Ухвала

від 17.01.2020 по справі 383/935/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

17 січня 2020 року

місто Київ

справа № 383/935/19

провадження № 61-1147ск20

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Погрібного С. О. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 09 жовтня 2019 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 11 грудня 2019 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства Світоч про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості за орендною платою,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом з вимогами про розірвання договору оренди землі від 21 листопада 2016 року, предметом якого є земельна ділянка, площею 5, 1625 га, кадастровий номер 3520810100:02:001:0207, розташована на території Бобринецької міської ради Кіровоградської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; стягнення заборгованості за орендною платою у розмірі 17 033, 95 грн.

Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 09 жовтня 2019 року, залишеного без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 11 грудня 2019 року, позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства Світоч (далі - ПП Світоч ) на користь ОСОБА_1 заборгованість за орендною платою за 2016 рік у розмірі 889, 76 грн, недоплачену орендну плату за 2018 рік у розмірі 154, 59 грн. Здійснено розподіл судових витрат.

Суди першої та апеляційної інстанцій відхилили доводи відповідача, що позивачу сплачена орендна плата у 2016 році у розмірі 15 000, 00 грн, оскільки зазначені кошти сплачені 17 листопада 2016 року, тобто до укладення 21 листопада 2016 року договору оренди землі. Судами встановлений факт несплати позивачу орендної плати з урахуванням індексації за 2016 рік у розмірі 889, 76 грн та недоплати такого платежу за 2018 рік у розмірі 154, 59 грн, а тому такі вимоги підлягають задоволенню. Щодо вимог про розірвання договору землі суди першої та апеляційної інстанцій зробили висновок, що відсутні обставини на підтвердження істотності порушення стороною умов договору. Заява відповідача щодо застосування позовної давності судами відхилена, оскільки строк виконання зобов`язання зі сплати орендної плати за 2016 рік закінчився 31 грудня 2016 року, початок відліку такого строку - з 01 січня 2017 року, позивач звернувся до суду із позовом 02 серпня 2019 року, тобто у межах трирічної позовної давності.

ОСОБА_1 11 січня 2020 року із застосуванням засобів поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на зазначені судові рішення, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимоги, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд зробив висновок про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження, оскільки скаргу подано на судові рішення, ухвалені у малозначній справі, які не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій статті Кодексу.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За правилом частини дев`ятої наведеної статті для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік передбачено, що у 2020 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2020 року

(на час подання касаційної скарги) - 2 102, 00 грн.

Предметом позову у справі, зокрема є вимоги майнового характеру про стягнення з ПП Світоч на користь позивача заборгованості за орендною платою у розмірі 17 033, 95 грн. Ціна цього позову у справі станом на 01 січня 2020 року не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102, 00 грн х 500 =1 051 000, 00 грн).

Також, предметом позову у цій справі є вимоги немайнового характеру про розірвання договору оренди землі від 21 листопада 2016 року, укладеного між ОСОБА_1 та ПП Світоч .

Зазначені вимоги позову не становлять значної складності для вирішення судами та не належать до винятків із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України ця справа за зазначеним спором не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

У касаційній скарзі не обґрунтовується наявність умов застосування винятків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

При цьому, Верховний Суд дав оцінку та врахував: предмет позову, складність справи, значення справи для сторін і суспільства в цілому, за результатами чого не встановив наявності випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, у тому числі касаційна скарга не стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Таким чином, конституційним принципом судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судових рішень виключно у випадках, визначених законом.

Цьому конституційному принципові відповідає загальне правило пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України щодо того, що усі судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Це означає, що рішення суду апеляційної інстанції у таких справах є остаточними і подальшому оскарженню не підлягає.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справі: Brualla Gomez de la Torre v. Spain від 19 грудня 1997 року, заява № 26737/95).

З урахуванням наведеного, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства Світоч про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості за орендною платою , за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 09 жовтня 2019 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 11 грудня 2019 року, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя С. О. Погрібний