Постанова

від 05.05.2020 по справі 922/3512/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" травня 2020 р. Справа № 922/3512/19

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Шевель О.В. , суддя Крестьянінов О.О. , суддя Фоміна В.О.,

за участю секретаря судового засідання Пронози А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз", м.Київ, (вх.№548 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 14.01.2020, ухвалене суддею Бураковою А.М. у приміщенні господарського суду Харківської області 14.01.2020 о 10:30 год. (повне рішення складено 20.01.2020) у справі №922/3512/19

за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз", м.Київ,

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Моє житло-2013", м. Харків,

про зобов`язання повернути майно та стягнення 1737,46 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Моє житло-2013", в якій просило суд: зобов`язати Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Моє житло-2013" повернути Акціонерному товариству "Укртрансгаз" в натурі безпідставно набуте майно - природний газ в обсязі 0,260 тис.куб.метрів; стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Моє житло-2013" на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" 1737,46 грн., що є вартістю безпідставно набутого майна - природного газу в обсязі 0,260 тис.куб.метрів.

Рішенням господарського суду Харківської області від 14.01.2020 у позові відмовлено повністю.

Суд першої інстанції зазначив наступне: позивачем було подано до суду належні докази на підтвердження позовних вимог в частині заявлених до стягнення 1737,46 грн., що є вартістю безпідставно набутого майна - природного газу в обсязі 0,260 тис.куб.м., водночас, суд дійшов висновку про відмову в частині позову щодо зобов`язання відповідача повернути в натурі безпідставно набуте майно - природний газ в обсязі 0,260 тис.куб.м, з огляду на те, що резолютивна частина рішення ні за яких умов не повинна викладатися альтернативно, а подвійне стягнення боргу є неприпустимим, отже задоволенню підлягають позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 1737,46 грн., що є вартістю безпідставно набутого майна - природного газу в обсязі 0,260 тис.куб.м. Водночас, під час судового розгляду справи відповідачем було заявлено про застосування до позовних вимог АТ "Укртрансгаз" позовної давності; як вбачається з матеріалів справи, отримання відповідачем послуг з транспортування природного газу в обсязі 0,260 тис.куб.м. підтверджується актом №04-16-20824 від 30.04.2016, який було складено між ПАТ "Укртрансгаз" філія УМГ "Харківтрансгаз" та відповідачем, отже, позивач знав або повинен був дізнатись про здійснення відповідачем несанкціонованого відбору природного газу, який йому належить, ще у квітні 2016 року, натомість з позовною заявою до суду позивач звернувся лише у жовтні 2019 року - тобто з пропуском строку позовної давності, тому судом відхилено посилання позивача на те, що він захищає свої порушені права з того часу, коли довідався про їх порушення під час розгляду справи № 910/10225/16 та справи № 922/1382/18; згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Позивач із рішенням не погодився, у межах встановленого законом строку подав апеляційну скаргу, в якій просить вищевказане рішення скасувати і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги повністю задовольнити.

Апелянт стверджує, що дізнався про порушення своїх прав з постанови Східного апеляційного господарського суду від.06.05.2019 у справі № 922/1382/18, залишеної без змін постановою Верховного Суду від 09.10.2019, якою було встановлено, що в дійсності природний газ відібрано відповідачем не з ресурсу ПАТ "Харківміськгаз", як помилково вважав позивач, а з ресурсу АТ "Укртрансгаз", тому, на думку заявника скарги, перебіг позовної давності розпочався з 06.05.2019, отже, позовну заяву в даній справі подано в жовтні 2019 року в межах трирічного строку, встановленого ст. 267 ЦК України. Також апелянт вважає, що суд першої інстанції мав усі правові підстави для задоволення позову, але в порушення норм процесуального права цього не здійснив.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.03.2020 відкрито апеляційне провадження за вказаною скаргою, призначено розгляд справи на 02.04.2020, встановлено учасникам справи строк до 26.03.2020 для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також для подання заяв, клопотань тощо.

