Рішення

від 14.01.2020 по справі 922/3512/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" січня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/3512/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Буракової А.М.

при секретарі судового засідання Кудревичу М.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз", м. Київ до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Моє житло-2013", м. Харків про зобов`язання повернути майно та стягнення 1737,46 грн. за участю представників:

позивача - Кухтик В.М.

відповідача - Капліна І.О.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Укртрансгаз" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Моє житло-2013" (відповідач) згідно якої просить суд:

- зобов`язати Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Моє житло-2013" повернути Акціонерному товариству "Укртрансгаз" в натурі безпідставно набуте майно - природний газ в обсязі 0,260 тис.куб.метрів;

- стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Моє житло-2013" на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" 1737,46 грн., що є вартістю безпідставно набутого майна - природного газу в обсязі 0,260 тис.куб.метрів.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь судовий збір в розмірі 1921,00 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.11.2019 позовну заяву Акціонерного товариства "Укртрансгаз" до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Моє житло - 2013" про зобов`язання повернути майно та стягнення 1737,46 грн. було залишено без руху та надано заявнику час на усунення недоліків позовної заяви.

На виконання вимог ухвали господарського суду Харківської області від 04.11.2019 позивач надав до суду заяву про усунення недоліків (вх.№ 27554 від 14.11.2019) у відповідності до якої позивачем були усунені недоліки позовної заяви.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.11.2019 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, призначено розгляд справи в судовому засіданні на 10.12.2019 о 11:30.

Відповідач, через канцелярію суду 02.12.2019 за вх.№ 29217, надав відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що обов`язок щодо повернення в натурі майна - природного газу в обсязі 0,260 тис.куб.метрів, у нього відсутній, та те, що відповідачем була сплачена позивачу дана послуга, про що свідчить акт від 30.04.2016 року № 04-16-20824.

10.12.2019 судом розгляд справи було відкладено на 21.12.2019 о 11:30.

Представник позивача, через канцелярію суду 16.12.2019 за вх.№ 30496, надав відповідь на відзив. У відповіді на відзив представник позивача вказував, що факт споживання відповідачем природного газу у квітні 2016 в обсязі 0,260 тис.куб.м. підтверджується звітом ПАТ "Харківміськгаз" про фактичний обсяг розподілу природного по постачальниках та реєстром газу за квітень 2016 року, у зв`язку з чим заперечення відповідача є безпідставними та такими, що не підтверджуються жодними доказами.

Відповідач, через канцелярію суду 16.12.2019 за вх.№ 30559, надав заяву про застосування строку позовної давності, у зв`язку з чим просив суд відмовити позивачу у задоволенні позову.

Представник позивача, через канцелярію суду 17.12.2019 за вх.№ 30645, надав довідку щодо відсутності в газосховищах товариства природного газу відповідача, яка судом долучена до матеріалів справи.

21.12.2019 судом розгляд справи було відкладено на 14.01.2020 о 10:00.

Представник позивача, через канцелярію суду 23.12.2019 за вх.№ 31249, надав письмові заперечення на заяву про застосування строку позовної давності, в яких просив суд відмовити відповідачу у клопотанні про застосування строку позовної давності у зв`язку з його необґрунтованістю та безпідставністю.

Представник позивача у судовому засіданні 14.01.2020 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 14.01.2020 просив суд відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Згідно позову позивач вказує, що для відбору відповідачем у квітні 2016 року природного газу з газотранспортної системи, оператором якої є позивач, через газорозподільну систему, оператором якої є ПАТ "Харківміськгаз" по газопостачанню та газифікації, відповідач повинен був мати постачальника відповідних обсягів природного газу, а за його відсутності не мав підстав здійснювати відбір природного газу та повинен був самостійно припинити власне газоспоживання як це передбачено абз. 2 п. З глави 5 розділу VI Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 № 2493, та п. 10 розділу 2 Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 № 2496.

Однак, відповідач, незважаючи на відсутність у нього постачальника природного газу та будь-яких підстав для його відбору з газотранспортної системи, безпідставно та без оформлення будь-яких договірних відносин з позивачем здійснив відбір 0,260 тис. куб. м. природного газу, що підтверджується звітом ПАТ "Харківміськгаз" про фактичні обсяги розподілу природного газу по постачальниках за квітень 2016, в якому в графі "Фактично спожитий обсяг за місяць всього" по рядку "Категорія/Назва постачальника" вказано фактично відібрані відповідачем з газотранспортної системи обсяги природного газу, зокрема, в квітні 2016 року - 0,260 тис.куб.м.

Враховуючи вищевикладене, позивач вказує, що оскільки відповідачу в квітні 2016 року не було подано до газотранспортної системи жодного обсягу природного газу жодним постачальником, то відбір 0,260 тис. куб. м. природного газу відповідачем був здійснений з обсягів природного газу позивача, що були придбані останнім за результатами проведення публічних закупівель та подані до газотранспортної системи на виконання функцій Оператора ГТС, що підтверджується довідкою Головного бухгалтера АТ «Укртрансгаз» . Таким чином, відповідач набув природний газ позивача у квітні 2016 року в обсязі 0,260 тис. куб. метрів без будь-якої підстави.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд керується наступним.

Відповідно до приписів ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За змістом ст. 1213 Цивільного кодексу України, набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі; у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно, відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Згідно з ст. 400 Цивільного кодексу України, недобросовісний володілець зобов`язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов`язку, заінтересована особа має право пред`явити позов про витребування цього майна.

