спірних правовідносин, в тому числі, і для реалізації останнім свого права на оскарження цього представництва.

Однак, як вірно було встановлено судом першої інстанції, в матеріалах справи відсутні документи на підтвердження того, що прокурор звертався до Держгеокадастру з питання наявності у цього органу можливості та підстав самостійно звернутись до адміністративного суду, також відсутні документальні докази витребування прокурором від Держгеокадастру документів з метою звернення до суду та оформлення позовних вимог.

Також в позовній заяві не вказано, що прокурор звертається в даній справі на виконання функцій Держгеокадастру, і, відповідно, - як позивач. Позовна заява також не містить в силу вимог ч. 5 ст. 53 Кодексу адміністративного судочинства України прохання встановити відсутність у Держгеокадастру права на самостійне звернення до суду та не містить відповідного клопотання про визнання прокурора позивачем у справі.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що прокурор за поданим у цій справі позовом не може мати статус позивача, відповідно не має адміністративної процесуальної дієздатності для звернення до суду з цим позовом.

Такі висновки узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладених в постановах від 16 травня 2019 року у справі № 806/3184/18, від 18.09.2018 у справі 826/7910/17.

Відтак, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 316 КАС України, обумовлює для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.

Повний текст постанови виготовлено 20.01.2020 р.

Керуючись ст. 308, 310, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Керівника Білоцерківської місцевої прокуратури на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 жовтня 2019 р. - залишити без задоволення.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 жовтня 2019 р. у справі за адміністративним позовом Керівника Білоцерківської місцевої прокуратури до Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Київській області, Державного агентства рибного господарства України, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Рибне господарство "ТІБР", про визнання протиправними та скасування погоджень - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

Л.В. Губська

О.В. Епель