26.03.2020, тобто в межах встановленого судом строку, відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що судом першої інстанції було встановлено факт отримання відповідачем послуг з транспортування природного газу в обсязі 0,260 тис.куб.м., що підтверджується актом від 30.04.2016 №04-16-20824, складеним між ПАТ "Укртрансгаз" філія УМГ "Харківтрансгаз" та відповідачем. Отже, на думку відповідача, позивач знав або повинен був дізнатись про здійснення відповідачем відбору природного газу ще у квітні 2016 року - тоді як позовну заяву подано в жовтні 2019 року, у зв`язку з чим відповідач вважає, що місцевий господарський суд правомірно застосував позовну давність, та просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

30.03.2020 до суду надійшло клопотання АТ "Укртрансгаз", у якому заявник просив відкласти розгляд справи на іншу дату, після закінчення карантину, введеного в Україні до 24.04.2020.

31.03.2020 від Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Моє житло-2013" надійшло аналогічне клопотання, в якому заявник просив відкласти розгляд справи у зв`язку з карантином на 05.05.2020.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.04.2020 розгляд справи відкладено на 05.05.2020. У вказаній ухвалі судом зазначено, що у випадку, якщо представники сторін не прибудуть у судове засідання 05.05.2020 та не наполягатимуть на розгляді справи за їх участю - розгляд справи може бути закінчено у вказаному засіданні 05.05.2020, за наявними у справі матеріалами.

У судове засідання 05.05.2020 з`явився представник позивача, який підтримав вимоги апеляційної скарги.

Відповідач, повідомлений належним чином про час та місце судового засідання 05.05.2020 (як вбачається з долученого до матеріалів справи повідомлення відділення зв`язку, копію ухвали від 02.04.2020 отримано ОСББ "Моє житло-2013" 22.04.2020), не направив свого представника у судове засідання, не повідомив суд про причини його неявки, клопотання про відкладення розгляду справи не надав.

В ході апеляційного розгляду даної справи апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, у межах встановленого строку.

Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 ГПК України.

Присутній в судовому засіданні представник позивача погодився з тим, що судом досліджено всі докази, які надано до справи у відповідності до ст.74 ГПК України та які стосуються меж апеляційного розгляду справи.

За таких обставин, колегія суддів, дослідивши матеріали справи та заслухавши представника позивача, дійшла висновку про закінчення розгляду апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

У відповідності до вимог ст.282 ГПК України, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини даної справи є наступними.

28.10.2019 Акціонерне товариство "Укртрансгаз" направило поштою до господарського суду Харківської області позовну заяву (отриману та зареєстровану судом 30.10.2019), в якій просило суд:

- зобов`язати Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Моє житло-2013" повернути Акціонерному товариству "Укртрансгаз" в натурі безпідставно набуте майно - природний газ в обсязі 0,260 тис.куб.метрів;

- стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Моє житло-2013" на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" 1737,46 грн., що є вартістю безпідставно набутого майна - природного газу в обсязі 0,260 тис.куб.метрів.

Заявник у позові зазначав, що відповідач, незважаючи на відсутність у нього постачальника природного газу та будь-яких підстав для його відбору з газотранспортної системи, безпідставно та без оформлення будь-яких договірних відносин з позивачем здійснив відбір 0,260 тис. куб. м. природного газу, що підтверджується звітом ПАТ "Харківміськгаз" про фактичні обсяги розподілу природного газу по постачальниках за квітень 2016, в якому в графі "Фактично спожитий обсяг за місяць всього" по рядку "Категорія/Назва постачальника" вказано фактично відібрані відповідачем з газотранспортної системи обсяги природного газу, зокрема, в квітні 2016 року - 0,260 тис.куб.м.; оскільки відповідачу в квітні 2016 року не було подано до газотранспортної системи жодного обсягу природного газу жодним постачальником, то відбір 0,260 тис. куб. м. природного газу відповідачем був здійснений з обсягів природного газу позивача, що були придбані останнім за результатами проведення публічних закупівель та подані до газотранспортної системи на виконання функцій Оператора ГТС, що підтверджується довідкою Головного бухгалтера АТ «Укртрансгаз» . Таким чином, відповідач набув природний газ позивача у квітні 2016 року в обсязі 0,260 тис. куб. метрів без будь-якої підстави.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

В ході розгляду справи відповідачем було подано до господарського суду заяву про застосування строків позовної давності (а.с.57).

Місцевий господарський суд відмовив у задоволенні позову на підставі ч. 4 ст. 267 ЦК України, з огляду на сплив позовної давності.

Надаючи оцінку відповідному висновку місцевого господарського суду, згідно з підпунктом б) пункту 3 частини 1 статті 282 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне.

