Рішення

від 22.07.2020 по справі 640/428/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 ДОДАТКОВЕ СУДОВЕ РІШЕННЯ

22 липня 2020 року м. Київ № 640/428/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Васильченко І.П., розглянувши в порядку письмового провадження заяву третьої особи про стягнення судових витрат в адміністративній справі

за позовомКерівника Білоцерківської місцевої прокуратури до третя особаУправління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Київській області, Державного агентства рибного господарства України Товариство з обмеженою відповідальністю Рибне господарство Тібр провизнання протиправними та скасування погоджень ВСТАНОВИВ:

Керівник Білоцерківської місцевої прокуратури звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою до Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Київській області, Державного агентства рибного господарства України, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю Рибне господарство Тібр про визнання протиправними та скасування погоджень.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.10.2019 року позов Керівника Білоцерківської місцевої прокуратури залишено без розгляду.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2020 року апеляційну скаргу Керівника Білоцерківської місцевої прокуратури залишено без задоволення, ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.10.2019 року - без змін.

04.11.2019 року від представника третьої особи надійшла заява про стягнення судових витрат.

Ознайомившись із заявою про стягнення судових витрат, суд приходить до висновку про наявність підстав для її часткового задоволення, про що слід зазначити наступне.

Відповідно до частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно частини другої вказаної статті заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. (частина третя статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України).

Враховуючи, що рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.06.2020 в адміністративній справі №640/428/19 прийнято в порядку письмового провадження, отже питання, щодо вирішення питання про ухвалення додаткового рішення здійснюється у порядку письмового провадження.

Частиною 5 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що в ухвалі про залишення позову без розгляду можуть бути вирішені питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.

Відповідно до ч. 6 ст. 143 КАС України, у випадку постановлення ухвали про закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду або ухвалення рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, суд вирішує питання про розподіл судових витрат не пізніше десяти днів з дня ухвалення відповідного судового рішення, за умови подання учасником справи відповідної заяви і доказів, які підтверджують розмір судових витрат.

Відповідно до п. 11 ст. 139 КАС України визначено, що судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь зі сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того, заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, третя особа подала до суду відзив на позовну заяву відповідно до якого вважала позовні вимоги безпідставними та заперечувала проти їх задоволення.

При вирішенні питання щодо стягнення з позивача витрат на правничу допомогу у сумі 30 000 грн., суд виходить з наступного.

Частинами 3-5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

На підтвердження понесених витрат в сумі 30 000,00 грн. заявником суду були надані наступні документи:

- Договір про надання правової допомоги №1/19 від 17.01.2019 року;

- Додаткова угода №1 до договору про надання правової допомоги №1/19 від 17.01.2019;

- Акт здачі-приймання наданих послуг до Договору про надання правової допомоги №1/19 від 28.10.2019;

- Видаткові касові ордери від 30.10.2019, від 28.10.2019, 29.10.2019.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За приписами частини дев`ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Пунктами 4, 6 частини першої статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору; інші види правової допомоги - це види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Статтею 19 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

За положенням статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України , від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України , від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України , від 30.03.2004 у справі Меріт проти України , заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Відповідно до статті 17 Закону Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі East/West Alliance Limited проти України Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі Ботацці проти Італії (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить йому суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Вказана адміністративна справа при вирішенні питання щодо відкриття провадження у ній була визнана судом справою незначної складності в розумінні статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому судом прийнято рішення про її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

З наданого третьої особою акта приймання-передачі наданих послуг вбачається, що для ознайомлення із позовною заявою, вивчення законодавства та судової практики, складання відзиву на позовну заяву, оформлення і засвідчення копій документів, складання клопотань та інше у сукупності витрачено двадцять годин, водночас, позовна заява не є об`ємною, до суду подано незначну кількість документів, що з урахуванням незначної складності даної справи вказує на не співмірність витрат на професійну правничу допомогу обсягу наданих послуг та ціні позову.

З огляду на викладене, врахувавши надані представником третьої особи докази на підтвердження заявленої суми на правову допомогу, суд дійшов висновку про недоведеність розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу та неспіврозмірність їх з обсягом наданої адвокатом правової допомоги.

За таких обставин, суд вважає, що позивачем не обґрунтовано заявлено вартість послуг, проте, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, складності справи, виходячи з принципу розумності та співмірності, суд приходить до висновку про можливість стягнення з позивача на користь третьої особи витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Керуючись, ст. 132-143, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю Рибне господарство Тібр про стягнення судовий витрат задовольнити частково.

2. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Рибне господарство Тібр (09822, Київська область, Тетіївський район, с. Теліжинці, вул. Набережна 40, код ЄДРПОУ 39812374) понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн (десять тисяч) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Білоцерківської місцевої прокуратури (09100, м. Біла Церква, вул. Шолом-Алейхема, 38а)

3. Копію додаткового рішення направити учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 КАС України додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Суддя І.П. Васильченко