Ухвала

від 20.01.2020 по справі 910/16209/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

20.01.2020Справа № 910/16209/19

Суддя Господарського суду міста Києва Лиськов М.О. , розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали у справі

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпап"

вул. Московська, буд. 12, м. Дніпро, 49000

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУКВА ЛОГІСТІК"

вул. Лугова, буд. 9, м. Київ, 04074

про стягнення 116 826,45 грн.

Без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Імпап" (далі - позивач) подало до Господарського суду міста Києва позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУКВА ЛОГІСТІК" (далі - відповідач) про стягнення 116 826,45 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Товариства з обмеженою відповідальністю "БУКВА ЛОГІСТІК" порушено свої зобов`язання із оплати за Договором переведення боргу від 14.05.2015 №ПБ11/15.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 20.11.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

11.12.2019 до відділу автоматизованого документообігу, моніторингу виконання документів (канцелярії) суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ "Імпап" в повному обсязі. Так, відзив обґрунтовано тим, що за твердженням відповідача, заборгованості на суму 116 826,45 грн. перед позивачем у відповідача немає, оскільки сторони за взаємною згодою визначили відкладальну обставину для моменту настання обов`язку відповідача по оплаті поставленого товару - продаж на користь третіх осіб. Окрім того, відповідач звертає увагу суду, що жодних належних і допустимих доказів на підтвердження існування заборгованості позивачем до суду не надано, єдиним доказом який підтверджує заборгованість відповідача перед позивачем визначено акт звірки взаємних розрахунків.

Наразі, господарський суд, оцінюючи зміст позовної заяви, виходячи з предмету та підстав позовних вимог, відсутність належних та допустимих доказів, на які сторони посилаються в обґрунтування своїх вимог, дійшов висновку щодо доцільності постановлення ухвали про розгляд справи за правилами загального позовного провадження. При цьому, суд виходить з наступного.

Частиною 1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (ч.3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно приписів ст.9 Конституції України, статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами зазначених документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції" Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

Право на справедливий судовий розгляд, що гарантується Статтею 6 § 1, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав (Рішення Європейського суду з прав людини у справі Белеш та інші проти Ческьої Республіки).

Суд завжди займав визначне місце, забезпечуючи право на справедливий суд (Рішення Європейського суду з прав людини у справах Ейрі проти Ірландії та Станєв проти Болгарії. Ця гарантія є "одним з основних принципів будь- якого демократичного суспільства, відповідно до Конвенції" (Рішення Європейського суду з прав людини у справі Претто та інші проти Італії).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Клінік дез Акація та інші проти Франції вказано, що сторонам повинна бути надана можливість повідомити будь-які докази, необхідні для успіху скарги.

У ст.11 Міжнародного пакту про політичні та громадянські права, який ратифіковано Указом №2148-08 від 19.10.1973р. Президії Верховної Ради Української РСР, кожен має право при визначенні його прав і обов`язків у будь-якому цивільному процесі на справедливий і публічний розгляд справи компетентним, незалежним і безстороннім судом, створеним на підставі закону.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов`язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Виходячи з предмету та підстав позовних вимог, а також наявних доказів по справі, суд зазначає, що з огляду на правила вирішення спору у порядку спрощеного позовного провадження, повне та всебічне з`ясування всіх обставин справи та справедливе вирішення спору не вбачається за можливе без проведення підготовчого провадження.

Таким чином, з метою дотримання основних засад господарського судочинства, справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення спору, маючи на меті забезпечення дійсного вирішення правового спору між сторонами, суд дійшов висновку щодо необхідності призначення справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпап" до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУКВА ЛОГІСТІК" про стягнення 116 826,45 грн. до розгляду за правилами загального позовного провадження, починаючи зі стадії відкриття провадження.

Керуючись приписами ст.ст.2, 3, 81, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Здійснювати розгляд справи №910/16209/19 за правилами загального позовного провадження. Призначити підготовче засідання у справі на 19.02.20 о 10:30 год. Засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду міста Києва за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 44- Б, зал № 4 .

2. Викликати для участі у засіданні представників учасників справи, повноваження яких оформити відповідно до вимог, викладених у ст.60 Господарського процесуального кодексу України, та надати суду документи, що підтверджують повноваження представників. Повідомити учасників справи, що явка їх представників в судове засідання є обов`язковою.

3. Зобов`язати позивача надати суду у підготовчому судовому засіданні оригінали всіх документів по суті спору, доданих до позовної заяви (для огляду) та обґрунтований розрахунок позовних вимог заявленої до стягнення суми основної заборгованості у розмірі суми основного боргу у 116 826,45 грн. з посиланням на первинні документи (платіжні доручення, банківські виписки, рахунки-фактури тощо)..

4. Запропонувати всім учасникам справи надати суду у строк до 17.02.2020 :

- додаткові письмові пояснення з обґрунтуванням своїх правових позицій по суті спору (у разі їх наявності);

- додаткові докази на підтвердження своїх пояснень (у разі їх наявності).

5. Попередити позивача про те, що у разі ненадання господарському суду без поважних причин документів або нез`явлення його представника у судове засідання, позов відповідно до п.4 ч.1 ст.226 Господарського процесуального кодексу України може бути залишений без розгляду.

6. Попередити учасників судового процесу, що при ухиленні від виконання вимог суду до них можуть бути застосовані заходи процесуального примусу у вигляді штрафу, передбаченого ст.135 Господарського процесуального кодексу України.

7. Усі заяви, клопотання, заперечення подати до суду у строк до 15.01.2020 з дотриманням вимог до форми та змісту заяв з процесуальних питань, встановлених ст.170 Господарського процесуального кодексу України.

8. Звернути увагу учасників справи на положення ст.ст. 74, 80, 81 Господарського процесуального кодексу України щодо порядку подання доказів, наслідків неподання їх та доказів їх направлення іншим учасникам справи, а також щодо порядку витребування доказів.

9. Звернути увагу учасників справи на те, що копії письмових доказів, які подаються повинні бути оформлені у відповідності до вимог ч.4 ст.91 Господарського процесуального кодексу України та п.5.27 Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації (Вимоги до оформлення документів ДСТУ 4163-2003).

10. Повідомити учасників справи, що інформація по справі, що розглядається, доступна на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за посиланням: http://court.gov.ua/fair/ та на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua/ .

11. Повідомити учасників справи про відсутність у суду технічної можливості забезпечення учасникам справи права брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду до затвердження Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та початку її функціонування

12. Згідно ч.2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

13. Дана ухвала не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, відповідно до приписів статті 255 Господарського процесуального кодексу України.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за адресою: http://court.gov.ua/fair/sud5011/ .

Звернути увагу сторін на те, що відповідно до ст. 135 Господарського процесуального кодексу України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, зокрема, за ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу.

Суддя М.О. Лиськов