За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Відповідне узгоджується з правовою позицією, викладеною, зокрема, в постанові Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 905/1331/18.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем в обґрунтування заявлених вимог надано наступні докази: інформацію про надходження на точках входу, та розподілу по точках виходу обсягів природного газу віднесених на операторів газорозподільних мереж, з зазначенням обсягів небалансу за 2016 рік, звіт ПАТ "Харківміськгаз" фактичного обсягу розподілу природного газу по постачальниках за квітень 2016 року за період з 01.04.2016 по 30.04.2016, реєстр обсягів газу, що були використані споживачами по договорах з НАК "Нафтогаз України" із мереж ПАТ "Харківміськаз" у розрізі споживачів у квітні 2016 року (а.с.12 - 15).

Окрім того, у відзиві на позовну заяву (а.с.44) та у відзиві на апеляційну скаргу (а.с.129) відповідач, із посиланням на акт №04-16-20824 наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 30.04.2016, підписаний представниками ОСББ "Моє житло-2013" та ПАТ "Укртрансгаз" філія УМГ "Харківтрансгаз", фактично підтвердив ту обставину, що у квітні 2016 року ОСББ "Моє житло-2013" використало 0,260 тис.куб.м. природного газу, що належить позивачеві.

Колегія суддів зазначає про відсутність підстав вважати зазначену обставину недостовірною.

Відповідно до ч.1 ст.75 ГПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Отже, з урахуванням обставин даної справи та приписів вищенаведеної процесуальної норми, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що матеріалами справи підтверджується правомірність позовних вимог Акціонерного товариства "Укртрансгаз", чиї права було порушено відповідачем шляхом безпідставного набуття майна - природного газу в обсязі 0,260 тис.куб.м., щодо стягнення вартості вказаного майна в сумі 1737,46 грн.

Стосовно іншої позовної вимоги - щодо зобов`язання відповідача повернути в натурі безпідставно набуте майно - природний газ в обсязі 0,260 тис.куб.м. - колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для її задоволення з огляду на те, що подвійне стягнення боргу є неприпустимим і що резолютивна частина рішення ні за яких умов не повинна викладатися альтернативно. Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, в постанові 22.08.2018 у справі № 925/715/17.

В апеляційній скарзі заявник просить задовольнити позов у повному обсязі, однак не наводить жодних заперечень щодо вищевказаного висновку місцевого господарського суду стосовно необґрунтованості позовної вимоги про повернення майна в натурі. Тобто відповідного висновку заявником скарги не спростовано.

Разом з тим, як було встановлено вище, позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 1737,46 грн. є такою, що підлягає задоволенню.

Отже, судом першої інстанції дотримано таку передумову для застосування позовної давності як наявність порушення права особи (позивача).

Надаючи оцінку правомірності відмови місцевим господарським судом у позові з підстав пропущення заявником позовної давності, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини п`ятої статті 267 Цивільного кодексу України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п`ятої статті 267 Цивільного кодексу України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати, зокрема, можливість поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права.

Питання поважності причин пропущення позовної давності (наявність обставин, які з об`єктивних, незалежних підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову) вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

При вирішенні питання про захист порушеного права, у разі пропущення позовної давності суд: а) у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які обґрунтовують поважність причин пропущення позовної давності; б) вирішує дане питання у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини; в) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставини справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідне узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 12.03.2020 у справі № 912/855/19.

Отже, початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) аспекти. Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Чинним законодавством не передбачено переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском строку позовної давності. Тому дане питання віднесено до компетенції суду, який безпосередньо розглядає спір.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", яка набрала чинності для України 11.09.1997, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (п. 570 рішення від 20.09.2011 за заявою № 14902/04 у справі ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; п. 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

Таким чином, позовна давність пов`язується із судовим захистом суб`єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості в судовому порядку захистити належне їй цивільне майнове право.

Тобто позовна давність встановлює строки захисту цивільних прав, а інститут позовної давності має на меті сприяти сталості цивільних відносин.

Відповідну правову позицію щодо застосування строків позовної давності та наслідків їх спливу наведено у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 910/2974/18, від 15.01.2019 у справі № 910/296918, від 15.01.2019 у справі № 910/2972/18, від 07.02.2019 у справі № 910/2966/18, від 26.02.2019 у справі № 910/2967/18 та від 21.05.2019 у справі № 910/15457/17, від 11.11.2019 у справі №904/1038/19, від 11.02.2020 у справі № 10/5026/995/2012, від 25.02.2020 у справі № 904/1237/17 тощо.