Відповідно до статей 73, 74, 81 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Враховуючи викладене, а також те, що позивачем було подано до суду належні докази на підтвердження позовних вимог в частині заявлених до стягнення 1737,46 грн., що є вартістю безпідставно набутого майна - природного газу в обсязі 0,260 тис.куб.м., а саме: інформацію про надходження на точках входу, та розподілу по точках виходу обсягів природного газу віднесених на операторів газорозподільних мереж, з зазначення обсягів небалансу за 2016 рік; звіт ПАТ "Харківміськгаз" фактичного обсягу розподілу природного газу по постачальниках за квітень 2016 року за період з 01.04.2016 по 30.04.2016; реєстр обсягів газу, що були використані споживачами по договорах з НАК "Нафтогаз України" із мереж ПАТ "Харківміськаз" у розрізі споживачів у квітні 2016 року (пп. 32 реєстру), та те, що з акту № 04-16-20824 наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 30.04.2016 року за договором № 20824 від 16.05.2016 та додатку №2 до договору № 20824 від 16.05.2016 вбачається надання відповідачу послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами у обсязі 0,260 тис.куб.м., суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджуються позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 1737,46 грн., що є вартістю безпідставно набутого майна - природного газу в обсязі 0,260 тис.куб.м.

Водночас, суд дійшов висновку про відмову в частині позову щодо зобов`язання відповідача повернути в натурі безпідставно набуте майно - природний газ в обсязі 0,260 тис.куб.м, з огляду на те, що резолютивна частина рішення ні за яких умов не повинна викладатися альтернативно, а подвійне стягнення боргу є неприпустимим.

Більш того, суд зазначає, що вимога про зобов`язання повернути в натурі безпідставно набуте майно - природний газ в обсязі 0,260 тис.куб.м. припускає неможливість виконання судового рішення.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 1737,46 грн., що є вартістю безпідставно набутого майна - природного газу в обсязі 0,260 тис.куб.м., підлягають задоволенню.

При цьому, суд зазначає, що листи позивача № 0388782229/42 від 20.09.2017 та № 38878229/89 від 20.11.2019 не свідчать про оплату відповідачем позивачу вартості природного газу в обсязі 0,260 тис.куб.м. на суму 1737,46 грн.

Водночас, під час судового розгляду справи відповідачем було заявлено про застосування до позовних вимог Акціонерного товариства "Укртрансгаз" позовної давності.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою № 14902/04 у справі відкрите акціонерне товариство "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, №22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

У Цивільному кодексі України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

При цьому, встановлення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і застосування норм матеріального права, і правила обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Це правило пов`язано не тільки із часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про такі обставини.

Визначення початку відліку позовної давності наведено у статті 261 ЦК України. Зокрема, відповідно до частини 1 цієї статті, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права. Аналіз положень статті 261 ЦК України дає підстави для висновку, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у заінтересованої сторони права на позов.

При цьому, позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення відповідного права можна було отримати раніше (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 907/50/16).

Як вбачається з матеріалів справи, отримання відповідачем послуг з транспортування природного газу в обсязі 0,260 тис.куб.м. підтверджується актом № 04-16-20824 від 30.04.2016, який було складено між ПАТ "УКРТРАНСГАЗ" філія УМГ "ХАРКІТРАНСГАЗ" та відповідачем.

Пунктом 1 глави 2 розділу XII Кодексу газотранспортної системи в редакції до 28.04.2017 було встановлено, що у точках виходу, в яких природний газ з газотранспортної системи направляється до суміжної газотранспортної системи, газосховища або до прямого споживача, алокація обсягів природного газу здійснюється відповідним оператором суміжної газотранспортної системи, оператором газосховища або прямим споживачем, яка має бути направлена ними до оператора газотранспортної системи в строки, описані в пункті 6 цієї глави. Алокація обсягів природного газу для віртуальної точки виходу до газорозподільної системи здійснюється відповідним оператором газорозподільної системи з урахуванням глави З цього розділу.

З огляду на вказане, слід дійти висновку, що позивач знав або повинен був дізнатись про здійснення відповідачем несанкціонованого відбору природного газу, який йому належить, ще у квітні 2016 року. Натомість з позовною заявою до суду позивач звернувся лише у жовтні 2019 року, тобто з пропуском строку позовної давності.

За таких обставин суд відхиляє посилання позивача на те, що він захищає свої порушені права з того часу, коли довідався про їх порушення під час розгляду справи № 910/10225/16 та справи № 922/1382/18.

Приймаючи до уваги викладене, суд зазначає, що перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Як вбачається з матеріалів справи позивач правомірно звернувся за захистом свого порушеного права про стягнення 1737,46 грн., що є вартістю безпідставно набутого майна - природного газу в обсязі 0,260 тис.куб.м., однак з пропуском позовної давності.

Згідно з ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

При цьому, суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Також, Європейський суд з прав людини зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується статтею 129 ГПК України, відповідно до якої судовий збір у розмірі 3842,00 грн. залишається за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

Позивач: Акціонерне товариство "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1, код ЄДРПОУ 30019801).

Відповідач: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Моє житло - 2013" (61093, м. Харків, вул. Рилєєва, 42/44, код ЄДРПОУ 38878229).

Повне рішення складено "20" січня 2020 р.

Суддя А.М. Буракова