Апелянт стверджує, що дізнався про порушення своїх прав з постанови Східного апеляційного господарського суду від.06.05.2019 у справі № 922/1382/18, залишеної без змін постановою Верховного Суду від 09.10.2019, якою було встановлено, що в дійсності природний газ відібрано відповідачем не з ресурсу ПАТ "Харківміськгаз", як помилково вважав позивач, а з ресурсу АТ "Укртрансгаз", тому, на думку заявника скарги, перебіг позовної давності розпочався з 06.05.2019, отже, позовну заяву в даній справі подано в жовтні 2019 року в межах трирічного строку, встановленого ст. 267 ЦК України.

Стосовно вказаних аргументів колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, у 2018 році Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" подало до господарського суду Харківської області позов у справі про стягнення з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Харківміськгаз" заборгованості за послуги балансування обсягів природного газу, за договором транспортування природного газу № 15120000745 від 17.12.2015.

У рішенні господарського суду Харківської області від 04.10.2018 у справі №922/1382/18, яким вищевказаний позов було задоволено частково, господарський суд зазначив, що НАК "Нафтогаз України" не було подано номінацій чи реномінацій на послуги транспортування у квітні 2016 року для ряду споживачів (до наведеного в рішенні переліку включено, зокрема, ОСББ "Моє житло-2013" із зазначенням про відібраний ним об`єм газу 0,260 тис. куб. м) та із посиланням на вказану обставину дійшов висновку, що такі відбори природного газу вказаними споживачами є несанкціонованим відбором природного газу, отже, в силу приписів п. 8 глави 3 Розділу XII Кодексу ГТС були правомірно внесені позивачем в алокацію на ПАТ по газопостачанню та газифікації "Харківміськгаз" як оператора газорозподільчої системи.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 06.05.2019 у справі № 922/1382/18, на яку посилається заявник, рішення господарського суду Харківської області від 04.10.2018 у справі №922/1382/18 скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ПАТ "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" до ПАТ по газопостачанню та газифікації "Харківміськгаз" відмовлено. Вказану постанову залишено без змін постановою Верховного Суду від 09.10.2019.

У постанові від 06.05.2019 у справі № 922/1382/18 Східний апеляційний господарський суд дійшов висновку, з яким погодився суд касаційної інстанції, а саме - про відсутність несанкціонованого відбору природного газу з ГТС, оператором якої є позивач, споживачем - ПАТ "Харківміськгаз" у спірні періоди та, як наслідок, про неправомірність віднесення на оператора ГРМ негативного небалансу у вказаному об`ємі та відшкодування витрат з оплати наданих послуг балансування.

В ході розгляду справи № 922/1382/18 судом апеляційної інстанції ухвалою від 20.02.2019 було задоволено клопотання позивача та залучено до участі у справі кількох третіх осіб (споживачів природного газу), в тому числі, і ОСББ "Моє житло-2013".

Разом з тим, висновків про те, що ОСББ "Моє житло-2013" будь-яким чином порушено права АТ "Укртрансгаз", постанова Східного апеляційного господарського суду від 06.05.2019 у справі № 922/1382/18 не містить.

Окрім того, відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Так, порушення права та підтвердження такого порушення судовим рішенням не є тотожними поняттями. Закон не пов`язує перебіг позовної давності з ухваленням судового рішення про порушення права особи. Тому перебіг позовної давності починається від дня, коли позивач довідався або міг довідатися про порушення його права, а не від дня, коли таке порушення було підтверджене судовим рішенням. Відповідні правові висновки містяться в постанові Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №907/323/18.

Будь-яких доказів на підтвердження об`єктивної неможливості для АТ "Укртрансгаз" своєчасно довідатися про те, що НАК "Нафтогаз України" не було подано номінацій чи реномінацій на послуги транспортування газу в об`ємі 0,260 тис. куб. м у квітні 2016 року для ОСББ "Моє житло-2013", а також про визнаний відповідачем факт використання ним газу у вказаному об`ємі.

В суді першої інстанції (зокрема, в позовній заяві та у відповіді на відзив) позивач наполягав на тому, що відбір відповідачем 0,260 тис. куб. м у квітні 2016 року підтверджується звітом ПАТ "Харківміськгаз" фактичного обсягу розподілу природного газу по постачальниках за квітень 2016 року за період з 01.04.2016 по 30.04.2016, а також реєстром обсягів газу, що були використані споживачами по договорах з НАК "Нафтогаз України" із мереж ПАТ "Харківміськаз" у розрізі споживачів у квітні 2016 року. Однак при цьому ним не надано жодних доказів неможливості ознайомитися зі змістом вказаних документів до 06.05.2019 (тобто до дати, з якої, на думку позивача, починається перебіг позовної давності).

Позивач також не заперечує факту підписання представниками ОСББ "Моє житло-2013" та ПАТ "Укртрансгаз" філія УМГ "Харківтрансгаз" акту №04-16-20824 від 30.04.2016, яким встановлено, що у квітні 2016 року ОСББ "Моє житло-2013" використало 0,260 тис.куб.м. природного газу. Отже, колегія суддів зазначає, що відповідну інформацію апелянт міг отримати у 2016 році від власного структурного підрозділу - УМГ "Харківтрансгаз".

Ту обставину, що позов у справі №922/1382/18 було подано до ПАТ по газопостачанню та газифікації "Харківміськгаз", а не до споживачів газу (у тому числі, до ОСББ "Моє житло-2013"), колегія суддів не вважає поважною причиною пропуску позовної давності в даній справі №922/3512/19, оскільки заявником не наведено жодних об`єктивних обставин, що перешкоджали б йому своєчасно звернутися саме до ОСББ "Моє житло-2013" з позовом про стягнення вартості використаного газу.

У судовому засіданні 05.05.2020 представник позивача зазначав, що у АТ "Укртрансгаз" немає прямих договірних відносин із ОСББ "Моє житло-2013" і що у зв`язку з цим, з урахуванням положень Кодексу ГТС, право на подання позову до ОСББ "Моє житло-2013" виникло у АТ "Укртрансгаз" лише після того, як судами було відмовлено у відповідному позові до контрагента АТ "Укртрансгаз" - ПАТ по газопостачанню та газифікації "Харківміськгаз".

Однак вказані аргументи колегія суддів не визнає переконливими, оскільки представником апелянта не наведено посилань на жодні нормативні акти, з яких би вбачалася наявність вищевказаних обмежень права позивача на судовий захист та неможливість подання позову одразу до особи, яка порушила його права.

Тобто колегія суддів не вбачає наявності будь-яких об`єктивних перешкод для реалізації АТ "Укртрансгаз" свого права на звернення до суду в межах позовної давності, що не залежали б від волі самого заявника.

Тому твердження позивача про те, що він не міг довідатися про порушення свого права зі сторони відповідача раніше, ніж 06.05.2019, коли Східним апеляційним господарським судом було ухвалено постанову від 06.05.2019 у справі № 922/1382/18, та, відповідно, твердження про те, що перебіг позовної давності розпочався з 06.05.2019 - колегія суддів не визнає обґрунтованими.

Натомість, враховуючи, що позивачем не доведено відсутність об`єктивної можливості дізнатися про порушення його прав зі сторони відповідача на час здійснення вказаного порушення, а саме, у квітні 2016 року, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивач знав або повинен був дізнатись про здійснення відповідачем несанкціонованого відбору природного газу, який йому належить, ще у квітні 2016 року, натомість з позовною заявою до суду позивач звернувся лише у жовтні 2019 року - тобто з пропуском строку позовної давності.

Отже, місцевий господарський суд правомірно відмовив у задоволенні позову на підставі ч. 4 ст. 267 ЦК України, з огляду на сплив позовної давності, про застосування якої було заявлено відповідачем.

Доводи апелянта не спростовують висновків місцевого господарського суду, викладених в оскаржуваному рішенні.

За результатами апеляційного перегляду рішення місцевого господарського суду колегією суддів також не було встановлено наявності неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права в розумінні ч.2 ст.277 ГПК України або порушення норм процесуального права, які згідно з ч.3 цієї ж норми є обов`язковою підставою для скасування судового рішення.

Відповідно до ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 13, 269, п.1 ч.1 ст.275, ст.276, ст.282 ГПК України,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 14.01.2020 у справі №922/3512/19 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст. 286 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 07.05.2020

Головуючий суддя О.В. Шевель

Суддя О.О. Крестьянінов

Суддя В.О. Фоміна